Рішення № 10600958, 27.07.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

27.07.2010Справа №2-32/3192-2010 Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Прокурора м.Сімферополя (95011 АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Севастопольська, 11) в інтересах держави в особі Сімферопольської міської ради (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Толстого, 15, ідентифікаційний код 04055630).

До відповідача 1 Сімферопольського дитячого оздоровчо – екологічного центру Сімферопольської міської ради. АР Крим м. Сімферополь ( 95000, АР Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова, 51, ідентифікаційний код 13779485).

До Відповідача 2 Фізичної особи – підприємця Тевзадзе Амірана Дурмішхановича, (95000, АР Крим м. Сімферополь, вул.. Гайдара, 12, кв. 57, ідентифікаційний номер 2552712717).

Про визнання договору недійсним

За участю представників:

Від позивача – не з’явився.

Від відповідача 1 – не з’явився.

Від відповідача 2 – не з’явився.

Від прокурора – Коноваленко А.В.

Прокурору роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи:

Прокурор м. Сімферополя в інтересах держави в особі Сімферопольської міської ради звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідачів - Сімферопольського дитячого оздоровчо – екологічного центру та Фізичної особи – підприємця Тевзадзе Амірана Дурмішхановича про визнання недійсним договору № 6 від 28.01.2009р. про спільне співробітництво, укладеного між відповідачами, мотивуючі позовні вимоги тим, що укладений між відповідачами спірний правочин з організації дозвілля та надання послуг для мешканців міста є по суті прихованим договором оренди земельної ділянки, власником якої є Сімферопольська міська рада, якій укладено без додержання порядку укладання, передбаченого Законом України «Про оренду землі», Земельним Кодексом України, статтею 792 Цивільного кодексу України, та Закону України «Про місцеве самоврядування».

З підстав зазначених в ухвалі господарського суду від 08.07.2010р., від 15.07.2010р., розгляд справи відкладався, про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 – рекомендованою поштою.

Позивач, та відповідачі без поважних причин, повноважних представників в судове засідання не направили, не зважаючи на те, що були належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою.

Відповідно до пункту 3.6 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 ( зі змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Отже, відповідачі вважається повідомленими про час та місце судового розгляду справи.

Крім того, адреса відповідача – Фізичної особи підприємця Тевзадзе А.Д. що зазначена в позовній заяві повністю співпадає з відомостями, що містяться у Свідоцтві про державну реєстрацію Фізичної особи – підприємця на відповідача, копія якого додана до матеріалів справи. ( а.с. 11).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач Фізична особа підприємець Тевзадзе А.Д. не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, приймаючи до уваги неодноразове відкладення розгляду справи, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів, та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також ту обставину, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України – за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність, на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Так, статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, якій вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, якій сторони насправді вчинили.

28.01.2009 року між Фізичною особою-підприємцем Тевзадзе Аміраном Дурмішхановичем та Сімферопольським дитячим оздоровчо-екологічним центром Сімферопольської міської ради АР Крим, в особі директора Мірошниченко О.О. укладено договір № 6 про спільне співробітництво (а.с. 9-10).

Згідно п. 1.1. договору, предметом вказаного договору є спільне співробітництво сторін договору з організації дозвілля та надання послуг для мешканців міста.

Пунктом 1.2 договору визначено, що Сімферопольський дитячий оздоровчо-екологічний центр Сімферопольської міської ради надає строго визначене місце на території дитячого парку, а Фізична особа - підприємець Тевзадзе Аміран Дурмішханович розміщує об'єкти на визначеному місці для здійснення підприємницької діяльності.

Отже, виходячи зі змісту укладеного між відповідачами спірного правочину, предметом Договору є передача певної земельної ділянки у користування Фізичній особі - підприємцю Тевзадзе Амірану Дурмішхановичу для використання її у своїй підприємницькій діяльності.

Так, укладений відповідачами спірний договір фактично вчинено для приховання іншого правочину, який вчинений відповідачами, а саме: договір найму (оренди) земельної ділянки, за яким наймодавець (Сімферопольський дитячий оздоровчо-екологічний центр Сімферопольської міської ради) зобов'язується передати наймачеві (Фізичній особі - підприємцю Тевзадзе Амирану Дурмішхановичу) земельну ділянку на встановлений строк у володіння та користування за плату, розмір якої визначений сторонами у пункті 5.1. оспорюваного договору, та складає 100,00 грн. на місяць за розміщення однієї точки.

Частиною 2 статті 792 Цивільного Кодексу України визначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до приписів статті 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; б) свідоцтвом про право на спадщину.

Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Слід звернути увагу на те, що згідно до статті 142 Конституції України право на землю комунальної власності належить територіальним громадам. Органи місцевого самоврядування є суб’єктами земельних відносин, здійснюють регулювання земельних відносин. А також контроль за додержанням земельного законодавства.

Статтею 12 Земельного Кодексу України визначені повноваження міських рад у галузі земельних відносин до яких належить: розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності. вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності, вирішення інших питань в галузі земельних відносин.

Пунктом 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оренду землі» об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Згідно до ст. 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у спільній власності територіальних громад, є районні, обласні ради та Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.

Враховуючи той факт, що під час розгляду даної справи жодним з відповідачів не було надано суду доказів оформлення у встановленому законодавством порядку права користування землею, суд зауважує, що земельна ділянка, передана фактично у користування Фізичній особі – підприємцю Тевзадзе А.Д., є власністю територіальної громади міста Сімферополя в особі Сімферопольської міської ради.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вбачається з листа першого заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Полтавського П.Д. земельна ділянка в м.Сімферополі, на якій розташований Сімферопольський дитячій оздоровчо – екологічний центр Сімферопольської міської ради знаходиться в розпорядженні Сімферопольської міської ради, та у власність, постійне користування або оренду не передавалась, тобто відповідач - Сімферопольський дитячий оздоровчо-екологічний центр Сімферопольської міської ради правом передачі в платне строкове користування спірної земельної ділянки не мав.

Окрім того, відповідачами під час укладення спірного правочину взагалі не були дотримані обов’язкові приписи, встановлені чинним законодавством України, дотримання яких необхідне для отримання певної земельної ділянки у орендне користування.

Отже, укладений між відповідачами договір є удаваним, який вчинено для приховання іншого правочину – договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись статтями 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.           

2.          Визнати недійсним укладений між Сімферопольським дитячим оздоровчо – екологічним центром Сімферопольської міської ради (95000, АР Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова, 51, ідентифікаційний код 13779485) та Фізичною особою – підприємцем Тевзадзе Аміраном Дурмішхановичем (95000, АР Крим м. Сімферополь, вул.. Гайдара, 12, кв. 57, ідентифікаційний номер 2552712717) договір №6 від 28.01.2009 року про спільне співробітництво.

3.          Стягнути з Сімферопольського дитячого оздоровчо – екологічного центру Сімферопольської міської ради (95000, АР Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова, 51, ідентифікаційний код 13779485, рахунок №35412001001267 УДК в АР Крим, МФО 824026) до Державного бюджету м. Сімферополя (рахунок № 31115095700002, МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу: 22090200, в банку одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь, одержувач: державний бюджет м. Сімферополя) 42,50 грн. державного мита.

4.          Стягнути з Сімферопольського дитячого оздоровчо – екологічного центру Сімферопольської міської ради (95000, АР Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова, 51, ідентифікаційний код 13779485, рахунок № 35412001001267 УДК в АР Крим, МФО 824026) до Державного бюджету м. Сімферополя (одержувач: Державний бюджет м. Сімферополь, р/р 31214264700002 у ГУДКУ в АРК м. Сімферополь , ЄГРПОУ 34740405, код платежу 2205003) 118,00 грн. – витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

5.          Стягнути з Фізичної особи – підприємця Тевзадзе Амірана Дурмішхановича (95000, АР Крим м. Сімферополь, вул.. Гайдара, 12, кв. 57, ідентифікаційний номер 2552712717) до Державного бюджету м.Сімферополя (рахунок № 31115095700002, МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу: 22090200, в банку одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь, одержувач: державний бюджет м. Сімферополя) 42,50 грн. державного мита.

6.          Стягнути з Фізичної особи – підприємця Тевзадзе Амірана Дурмішхановича (95000, АР Крим м. Сімферополь, вул.. Гайдара, 12, кв. 57) до Державного бюджету м.Сімферополя (одержувач: Державний бюджет м. Сімферополь, р/р 31214264700002 у ГУДКУ в АРК м. Сімферополь , ЄГРПОУ 34740405, код платежу 2205003) 118,00 грн. – витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

7.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Барсукова А.М.