Рішення № 106006605, 11.08.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.08.2022Справа № 910/17380/21

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (пр.-т Любомира Гузара, буд. 44, м. Київ, 03065)до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (пров. Несторівський, буд. 3-5, м. Київ, 04053)простягнення 8 568 239 грн 41 коп.та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (пров. Несторівський, буд. 3-5, м. Київ, 04053)доТовариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (пр.-т Любомира Гузара, буд. 44, м. Київ, 03065)простягнення 2 496 678 грн 98 коп.третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз" (40021, м. Суми, вул. Лебединська, 13).третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Чернігівгаз" (14021, м. Чернігів, вул. Любецька, 68)третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Чернівцігаз" (58009, м. Чернівці, вул. Винниченка, 9А)Представники сторін:від позивача за первісним позовом: Панченко Ю.В. - представник за довіреністю

від відповідача за первісним позовом: Пушанко І.О. - представник за довіреністю

від третьої особи-1: Волощук П.Ю. - представник за довіреністю

від третьої особи-2: Волощук П.Ю. - представник за довіреністю

від третьої особи-3: Волощук П.Ю. - представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27.10.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" з вимогами до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення 8 568 239 грн 41 коп. заборгованості за договором транспортування природного газу від 14.11.2019 № 1907000632, в тому числі: 7 593 558 грн 78 коп. основної заборгованості, 292 092 грн 51 коп. інфляційних втрат, 131 691 грн 03 коп. 3 % річних та 550 897 грн 09 коп. пені.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України неналежним чином виконав взяті на себе зобов`язання з додаткової оплати за перевищення розміру замовленої потужності, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 7 593 558 грн 78 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано 292 092 грн 51 коп. інфляційних втрат, 131 691 грн 03 коп. 3 % річних та 550 897 грн 09 коп. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 відкрито провадження у справі № 910/17380/21, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.12.2021.

25.11.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про стягнення 2 496 678 грн 98 коп.

В обґрунтування заявлених зустрічних позовних вимог Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" здійснює транзитну подачу газу інших газовидобувних товариств через внутрішньопромислові газопроводи позивача без його погодження, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2 496 678 грн 98 коп. на підставі пункту 4 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 зустрічну позовну заяву залишено без руху на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

29.11.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

02.12.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на підтвердження усунення недоліків зустрічної позовної заяви.

В підготовчому засіданні 02.12.2021 оголошено перерву до 20.12.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2021 відмовлено у прийнятті позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.202 відкрито провадження у справі та об`єднано зустрічну позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про стягнення 2 496 678 грн 98 коп. в одне провадження з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" з вимогами до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення 8 568 239 грн 41 коп. заборгованості за договором транспортування природного газу від 14.11.2019 № 1907000632, в тому числі: 7 593 558 грн 78 коп. основної заборгованості, 292 092 грн 51 коп. інфляційних втрат, 131 691 грн 03 коп. 3 % річних та 550 897 грн 09 коп. пені. Підготовче засідання призначено на 20.12.2021.

В підготовчому засіданні 20.12.2021 оголошено перерву до 20.01.2022.

21.12.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

30.12.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача за первісним позовом надійшли заперечення на відповідь на відзив та заява про застосування строків позовної давності.

04.01.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом надійшов відзив на позовну заяву

19.01.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача за первісним позовом надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву.

20.01.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом надійшли заперечення на заяву про застосування строків позовної давності

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2022 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 24.02.2022, а також залучено до участі у справі Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз", Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Чернігівгаз" та Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Чернівцігаз" в якості до третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

01.02.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про доручення документів.

20.01.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом надійшли заперечення на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву.

14.02.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом надійшло докази направлення третім особам заяв по суті справи.

21.02.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача за первісним позовом надійшли додаткові пояснення (щодо заперечень на заяву про застосування строків позовної давності).

В системі "Електронний суд" від третьої особи-2 надійшло, сформоване 23.02.2022, клопотання про продовження процесуальних строків.

23.02.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи-1 надійшли пояснення.

23.02.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи-2 надійшли письмові пояснення.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб, який продовжувався двічі на той самий строк Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 та № 259/2022 від 18.04.2022.

Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 "Про продовження дії воєнного стану в Україні" строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.

Підготовче засідання, призначене на 23.02.2022 не відбулось у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та активними бойовими діями у Київській області та місті Києві.

13.04.2022, на електронну пошту Господарського суду міста Києва від позивача надійшли клопотання про надання інформації щодо стану розгляду справи та клопотання про розгляд справи за участі представника у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2022 підготовче призначено на 27.06.2022.

17.06.2022, на електронну пошту Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

20.06.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи-2 надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

27.06.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про доручення документів.

У підготовчому засіданні 27.06.2022 суд протокольною ухвалою постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 25.07.2022.

29.06.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи-3 надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

13.07.2022, на електронну пошту Господарського суду міста Києва від третьої особи-3 надійшли письмові пояснення.

25.07.2022, на електронну пошту Господарського суду міста Києва від позивача надійшли пояснення.

У судовому засідання 25.07.2022 оголошено перерву до 11.08.2022.

У судове засідання 11.08.2022 з`явилися представники сторін та третіх осіб та надали пояснення по суті справи.

Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені первісні позовні вимоги та просить суд їх задовольнити, а також заперечує проти заявлених зустрічних позовних вимог та просить суд відмовити відповідачу в задоволенні зустрічного позову.

Представник відповідача надав пояснення по суті справи, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог та в повному обсязі підтримав зустрічний позов та просить суд задовольнити зустрічні позовні вимоги.

Представник третіх осіб надав пояснення по суті позовних вимог, відповідно до яких заперечує проти заявлених первісних та зустрічних позовних вимог.

У судовому засіданні 11.08.2022 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

14.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (позивач за первісним позовом у справі, оператор за договором) та Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (відповідач за первісним позовом у справі, замовник за договором) укладено договір транспортування природного газу від 14.11.2019 № 1907000632, відповідно до умов якого оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу (далі - послуга) на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.

Відповідно до пункту 2.2 договору послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором.

Пунктами 2.3. - 2.4. Договору визначено, що обсяг послуги, що надається за цим договором, визначається підписанням додатка 1 до цього договору (розподіл потужності) та/або додатка 2 (розподіл потужності з обмеженнями), крім надання доступу до потужності на період однієї газової доби. Приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу.

Згідно з пунктом 2.5. договору, замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ у точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі.

Відповідно пункту 2.6. договору, оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ у точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів.

Пунктом 2.8 договору передбачено, що взаємовідносини між замовником та оператором при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за цим договором здійснюються сторонами через інформаційну платформу оператора відповідно до вимог Кодексу. Замовник набуває права доступу до інформаційної платформи з моменту підписання цього договору.

Пунктом 3.1 договору визначені обов`язки оператора, до яких належить в тому числі: своєчасне надання послуг належної якості; розміщення на своєму веб-сайті чинні тарифи, вартість послуг з врегулювання добового небалансу, Типовий договір транспортування природного газу і Кодекс; здійснення у строк до 20 числа місяця, наступного за звітним, виплату грошових коштів на рахунок замовника, якщо загальна вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових негативних небалансів замовника протягом звітного газового місяця.

У відповідності до пункту 4.1. договору замовник зобов`язаний, зокрема: не перевищувати замовлені потужності, визначені в цьому договорі; здійснити своєчасну та повну оплату додаткової плати оператору у разі перевищення розміру замовленої потужності та/або плати за зміну умов (обмежень).

Згідно з пунктом 4.2 договору замовник має право: отримувати від оператора послуги належної якості та в обумовлені цим договором строки; замовляти транспортування та одержувати з газотранспортної системи обсяги природного газу, що відповідають його підтвердженим номінаціям/реномінаціям; отримувати від оператора всю необхідну інформацію щодо роботи газотранспортної системи, від якої залежить належне виконання замовником своїх зобов`язань за цим договором; передати права щодо доступу до газотранспортної системи, які він набуває за цим договором, іншим суб`єктам ринку природного газу за умови повідомлення про це оператора у порядку і строки, передбачені Кодексом та цим договором; отримувати плату за недотримання вимог щодо якості газу, який передається оператором з газотранспортної системи, в порядку, визначеному цим договором; користуватись іншими правами, передбаченими договором та чинним законодавством України.

Згідно з пунктом 7.1 договору вартість послуг розраховується: розподіл потужності - за тарифами, які встановлюються Регулятором; транспортування - за тарифами, які встановлюються Регулятором; балансування - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом.

Відповідно до пункту 8.3 договору за результатами остаточної алокації відборів та подач замовника оператор здійснює розрахунок вартості плати за перевищення замовленої потужності у відповідному розрахунковому місяці. Підставою для плати за перевищення замовленої потужності є рахунок на оплату за перевищення замовленої потужності та звіт оператора про використання замовленої потужності замовником, що містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей, які надаються замовнику до 14 числа місяця, наступного за газовим місяцем, на його електронну адресу. Замовник зобов`язаний здійснити оплату вартості перевищення договірної потужності у строк до 20 числа місяця, наступного за газовим місяцем.

Пунктом 17.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 31.12.2019 сторонами погоджено, що цей договір набирає чинності з дня його укладання, а в частині транспортування природного газу з 7:00 годин 01.01.2020 (включно) у разі настання таких відкладальних обставин: надання оператору остаточного рішення про сертифікацію регулятором, прийнятого з урахування висновку сертифікату енергетичного співтовариства; наявності у оператора права на провадження діяльності з транспортування природного газу. Цей договір діє до 31.12.2022, а в частині розрахунків - до їх повного виконання. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Господарським кодексом України у статті 180 деталізовано істотні умови господарського договору. Так, за приписами частин 1, 3 цієї статті зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина 2 статті 180 Господарського кодексу України).

Взаємовідносини, які виникають у процесі укладення договорів транспортування природного газу, регулюються Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом ГТС та Типовим договором транспортування природного газу.

Кодекс ГТС є регламентом функціонування ГТС України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування ГТС України. Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб`єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності.

Пункт 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС визначає договір транспортування як договір, укладений між оператором ГТС та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор ГТС надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування) на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору ГТС вартість отриманих послуг (послуги).

За змістом частин 1, 2 статті 32 Закону України "Про ринок природного газу" транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому Кодексом ГТС та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором.

Таким чином, дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договорами надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до постанови НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Типовий договір транспортування природного газу містить додатки до нього, а саме: додаток 1 - розподіл потужності, додаток 2 - розподіл потужності з обмеженнями, додаток 3 - перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу.

Обсяг послуг, що надаються за цим Договором, визначається з підписанням додатка № 1 до цього договору (розподіл потужності) та/або додатка № 2 (розподіл потужності з обмеженнями), які згідно з пунктом 2.7 договору є його невід`ємною частиною. При цьому додаток № 3 укладається у випадку, коли замовником послуг є оператор газорозподільної системи, прямий споживач, газодобувне підприємство або виробник біогазу.

Відповідно до положень пунктів 1, 9, 10 глави 1 розділу VIII цього Кодексу одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування. Замовлені величини розподілу потужності визначаються додатком до договору транспортування природного газу.

Так, згідно з пунктами 1, 2, 10 глави 1 розділу IX Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи надає право користування потужністю точок входу / виходу на прозорих та недискримінаційних засадах відповідно до положень цього Кодексу та договору транспортування природного газу. Розмір потужності, що надається замовнику послуг транспортування в точці входу/виходу, визначається відповідно до положень цього Кодексу та договору транспортування природного газу. Доступ до потужності надається оператором газотранспортної системи на такі періоди: 1) річний - потужність в визначеного обсягу, доступна строком на 1 газовий рік, з постійним потоком за кожну газову добу протягом газового року; 2) квартальний - потужність визначеного обсягу, доступна строком на 1 газовий квартал, з постійним потоком за кожну газову добу протягом газового кварталу (квартали газового року починаються 01 жовтня, 01 січня, 01 квітня або 01 липня відповідно); 3) місячний - потужність визначеного обсягу, доступна строком на 1 газовий місяць, з постійним потоком за кожну газову добу протягом газового місяця (місяці - починаються кожного першого дня газового місяця); 4) на добу наперед - потужність визначеного обсягу, доступна строком на 1 газову добу, з постійним потоком протягом газової доби, наступної за газовою добою, у якій відбувся розподіл потужності. Потужність віртуальної точки виходу до газорозподільних систем надається замовникам послуг транспортування відповідно до вимог цього Кодексу на гарантованій основі. Загальна потужність кожної віртуальної точки виходу до газорозподільної системи дорівнює сумі технічних потужностей усіх фізичних точок виходу до газорозподільної системи, які вона об`єднує.

Відповідно до пунктів 17, 18 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГТС величина використаних замовником послуг транспортування обсягів потужності точок входу / виходу дорівнює величинам остаточних алокацій щодобових подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу у відповідних точках входу / виходу. Відповідальність за перевищення замовлених потужностей несуть замовники послуг транспортування відповідно до договору транспортування природного газу. Оператор газотранспортної системи оприлюднює на своєму веб-сайті перелік точок входу / виходу, обсяг технічної, договірної та вільної потужності. Оператор газотранспортної системи зазначає про точки входу / виходу, для яких з точки зору технічних обмежень обсяг та вид потужності може відрізнятись в окремі періоди газового року.

За змістом пункту 2 глави 2 розділу ХV Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи вчиняє дії, які дозволяють уникнути можливості виникнення перевантажень, зокрема стягує із замовника послуг транспортування додаткову оплату за перевищення потужності відповідно до договору транспортування.

Між сторонами договору було підписано додаток 1/1 (розподіл потужностей), додаток 1/2 (розподіл потужностей в віртуальних точках входу з визначеним фізичним розташуванням з газорозподільної системи (місцях надходження газу від ПАТ "Укнафта" як газовидобувного підприємства і точках його підключення до газорозподільної системи)) та додаток 1/3 (розподіл потужностей в віртуальних точках входу з невизначеним фізичним розташуванням з газорозподільної системи).

За результатами остаточної алокації точок входу та виходу до/з газотранспортної системи відповідача, позивач виявив наявність у відповідача перевищення замовленої договірної потужності та здійснив розрахунок вартості такої плати у відповідному розрахунковому місяці, а саме: за січень 2021 року було виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 37 715,10767 тис.м. куб. всього на загальну суму 8 003 162,22 грн.

У відповідно до пункту 8.3 договору, позивачем через інформаційну платформу були направлено відповідачу: рахунок № 01-2021-1907000632/9980000 від 31.01.2021 на оплату за перевищення договірної потужності за січень 2021 року на загальну суму 8 003 162,22 грн; звіт про використання замовленої потужності за газовий місяць січень 2021 року (файли та реєстр наявні в матеріалах справи).

Позивачем також направлено відповідачу акт наданих послуг (перевищення замовленої (договірної) потужності), проте вказаний акт відповідачем залишився не підписаний.

Як вбачається з матеріалів справи Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" здійснило оплату за актом 01-2021-1907000632/9980000 від 31.01.2021, складеним Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" за перевищення замовленої (договірної) потужності за січень 2021 року на суму 409 603 грн 44 коп., що підтверджується копією платіжного доручення № 1776-2П21 від 15.02.2021.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору транспортування природного газу від 14.11.2019 № 1907000632 та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати додаткової плати за перевищення розміру замовленої потужності за січень 2021 року, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 7 593 558 грн 78 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача за первісним позовом підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Твердження відповідача про відсутність у нього обов`язку з оплати вартості перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 7 593 558 грн 78 коп. оскільки, заявлені позивачем об`єми газу є обсягами газу інших товариств, які були транзитом про транспортовані через внутрішньопромислові мережі відповідача та подані останніми у внутрішні газорозподільні мережі АТ "Сумигаз", АТ "Чернігівгаз" та АТ "Чернівцігаз", судом не приймаються до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 8.3 договору в редакції Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497, оператор здійснює розрахунок вартості плати за перевищення потужності у відповідному розрахунковому місяці саме за результатами остаточної алокації відборів та подач замовника

У відповідності до абзацу 3 пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС алокація - обсяг природного газу, віднесений оператором газотранспортної системи в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів)) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників.

Підставою для плати за перевищення замовленої потужності є рахунок на оплату за перевищення замовленої потужності та звіт оператора про використання замовленої потужності замовником, що містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей, які надаються замовнику до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, на його електронну адресу.

Замовник зобов`язаний здійснити оплату вартості перевищення договірної потужності у строк до двадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем.

Тарифи для Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу на регуляторний період 2020 - 2024 роки встановлені постановою НКРЕКП від 24.12.2019 № 3013. Зокрема, цією постановою НКРЕКП встановлено тарифи для:

- точки входу з фізичним розташуванням від суміжних газовидобувних підприємств (через мережі яких може передаватися природний газ іншого газовидобувного підприємства чи групи газовидобувних підприємств), та

- віртуальної точки входу з невизначеним фізичним розташуванням від суміжних газовидобувних підприємств (через мережі яких може передаватися природний газ іншого газовидобувного підприємства чи групи газовидобувних підприємств).

В даному випадку, перевищення замовленої потужності відбулося саме у вказаних точках входу (в т.ч, віртуальних точках), які перелічені у зведеному акті приймання - передачі природного газу за січень 2021 року від 05.02.2021. Тобто, за наслідками остаточної алокації оператором було встановлено, що на вказані очки входу до газотранспортної системи від замовника надійшли обсяги природного газу перевищенням замовленої потужності (замовленого обсягу).

Відповідно до пунктів 11.1-11.3 договору послуги, які надаються за цим договором, за винятком послуг балансування, оформлюються оператором і замовником актами наданих послуг.

Оператор до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за газовий місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою оператора.

Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов`язується повернути оператору один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість послуг визначається за даними оператора.

Матеріалами справи та поясненнями представників сторін підтверджується направлення позивачем відповідачу акту наданих послуг 01-2021-1907000632/9980000 від 31.01.2021 за перевищення договірної потужності на загальну суму 8 003 162 грн 22 коп. та звіту про використання замовленої потужності за газовий місяць січень 2021 року

При цьому відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту складання та направлення позивачу мотивованої відмови від їх підписання.

У відповідача, як у замовника, в силу положень пункту 11.3. договору з моменту отримання актів наданих послуг та рахунків на їх оплату виник обов`язок сплатити на користь позивача вартість перевищення договірної потужності саме за даними останнього, оскільки відповідачем жодних заперечень щодо виявлених розбіжностей висловлено не було. В той же час, в матеріалах справи не міститься жодних доказів на підтвердження факту звернення відповідача до позивача з метою уточнення фактичних обсягів перевищення використання договірної потужності з метою дотримання положень пункту 4.1. договору щодо свого обов`язку не перевищувати замовлені потужності, а також своєчасно оплачувати вартість наданих послуг.

Також суд зазначає, що твердження відповідача за первісним позовом щодо того, що договори транспортування природного газу за своєю правовою природою є договорами перевезення вантажу і до них застосовуються норми глави 64 Господарського кодексу України, є помилковими та такими, що суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у поставі від 15.07.2022 у справі № 921/184/21. З огляду на викладене, помилковими також є твердження щодо пропуску позивачем строку позовної давності, оскільки відповідач помилково застосовує до спірних правовідносин спеціальний шестимісячний строк позовної давності, передбачений частиною 5 статті 315 Господарського кодексу України.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку з повної та своєчасної оплати щодо повної та своєчасної оплати додаткової плати за перевищення розміру замовленої потужності за січень 2021 року та факту наявності заборгованості у розмірі 7 593 558 грн 78 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 550 897 грн 09 коп., нараховану за загальний період прострочення з23.02.2021 по 23.08.2021, 3 % річних у розмірі 131 691 грн 03 коп., нарахованих за загальний період прострочення з 23.02.2021 по 21.09.2021 та інфляційні втрати у розмірі 292 092 грн 51 коп., нарахованих за загальний період прострочення з березня по серпень 2021 року.

Суд зазначає, що у разі прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, підлягають стягненню річні відсотки відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 13.5 договору передбачено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки нбу, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України та застосування відповідальності відповідно до умов пункту 13.5. договору.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто визначаючи розмір заборгованості за Договором, зокрема, в частині пені, процентів річних та інфляційних втрат суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов`язання за договором транспортування природного газу від 14.11.2019 № 1907000632, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 550 897 грн 09 коп., нарахованої за загальний період прострочення з23.02.2021 по 23.08.2021, 3 % річних у розмірі 131 691 грн 03 коп., нарахованих за загальний період прострочення з 23.02.2021 по 21.09.2021 та інфляційних втрат у розмірі 292 092 грн 51 коп., нарахованих за загальний період прострочення з березня по серпень 2021 року, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Щодо заявлених зустрічних позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" 2 496 678 грн 98 коп., суд зазначає наступне.

В обґрунтування заявлених зустрічних позовних вимог Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" здійснює транзитну подачу газу інших газовидобувних товариств через внутрішньопромислові газопроводи позивача без його погодження, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2 496 678 грн 98 коп. на підставі пункту 4 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частиною 3 статті 1212 Цивільного кодексу України унормовано, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (пункти 28, 29, 30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, пункт 27 постанови Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 922/536/18).

Характерною особливістю кондиційних зобов`язань є те, що ці зобов`язання можуть виникати і з дій, і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних.

Важливо те, що у кондиційному зобов`язанні не має правового значення, чи вибуло майно з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондиційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої особи (потерпілого); таке набуття чи збереження відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке він безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна. Такий висновок викладено в постанові ВП ВС від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

Відповідно до статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Сторонами кондикційного зобов`язання є власник майна (титульний володілець), який має право вимоги та виступає кредитором, а також набувач майна, який виступає боржником.

Не доведення позивачем факту безпідставного набуття відповідачем майна позивача унеможливлює покладення на відповідача обов`язку з відшкодування його вартості відповідно до статті 1213 Цивільного кодексу України.

Передумовою застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України в контексті спірних правовідносин та наведено практики Верховного суду повинно буд становлення факту безпосереднього протиправного використання оператором внутрішньопромислового газопроводу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", а також факту збереження у себе без правової підстави коштів, які повинні бути сплачені за користування цього газопроводу.

Судом враховано, що приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування, за змістом ч. 2 якої, питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбаченим цим Кодексом.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку іншим доводам сторін судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, позивачем за зустрічним позовом не надано будь-яких допустимих та належних доказів на підтвердження викладених у зустрічній позовній заяві обставин. Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача 2 496 678 грн 98 коп. на підставі пункту 4 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України, а вимоги позивача за зустрічним позовом є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, місто Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5, ідентифікаційний код 00135390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, місто Київ, проспект Гузара Любомира, будинок 44, ідентифікаційний код 42795490) 7 593 558 (сім тисяч п`ятсот дев`яносто три тисячі п`ятсот п`ятдесят вісім) грн 78 коп. основної заборгованості, 292 092 (двісті дев`яносто дві тисячі дев`яносто дві) грн 51 коп. інфляційних втрат, 131 691 (сто тридцять одна тисяча шістсот дев`яносто одна) грн 03 коп. 3 % річних, 550 897 (п`ятсот п`ятдесят тисяч вісімсот дев`яносто сім) грн 09 коп. пені. та 128 523 (сто двадцять вісім тисяч п`ятсот двадцять три) грн 59 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено: 01.09.2022

Суддя Н.Плотницька