Вирок № 106005175, 01.09.2022, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/14881/22

Провадження №1-кп/127/505/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2022 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Бернади Є.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Печенюк Т.О.,

сторони обвинувачення: прокурора Іщука М.Ю.,

сторони захисту: адвоката Павенського Б.В., обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у підготовчому в судовому засіданні в залі суду № 12 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.07.2022 за № 12022020000000380, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Вінниця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною другою статті 190 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

Керівник організованої групи особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, діючи відповідно до розробленого плану злочинної діяльності, отримавши невстановленим слідством способом та час інформацію з Реєстру відшкодувань вкладникам Фонду щодо вкладників та грошових вкладів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 неплатоспроможного банку АТ «Імексбанк», з метою єдиного умислу незаконного заволодіння грошовими коштами Фонду за вкладами ОСОБА_2 в сумі 200 000 гривень, ОСОБА_3 в сумі 200 000 гривень, надав вказівку члену організованої групи особі, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, підшукати осіб жіночої та чоловічої статі для подальшого введення в оману працівників банку-агента Фонду, видаючи вказаних осіб за офіційними підробленими документами як вкладників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

У свою чергу, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, відповідно до відведеної ролі та функції члена організованої групи щодо пошуку осіб для залучення їх до злочину та доставки із даною метою їх до м. Києва, надав вказівку іншому члену групи особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, підшукати осіб жіночої та чоловічої статі.

Далі, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, діючи в складі організованої злочинної групи, відповідно до відведеної йому ролі та функції щодо пошуку осіб для залучення їх до злочину, на початку травня 2020 року підшукав особу жіночої статі особу, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, яку схилив до вчинення запланованого злочину заволодіння коштами Фонду шляхом обману (шахрайство), визначивши їй роль в отриманні нею коштів у банківських установах агентах Фонду, видаючи себе під дійсними анкетними даними вкладників по підроблених офіційних документах.

Надалі, з метою виготовлення підроблених документів на ім`я вкладників, особа жіночої статі, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, надала особі, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, два фотознімки із її зображенням, а також дозволила останньому зробити фотознімок на його мобільний телефон із її зображенням, які особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, надав до фотостудії фізичної особи підприємця ОСОБА_4 , розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , з метою подальшої обробки її зображення наближених до зображення вкладників для подальшого використання у виготовленні підроблених документів.

Таким чином, чотири особи, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, дійшли попередньої змови про скоєння злочину до початку його вчинення.

Після того, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, за вказівкою керівника організованої групи особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, 25.05.2020 зателефонував до особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, та повідомив про її готовність до роботи наступного дня у м. Києві.

Крім того, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, продовжуючи виконувати покладені на нього функції в складі групи щодо підшукання осіб для схиляння їх до запланованого злочину, виконуючи вказівку особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, з приводу пошуку особи чоловічої статі для видавання її у банківській установі як дійсного вкладника, 25.05.2020 підшукав особу чоловічої статі ОСОБА_1 , якого схилив до вчинення запланованого злочину заволодіння коштами Фонду шляхом обману (шахрайство), визначивши йому роль в отриманні ним коштів у банківських установах агентах Фонду, видаючи себе під дійсними анкетними даними вкладника ОСОБА_3 по підроблених офіційних документах.

На підтвердження цього, ОСОБА_1 , за вказівкою особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, в цей же день передав іншій особі, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, власний паспорт громадянина України для копіювання вклеєної його в паспорті фотокартки з метою виготовлення підробленого паспорта на ім`я ОСОБА_3 .

Надалі, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, за вказівкою особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, діючи відповідно до єдиного плану, відомого всім учасникам організованої групи, сказав учаснику групи особі, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, доставити 26.05.2020 особу, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, та ОСОБА_1 своїм автомобілем марки та моделі «DACIA LOGAN», номерний знак НОМЕР_1 , до м. Києва.

Особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, відповідно до відведеної йому ролі та функції як водія, разом із особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, 26.05.2020 привіз особу жіночої статі, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, та ОСОБА_1 на своєму автомобілі до м. Києва, куди під час поїздки особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, провів інструктаж з особою жіночої статі, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, та ОСОБА_1 щодо їх поведінки в установі банку видаючи себе за вкладників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

По приїзду до м. Києва, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, зупинився біля універмагу «Україна», що розташований на площі Перемоги, 3, де особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, видав особі жіночої статі, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, із ОСОБА_1 по мобільному телефону із стартовим пакетом мобільного оператора ТОВ «лайфселл» для використання у банківській установі з метою підтвердження їх осіб як вкладників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Надалі, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, на своєму автомобілі марки та моделі «Audi А6», номерний знак НОМЕР_2 , прибув до місця знаходження трьох осіб, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, та ОСОБА_1 .

Особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, продовжуючи виконувати єдиний злочинний заздалегідь відомий усім учасникам організованої ним групи план, виконуючи одну із своїх свої функцій по перевезенню підшуканих осіб до банківських установ для незаконного отримання грошових коштів Фонду за підробленими документами та проведення з останніми інструктажу з приводу їх поведінки в приміщеннях зазначених установ від імені вкладників, 26.05.2020 в денний час привіз особу, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, разом із ОСОБА_1 на своєму автомобілі до будівлі відділення 10026/0160 АТ «Державний ощадний банк України», що розташоване за адресою: вул. Володимирська, 4 в м. Київ.

По приїзду до зазначеного відділення банку, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, відразу в салоні автомобіля передав особі, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, та ОСОБА_1 виготовлені в невстановленому слідством місці та на невстановленому технічному обладнані паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_2 із вклеєною фотокарткою особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, та паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_3 із вклеєною фотокарткою ОСОБА_1 , в яких останні за вказівкою особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, виконали підпис в графі власника паспорту, а також передав їм картки фізичних осіб-платників податків на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , після чого провів інструктаж з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, та ОСОБА_1 щодо їх поведінки в установі банку видаючи себе за вкладників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Далі, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, за вказівкою особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, зайшла до приміщення банківської установи відділення 10026/0160 АТ «Державний ощадний банк України», де видаючи себе за вкладника ОСОБА_2 , шляхом введення в оману працівників банку, з метою отримання відшкодування вкладу, надала працівнику банку для ідентифікації та верифікації особи підроблені офіційні документи, а саме паспорт громадянина України та картку фізичної особи-платника податків на ім`я ОСОБА_2 , після чого заповнила необхідні для отримання коштів документи, надані працівником банку, та отримала в касі банку грошові кошти в сумі 200 000 гривень за вкладами ОСОБА_2 .

Після того, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, підійшла до вищевказаного автомобіля марки «Audi», в якому її чекав біля банківської установи особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, де в салоні автомобіля за вказівкою останнього передала йому отримані в банку грошові кошти в сумі 200 000 гривень, паспорт громадянина України із карткою фізичної особи-платника податків на ім`я ОСОБА_2 , та мобільний телефон із стартовим пакетом мобільного оператора ТОВ «лайфселл», який їй видав особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження.

Після цього, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, продовжуючи виконувати спільний злочинний єдиний умисел організованої групи направлений на незаконне заволодіння грошовими коштами за вкладом ОСОБА_3 , наказав ОСОБА_1 йти до приміщення банківської установи відділення 10026/0160 АТ «Державний ощадний банк України». В свою чергу, ОСОБА_1 , перебуваючи у приміщенні даного відділення банку та виконуючи дану вказівку особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, видаючи себе за ОСОБА_3 , шляхом введення в оману працівників банку, з метою отримання відшкодування вкладу, надав працівнику банку для ідентифікації та верифікації особи підроблені офіційні документи, а саме паспорт громадянина України та картку фізичної особи-платника податків на ім`я ОСОБА_3 , після чого заповнив необхідні для отримання коштів документи, надані працівником банку, та отримав в касі банку грошові кошти в сумі 200 000 гривень за вкладами ОСОБА_3 .

Після того, ОСОБА_1 підійшов до вищевказаного автомобіля марки «Audi», в якому його чекав біля банківської установи особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, де в салоні автомобіля за вказівкою особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, передав йому отримані в банку грошові кошти в сумі 200 000 гривень, паспорт громадянина України із карткою фізичної особи-платника податків на ім`я ОСОБА_3 , та мобільний телефон із стартовим пакетом мобільного оператора ТОВ «лайфселл», який йому видав особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження.

Після цього, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, відповідно до єдиного злочинного плану, привіз особу, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, разом із ОСОБА_1 на своєму автомобілі до будівлі універмагу «Україна», що розташована на площі Перемоги, 3 м. Києва, біля якої на автомобілі марки та моделі «DACIA LOGAN», номерний знак НОМЕР_1 , їх очікували дві особи, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження.

Особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, будучи обізнаним із особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, про досягнуту мету організованої групи, на виконання єдиного плану злочинної діяльності, відвіз особу, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, та ОСОБА_1 до Калинівського району та м. Вінниці Вінницької області, куди по дорозі особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, передав особі, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, та ОСОБА_1 за виконану роботу грошову винагороду в сумі по 1 000 гривень.

Унаслідок протиправних дій учасників організованої групи, створеної та очоленої особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, із залученням до вчинення злочину ОСОБА_1 , юридичній особі Фонду заподіяно матеріальну шкоду в загальному розмірі 200 000 гривень, яка є значною для потерпілого.

Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної 13.07.2022 між прокурором Вінницької обласної прокуратури Іщуком М.Ю. з однієї сторони та обвинуваченим ОСОБА_1 з іншої.

Відповідно до обвинувального акта та наданої суду угоди про визнання винуватості дії ОСОБА_1 за вищевказаними фактами кваліфіковані за частиною п`ятою статті 27, частиною другою статті 190 Кримінального кодексу України (далі КК), тобто пособництво у заволодінні чужим майном, шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, що завдало значної шкоди потерпілому.

Згідно з наданою суду угодою ОСОБА_1 беззастережно визнає обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні. Сторони погоджуються на призначення ОСОБА_1 покарання за частиною другою статті 27, частиною другою статті 190 КК у виді 2 років позбавлення волі. На підставі положень статті 75 КК звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців, поклавши на останнього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 частини першої статті 76 КК.

ОСОБА_1 у судовому засіданні винуватість у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав та просив затвердити угоду про визнання винуватості, призначивши визначене в ній покарання. При цьому зазначив, що угоду уклав добровільно, наслідки її затвердження та наслідки умисного невиконання затвердженої угоди йому зрозумілі.

Будучи допитаним щодо обставин вчинення інкримінованого діяння ОСОБА_1 суду пояснив, що вчинив його за обставин, викладених в обвинувальному акті. Зокрема, повідомив суду, що у 2020 році (точну дату він не пам`ятає) до нього звернувся ОСОБА_5 з пропозицією заробити гроші. Він погодився та надав певні документи. Згодом він їздив до Києва, де його зустріли люди, імена яких йому невідомі (знає їх лише візуально). Він отримав інструктаж від зазначених осіб, після чого з підробленим паспортом він отримав 200000 грн. у банку. Вказані гроші він передав людям, які зустріли його в Києві, натомість йому заплатили 1000 грн.

Захисник обвинуваченого адвокат Павенський Б.В. підтримав подану угоду та просив її затвердити.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження та угоду про визнання винуватості, суд дійшов до такого висновку.

Порядок здійснення кримінального провадження на підставі угод регламентований статтями 486-475 глави 35 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК).

Зокрема, частиною другою статті 469 КПК встановлено, що угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. При цьому пунктом 1 частини четвертої зазначеної статті регламентовано, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена, зокрема у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів.

Зі змісту абзаці п`ятого частини четвертої статті 469 КПК випливає, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Представник потерпілої юридичної особи Кахно В.В. у судове засідання не з`явився, проте на адресу суду надійшла його письмова заява, згідно з якою останній просить суд провести судове засідання за його відсутності.

Крім того, до угоди про визнання винуватості була долучена письмова заява представника потерпілого, зі змісту якої випливає, що потерпілий не заперечує проти укладення угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та обвинуваченим.

Частиною четвертою статті 474 КПК визначено перелік питань, які суд зобов`язаний з`ясувати у обвинуваченого перед ухваленням рішення про затвердження угоди про визнання винуватості.

У ході судового розгляду кримінального провадження відомостей, які б свідчили про те, що обвинувачений ОСОБА_1 не розуміє приписів пунктів 1-4 частини четвертої статті 474 КПК, судом встановлено не було. Крім того, надана суду угода відповідає вимогам положень статті 472 та частині сьомої статті 474 КПК.

При цьому в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 розуміє, положення частини другої статті 473 КПК, відповідно до якої наслідком укладання та затвердження угоди про визнання винуватості для прокурора і обвинуваченого є обмеження їх права на оскарження вироку; для обвинуваченого відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 КПК; ОСОБА_1 також розуміє, що виконання зобов`язання іншою стороною в рамках цієї угоди цілком залежить від дотримання нею Закону і будь-якого положення складеної угоди; у разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до положень статті 476 КПК прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальним порядку; ОСОБА_1 розуміє, що умисне невиконання угоди про визнання винуватості є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за статтею 389-1 КК.

Вирішуючи питання щодо можливості затвердження угоди та призначення обвинуваченій покарання, узгодженого сторонами, суд враховує таке.

Верховний Суд (далі ВС) у постанові від 16.10.2018 (справа № 439/1344/17) звернув увагу, що за загальним правилом, у випадку наявності підстав для звільнення від кримінальної відповідальності, з огляду на те, що інститут угод у кримінальному провадженні, як і інститут призначення покарання у тому числі з урахуванням його особливостей у випадку затвердження угоди (частина п`ята статті 65 КК) жодним чином (як в матеріальному, так і в процесуальному аспектах) не кореспондуються з інститутом звільнення від кримінальної відповідальності, є взаємовиключними та потребують розмежування.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України (далі ВСУ) № 12 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

Щире каяття це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування заданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.

Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.

Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

При цьому, суд також враховує, що у постанові від 18.09.2019 (справа № 166/1065/18) ВС зазначив, що розкаяння передбачає, крім визнання факту скоєння злочину, ще й дійсне визнання власної провини, щирий жаль та осуд своєї поведінки.

Аналогічна правова позиція сформована у постанові ВС від 27.11.2019 (справа № 629/847/15-к) та від 20.08.2020 (справа № 750/1503/19).

У постанові від 10.06.2020 (справа № 149/1596/16-к) ВС сформулював висновок, згідно з яким невизнання своєї вини не може свідчити про щире каяття.

Суд також враховує, що у постанові від 10.07.2018 (справа № 148/1211/15-к) ВС звернув увагу на те, що формулювання пункту 1 частини першої статті 66 КК передбачає, що наявність будь-якої з обставин, перелічених в ньому, - тобто, або «з`явлення із зізнанням», або «щирого каяття», або «активного сприяння розкриттю злочину» - означає, що вимогу цього пункту виконано. Таким чином, положення статті 69-1 КК застосовуються, якщо судом установлено будь-яку з обставин, зазначених у пункті 1 частини першої статті 66 КК, та будь-яку з обставин, вказаних у пункті 2 частини першої статті 66 КК.

Як суд зазначив вище, ОСОБА_1 в судовому засіданні факту вчинення інкримінованого йому діяння не заперечував, повідомивши суду, що вчинив кримінальні правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, надав суду чіткі й послідовні показання щодо обставин їх вчинення, які повністю узгоджуються з відомостями, зазначеними в обвинувальному акті. Допит обвинуваченого здійснений у судовому засіданні відповідно до приписів статті 351 КПК. Під час зазначеного допиту обвинувачений, як суд вже зазначив, надав чіткі та послідовні показання щодо обставин вчинення інкримінованих йому діянь, які мають бути встановленими в судовому засіданні згідно з приписами частини першої статті 91 КПК.

Суд також враховує, що згідно з приписами статті 12 КК, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, у вчиненому розкаявся та активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення.

Отже, застережень, які б перешкоджали затвердженню угоди, встановлені частиною сьомою статі 474 КПК, у підготовчому судовому засіданні встановлені не були. Узгоджене сторонами угоди покарання відповідає загальним засадам кримінального закону щодо призначення кримінального покарання, визначені у статтях 50 і 65 КК, згідно з якими особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.

Приймаючи до уваги, що угода відповідає вимогам чинного кримінально-процесуального законодавства, обвинуваченому та його захиснику зрозумілі наслідки затвердження угоди, суд вважає за можливе затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором Вінницької обласної прокуратури Іщуком М.Ю. з однієї сторони та обвинуваченим ОСОБА_1 - з іншої. При цьому суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_1 покарання, вид та міра якого була погоджена сторонами, тобто у виді 5 років позбавлення волі. На підставі положень статті 75 КК звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

Суд враховує, що частина перша статті 76 КК є імперативною нормою, якою передбачено, що у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на засудженого такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Згідно з абзацом третім пункту 2 частини четвертої статті 374 КПК у резолютивній частині вироку зазначаються у разі визнання особи винуватою, зокрема, початок строку відбування покарання. При цьому частиною першою статті 165 Кримінально-виконавчого кодексу України визначено, що іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

Питання щодо речових доказів необхідно вирішити відповідно до положень статті 100 КПК. Разом з тим, з наданих представником сторони обвинувачення документів не вбачається, чи приймались під час досудового розслідування будь-які рішення щодо речових доказів у кримінальному провадженні, а тому суд позбавлений можливості виконати вимоги зазначеної правової норми.

Керуючись статтями 314, 369-371, 373-374, 475 КПК, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду, укладену 13.07.2022 між прокурором Вінницької обласної прокуратури Іщуком М.Ю. з однієї сторони та обвинуваченим ОСОБА_1 з іншої у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною другою статті 190 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.07.2022 за № 12022020000000380.

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною другою статті 190 Кримінального кодексу України, та призначити покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

Згідно з частиною першою статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_1 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання.

Початок іспитового строку обчислювати з моменту проголошення вироку.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Вінницький міський суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених частиною четвертою статті 394 Кримінального процесуального кодексу України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя: