Ухвала суду № 106003863, 29.08.2022, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/5220/22

Провадження № 2-з/202/92/2022

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

29 серпня 2022 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П. ,

за участю секретаря - Пеки Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

25 серпня 2022 року на адресу суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування завданих злочином шкоди і збитків, в якому позивач просить суд: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 516970,81 грн. солідарно з ОСОБА_3 , з якого зазначені грошові кошти витребувано з незаконного володіння рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20.06.2011 року; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 спричинені збитки у виді упущеної і недоотриманої вигоди порушенням його цивільного права володіти, користуватись і розпоряджуватись грошовими коштами 516970,81 грн. 6884531,20 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму інфляційних втрат та трьох відсотків річних (3837171,93 +76574,21) 4113746,14 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в порядку відшкодування моральної шкоди 1200000,00 грн.; встановити (зазначити обов`язок чи право) стягнення 1949289,13 грн. з ОСОБА_2 у відшкодування спричинених збитків та шкоди за вимогами 3,4,5 даного позову солідарним з ОСОБА_3 , з якого зазначену суму стягнено рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20.06.2011 року. Тобто, відшкодування збитків і шкоди, стягнених за зазначеним рішенням суд з ОСОБА_3 в розмірі 1949289,13 грн. стягнути солідарно з ОСОБА_2 .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 серпня 2022 року, головуючим суддею у розгляді вказаної позовної заяви визначено суддю Слюсар Л.П.

25 серпня 2022 року позивачем ОСОБА_1 до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить суд постановити ухвалу про забезпечення позову шляхом забороною вчиняти будь-які дії з нерухомим майном ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), окрім володіння і користування ним (п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України): житловим будинком загальною площею 53,9 кв.м. з присадибною ділянкою 0,25 га., за адресою: АДРЕСА_1 ; квартирою в житловому будинку загальною площею 102,4 кв.м., за адресою АДРЕСА_2 ; 53/100 частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 822343412101; земельною ділянкою ОСОБА_2 з кадастровим номером 1225680500:07:063:0003, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . У разі неможливості вжиття зазначеного у попередньому пункті 5 виду арешту, забезпечити цивільний позов шляхом накладання передбаченого п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України арешту на нерухоме майно ОСОБА_2 .

В обґрунтування заяви зазначив, що необхідність і обґрунтованість забезпечення позову встановлено і доведено слідчим, прокурором та слідчим суддею у кримінальному провадженні № 12018040660000327 від 23.02.2018, оскільки незабезпечення цивільного позову ОСОБА_1 і невжиття заходів арешту майна ОСОБА_2 істотно ускладнить і унеможливить виконання рішення суду та не забезпечить ефективний захист, поновлення порушених прав і інтересів потерпілого ОСОБА_1 .

Вжиття зазначеного забезпечення позову необхідно, оскільки Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 19.08.2022 кримінальне провадження № 12018040660000327 від 23.02.2018 відносно ОСОБА_2 закрито. Хоча і зазначеною ухвалою від 19.08.2022 не скасовано вжиті ухвалами слідчого судді від 14.09.2020 і 01.10.2020 в забезпечення цивільного позову заборону відчуження нерухомого майна ОСОБА_2 , однак зазначені ухвали прийняті в кримінальному провадженні, яке закрито і не розглядатиметься. Такими ухвалами забезпечено позов у кримінальному провадженні, який залишено без розгляду і який не вирішуватиметься.

ОСОБА_2 в будь-який момент може скасувати вжиті Ухвалами слідчого судді від 14.09.2020 і від 01.10.2020 заходи забезпечення цивільного позову і це є лише формальністю в силу імперативних вимог ч.4 ст.174 КПК України та справою часу. Скасування зазначеного забезпечення прямо спричинить відчуження і приховування ОСОБА_2 свого майна.

Своєчасне невжиття чи зволікання з забезпеченням цивільного позову, призведе до настання вже встановлених прокурором, слідчим і слідчим суддею приховування і відчуження ОСОБА_2 свого майна.

Невжиття своєчасного забезпечення цивільного позову унеможливить виконання рішення суду у даній справі та ефективний захист, поновлення порушених прав і інтересів потерпілого ОСОБА_1 . Тому просить задовольнити вказану заяву у викладений ним спосіб.

Суд, розглянувши заяву та подані документи, дослідивши подані матеріали справи, доходить висновку про те, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст.149ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України - забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст.150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. (ч. 1 ст. 150 ЦПК України).

Тобто, виходячи з норм, передбачених ч.1 ст.150 ЦПК України, позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом: заборони відповідачу вчиняти певні дії; заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

У відповідності до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Позивачем у заяві про забезпечення позову вказано на докази, якими підтверджується, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Враховуючи обсяг позовних вимог та те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду, у зв`язку з чим будуть порушені права позивача, суд вважає, що заява позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову підлягає задоволенню, а оскільки заявником не визначено, особу чи осіб, яким суд повинен заборонити вчиняти певні дії тому суд доходить висновку про накладання арешту на майно відповідача із забороною його відчуження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 151-153 Цивільного процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.

Накласти арешт на нерухоме майно: житловий будинок загальною площею 53,9 кв.м. з присадибною ділянкою 0,25 га., за адресою: АДРЕСА_1 ; квартиру в житловому будинку загальною площею 102,4 кв.м., за адресою АДРЕСА_2 ; 53/100 частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 822343412101; земельну ділянку з кадастровим номером 1225680500:07:063:0003, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що належать на праві власності ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ,РНОКПП НОМЕР_1 )із забороною його відчуження.

Стягувачем за цим виконавчим документом є ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Боржником за цим виконавчим документом є ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ,РНОКПП НОМЕР_1 ).

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Суд може скасувати заходи забезпечення позову за вмотивованим клопотанням учасника справи у порядку вимог ст. 158 ЦПК України.

Строк пред`явлення ухвали до виконання три роки.

Примірник ухвали про забезпечення позову направити для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.

Ухвала може бути оскарженадо Дніпровського апеляційного суду через Індустріальний районний суд, шляхом подачі протягом 15-ти днів з дня її проголошення апеляційної скарги.

Суддя Л.П. Слюсар