Рішення № 10600350, 21.07.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.07.10 р.                     Справа № 24/177                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Н.В. Ломовцевої

При секретарі судового засідання Паліводі Ю.В.

за участю:

Представників сторін:

від позивача Чеверда Г.О. – довір., Вієт О.М. – довір.

від відповідача Виростков І.В. – довір.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Комунального підприємства „Тепломережа”, м. Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Дондіпрошахт”, м. Донецьк

про стягнення 217 410 грн. 05 коп.

СУТЬ СПОРУ:

У судовому засіданні 29.07.2009р. оголошено перерву до 06.08.2009р., 09.09.2009р. до 16.09.2009р., 16.09.2009р. до 23.09.2009р., 05.07.2010р. до 22.07.2010р. згідно ст. 77 ГПК України.           

Комунальне підприємство „Тепломережа”, м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Дондіпрошахт”, м. Донецьк про стягнення 326 696 грн. 23 коп., в тому числі 299 506 грн. 86 коп. боргу за отриману теплову енергію, 17 062 грн. 51 коп. пені, 7994грн. 06 коп. індексу інфляції та 2 132 грн. 80 коп. 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір на постачання теплової енергії № 435 від 01.01.2009р., рахунки-фактури № 7064 від 21.04.2009р., № 7064 від 19.03.2009р., № 7064 від 19.02.2009р., № 7064 від 21.01.2009р., акт на включення опалення від 16.10.2008р., акт на відключення опалення від 15.04.2009р., розрахунок заборгованості станом на 20.06.2009р., акт звірки розрахунків від 18.03.2009р.

Відповідач надав відзив № 01-14/73 від 13.07.2009р., яким суму боргу за отриману теплову енергію визнав частково в розмірі 241701 грн. 57 коп., оскільки вважає, що позивачем всупереч законодавству в односторонньому порядку змінено тарифи, проти задоволення вимог щодо стягнення 17062 грн. 51 коп. пені, 7994 грн. 06 коп. індексу інфляції та 2132 грн. 80 коп. 3% річних заперечує.

В ході розгляду справи позивач надав заяву про уточнення позовних вимог № 1569 від 27.07.2009р., якою просив стягнути 299506 грн. 86 коп. боргу за отриману теплову енергію за період з 01.01.2009р. по 15.04.2009р.

Заявою № б/н від 05.08.2009р. позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути 299506 грн. 86 коп. боргу за отриману теплову енергію за період з 15.10.2008р. по 15.04.2009р., 17719 грн. 33 коп. пені, 8607 грн. 53 коп. індексу інфляції, 2214 грн. 92 коп. 3% річних.

Відзивом № 01-14/98 від 28.08.2009р. відповідач визнав позов в розмірі 136037грн. 28 коп., з яких 134701 грн. 57 коп. боргу за отриману теплову енергію, 1171грн. 69 коп. пені, 17 грн. 56 коп. індексу інфляції та 146 грн. 46 коп. 3% річних. В подальшому надав докази оплати суми боргу за отриману теплову енергію в розмірі 134701 грн. 57 коп. та вважає, що заборгованість перед позивачем відсутня, оскільки в установленому порядку зміни до договору щодо розміру вартості послуг не змінено.

Заявою № б/н від 25.08.2009р. позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 299506 грн. 86 коп. боргу за отриману теплову енергію за період з 01.01.2009р. по 15.04.2009р., пеню в розмірі 16404 грн. 44 коп., 6435 грн. 89 коп. індексу інфляції, 2062 грн. 86 коп. 3% річних.

В подальшому позивач надав заяву № б/н від 03.09.2009р. про зменшення позовних вимог, якою просив стягнути з відповідача 192506 грн. 86 коп. боргу за отриману теплову енергію за період з 01.01.2009р. по 15.04.2009р.

Клопотанням № б/н від 16.09.2009р. позивач просив стягнути з відповідача 192506грн. 86 коп. боргу за отриману теплову енергію за період з 01.01.2009р. по 15.04.2009р., 16404 грн. 44 коп. пені за період з січня 2009р. по червень 2009р., 6435 грн. 89 коп. індексу інфляції за період з січня 2009р. по травень 2009р., 2062 грн. 86 коп. 3% річних за період з січня 2009р. по червень 2009р.

Клопотанням № б/н від 17.06.2010р. позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відмовився від стягнення 16404 грн. 44 коп. пені та 2062 грн. 86 коп. 3% річних.

Позивачем надано заяву про вжиття заходів для забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти ВАТ „Донгіпрошахт” на суму позову, яка з врахуванням судових витрат та ІТЗ складає 330275, 69 грн.

Відповідач проти задоволення наданої заяви заперечував.

Судом надана заява не задоволена, виходячи з наступного.

По-перше, позивач просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти особи, яка не є стороною у справі, а саме - ВАТ „Донгіпрошахт”, тоді як відповідачем по справі є Відкрите акціонерне товариство „Дондіпрошахт”.

По-друге, відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Тобто умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача може зникнути, зменшитися за кількістю. В обґрунтування наданої заяви позивачем не було представлено жодних доказів, з яких би вбачалось, що саме не вжиття такого запобіжного заходу, як накладання арешту на майно або грошові кошти ВАТ „Дондіпрошахт” утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду, яке буде прийнято за результатами розгляду справи № 24/177. Тобто заява базуються лише на внутрішніх особистих припущеннях позивача і жодного документу ним в обґрунтування клопотань не надано.

Крім того, позивачем чітко не визначена міра щодо забезпечення позову, а саме вказано: забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову у зв’язку з необґрунтованістю та недоведеністю.

Ухвалами від 23.09.2009р. провадження у справі було зупинено та призначено судову економіко-бухгалтерську експертизу.

Ухвалою від 25.06.2010р. провадження у справі було поновлено у зв’язку з поверненням справи до господарського суду.

Відповідач клопотанням № 01-14/83 від 27.07.2009р. просив розстрочити виконання рішення суду щодо визнаної ним суми боргу в розмірі 201701 грн. 57 коп. на три місяці.

Зазначене клопотання на момент вирішення спору задоволенню не підлягає, оскільки визнана відповідачем сума боргу за отриману теплу енергію сплачена в ході розгляду справи.

Строк розгляду справи продовжено за клопотанням сторін згідно ст. 69 ГПК України.

          Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

           Між Комунальним підприємством „Тепломережа”, м. Донецьк (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Дондіпрошахт”, м.Донецьк (далі - споживач) укладено договір на постачання теплової енергії № 435 від 01.01.2009р., строком дії з 01.01.2009р. по 01.01.2012р. Договір укладено без протоколу розбіжностей та додаткових угод.

          Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов’язується поставити споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води на опалення і вентиляцію – в період опалювального сезону, на гаряче водопостачання – протягом року.

Згідно з п. 1.2 договору споживач зобов’язується сплатити отриману енергію за установленими тарифами в строки, визначені даним договором.

Пунктом 6.1 договору визначено, що розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі відповідно з діючими тарифами.

Відповідач у відзиві на позов зазначив, що при нарахуванні сум, які підлягають сплаті за спожиту теплову енергію повинні бути враховані тарифи, які діяли на момент підписання договору № 435 від 01.01.2009р., оскільки вважає, що позивачем вчинені односторонні дії, спрямовані на зміну спірного договору, а саме змінено тарифи, що суперечить вимогам законодавства.

Суд вважає довід відповідача безпідставним з огляду на наступне.

Пунктом 4.2.2 договору передбачено, що постачальник зобов’язаний повідомляти споживача про зміну тарифів.

Відповідно до п. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором, що кореспондується з п. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною 6 статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Як вбачається зі змісту ст. 15 Закону України „Про теплопостачання” державне регулювання діяльності у сфері теплопостачання провадиться, в тому числі, у формі регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 20 Закону України „Про теплопостачання” тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання, що також визначено Законом України „Про місцеве самоврядування”.

Згідно ч. 3 ст. 24 Господарського кодексу України, суб’єктами господарювання комунального сектора економіки є суб’єкти, що діють на основі лише комунальної власності, а також суб’єкти, у статутному фонді яких частка комунальної власності перевищує п’ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує органам місцевого самоврядування право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб’єктів.

Як вбачається зі статуту позивача затвердженого розпорядженням Донецького міського голови від 01.01.2001р. № 131, він є комунальним підприємством, яке утворено згідно рішення Донецької міської ради від 21.11.200р. № 11/26.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Господарського кодексу України, управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки здійснюється через систему організаційно-господарських повноважень територіальних громад та органів місцевого самоврядування щодо суб’єктів господарювання, які належать до комунального сектора економіки і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управляння.

Рішенням Донецької міської ради № 28/5 від 20.02.2009р. „Про корегування тарифів на послуги з теплопостачання і гарячого водопостачання, які надаються комунальним підприємством „Тепломережа” бюджетним організаціям та іншим споживачам” встановлено тарифи теплопостачання і гарячого водопостачання скореговані згідно з додатком, відповідно до якого: тариф на транспортування теплової енергії – 529,20грн./Гкал без ПДВ, на гаряче водопостачання – 24, 91 грн./Гкал з ПДВ на період з 01.03.2009р. та вирішено опублікувати зазначене рішення в газеті „Наш дом+”.

Виходячи з вищезазначених норм права та рішення Донецької міської ради № 28/5 від 20.02.2009р. вбачається, що Комунальне підприємство „Тепломережа” не є суб’єктом господарювання, якому надано право зміни тарифу щодо надання послуг з теплопостачання і гарячого водопостачання, оскільки цим повноваженням наділений власник підприємства – Донецька міська рада.

Статтею 25 Закону України „Про теплопостачання” передбачено, що теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов'язані при зміні тарифів на теплову енергію повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до вимог законодавства в газеті „Наш дом+” оприлюднено рішення Донецької міської ради № 28/5 від 20.02.2009р. „Про корегування тарифів на послуги з теплопостачання і гарячого водопостачання, які надаються комунальним підприємством „Тепломережа” бюджетним організаціям та іншим споживачам”.

Крім того, в матеріалах справи містяться листи, в яких зазначено про зміну тарифів, отримання яких відповідачем не спростовано.

Разом з тим, навіть неповідомлення відповідача про зміну тарифів не є підставою вважати, що власник майна в установленому порядку не змінив тарифи і їх застосування не є обов’язковим для відповідача при отриманні теплової енергії.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Пред’явлення рахунків здійснюється: на проведення авансових платежів до 10 числа, на проведення остаточного розрахунку не пізніше 25 числа.

Відповідно до 6.3. договору оплату за послуги теплопостачання споживач проводить до 10 числа місяця наступного за звітним згідно рахунку, виставленого постачальником. Абонент має право провести оплату за декілька місяців вперед.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Таким чином сторони дійшли згоди щодо остаточного порядку оплати і звели його до виставлення вимоги на оплату.

Позивач просить стягнути з відповідача 192506 грн. 86 коп. заборгованості за отриману теплову енергію за період з 01.01.2009р. по 15.04.2009р.

Як вбачається з матеріалів справи, Комунальним підприємством „Тепломережа”, м.Донецьк були надані послуги з теплопостачання, що підтверджується актом на включення опалення від 16.10.2008р. Крім того, позивачем були виставлені рахунки-фактури, що відповідачем не спростовано.

В ході розгляду справи сторонами надані докази оплати відповідачем суми боргу за отриману теплову енергію в розмірі 134 701 грн. 57 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 456 від 01.10.2009р. та № 461 від 15.10.2009р., тобто після пред’явлення позову до суду.

Таким чином провадження у справі в частині стягнення боргу за отриману теплову енергію в розмірі 134 701 грн. 57 коп. підлягає припиненню у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Враховуючи наведене, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за отриману теплову енергію за період з 01.01.2009р. по 15.04.2009р. в розмірі 57805грн.29коп., яка підтверджена матеріалами справи, доведена позивачем, визнана відповідачем і підлягає стягненню.

Також позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції за період з січня 2009р. по травень 2009р. в розмірі 6 435грн.89коп.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний уплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, з наявних угод про залік однорідних вимог, надходження грошових коштів, судом було призначено експертизу, в тому числі, з метою визначення моменту, з якого у позивача настає право вимоги застосування відповідальності та з яких саме сум прострочення оплати можливе нарахування пені, а так - і застосування цивільно-правової відповідальності.

Зазначена експертиза Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз проведена не була.

Згідно приписів ст. 54 Цивільного процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягується.

До клопотання № б/н від 16.09.2009р. розрахунок індексу інфляції не надано.

Наполягаючи на вимозі про стягнення 6 435грн.89коп. індексу інфляції, позивач посилається на рахунок суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів з січня 2009р. по травень 2009р., доданий до заяви про зменшення позовних вимог № б/н від 25.08.2009р.

Як вбачається з приписів ст. 625 Цивільного кодексу України, індекс інфляції нараховується за весь час прострочення виконання грошового зобов’язання.

Разом з тим, з наданого позивачем розрахунку не вбачається за який саме період нарахований індекс інфляції по кожному із зобов’язань, а лише визначено, що надається розрахунок суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів з січня 2009р. по травень 2009р.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи наведене, позивач не довів за який саме період нарахований стягуваний ним індекс інфляції, а тому зазначена вимога задоволенню не підлягає у зв’язку з недоведеністю.

Клопотанням № б/н від 17.06.2010р. позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відмовився від стягнення 16404 грн. 44 коп. пені та 2062 грн. 86 коп. 3% річних.

Наслідки відмови судом роз’яснені. Відмова позивача від частини позову не суперечить діючому законодавству і судом приймається.

Таким чином провадження у справі щодо стягнення 16404 грн. 44 коп. пені та 2062 грн. 86 коп. 3% річних підлягає припиненню у зв’язку з відмовою позивача від позову в цій частині.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

          Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

          В судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

           На підставі ст.ст. 526, 527, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, Закону України „Про теплопостачання” від 02.06.2005р. №2633-IV, Закону України “Про місцеве самоврядування” від 21.05.1997р. № 280/97-ВР, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 38, 49, 54, п.п. 1-1, п. 4 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Комунального підприємства „Тепломережа”, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Дондіпрошахт”, м. Донецьк про стягнення 217 410 грн. 05 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Дондіпрошахт” (83055, м.Донецьк, вул. Артема, 125, р/р 26004015110119 в Укрексімбанк м. Донецьк, МФО 334817, ЗКПО 05400632, ІНН 054006305620) на користь Комунального підприємства „Тепломережа” (83096, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 109, р/р 26008150303041 в ДОФ АКБ УСБ м. Донецька, ЗКПО 05473192, МФО 334011, ІНН 054731905662) 57805грн.29коп. боргу за отриману теплову енергію, 1 925грн. 06 коп. державного мита та 183 грн. 38 коп. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Провадження у справі в частині стягнення 134 701 грн. 57 коп. боргу припинити у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення 16404 грн. 44 коп. пені та 2062 грн. 86 коп. 3% річних.

Провадження у справі в частині стягнення 16404 грн. 44 коп. пені та 2062грн.86коп. 3% річних припинити у зв’язку з відмовою позивача від позовних вимог в цій частині.

У задоволенні вимог в залишковій частині відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10днів з моменту його підписання.

Повний текст рішення підписаний 21.07.2010р.

Суддя