Рішення № 10600252, 21.07.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.07.10 р.                     Справа № 20/301                               

Господарський суд Донецької області у складі:

Головуючий суддя - Е.В.Сгара,

судді – О.М. Сковородіна, Г.В. Левшина,

при секретарі судового засідання Х.Р.Косьміній,

Розглянувши матеріали справи

За позовом Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” м.Київ

До Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Донецькоблгаз” м.Донецьк

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” м.Київ

Про стягнення 2469757, 60 грн., в тому числі: 1967023, 44 грн. боргу, 164128, 44 грн. пені, 268441, 99 грн. інфляційних, 70163,73 грн. 3% річних.

За участю представників:

від позивача – ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України”: Татусь О.А. – довір.

від відповідача – ВАТ „Донецькоблгаз”: Шаров В.В. – довір.

від третьої особи: не з’явився

У судовому засіданні 20.01.2010р. в порядку ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 04.02.2010р.

СУТЬ СПОРУ:                     

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.03.2008р. №20/301 вимоги Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” м.Київ про стягнення з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Донецькоблгаз” м.Донецьк 2469757, 60 грн. залишені без розгляду, у задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Донецькоблгаз” м.Донецьк про визнання недійсними додаткових угод №1 від 25.01.2006р. та №2 від 17.02.2006р. до договору №06/05-2034 від 30.12.2005р. в частині включення до ціни газу податку на додану вартість відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.06.2009р. №20/301 рішення господарського суду Донецької області від 13.03.2008р. №20/301 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.09.2009р. №20/301 рішення господарського суду Донецької області від 13.03.2008р. №20/301 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.06.2009р. №20/301 в частині залишення без розгляду вимог Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” м.Київ про стягнення з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Донецькоблгаз” м.Донецьк 2469757, 60 грн. скасовані та справа у цій частині направлена на новий розгляд. В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 13.03.2008р. та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 02.06.2009р. по справі №20/301 залишені без змін.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 22.10.2009р. справа 20/301 передана на розгляд судді Сгара Е.В.

В процесі розгляду справи розпорядженнями голови господарського суду Донецької області склад суду змінювався та остаточно, розпорядженням від 05.07.2010р., справу призначено до розгляду колегіально у складі: головуючий суддя – СгараЕ.В., судді – Сковородіна О.М., Левшина Г.В.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір на постачання природного газу №06/05-2034 від 30.12.2005р. з додатковими угодами до нього; акти прийому-передачі природного газу від 31.01.2006р., від 28.02.2006р., від 31.03.2006р., від 30.04.2006р.; акт звірки розрахунків б/н.

В письмових та усних поясненнях позивач зазначив, що поставка природного газу відповідачу відбувалась не у виконання міжнародних договорів, а у виконання договору №06/05-2034 від 30.12.2005р., укладеного між суб’єктами господарювання в межах кордону України. Зазначив, що 1967023, 44 грн. є сумою основного боргу, яка виникла внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем по основному позову своїх договірних зобов’язань за договором №06/05-2034 від 30.12.2005р. До того ж, позивач зауважив про те, що вищевказаним договором, з урахуванням додаткових угод, передбачено ціну на газ з урахуванням ПДВ згідно з чинним законодавством України, в актах прийому-передачі газу за спірний період визначена ціна газу з урахуванням ПДВ 20%, та ці акти підписані з боку відповідача без будь-яких зауважень.

Відповідач у письмових та усних поясненнях проти позовних вимог заперечив, посилаючись на той факт, що природний газ, який йому було поставлено за договором №06/05-2034 від 30.12.2005р., отриманий позивачем по основному позову за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України та цей газ має іноземне походження, у зв’язку з чим включення 20% ПДВ до вартості цього газу є безпідставним з огляду на приписи ст. 8 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік”. Вважає, що вимоги позивача по основному позову щодо стягнення суми ПДВ 20% від ціни за поставлений природний газ у спірний період є зміною ціни після виконання умов Договору.

В ході перегляду даної справи Донецьким апеляційним господарським судом ухвалою від 02.06.2008р. призначалась економічна експертиза, проведення якої було доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи №2986/24 від 03.04.2009р., отриманий за договором №06/05-3034 від 30.12.2005р. газ був оплачений відповідачем по справі на загальну суму 29 742 220,77 грн., з них з урахуванням ПДВ (20%) сплачено 15 489 752 грн., де ПДВ складає 2 581 625,31 грн., тоді як за період січень-квітень 2006р. у відповідача перед позивачем значиться заборгованість за відповідний обсяг поставленого газу в сумі 1967023, 44 грн. з урахуванням ПДВ.

В ході розгляду спору господарським судом було направлено запит до СДПІ по роботі з великим платниками податків м.Києва про надання всіх зовнішньоекономічних контрактів на постачання газу, який ввозився на митну територію України у 2006р.

Відповідно до відповіді СДПІ по роботі з великими платниками податків м.Києва №717/9/10-206 від 23.04.2010р., надати такі контракти не вбачається можливим у зв’язку з їх відсутністю.

Також, з метою з’ясування всіх обставин по справі, суд неодноразово направляв запити до Державної податкової адміністрації України з вимогою надати письмові пояснення щодо ставки ПДВ, яка повинна бути застосована у спірних правовідносинах. Разом з цим, в супереч вимог суду, ДПА України не представило відповіді на вказані запити.

Ухвалою від 27.05.2010р. до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Національну акціонерну компанію „Нафтогаз України” м. Київ.

Представник третьої особи з’явився у судове засідання, надав усні та письмові пояснення, якими повідомив, що імпортований природний газ, який передавався позивачу по справі у 2006 році, був отриманий НАК „Нафтогаз України” не на виконання міжнародних договорів, та позивач прийняв цей газ із застосуванням ставки ПДВ 20%. Також представник третьої особи повідомив про відсутність у Національній акціонерній компанії „Нафтогаз України” зовнішньоекономічних контрактів на постачання природного газу, укладених на виконання міжнародних договорів (угод) України, який ввозився на територію України у 2006 році.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір на постачання природного газу №06-05/2034 від 30.12.2005р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатковими угодами.

Відповідно до п.11.1 Договору з урахуванням внесених змін до цього пункту додатковими угодами №1 від 5.01.2006р., №№3 від 23.02.2006р., №4 від 27.03.2006р. підписаними обома сторонами без зауважень та скріпленими печатками обох підприємств, він набирає чинності з моменту підписання і діє в частині поставки газу з 01.01.2006р. по 30.04.2006р. (включно), а в частині проведення розрахунків за газ – до їх повного здійснення.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що у спірний період сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до п.1.1 Договору, постачальник (позивач за основним позовом) зобов’язується передати у власність покупцю (відповідачу по основному позову) в 2006 році природний газ, надалі газ, для потреб промислових споживачів, надалі споживачів, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що газ, що постачається за даним Договором, отриманий НАК „Нафтогаз України” за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України та переданий постачальнику за договором купівлі-продажу між НАК „Нафтогаз України” та постачальником.

Відповідно до п.1 та п.5 додаткової угоди №1 від 25.01.2006р. до Договору, підписаною обома сторонами без зауважень та скріпленою печатками обох підприємств, р.1 Договору сторонами доповнено пунктом 1.3 в наступній редакції: „В разі нестачі або відсутності газу, передбаченого пунктом 1.2, за даним договором може передаватися газ іншого походження. Походження газу, що передається за даним договором коригується Постачальником в односторонньому порядку в залежності від наявності відповідних ресурсів газу. Дана додаткова угода в частині п.5.1 поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01.01.2006р. і діє протягом дії Договору.”.

Відповідно до п. 3.1 Договору, постачальник передає покупцю газ в загальному потоці газу на газовимірювальних станціях (ГВС), що знаходяться на кордоні України в пунктах приймання–передачі газу в газотранспортну систему ДК „Укртрансгаз”.

Згідно із п. п. 3.3-3.4 Договору, кількість газу, поставленого покупцю, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які підписуються повноважними представниками сторін. Не пізніше 5 числа місяця наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов’язується надати постачальнику два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.

Пунктом 6.1 Договору визначений порядок сплати газу та встановлено, що остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання–передачі газу (за місяць поставки газу) до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

У виконання умов Договору, позивач по основному позову поставив відповідачу по основному позову у січні – квітні 2006р. 54419, 897 тис. м3 газу, що підтверджено матеріалами справи, у тому числі актами прийому-передачі природного газу від 31.01.2006р., від 28.02.2006р., 31.03.2006р., від 30.04.2006р., підписаними позивачем та відповідачем без зауважень та скріпленими печатками обох підприємств, а також підтверджено відповідачем у судових засіданнях.

Відповідач свої зобов’язання за Договором стосовно оплати отриманого природного газу в повному обсязі не виконав, у зв’язку з чим ДК „Газ України” НАК „Нафтобаз України” звернулась до суду з вимогою стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Донецькоблгаз” борг в сумі 1967023, 44 грн.

З матеріалів справи, зокрема з вказаних вище актів приймання-передачі природного газу за січень – квітень 2006р. вбачається, що вартість поставленого газу визначена з урахуванням ПДВ зі ставкою 20%.

Абзацом третім ст. 8 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006р.” встановлено, що у 2006р. операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, крім операцій з продажу такого газу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ.

Відповідач, посилаючись на те, що поставлений йому у січні – квітні 2006 року природний газ, отриманий за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів, вважає, що з огляду на приписи ст.8 ЗУ „Про державний бюджет України на 2006 рік”, включення позивачем до вартості цього газу ПДВ зі ставкою 20%, замість 0%, є необґрунтованим та безпідставним.

          Зазначені заперечення відповідача судом до уваги не приймаються з огляду на нижчевикладене.

§          Визначаючи вартість природного газу, як об’єкту постачання за договором, сторони досягли домовленості, що ціна газу коригується, в тому числі, і від розміру ставки податку на додану вартість, визначену законом.

Дійсно, первісно сторони у п. 5.1 Договору зазначили, що ціна за 1000,0 м3 газу без врахування вартості транспортування газу територією України для платників податку на додану вартість становить 422,10 грн., крім того ПДВ-0%.

Проте, в подальшому сторони змінили умови Договору та пунктами 3 та 5 додаткової угоди №1 від 25.01.2006р. до Договору, підписаною обома сторонами без зауважень та скріпленою печатками обох підприємств, передбачили, що пункт 5.1 повинен бути викладений у редакції: „ціна за 1000,0 м3 газу на момент укладання даного Договору без врахування вартості транспортування газу територією України становить 422,10 грн., крім того ПДВ, що визначається згідно з чинним законодавством України.” Дана додаткова угода в частині п.5.1 поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01.01.2006р. і діє протягом дії Договору.

Пунктами 1 та 2 додаткової угоди №2 від 17.02.2006р. до Договору, підписаною обома сторонами без зауважень та скріпленою печатками обох підприємств, передбачено, що з 20.02.2006р. п.5.1 Договору повинен бути викладений у наступній редакції: „ціна за 1000,0 м3 газу на момент укладання даного Договору без врахування вартості транспортування газу територією України становить 548,00 грн., крім того ПДВ, що визначається згідно з чинним законодавством України. Решта умов залишається незмінною та обов’язковою для виконання сторонами.

Тобто, враховуючи той факт, що сторонами в Договорі (п.1.2 Договору) передбачено можливість поставки газу, як отриманого НАК „Нафтогаз України” за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України та переданого постачальнику за договором купівлі-продажу між НАК „Нафтогаз України” та позивачем, так і іншого походження (до того ж, походження газу коригується позивачем в односторонньому порядку в залежності від наявності відповідних ресурсів газу), в пункті 5.1 Договору, в редакції додаткових угод №№1, 2, сторони передбачили оплату ПДВ згідно з чинним законодавством (тобто, для газу, отриманого за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України – 0% ПДВ, а для газу іншого походження – 20% ПДВ).

Договір є дійсним в силу ст. 204 Цивільного кодексу України.

До того ж, досягнення сторонами домовленостей щодо коригування ціни газу (в залежності від його походження) не суперечить діючому законодавству.

§          Перевіряючи природу походження газу, який отриманий в межах заявленої у позові заборгованості, судом встановлено, що спірний природний газ переданий позивачу не за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів, а за договором купівлі-продажу №06/06-4 від 03.01.2006р., укладеного між НАК „Нафтогаз України” та ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” (пункт 1.1 Договору), тобто за договором укладеним між суб’єктами господарювання держави Україна та на митній території України. Також, спірний природний газ поставлений відповідачу не за зовнішньоекономічного контракту, укладеного на виконання міжнародного договору, а у виконання умов договору №06-05/2034 від 30.12.2005р., який за своєю правовою природою є договором поставки (у розумінні статей 265 Господарського кодексу України та 712 Цивільного кодексу України), правовідносини за яким регулюються саме чинним законодавством України та, який укладено за вільним волевиявленням сторін.

§          Відповідно до листа НАК „Нафтогаз України” від 22.06.2010р. № 14/2-856 протягом 2006 року імпортований природний газ, який ввозився на територію України, НАК „Нафтогаз України” отримував на підставі зовнішньоекономічних контрактів, укладених не на виконання міжнародних договорів (угод) України.

§          Безпосередньо умовами Договору (пункт 10.4) сторони визначили, що вони є платниками податку на додану вартість.

§          Відповідно до ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість”, об’єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

§          Згідно п.п. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість” зазначено, що податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

§          У відповідності до п. 7.1 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

§          Вичерпний перелік об’єктів, які підлягають обов’язковому оподаткуванню на додану вартість із ставкою 20% викладений у статті 3 Закону України „Про податок на додану вартість” і виключень на спірні відносини щодо оподаткування поставленого позивачем протягом січня – квітня 2006р. відповідачу природного газу (не у виконання міжнародних договорів) ані Законом України „Про податок на додану вартість”, ані Законом України „Про державний бюджет України на 2006 рік” ані іншими діючими Законами чи нормативно-правовими актами не передбачено.

Згідно п.4 ст.17 Господарського кодексу України, система оподаткування в Україні повинна передбачати граничні розміри податків і зборів, які можуть справлятись з суб'єктів господарювання. При цьому податки та інші обов'язкові платежі, що відповідно до закону включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться на їх собівартість, сплачуються суб'єктами господарювання незалежно від результатів їх господарської діяльності.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що сторони домовились, що ціна газу за 1000,0 м3 газу у відповідному періоді споживання газу без врахування вартості транспортування газу територією України встановлюється на рівні граничної ціни, затвердженої НКРЕ України для категорії споживачів, до якої належить покупець. Крім того, покупець сплачує всі податки та збори встановленні чинним законодавством України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

§          Крім того, своїми конклюдентними діями, відповідач фактично визнав свою згоду на вартість поставленого природного газу із застосування ставки ПДВ – 20%, оскільки акти прийняття-передачі природного газу за спірний період від 31.01.2006р., від 28.02.2006р., 31.03.2006р., від 30.04.2006р. підписані, в тому числі, відповідачем без зауважень та скріплені печатками і саме ці акти у відповідності до п.3.4 Договору є підставою для остаточних розрахунків. До того ж, як вбачається з матеріалів справи, висновку судово-економічної експертизи №2986/24 від 03.04.2009р. та пояснень представників обох сторін, протягом дії Договору відповідач періодично здійснював оплату спожитого газу саме з урахуванням 20% ПДВ.

§          Акти прийому-передачі природного газу від 31.01.2006р., від 28.02.2006р., 31.03.2006р. та від 30.04.2006р. не містять відомостей, що цей газ отриманий за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України.

§          Як вбачається з висновку судово-економічної експертизи №2986/24 від 03.04.2009р., отриманий за договором №06/05-3034 від 30.12.2005р. газ за період січень – квітень 2006р., загальною вартістю 31709243,86 грн. був оплачений відповідачем частково – на загальну суму 29742 220,77 грн., з них з урахуванням ПДВ (20%) сплачено 15 489 752 грн., де ПДВ складає 2 581 625,31 грн., а за період січень – квітень 2006р. у відповідача перед позивачем значиться заборгованість за відповідний обсяг поставленого газу в залишковій частині в сумі 1967023,43 грн. з урахуванням ПДВ.

Таким чином, з аналізу умов Договору, дослідивши всі представлені докази у сукупності, висновок судово-економічної експертизи №2986/24 від 03.04.2009р. та враховуючи приписи чинного законодавства, суд дійшов висновку, що протягом січня – квітня 2006 року відповідач прийняв від позивача природний газ (за актами прийому-передачі від 31.01.2006р., від 28.02.2006р., 31.03.2006р. та від 30.04.2006р.), отриманий на підставі зовнішньоекономічних контрактів, укладених не на виконання міжнародних договорів (угод) України, у зв’язку з чим відсутні правові підстави для застосування до цього газу ПДВ зі ставкою 0% і іншого відповідачем не доведено. Отже, природний газ, отриманий відповідачем протягом січня – квітня 2006р., повинен бути сплачений останнім з урахуванням 20% ПДВ.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що у відповідача існує заборгованість перед позивачем за природний газ за січень – квітень 2006р. в сумі 1967023, 44 грн., яка підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню в повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань по даному Договору сторони несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством України.

На підставі вищезазначеного позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 70163, 73 грн. за період з 11.05.2006р. по 20.07.2007р. та інфляційні у сумі 268441,99 грн. за травень 2006р. – червень 2007р.

3% річних та інфляційні перераховані господарським судом у відповідності до приписів чинного законодавства та відповідно складають:

3% річних – 70327, 82 грн., тоді як позивачем заявлено до стягнення 70163, 73 грн., що не суперечить чинному законодавству;

інфляційні – 268441, 99 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 268441,99 грн. інфляційних та 70163, 73 грн. 3% річних підлягають стягненню в повному обсязі.

Посилаючись на прострочення виконання основного грошового зобов’язання за Договором позивач просить стягнути з відповідача 164128, 44 грн. пені за період з 19.01.2007р. по 20.07.2007р.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п. п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.7.2 Договору, в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки зазначені у п.6.1 Договору, покупець сплачує постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Також, сторони у Договорі обумовили, що неустойка нараховується постачальником протягом 6 місяців, що передують моменту звернення з позовом (п.7.5 Договору).

При розрахунку суми пені, позивач застосував пункт 7.5 Договору та нарахував пеню за період у 6 місяців, що передують моменту звернення з позовом.

Відповідно до п.п.1-2 ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши умови Договору, враховуючи той факт, що Договір був підписаний відповідачем без будь-яких зауважень, суд дійшов висновку, що умова стосовно нарахування штрафних санкцій (пені) за неналежне виконання умов Договору у період 6 місяців, що передують моменту звернення з позовом до суду не суперечать приписам чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, господарським судом перерахована сума пені у відповідності до умов Договору та приписів чинного законодавства, складає 164044,37 грн. і підлягає стягненню саме в цьому розмірі.

Вимоги щодо стягнення пені в залишковій частині в сумі 84,07 грн. задоволенню не підлягають у зв’язку з безпідставністю заявлення.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат входять, в тому числі, витрати пов’язані з оплатою судової експертизи.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст.ст. 526, 527, 549, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 17, 67, 193, 216-218, 265 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, Закону України „Про податок на додану вартість”, Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік”, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 42, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” м.Київ до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Донецькоблгаз” м.Донецьк про стягнення 2469757, 60 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Донецькоблгаз” (83050, м.Донецьк, вул.Рози Люксембург, 23-а, ЄДРПОУ 03361075) на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1, ЄДРПОУ 31301827) заборгованість у сумі 1967023, 44 грн., 3% річних у сумі 70163, 73 грн., та інфляційні у сумі 268441,99 грн., пеню у сумі 164044, 37 грн., державне мито у сумі 24696, 74 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 117, 99 грн.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Донецькоблгаз” (83050, м.Донецьк, вул.Рози Люксембург, 23-а, ЄДРПОУ 03361075) на користь Донецького НДІ судових експертиз (83102, м. Донецьк, вул. Лівенка, 4, ЄДРПОУ 02883147) 14999, 49 грн.

Стягнути з Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1, ЄДРПОУ 31301827) користь на користь Донецького НДІ судових експертиз (83102, м. Донецьк, вул. Лівенка, 4, ЄДРПОУ 02883147) 0, 51 грн.

У задоволені вимог в залишковій частині відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати підписання його повного тексту.

Повний текст рішення підписаний 21.07.2010р.

Суддя