Рішення № 10600180, 30.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.06.10 р.                     Справа № 22/102                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Іванченкової О.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Запорізький торговий дім „Кольормет”, м.Запоріжжя, ЄДРПОУ 31677053,

до відповідача, Спільного українсько-турецького підприємства у формі закритого акціонерного товариства „Донецький завод алюмінієвих профілей”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 24656840,

про стягнення 125047,73 грн., -

за участю уповноважених представників:

від позивача: не з’явився,

від відповідача: не з’явився,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Запорізький торговий дім „АЗОЦМ”, м.Запоріжжя, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Спільного українсько-турецького підприємства у формі закритого акціонерного товариства „Донецький завод алюмінієвих профілей”, м.Донецьк, про стягнення заборгованості у сумі 125047,73 грн., у тому числі 124904,00 грн. основного боргу, 143,73 грн. 3% річних від простроченої суми.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов’язань щодо оплати поставленої продукції, внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії видаткової накладної №РН-0064 від 20.11.2009р.; акту №20/11 від 20.11.2009р.; довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №1671 від 19.11.2009р.; банківської виписки; вимоги про сплату боргу №64 від 24.02.20120р. разом із повідомленням про його вручення Відповідачу; рахунку-фактури №СФ-00125 від 19.11.2009р.; акту звірки, підписаного лише Позивачем.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.1, 2, 12, 66 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.526, 530, 625 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України.

У судовому засідання 26.05.2010р. представником Позивача надано суду заяву № 665 від 26.03.2010р. про зменшення позовних вимог у порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України. За змістом наведеної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю „Запорізький торговий дім „АЗОЦМ” позовні вимоги у частині стягнення суми основного боргу зменшено на 50000,00 грн., у зв’язку з частковим погашенням заборгованості Відповідачем перед Позивачем у вказаному розмірі та фактично до стягнення заявлено 75047,73 грн., у тому числі 74904,00 грн. основного боргу та 143,73 грн. 3% річних від простроченої суми. Одночасно, на підтвердження наведених обставин суду представлено копію реєстру платіжних документів за період за 21.05.2010р.

14.06.2010р. через канцелярію суду Донецької області Позивачем надана заява №681 від 07.06.2010р. про зменшення позовних вимог, відповідно до якої Товариством з обмеженою відповідальністю „Запорізький торговий дім „АЗОЦМ” зазначено про сплату Відповідачем суми основного боргу у повному обсязі та остаточно заявлено до стягнення суму 3% річних від простроченої суми, що становить 143,73 грн. Разом із наведеною заявою до матеріалів справи надано картку рахунку 361 за 1 півріччя 2010р.

Враховуючи положення ст.22 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято дану заяву та справу розглянуто з урахуванням її змісту.

30.06.2010р. представником Позивача надано суду клопотання №685 від 22.06.2010р. про зміну у справі назви Позивача з Товариства „Запорізький торговий дім „АЗОЦМ” на Товариство з обмеженою відповідальністю „Запорізький торговий дім „Кольормет”. Одночасно вказано, що інші реквізити не змінено та це не є реорганізацією або ліквідацією товариства. ТОВ „Запорізький торговий дім „Кольормет” є правонаступником всіх прав та обов’язків ТОВ „Запорізький торговий дім „АЗОЦМ”. У підтвердження наведеного суду надано копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №524928 з визначенням дати його зміни 10.06.2010р., довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА №260495 від 14.06.2010р., витягу з статуту Позивача у новій редакції. Враховуючи, що викладені вимоги не суперечать чинному законодавству України, підтверджені матеріалами справи, клопотання Позивача №685 від 22.06.2010р. про зміну у справі назви судом задоволено.

Представники сторін у судове засідання 30.06.2010р. не з’явились.

Оскільки ухвали суду спрямовувались рекомендованою кореспонденцією за адресами сторін, що зазначені у позовній заяві та містяться у матеріалах справи, як їх місцезнаходження, суд дійшов висновку, що повідомлення про час та місце судового засідання здійснено належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути спір відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, виходячи з того, що ненадані суду документи не можуть істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України, зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За твердженнями Позивача (Продавця), останній здійснив встановлення правовідносин з Відповідачем (Покупцем) не шляхом укладення договору поставки у формі єдиного документа, а конклюдентно шляхом вчинення дій, які виразилися у фактичній передачі товару Відповідачу на підставі видаткової накладної, що відповідає нормам статті 181 Господарського кодексу України.

Згідно видаткової накладної №РН-0064 від 20.11.2009р., Позивач передав лом алюмінію кл.Агр1с.1 у кількості 10,41т загальною вартістю 149904,00 грн. Відповідачу. Останнім означений товар прийнято, що підтверджується підписами уповноважених осіб та печатками сторін на вказаних документах.

Повноваження особи на отримання товарно-матеріальних цінностей з боку Спільного українсько-турецького підприємства у формі закритого акціонерного товариства „Донецький завод алюмінієвих профілей” підтверджуються довіреністю №1671 від 19.11.2009р.

Одночасно факт передання товару Відповідачу на суму 149904,00 грн. підтверджує наявний у матеріалах справи акт №20/11 від 20.11.2009р., що скріплений печатками та уповноваженими представниками сторін.

Приймаючи до уваги викладені обставини, а також враховуючи той факт, що видаткова накладна містить посилання на рахунок-фактуру №СФ-00125 від 19.11.2009р., який у свою чергу, як і довіреність на отримання матеріальних цінностей, видана Відповідачем, як і акт №20/11 від 20.11.2009р не мають посилань на будь-які угоди, суд дійшов висновку про позадоговірний характер даних правовідносин. Крім того, ці висновки не спростовані в поряку, передбаченому ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, накладні є первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

З огляду на наведене та враховуючи, що зазначений вище первинний документ підтверджує волю сторін на встановлення правовідносин, суд дійшов висновку, що фактично між сторонами укладено правочин, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу та підпадає під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.

Таким чином, в силу статті 655 Цивільного кодексу України та змісту видаткової накладної Позивач зобов’язується передати у власність Відповідача товар, а останній зобов’язується прийняти цей товар та оплатити за нього визначену суму коштів.

Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та обставин, суд вважає, що надана Позивачем видаткова накладна, рахунок-фактура, довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей та акт №20/11 є належними доказами здійснення передачі Відповідачу товару та прийняття цього товару останнім в межах внедоговірних відносин. Докази незгоди останнього з належністю виконання Позивачем своїх зобов’язань щодо передачі товару суду не надавалися.

До матеріалів справи додано лист №64 від 24.02.2010р., згідно з яким Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про сплату заборгованості у сумі 124904,00 грн., оскільки станом на зазначену дату Спільним українсько-турецького підприємства у формі закритого акціонерного товариства „Донецький завод алюмінієвих профілей” здійснено часткову оплату поставленого товару у розмірі 25000,00 грн.

Факт отримання Відповідачем зазначеного документу 01.03.2010р. підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №124373.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002р. №1155 „Про затвердження Правил надання послуг поштового зв’язку” повідомлення про вручення поштового відправлення (поштового переказу) - це повідомлення, яким оператор поштового зв’язку доводить до відома відправника інформацію про дату та прізвище особи, якій вручено поштове відправлення (поштовий переказ). Повідомлення про вручення поштових відправлень (поштових переказів) повинно бути доставлене за зазначеною відправником адресою.

Вищевказане повідомлення містить адресу Відповідача та підпис його співробитника, що, на думку суду, є належним доказом його отримання.

Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи надіслання Позивачем вимоги щодо сплати боргу та отримання вказаної вимоги Відповідачем 01.03.2010р., строк виконання зобов’язання по оплаті переданого товару за накладною у останнього, відповідно до норм статті 530 Цивільного кодексу України, є таким, що настав 08.03.2010р.

Проте, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, грошове зобов’язання Покупця перед Продавцем на визначену суму у вказаний строк та на дату подання зазначеної позовної заяви не виконане.

Враховуючи заяви про зменшення позовних вимог №665 від 26.03.2010р. та №681 від 07.06.2010р., в процесі провадження по даній справі Відповідачем сплачено суму основного боргу у сумі 124904,00грн. У підтвердження даного матеріали справи містять виписку банку та карту рахунку 361 за 1 півріччя 2010р.

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що у встановлених правовідносинах між Позивачем та Відповідачем є наявним порушення останнім зобов’язань щодо своєчасної оплати поставленого товару у сумі 124904,00 грн.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України прострочення виконання грошового зобов’язання тягне за собою обов’язок Відповідача 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком Позивача розмір 3% річних від простроченої суми (124904,00 грн.) складає 143,73 грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” та період їх нарахування (з 09.03.2010р. по 22.03.2010р.), суд дійшов висновку про їх задоволення у розмірі, визначеному Позивачем.

Одночасно, разом з позовними вимогами Позивачем заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Відповідача.

В обґрунтування даного клопотання Позивач посилається на ст.66 Господарського процесуального кодексу України та на необґрунтованість відмови від виконання своїх зобов’язань при здійсненні господарської діяльності Відповідачем, що за висновками останнього свідчить про ігнорування вимог чинного законодавства України щодо оплати отриманого товару і тому невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Надавши правову оцінку зазначеним вимогам Позивача, суд дійшов висновку про їх необґрунтованість та правову безпідставність, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або за своєї ініціативою має право вжити заходів до забезпечення позову в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Пунктом 1.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 року №01-8/2776 „Про деякі питання практики забезпечення позову” передбачено, що заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Тягар доведення наявності зазначених обставин згідно з вимогами статті 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на Позивача.

Однак, жодного доказу, у відповідності до ст.32-36 Господарського процесуального кодексу України, в обґрунтування своїх припущень щодо ускладнення або унеможливлювання виконання судового рішення по даній справі Позивачем не надано. Не обґрунтована останнім і необхідність вжиття саме цих заходів забезпечення позову.

З огляду на наведене, вимоги Позивача про вжиття заходів до забезпечення позову задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що спір виник в наслідок противоправних дій Відповідача, судові витрати, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають віднесенню на останнього у повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Запорізький торговий дім „Кольормет”, м.Запоріжжя, до Відповідача, Спільного українсько-турецького підприємства у формі закритого акціонерного товариства „Донецький завод алюмінієвих профілей”, м.Донецьк, про стягнення 143,73 грн. 3% річних від простроченої суми задовольнити.

2. Стягнути з Спільного українсько-турецького підприємства у формі закритого акціонерного товариства „Донецький завод алюмінієвих профілей” (83057, Донецька область, м.Донецьк, вул.Хіміків, 42, ЄДРПОУ 24656840, р/р2600301515939 у ДФ ВАТ „Укрексімбанк”, МФО 334817) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Запорізький торговий дім „Кольормет” (69006, м.Запоріжжя, пр.Леніна, 189/19, ЄДРПОУ 31677053, р/р26008354448001 в ЗРУ КБ „ПриватБанк”, МФО 313399) 143,73 грн. 3% річних.

3. Стягнути з Спільного українсько-турецького підприємства у формі закритого акціонерного товариства „Донецький завод алюмінієвих профілей” (83057, Донецька область, м.Донецьк, вул.Хіміків, 42, ЄДРПОУ 24656840, р/р2600301515939 у ДФ ВАТ „Укрексімбанк”, МФО 334817) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Запорізький торговий дім „Кольормет” (69006, м.Запоріжжя, пр.Леніна, 189/19, ЄДРПОУ 31677053, р/р26008354448001 в ЗРУ КБ „ПриватБанк”, МФО 313399) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 1 250,47 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. В судовому засіданні 30.06.2010р. оголошено повний текст рішення

6. Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя