Рішення № 10600175, 01.07.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.07.10 р.                     Справа № 22/132пд                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Іванченкової О.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою „Донецького комунального підприємства „Фармація”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 01976625,

до відповідача, Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Оптіма-Фарм, ЛТД”, м.Київ, ЄДРПОУ 21642228,

про визнання договору поставки №33163 від 11.03.2009 року недійсним, -

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Скачков А.Г. – довіреність № 342 від 11.01.2010 р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Донецьке комунальне підприємство „Фармація”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Оптіма-Фарм, ЛТД”, м.Київ, про визнання договору поставки №33163 від 11.03.2009 року недійсним.

В обґрунтування своїх вимог Позивач стверджує, що при укладенні спірного договору Відповідач ввів його в оману щодо порядку оплати отриманого товару. Також підставою для визнання спірного договору недійсним останній вважає неузгодженість істотної умови правочину – ціни.

На підтвердження наведених обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії правоустановчих документів, договору поставки №33163 від 11.03.2009 року.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 179, 180, 189 Господарського кодексу України, ст.ст. 203, 215-216, 227, 230, 236, 695 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 15, 49, 54, 56-57 Господарського процесуального кодексу України.

08.06.2010 року Відповідачем на виконання ухвали суду надано відзив на позовну заяву, у якому він проти позову заперечив, вказав, що твердження Позивача, наведені в ньому, є надуманими, необґрунтованими та не підтвердженими жодним доказом по справі. Спільне українсько-естонське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Оптіма-Фарм, ЛТД” вказало, що ним було надано Позивачу проект спірного договору, уповноваженою особою останнього даний договір було підписано та скріплено печаткою без будь-яких застережень та зауважень, про що свідчить відсутність протоколу розбіжностей. В тексті договору обумовлено всі його істотні умови.

Представник Позивача в судове засідання не з’явився, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без його представника.

Представник Відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з мотивів, викладених у відзиві, надав пояснення, згідно з якими сторони в п. 5.1 спірного договору зазначили, що найменування, асортимент та ціна товару визначається за цим договором на підставі прайс-листа продавця, що діє на момент замовлення товару покупцем. Проте, видача прайс-листа передбачена договором виключно для більшої зручності контрагентів. Ці документи носять інформаційний характер та не мають будь-якого правового значення. Представник Відповідача зазначив, що такі істотні умови договору поставки, як ціна, асортимент та кількість товару, що поставляється покупцеві, вказуються в кожній видатковій накладній, яка погоджується та підписується контрагентами при передачі товару, згідно умов договору. Крім того, на виконання ухвали суду ним представлені копії видаткових накладних.

Суд вважає за можливе розглянути спір відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи за наступного.

11.03.2009 року між Спільним українсько-естонським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Оптіма-Фарм, ЛТД” (Продавець) та Донецьким комунальним підприємством „Фармація” (Покупець) укладено договір поставки №33163.

Відповідно до пункту 1.1 договору Продавець зобов’язується передати у власність (повне господарське відання) Покупця, а Покупець прийняти та оплатити товар, асортимент, кількість та ціна якого, зазначені в видаткових накладних, які є його невід’ємною частиною.

За твердженнями Позивача, під час переговорів щодо укладення договору сторони дійшли згоди укласти угоду, якщо відстрочка розрахунку за поставлений товар буде не менше 60 календарних днів. Однак, Відповідач у видаткових накладних зазначив лише 14 календарних днів. За таких обставин, на думку Позивача, Спільне українсько-естонське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Оптіма-Фарм, ЛТД” навмисно ввело його в оману щодо обставин, які мають істотне значення і це є підставою для визнання вказаного правочину недійсним. Крім того, Донецьке комунальне підприємство „Фармація” вказує на неузгодженість істотної умови правочину – ціни, що є також підставою для визнання спірного договору недійсним.

Однак, з зазначеними доводами суд не може погодитись.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов’язки.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України, а саме:

1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Стверджуючи, що спірний договір є недійсним, Позивач жодним чином не довів цього документально, підтверджень введення в оману не представлено. Одночасно, з матеріалів справи вбачається вільне волевиявлення сторін щодо укладення правочину та узгодження всіх його істотних умов.

За приписами ст.180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 2 даної норми матеріального права встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Істотними умовами договору поставки, зокрема, є предмет, ціна, строк дії договору, умови поставки, термін її здійснення, якісні показники та кількість товару, що постачається.

Дослідив зміст спірного правочину, суд дійшов висновку, що в ньому зафіксовано узгодження всіх перелічених істотних умов договору поставки поставки (п.п. 1.1, 5.1-5.6 (предмет, ціна), 12.9 (строк дії), 3.1- 3.11 (умови поставки, термін ії здійснення), 2.1- 2.4 (якісні показники та кількість товару).

При цьому, спірний договір підписаний обома сторонами і скріплений оригінальними печатками їх підприємств без заперечень.

Стосовно дійсності підпису та факту підписання зазначених документів уповноваженими особами зауважень не надано.

Зазначений факт, на думку суду, свідчить про узгодження всіх умов договору сторонами.

Враховуючи наведені норми закону та викладені обставини, вбачається вільне врегулювання відносин між Відповідачем та Позивачем щодо господарських операцій, які між ними повинні відбутись.

Одночасно, суд встановив, що договір №33163 від 11.03.2009р., який за своєю правовою природою є договором поставки схвалений юридичною особою – Донецьким комунальним підприємством „Фармація”. Це підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, які відображають отримання товару Позивачем саме в межах спірного правочину.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вимога Позивача про визнання даної угоди недійсною не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на Позивача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 12, 33, 34, 43, 46-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд –

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Донецького комунального підприємства „Фармація”, м.Донецьк, до Відповідача, Спільного українсько-естонського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Оптіма-Фарм, ЛТД”, м.Київ, про визнання договору поставки №33163 від 11.03.2009 року недійним відмовити.

2. У судовому засіданні 01.07.2010р. оголошено повний текст рішення.

3. Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя