Рішення № 106001643, 30.08.2022, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/801/22

Провадження № 2-878/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2022 року м. Обухів

Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Зінченко О.М.

при секретарі Литвинюк Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», про захист прав споживачів,-

В С Т А Н О В И В:

30 березня 2022 року позивач звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовом до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про захист прав споживачів.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що 07 липня 2021 року, між розивачем та Акціонерним товариством «Ідея Банк» було укладено Кредитний договір № Е07.00617.008278572 пpo надання йому коштів у сумі 99 999, 00 ( дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять гри. 00 коп. ) гривень. Відповідно положення 1. Договору, вказано загальний розмір кредиту 99 99р,00 гривень (дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень. Позивач, обов`язки за кредитним договором № Е07.00617.008278572 від 07.07.2021 року виконує відповідно графіку погашення заборгованості і кошти за кредитом сплачує. Однак за кредитним договором № Е07.00617.008278572 від 07.07.2021 року згідно з графіком щомісячних платежів до сум, що підлягають сплаті включається щомісячна комісія (плата за обслуговування) , яка в загальному становить 125 529,14 гривень та страховий платіж у розмірі 3786,26 грн. Нарахування комісії (плати за обслуговування) та страхового платежу позивач вражає незаконними, та вважає що вказаний кредитний договір є таким, що порушують його права як споживача, та підлягає визнанню недійсним в частині нарахування плати за обслуговування кредиту.

Ухвалою судді від 31.03.2022 року відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 15.07.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явився, направив до суду клопотання про розгляд справи у його відсутність заявлені вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, направив до суду відзив, проти задоволення заявлених вимог заперечив.

Суд, перевіривши та дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1ст. 2 ЦПК Українипередбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.ч.1,5,6ст.81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до положеньстатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Крім того, згідно ч.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42) - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

За вимогамист. 264 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин.

Судом встановлено, що 07 липня 2021 року, між ОСОБА_1 , та Акціонерним товариством « Ідея Банк» було укладено Кредитний договір № Е07.00617.008278572 пpo надання йому коштів у сумі 99 999, 00 ( дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять гри. 00 коп. ) гривень.

За кредитнимдоговором №Е07.00617.008278572 від 07.07.2021 року згідно з графіком щомісячних платежів до сум, що підлягають сплаті включається щомісячна комісія (плата за обслуговування) , яка в загальному становить 125 529,14 гривень та страховий платіж у розмірі 3786,26 грн..

Згідно п.1 ч.2 статті 11ЦКУкраїни підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 509ЦКУкраїни передбачено,щозобов`язаннямє правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною першоюстатті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину маєбути вільним івідповідатийого внутрішній волі, а правочин маєбути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно статті 204ЦКУкраїни правочинєправомірним,якщойогонедійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч.1 статті 215ЦКУкраїни підставоюнедійсностіправочинує недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

За положеннямистатей 626-628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниза кредитнимдоговором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Врахувавши зазначені вимоги закону та умови кредитного договору, суд дійшов висновку про те, що правові підстави, передбачені статтями203,215 ЦК України, для визнання пунктів кредитного договору недійсним відсутні, оскільки банком перед укладенням кредитного договору позичальника було повідомлено та ознайомлено з усіма умовами договору. До укладення Кредитного договору з АТ «Ідея Банк» позивач був належним чином детально ознайомлений з його умовами, що підтверджується Паспортом споживчого кредиту, підписаним Позивачем особисто та доданий до позовної заяви, в якому висвітлено всі умови за якими надаватиметься кредит, в тому числі розмір плати за обслуговування кредитної заборгованості, яка включена до розрахунку реальної річної процентної ставки та орієнтовної сукупної вартості кредиту для споживача за весь строк користування кредитом. Користування позивачем кредитними коштами свідчить про те, що ним визнано умови кредитного договору та правовідносини, які виникли з банком на підставі оспорюваного кредитного договору. Інших доказів на підтвердження того, що не підписання умов та правил надання банківських послуг, вплинуло на неправильне сприйняття позичальником умов кредитного договору та порушило його права матеріали справи не містять.

Власноручним підписом у Паспорті споживчого кредиту, який доданий до позовної заяви, Позивач підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи з обраних Позивачем умов кредитування, а також отримання усіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть дати для нього, в тому числі у разі невиконання ним зобов`язань за таким договором.

Окрім цього, у п. 3.5. Кредитного договору Позивач засвідчив, що до укладання Кредитного договору йому Банком надана інформація в повному обсязі, яка зазначена в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та він ознайомлений з нею, а у п.3.6. підтвердив і засвідчив, що до укладення Кредитного договору, Банком надано для порівняння різні пропозиції щодо кредитування для прийняття ним усвідомленого рішення, а у п.3.13., що підтвердив, що ознайомився з інформацію, необхідною для отримання споживчого кредиту, з наявними та можливими видами кредитування у Банку, для прийняття усвідомленого рішення, а також самостійно обрав страхову компанію з переліку трьох, запропонованих Банком.

Отже, як вбачається з наданих Позивачем доказів, Банк добросовісно виконав усі приписи законодавства, покликані забезпечити належне інформування Позивача як споживача про умови кредитування як до, так і під час укладення Кредитного договору.

Таким чином, при укладенні Кредитного договору сторонами було досягнуто згоди з усіх його істотних умов, в т.ч. щодо плати за обслуговування кредитної заборгованості. При цьому сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.

Передбачене Кредитним договором обслуговування кредитної заборгованості, за яке встановлена плата, передбачає право позичальника необмежену кількість разів протягом місяця звертатися до Банку з запитами про надання інформації щодо кредиту, рахунку та отримувати її способами та в обсягах згідно з 9.8.2. Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в редакції від 19.04.2021 до 16.07.2021, публічна пропозиція якого міститься в архіві публічних договорів на офіційному всб-сайті Банку за посиланням: https://ideabank.ua/uk/about/Dublic-contracts. Слід зазначити, що згаданий Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБФО) є невід`ємною частиною Кредитного договору, а Позичальник приєднався до ДКБФО, про що заявив у п.3.1 та 3.3. Кредитного договору.

Окрім того Постановою Національного банку України від 08 червня 2017 року № 49 затвердженні Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, які розроблено відповідно до Законів України «Про банки і банківську діяльність» «Про національний банк України», «Про споживче кредитування», встановлюють порядок та методику розрахунку загальної вартості кредиту для споживача.

Згідно з пунктом 8 Правил банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки. Банк зазначає реальну річну процентну ставку та загальну вартість кредиту окремими рядками в Паспорті споживчого кредиту.

Згідно ч. 14 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Згідно ч. 1 ст.12ЦПКУкраїни цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81ЦПКУкраїни кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватисьіншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до положень ст.ст.76-81ЦПКУкраїни доказамиєбудь-якіфактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, розглянувши справу в межах визначених предмету спору та підстав для задоволення позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, тому позов не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує положення ст.141 ЦПК України, звільнення позивача від сплати судового збору на підставі ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» та ухвалення рішення на користь відповідача, у зв`язку з чим витрати по сплаті судового збору підлягають компенсації за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 203-205,207,208215,627,1054ЦК України,ст.ст.4,5,13,19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 273, 274, 277, 279, 354, 355, ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», про захист прав споживачів, відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М.Зінченко