Рішення № 10600145, 19.07.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 201

РІШЕННЯ

Іменем України

19.07.2010Справа №2-33/1682-2010 За позовом Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» (03179, м. Київ, пр. Перемоги, 15км) в особі Кримської філії ДП «Український державний центр радіочастот» (95043, м. Сімферополь, вул. Київська, 133-а; 95043, м. Сімферополь, а\с, 2071)

до відповідача комунального закладу «Станція швидкої медичної допомоги» (97412, м. Євпаторія, вул. Некрасова, 39)

про стягнення 186.70грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники:

Позивача: Шевченко Ганна Анатоліївна, представник, довіреність від 12.01.2010 р. № 5-7/74, ДП «Український державний центр радіочастот»;

Шевченко Ганна Анатоліївна, представник, довіреність від 15.03.2010 р. № 43-05/0749, Кримська філія ДП «Український державний центр радіочастот»; Фіщенко Людмила Миколаївна, представник, довіреність від 28.05.2010 р. № 43-05/1685, Кримська філія ДП «Український державний центр радіочастот».

Відповідача: не з’явився, комунальний заклад «Станція швидкої медичної допомоги».

Суть спору: Державне підприємство «Український державний центр радіочастот» в особі Кримської філії ДП «Український державний центр радіочастот» звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача, комунального закладу «Станція швидкої медичної допомоги», та просить стягнути заборгованість у сумі 1868.70грн.

Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем свого зобов’язання за договором про надання послуг з технічного радіоконтролю параметрів випромінювання, проведення радіочастотного моніторингу та забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів та обґрунтовані рішенням Національної комісії з питань регулювання зв’язку України від 02 березня 2006 року № 217 «Про затвердження Граничних тарифів на роботи (послуги) державного підприємства «Український державний центр радіочастот», пов’язані з користуванням радіочастотним ресурсом України», а також положеннями Закону України «Про радіочастотний ресурс України».

Відповідач в судове засідання 19 липня 2010 року не з'явився, у відзиві на позов, наданому ним 22 червня 2010 року, пояснив, що оплата ним проводилась в повному обсязі на підставі виставлених позивачем рахунків, а у разі зміни тарифів, сторони повинні були підписати додаткову угоду, що зроблено не було, у зв’язку з чим і підстав для задоволення позову на його думку немає, також відповідач просить суд застосувати строк позовної давності (т. 2 а.с. 1-3).

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 22 червня 2010 року строк розгляду справи за клопотанням сторін був продовжений на підставі статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що відповідач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні, а матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам позивача роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України «Про судоустрій України», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, які були надані ними в процесі розгляду справи, суд –

встановив:

Відповідач, комунальний заклад «Станція швидкої медичної допомоги», є користувачем радіочастотного ресурсу України згідно з отриманим дозволом на експлуатацію радіоелектронного засобу мережі аналогового ультракороткохвильового радіотелефонного зв’язку відносно радіоелектронних засобів ультракороткохвильового радіотелефонного зв’язку загальною кількістю 18 штук.

22 червня 2005 року між Українським державним центром радіочастот (виконавець) та Євпаторійською станцією швидкої медичної допомоги (замовник) укладений договір № 25986396/106, відповідно до умов якого, виконавець виконує роботи, пов’язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів замовника, а замовник приймає та оплачує виконані роботи в порядку та на умовах, передбачених цим договором (т. 1 а.с.14).

11 липня 2006 року між державним підприємством «Український державний центр радіочастот» (виконавець) та комунальним закладом «Станція швидкої медичної допомоги» (замовник) укладений договір № 25986396/422 (т. 1 а. с 69).

Також, 04 січня 2009 року між державним підприємством «Український державний центр радіочастот» (виконавець) та комунальним закладом «Станція швидкої медичної допомоги» (замовник) укладений договір № 20669751/16 (т. 1 а. с. 16).

Розділом І договорів встановлено, що виконавець виконує роботи (послуги), які передбачені тарифами на роботи (послуги) державного підприємства «Український державний центр радіочастот», пов’язані з користуванням радіочастотним ресурсом України та виділенням номерного ресурсу, затверджених рішенням Національної комісії з питань регулювання зв’язку України від 11 грудня 2008 року № 1256 і зареєстровані в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2008 року № 1238/15929 (далі – Тарифи), а замовник приймає та сплачує виконані роботи (послуги) в порядку і на умовах передбачених цими договорами.

На підставу розділу 2 вказаних договорів, виконавець взяв на себе зобов’язання проводити заходи щодо забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, заходи технічного контролю, проводити радіочастотний моніторинг радіоелектронних засобів, які використовує замовник.

Пунктами 4.1, 4.2 договорів сторони дійшли згоди щодо взаєморозрахунків згідно діючих Граничних тарифів.

Так, протягом 2006-2008 років уповноваженим органом влади були затверджені та діяли чинні з 01 січня 2006 року по 04 квітня 2006 року Граничні тарифи на послуги, пов'язані з експертизою заявок, наглядом та моніторингом радіоелектронних засобів радіозв'язку, радіомовлення, телебачення, систем супутникового зв'язку, затверджені наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України 15 лютого 2000 року № 29, зареєстровані Міністерством юстиції 21 березня 2000 року за № 180/4401.

В період з 04 квітня 2006 року по 31 серпня 2008 року є діючими Граничні тарифи на роботи (послуги) державного підприємства «Український державний центр радіочастот», пов'язані з користуванням радіочастотним ресурсом України, затверджені рішенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку України 02 березня 2006 року № 217, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24 березня 2006 року за № 329/12203.

В період з 01 січня 2006 року по 04 квітня 2006 року застосування зниження плати бюджетним організаціям здійснювалось на підставі абзацу першого пункту 21 Загальних положень Граничних тарифів № 29 (ст.3,4), а в період з 04 квітня 2006 року по 31 серпня 2008 року на підставі п.17 Загальних положень Граничних тарифів № 217.

Згідно цих положень суб'єкти господарювання-користувачі РЧР, які фінансуються виключно за рахунок державного бюджету усі види робіт оплачують у розмірі 50 відсотків від суми відповідної позиції тарифів, зниження плати для бюджетних організацій і підприємств застосовується на підставі довідки фінансових органів виконавчої влади про повне фінансування організації чи підприємства за рахунок державного бюджету.

01 жовтня 2008 року державною контрольно-ревізійною службою України в АР Крим проведена ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності Кримської філії державного підприємства «Український державний центр радіочастот» за період з 01 січня 2006 року по 30 червня 2008 року, про що складена відповідна довідка (т. 1 а.с. 27-32).

В ході ревізії при співставленні укладених з бюджетними установами договорів та довідок про повне фінансування організації за рахунок державного бюджету наданих фінансовими органами виконавчої влади встановлено, що в порушення пункту 17 Граничних тарифів, кримською філією державного підприємства «Український державний центр радіочастот» необґрунтовано надавалась 50% знижка бюджетним організаціям, установам, які фінансуються виключно за рахунок місцевих бюджетів.

Відповідно до довідки КРУ, за ревізуємий період необґрунтовано надано 50% знижки комунальному закладу «Станція швидкої медичної допомоги», що призвело до недоотримання доходів за період з 2006 по 2008 роки на загальну суму 1868.70 грн.

При цьому, як вбачається з довідки КРУ, вказане відбулося з огляду на непредставлення відповідачем довідки фінансових органів виконавчої влади про повне фінансування організації за рахунок державного бюджету, у зв’язку з чим, при оформленні розрахунків за надані послуги (роботи) позивачем невірно був застосований пункт 17 Загальних положень граничних тарифів до відповідача, що призвело до неотримання доходів в сумі 1868.70 грн. за період з 2006 року по 30 червня 2008 року.

Після виявлення цього порушення, позивач направив на адресу відповідача лист від 17 жовтня 2008 року № 43-06/3336/8 з перерахунком вартості наданих у 2006, 2007, 2008 роках послуг, а також клопотання сплатити ці кошти, однак вказане залишилося відповідачем поза увагою, у зв’язку з чим, за відповідачем склалась заборгованість у розмірі 1854.00 грн., несплата якої на користь позивача і з’явилася підставою для його звернення до суду із даною позовною заявою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини сторін виникли у зв’язку з виконанням вимог Закону України «Про радіочастотний ресурс України».

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про радіочастотний ресурс України» користувачі зобов'язані дотримуватися стандартів, норм і правил користування радіочастотним ресурсом України, дотримувати умов, визначених в ліцензіях на користування радіочастотним ресурсом України та у дозволах на експлуатацію, вносити платежі та збори, передбачені законом, а також у встановленому Національною комісією з питань регулювання зв’язку (далі – НКРЗ) поряд, плату за радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального користування. Радіочастотний моніторинг у смугах частот загального користування здійснюється за рахунок користувачів радіочастотного ресурсу (ч. 4 ст. 19).

Вищевказаним законом на державне підприємство «Український державний центр радіочастот» покладено обов'язок проведення моніторингу, здійснення заходів щодо забезпечення електромагнітної сумісності, виявлення та усунення дії джерел радіозавад, здійснення інших видів діяльності, пов'язаних з використанням радіочастотного ресурсу і передбачених статутом (пункті 3, 4, 5, 9 частини 3 статті 16 Закону). При цьому позивач здійснює роботи й надає послуги на договірних засадах на підставі затверджених НКРЗ тарифів (ч. 4 ст. 16 Закону).

Тобто, нормативним документом, що встановлює розміри оплати за виконані роботи, а також можливість зниження чи підвищення плати за виконання робіт та надання послуг позивачем є тарифи, затверджені та зареєстровані у встановленому порядку.

У 2006-2008 роках уповноваженим органом влади були затверджені та діяли чинні з 01 січня 2006 року по 04 квітня 2006 року Граничні тарифи на послуги, пов'язані з експертизою заявок, наглядом та моніторингом радіоелектронних засобів радіозв'язку, радіомовлення, телебачення, систем супутникового зв'язку, затверджені наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України 15 лютого 2000 року № 29, зареєстровані Міністерством юстиції 21 березня 2000 року за № 180/4401.

В період з 04 квітня 2006 року по 31 серпня 2008 року діяли Граничні тарифи на роботи (послуги) державного підприємства «Український державний центр радіочастот», пов'язані з користуванням радіочастотним ресурсом України, затверджені рішенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку України 02 березня 2006 року № 217, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24 березня 2006 року за № 329/12203.

В період з 01 січня 2006 року по 04 квітня 2006 року застосування зниження плати бюджетним організаціям здійснювалось на підставі абзацу першого пункту 21 Загальних положень Граничних тарифів № 29 (ст.3,4), а в період з 04 квітня 2006 року по 31 серпня 2008 року на підставі п.17 Загальних положень Граничних тарифів № 217.

Згідно цих положень суб'єкти господарювання-користувачі РЧР, які фінансуються виключно за рахунок державного бюджету усі види робіт оплачують у розмірі 50 відсотків від суми відповідної позиції тарифів, зниження плати для бюджетних організацій і підприємств застосовується на підставі довідки фінансових органів виконавчої влади про повне фінансування організації чи підприємства за рахунок державного бюджету.

Розділом 2 статті 17 Граничних тарифів № 29 встановлено фіксований розмір плати за рік по позиції № 105 в сумі 72.00 грн., а по позиції № 106 в сумі 84.00 грн.

Розділом 2 статті 19 Граничних тарифів № 217 встановлено фіксований розмір плати за місяць по позиції № 107 - 5 грн., а по позиції № 108 – 5.83 грн.

На даний час діють Тарифи на роботи (послуги) державного підприємства «Український державний центр радіочастот», пов'язані з користуванням радіочастотним ресурсом України та виділенням номерного ресурсу, затвердженого Рішенням НКРЗ від 11 грудня 2008 року № 1256, згідно пунктом 3 Загальних положень ці Тарифі наведені без урахування податку на додану вартість.

В період з 05 січня 2009 року по 31 липня 2009 року Розділом 2 Тарифів № 1256 «Тарифи на роботи і послуги, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС РЕЗ» встановлено фіксований розмір плати за місяць за номінал частоти по позиції 22.1.3 (понад 15 РЕЗ до 30 РЕЗ включно) – 84.00 грн.; а з 01 серпня 2009 року - за номінал частоти по позиції 22.1.2 (понад 5 до 15 РЕЗ включно ) – 42.00 грн., при цьому з 01 серпня 2009 року згідно з пунктом 19 Загальних положень Тарифів № 1256 19. Користувачі РЧР, які фінансуються виключно за рахунок державного або місцевого бюджетів, платежі, визначені у статтях 22, 23, 35 та 36 цих Тарифів, оплачують у розмірі 50 відсотків відповідного тарифу. Зниження тарифу для користувачів РЧР, які фінансуються виключно за рахунок державного або місцевого бюджетів, застосовується на підставі довідки органів держказначейства про стовідсоткове їх фінансування за рахунок державного або місцевого бюджетів.

Згідно з пунктами 1, 2, 21 Граничних тарифів № 29 та згідно з пунктами 1, 2, 17 Граничних тарифів № 217 вказані тарифи є чинними на всій території України, чинність тарифів поширюється на всіх власників радіоелектронних засобів незалежно від форм власності. Зниження плати для бюджетних організацій застосовується на підставі довідки фінансових органів виконавчої влади про повне фінансування організації за рахунок державного бюджету.

Так, як вже було зазначено вище, державне підприємство «Український державний центр радіочастот» в особі Кримської філії Українського державного центру радіочастот (далі - УДЦР) уклав з відповідачем - комунальним закладом «Станція швидкої медичної допомоги» зв'язані між собою підставою виникнення надання послуг (робіт) відповідно до Закону України «Про радіочастотний ресурс України» (зі змінами та доповненнями) договір № 25986396/106 від 22 червня 2005 року, договір № 25986396/422 від 11 липня 2006 року, договір № 20669751/16 від 04 січня 2009 року.

Зі змісту договорів вбачається (пунктів 4.1, 4.2), що сторони дійшли згоди щодо взаєморозрахунків згідно «Граничних тарифів», які є чинними на час нарахування.

При укладені договорів сторонами було враховано, що згідно із частиною 4 статті 16 Закону України «Про радіочастотний ресурс України» перелік робіт та послуг, що виконує УДЦР, а також тарифи на них затверджуються НКРЗ у встановленому порядку.

Відповідно до статті 189 Господарського кодексу України ціна (тариф) - це форма грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання.

Згідно частиною 3 статті 189 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.

За вимогами частини 1 статті 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни).

Аналогічні вимоги встановлюються статтями 6-9 Закону України «Про ціни і ціноутворення».

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про ціни і ціноутворення» державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України, у даному випадку уповноваженим органом державної влади є Національна комісія з питань регулювання зв'язку України.

Це враховано сторонами при укладенні договорів (п. 4.1, п. 4.2, предмет договору та інше).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу частин 1, 7 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів та договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Слід зазначити, що згідно зі статтею 218 Господарського Кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не вважається надзвичайними та невідворотними обставинами, про це також йдеться у статті 617 Цивільного кодексу України.

Додатком № 1 до договору № 25986396/106 від 22 червня 2005 року, внаслідок помилкового застосування пункту 21 Загальних положень Граничних тарифів № 29 від 15 лютого 2000 року про 50 % знижку вказано тариф 36.00 грн. замість тарифу за Розділом 2 ст/позиція 17/105 = 72.00 грн., Додатком № 1 до договору № 25986396/422 встановлено тариф згідно з Розділом 2 Граничними тарифами, однак всупереч вимог законодавства теж застосована 50% знижка, передбачена пунктом 17 Загальних положень Граничних тарифів № 217, а саме вказано додаткова пільга - коефіцієнт 0,5, внаслідок чого загальний розмір оплати зменшено всупереч вимог пунктів 4.1, 4.2 договорів та діючих актів на 50%, внаслідок помилкового застосування в виду технічного збою обчислюваної техніки - при розрахунку сум до сплати було застосовано за договором № 25986396/106 від 22 червня 2005 року зменшений наполовину тариф, а за договором № 25986396/422 від 11 липня 2006 року знижиючий коефіцієнт 0,5.

Вказане також підтверджується довідкою КРУ в АР Крим від 01 жовтня 2008 року, де зазначено, що зниження сторонами в додатках до договорів тарифів не відповідає вимогам закону.

Крім того, факт надання послуг (робіт) та факт їх оплати із застосуванням 50% знижки відповідачем також не заперечується.

Слід звернути увагу також на те, що в своєму відзиві на позов (т. 2 а.с. 1-2) відповідач вказує, що позовні вимоги розраховані з 2006 року, у зв’язку з чим вважає, що строк давності позивачем пропущений.

Однак, такі доводи відповідача суд вважає неспроможними, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як слідує з матеріалів позовної заяви, після проведення ревізії фінансово-господарської діяльності у жовтні 2008 року, позивачем проведено донарахування суми заборгованості та направлені на адресу відповідача відповідні рахунки та акти 21 жовтня 2008 року, що підтверджується реєстром рекомендованої кореспонденції № 06/3336/9 (т. 2 а.с. 7).

Таким чином, відповідач повинен був оплатити донарахування суми у відповідності з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України протягом семі днів від пред’явлення вимоги.

Тобто, право на стягнення спірної суми за послуги, що були надані у 2006-2008 роках виникло у жовтні 2008 року, коли позивач дізнався про наявність заборгованості у відповідача.

Крім того, заявою від 03 червня 2010 року (т. 1 а.с 74-78) позивач просив суд застосувати частину 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України та визнати недійсним додаток № 1 до договору № 25986396/106 від 22 червня 2005 року в частині визначення застосування у розмірі тарифу за статею\позицією 17-105 розділу 2 Граничних тарифів = 36.00 грн. та застосування при розрахунку вартості (50% знижки) та недійсним додаток № 1 до договору № 25986396/422 від 11 липня 2006 року в частині застосування пільгового коефіцієнту = 0.50 при розрахунку вартості послуги (50% знижки).

Суд вважає, що підстави для задоволення цього клопотання відсутні, з огляду на таке.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Так, відповідно до частин 1-3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем, у порушення вищевказаного не представлено жодного доказу, які б свідчили про наявність підстав для визнання недійсними додатків до договорів від 22 червня 2005 року № 25986396/106 та від 11 липня 2006 року № 25986396/422, у зв’язку з чим, підстав для задоволення таких вимог немає.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати суд покладає на відповідача.

За згодою представників позивача у судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.          Позов задовольнити в повному обсязі.

2.          Стягнути з комунального закладу «Станція швидкої медичної допомоги» (м. Євпаторія, вул. Некрасова, 39, п\р 35416001002348 ГУ ДКУ в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 20669751) на користь державного підприємства «Український державний центр радіочастот» в особі Кримської філії Українського державного центру радіочастот (м. Сімферополь вул. Київська, 133-а, п\р 260029104 в КРД ВАТ «Райффайзен банк Аваль», м. Сімферополь, МФО 324021, ЄДРПОУ 23450734) 1868.70 грн. заборгованості, 102,00 грн. державного мита та 236.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.          В задоволенні клопотання про визнання недійсним додатку № 1 до договору № 25986396/106 від 22 червня 2005 року в частині визначення застосування у розмірі тарифу за статею\позицією 17-105 розділу 2 Граничних тарифів = 36.00 грн. та застосування при розрахунку вартості (50% знижки) та недійсним додатку № 1 до договору № 25986396/422 від 11 липня 2006 року в частині застосування пільгового коефіцієнту = 0.50 при розрахунку вартості послуги (50% знижки) – відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Радвановська Ю.А.