Рішення № 105990817, 29.07.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2022 року м. Київ № 640/30725/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні без проведення судового засідання та виклику учасників справи адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Коростенський завод МДФ»

до Київської митниці Держмитслужби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2020 року Приватне акціонерне товариство «Коростенський завод МДФ» (далі - позивач/ Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської митниці Держмитслужби (далі також - відповідач/ Митниця), в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.11.2020 №0000144/7.8-19-04, яким ПрАТ «Коростенський завод МДФ» було визначено зобов`язання по ввізному миту на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності за основним платежем в сумі 547 767,48 грн та застосовано штрафні санкції в сумі 136941,87 грн. та від 05.11.2020р. №0000145/28-19-04 згідно якого ПрАТ «Коростенський завод МДФ» було визначене податкове зобов`язання по податку на додану вартість з ввезених на територію України товарів за основним платежем 109553,50 грн та застосовано штрафні санкції в сумі 27388,38 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що ним було здійснено поставку в Україну товару «Складові комплексного об`єкту - Лінія для виробництва дверного полотна, бувша у вжитку, у розібраному стані..» від торговельної марки «ScanSolutions», виробник «ScanSolutions» (Німеччина) та проведено його митне оформлення зі застосуванням преференцій, як товару з країн Європейського Союзу. А саме, з 21.11.2017 по 27.11.2017 року позивач подав митні декларації для митного оформлення товару, що ввозився на митну територію України. У деклараціях код країни походження товарів вказано «EU» (Європейський Союз), застосовано преференцію « 410» - товари, що ввозяться в Україну та походять з країн Європейського Союзу. У поданих до декларації рахунках-фактурах внесено запис про те, що експортер товарів, до яких відноситься ці комерційні документи, заявляє, що ці товари, якщо не зазначено інше, є товарами преференційного походження з ЄС. Вказує, що посадовими особами відповідача проведено митне оформлення, при цьому жодних зауважень до наданих документів на підтвердження ввезення товару, оформлених митних декларацій у відповідача станом на дату ввезення товару та його митного оформлення не було. Разом з тим, зазначає, що незважаючи на наявність достатнього й належного підтвердження правомірного декларування позивачем ввезених товарів, відповідачем в подальшому було здійснено документальну невиїздну перевірку, за наслідками якої складено Акт від 20.10.2020 року №93/20/7.8-19-04/37079170, у якому стверджено про заниження податкового зобов`язання зі сплати ввізного мита та податку на додану вартість. У результаті чого, відповідачем було складено податкові повідомлення-рішення від 05.11.2020 №0000144/7.8-19-04 та від 05.11.2020р. №0000145/28-19-04. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, та такими, що підлягають скасуванню, позивач просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2020 року було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач подав до канцелярії суду відзив на позов, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог. Свої заперечення проти позову представник відповідача обґрунтував тим, що на підставі вимог статті 345, пункту 2 частини 2 статті 351 Митного кодексу України, наказу Київської митниці Держмитслужби від 2 жовтня 2020 №392 головними державними інспекторами сектору проведення перевірок №2 ( у м. Житомир) управління митного аудити Київської митниці Держмитслужби проведено документальну невиїзну перевірку позивача з дотримання законодавства України з питань митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнень від оподаткування під час митних оформлень за 16-ма митними деклараціями від 21.11.2017 р.- 27.11.2017 року. При декларуванні КО «Складові комплексного об`єкту - Лінія для виробництва дверного полотна, бувша у вжитку, у розібраному стані..» позивач у графі 44 МД, що підлягає перевірці, з кодом 0954, для підтвердження країни походження товару та надання правомірності застосування референції, задекларував сертифікати з перевезення товару EUR.1 У зв`язку з тим, що позивач після ввезення першої частини обладнення, оригінал єдиного підтвердження походження КО до Житомирської митниці ДФС не подавав, у митниці виникли сумніви в достовірності документів, статусі походження товару. Житомирська митниця ДФС направила до ДФС України лист від 23.05.2019 року про розгляд питання щодо звернення до уповноваженого органу Німеччини на предмет проведення перевірки 16 сертифікатів з перевезення товару EUR.1. За результатом перевірки уповноваженим органом Німеччини не підтверджено преференційне походження КО «Складові комплексного об`єкту - Лінія для виробництва дверного полотна, бувша у вжитку, у розібраному стані..» та зроблено відмітки про те, що виконана перевірка довела, що сертифікати не відповідають вимогам щодо достовірності й правильності в графі 14 «Результат перевірки» сертифікатів з перевезення товару EUR.1 та анульовані. Враховуючи, що для вищезазначеного товару преференційне походження є визначальним для оподаткування, а інформація про преференційне походження у деклараціях про походження, складених на інвойсах, які стосуються партій товару виявилась не підтвердженою, тому звільнення від сплати ввізного мита на підставі Угоди застосовано невірно. Відтак, вказує, що в ході перевірки митних оформлень позивача за митними деклараціями, внаслідок безпідставного застосування зменшених ставок ввізного мита та преференції « 410», встановлено порушення вимог митного та податкового законодавства. На підставі зазначеного, вказує, що керуючись підпунктом 54.3.6 пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, відповідачем проведено розрахунок митних платежів, які підлягають доплаті до бюджету , в тому числі: ввізне мито - на суму 547767,48 грн. та податок на додану вартість - на суму 109553,50 грн. Відтак, вважає, що здійснюючи документальну невиїзну перевірку позивача та при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, порушення законодавства України зі сторони контролюючого органу відсутні, тому просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

В період з 12.10.2020 року по 19.10.2020 року, Київською митницею Державної митної служби проведено документальну невиїзну перевірку щодо дотримання позивачем вимог законодавства України з питань митної справи у частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за 16 митними деклараціями, а саме:

- від 21.11.2017 № UA 101020/2017/016428, від 21.11.2017 № UA 101020/2017/016433, від 21.11.2017 № UA 101020/2017/016436, від 21.11.2017 № UA 101020/2018/016442; від 22.11.2017 № UA 101020/2017/016502; від 22.11.2017 № UA 101020/2017/016503; від 22.11.2017 № UA 101020/2017/016505; від 23.11.2017 № UA 101020/2017/016566; від 23.11.2017 № UA 101020/2017/016569; від 23.11.2017 № UA 101020/2017/016572; від 24.11.2017 № UA 101020/2017/016646; від 27.11.2017 № UA 101020/2017/016761; від 27.11.2017 № UA 101020/2017/016762; від 30.11.2017 № UA 101020/2017/016961; від 30.11.2017 № UA 101020/2017/016964; від 30.11.2017 № UA 101020/2017016985; за результатами перевірки складено акт №93/20/7.8.-19-04/37079170 від 20.10.2020.

Згідно з висновками, наведеними в акті позивачем порушено вимоги:

- частини 1 статті 257 Митного кодексу України, статті 26 Протоколу 1 «Щодо визначення концепції «Походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони від 27.06.2014, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на загальну суму - 547767,48 грн;

- пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на загальну суму - 109 553,50 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 05 листопада 2020 року:

№0000144/7.8-19-04, яким визначено зобов`язання по ввізному миту на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності за основним платежем в сумі 547767,48 грн та застосовано штрафні санкції в сумі 136941,87 грн;

№0000145/7.8-19-04 яким визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість з ввезених на територію України товарів за основним платежем 109 553,50 грн та застосовано штрафні санкції в сумі 27388,38 грн.

Підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень стало дослідження відповідачем під час контрольного заходу правильності визначення обов`язкових до плати платежів за результатами ввезення на митну територію України товару, а саме: складові КО «Лінія для виробництва дверного полотна, бувша у вжитку, у розібраному стані...», країна виробництва: Німеччина, код згідно із УКТ ЗЕД - 8465 94 00 00 (всього 16 МД)

Митне оформлення КО здійснювалось із наданням преференційного режиму по сплаті ввізного мита, як передбачено абзацом першим частини першої статті 29, додатком 1-А «Тарифний графік України» до глави 1 розділу IV «Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею» (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони для товарів, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС (код пільги 410), на підставі сертифікатів з перевезення товару EUR.1, перелік яких наведено у додатку №1 до цього акта, який є його невід`ємною частиною.

Сума занижених податкових зобов`язань в цілому складає 657 320,98 грн.

Підставою прийняття оскаржуваних індивідуальних актів стали висновки відповідача про те, що позивачем фактично не підтверджено походження товарів, а відтак безпідставно використано передбачені митним законодавством преференції.

Вважаючи такі податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягаю скасуванню, позивач звернулася із цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 МК України відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно статті 351 МК України від 13 березня 2012 року № 4495-VI, предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств. Документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу доходів і зборів в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянинові рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

В силу пункту 3 статті 351 МК України, документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу органу доходів і зборів.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 336 МК України, митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Пунктом 1 частини 2 статті 351 МК України визначено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів.

В силу пункту 3 статті 345 МК України, органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо: 1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; 2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування; 3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення; 4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі; 5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

Відповідно до ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 69 МК України визначено, що товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

На вимогу посадової особи органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.

Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв`язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органами доходів і зборів виключно у разі, якщо прийняте органом доходів і зборів рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.

Рішення органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов`язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням органу доходів і зборів щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер.

Класифікація товарів для цілей митного оформлення здійснюється згідно з вимогами УКТ ЗЕД, що є товарною номенклатурою Митного тарифу України згідно Закону України № 584-VII, а саме, з урахуванням Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД (надалі по тексту також - ОПІ) відповідних приміток до розділів та груп, текстового опису товарних позицій та тих характеристик товару, які є визначальними для класифікації. З метою забезпечення єдиного тлумачення і застосування УКТ ЗЕД в Україні запроваджено пояснення до УКТ ЗЕД, які побудовані на основі Пояснень до Гармонізованої системи опису та кодування товарів 2012 року і Пояснень до Комбінованої номенклатури Європейського Союзу та затверджені наказом Державної фіскальної служби України № 401 від 09.06.2015 р.

Відповідно до статті 352 Митного кодексу України, посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення та податкова інформація.

Судом встановлено, що ПрАТ «Коростенський завод МДФ» за 16 митними деклараціями від 21.11.2017 № UA 101020/2017/016428, від 21.11.2017 № UA 101020/2017/016433, від 21.11.2017 № UA 101020/2017/016436, від 21.11.2017 № UA 101020/2018/016442; від 22.11.2017 № UA 101020/2017/016502; від 22.11.2017 № UA 101020/2017/016503; від 22.11.2017 № UA 101020/2017/016505; від 23.11.2017 № UA 101020/2017/016566; від 23.11.2017 № UA 101020/2017/016569; від 23.11.2017 № UA 101020/2017/016572; від 24.11.2017 № UA 101020/2017/016646; від 27.11.2017 № UA 101020/2017/016761; від 27.11.2017 № UA 101020/2017/016762; від 30.11.2017 № UA 101020/2017/016961; від 30.11.2017 № UA 101020/2017/016964; від 30.11.2017 № UA 101020/2017016985 ввезено товари «Складові комплексного об`єкту - Лінія для виробництва дверного полотна, бувша у вжитку, у розібраному стані..» від торговельної марки «ScanSolutions», виробник «ScanSolutions» (Німеччина) за кодом 8465 94 00 00 із УКТ ЗЕД, що підпадає під дію розділу ХУІ «Механічне обладнання; машини та механізми, електрообладнення та їх частини; пристрої для записування або відтворення зображення і звуку по телебаченню та частини і приладдя до них».

За вказаними митними деклараціями товари декларувалися із застосуванням преференції за кодом „410" і, як наслідок, з нарахуванням та сплатою ввізного мита за преференційними ставками від митної вартості.

З 01.01.2016 застосуванню підлягає Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014 (надалі також - Угода про асоціацію), розділом IV «Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею» якої встановлено порядок здійснення торгівлі товарами -, що походять з територій Сторін.

Відповідно до статті 26 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва»).

Згідно зі статтею 27 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави «мито» включає будь-яке мито або інший платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару, зокрема будь-який додатковий податок або додатковий платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару.

Кожна Сторона, виходячи із положень частини першої статті 29 розділу IV Угоди про асоціацію, зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Відповідно до статті 2 розділу ІІ «Визначення концепції «походження товарів» Протоколу І до Угоди про асоціацію з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Частиною першою статті 16 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію встановлено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію. Згідно з положеннями цієї статті сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку III. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

Аналіз наведених норм міжнародного законодавства та законодавства України дає підстави для висновку, що однією із передумов для використання переваг, передбачених Угодою про асоціацію, є надання документа, що підтверджує походження товару, зокрема сертифіката з перевезення товару EUR.1.

Відповідно до статті 26 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію вказано, що якщо на запит імпортера і на умовах, указаних митними органами країни імпорту, розібрані чи незібрані товари в розумінні Загального правила 2(a) Гармонізованої системи, що підпадають під дію Розділів XVI і XVII або позицій 7308 і 9406 Гармонізованої системи, імпортуються частинами, після ввезення першої частини імпортер повинен подати митним органам країни імпорту єдине підтвердження походження цих товарів.

Суд зазначає, що у спірних правовідносинах необхідно визначити основну мету підтвердження походження - ідентифікації товарів.

Цілями асоціації України та ЄС є у тому числі запровадження умови для посилених економічних та торгівельних відносин, які вестимуть до поступової інтеграції України до внутрішнього ринку ЄС, у тому числі завдяки створенню поглибленої і всеохоплюючої зони вільної торгівлі, як це визначено у Розділі IV («Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею») Угоди, та підтримувати зусилля України стосовно завершення переходу до діючої ринкової економіки, у тому числі шляхом поступової адаптації її законодавства до acquis ЄС.

Преференційними правилами походження, які запроваджені згідно із Главою 1 Розділу IV Угоди про асоціацію визначено, що сторони поступово створюють зону вільної торгівлі протягом перехідного періоду, що не перевищує 10 років починаючи з дати набрання чинності Угодою-1, відповідно до положень цієї Угоди. Зона вільної торгівлі означає, що товари ЄС та України ввозитимуться на території ЄС та України без обтяжень по сплаті митних платежів. Важливим є лише підтвердження походження цих товарів з відповідних територій.

Суд зазначає, що згідно із статтею 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Статтею 33 Протоколу 1 до Угоди передбачено порядок такої перевірки підтверджень походження товарів. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запиту, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

З огляду на викладене, міжнародним договором передбачено чіткий алгоритм дій митного органу у випадку виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару.

Судом встановлено, що Житомирська митниця ДФС направила до ДФС України листа від 23.05.2019 № 1377/8/06-70-19 про розгляд питання щодо звернення до уповноваженого органу Німеччини стосовно проведення перевірки 16 сертифікатів з перевезення товару EUR.1 за яким ввезено товар «КО - Лінія для виробництва дверного полотна, бувша у вжитку, у розібраному стані..»

За результатами перевірки уповноваженим органом Німеччини у листі від 13.05.2020 року зазначено « Перевірка показала, що продукти, зазначені у доданих преференційних документах, не є товарами з походженням у розумінні Протоколу 1 Угоди про асоціацію між ЄС та Україною. Шістнадцять доданих сертифікатів з перевезення EUR.1 анульовані».

Отже, за результатами перевірки уповноваженим органом Німеччини не підтверджено преференційне погодження КО «Складова комплексного об`єкту - Лінія для виробництва дверного полотна, бувша у вжитку, у розібраному стані..» та зроблено відмітки , що виконана перевірка довела, що сертифікати не відповідають вимогам достовірності й правильності, в графі 14 «Результат перевірки» сертифікатів з перевезення товару EUR.1

Відтак, з огляду на встановлене вище, суд дійшов висновку, що у відповідача були обґрунтовані сумніви у достовірності поданих позивачем митних декларацій, у зв`язку з чим останнім й були надіслані вищевказані запити до Державної митної служби України, для скерування в подальшому до митного органу Договірної сторони експортера.

Аналіз наведеного також доводить, що «наявність обґрунтованих сумнівів» не є визначальною умовою чи єдиною підставою щодо початку проведення такої перевірки та направлення запитів, оскільки перевірка може бути проведена взагалі в довільному порядку, без наявності будь-яких сумнівів. Тобто, навіть як би у митного органу і не було б таких сумнівів, він має право на направлення запитів щодо такої перевірки.

Представник позивача обґрунтовуючи свою позицію, також наголошує на тому, що при проходженні митних формальностей, митного оформлення товару жодних претензій, сумнівів щодо законності звільнення від сплати ввізного мита, якості та змісту поданих документів у митного органу не виникало.

З даного приводу, суд звертає увагу, що відповідно до положень Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (у редакції протоколу від 26.06.1999, до якого Україна приєдналася Законом України від 05.10.2006 № 227-V) основними принципами митного оформлення є мінімізація процедур митного контролю для випуску товарів.

Таким чином, на міжнародному та національному рівні закріплено принцип мінімального та вибіркового митного втручання на етапі пропуску та під час здійснення митного оформлення для скорочення часу на митні формальності з метою сприяння міжнародному товарообігу та суб`єктам зовнішньоекономічної діяльності.

Суд зазначає, що відповідно до статті 17 Угоди про застосування статті 7 ГАТТ ніщо не повинно тлумачитись так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митного оцінювання.

Тому, разом з принципом мінімального втручання на етапі пропуску та митного оформлення в системному та логічному зв`язку для забезпечення повноти нарахування та сплати податків і зборів закріплено право митних органів здійснювати контрольні функції після операцій митного контролю та митного оформлення.

Так, відповідно до пункту 4.14 Розділу 4 Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур у випадках, коли митна служба виявляє, що помилки, допущені в декларації на товари або при нарахуванні мита та податків, призведуть або призвели до стягнення чи призначення суми мита та податків меншої, ніж це встановлено законодавством, вона виправляє помилки та стягує недоплачені суми.

При цьому, відповідно до статті 33 Протоколу 1 до Угоди саме результати перевірки підтверджень походження товару, є підставою для відмови у наданні платнику податків права на преференції.

Ураховуючи те, що вказаний алгоритм дій контролюючого органу, на запит якого проводилася перевірка документів про походження товару, не передбачає аналізу ним додаткових доказів (документів), наданих декларантом для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару згідно із частинами восьмою, дев`ятою статті 43 МК України, суд зазначає, що митний орган не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд за вказаних обставин та проводити додаткову перевірку документів про походження товару після отримання результатів такої перевірки компетентним органом заявленої декларантом країни походження товару.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у Постанові від 01.03.2021 справа №240/7093/19 (провадження № К/9901/1715/20 та у Постанові від 11.04.2022 у справі №260/2805/20 (провадження № К/9901/9633/21.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що товар, ввезений позивачем на митну територію України не має підтвердження достовірності заявленого походження, а тому були відсутні підстави застосування щодо нього тарифних преференцій.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та норм діючого законодавства суд дійшов висновку, що відповідні положення відповідачем дотримані, позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська