Рішення № 105990816, 01.08.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2022 року місто Київ №640/20930/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві

про визнання протиправними і скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві, викладене у листах від 11.06.2021 р. №15741-12353/0-09/8-2600/21 та від 16.06.2021 р. №16104-15127/0-02/8-2600/21 про надмірне відстрочення виплати заборгованої військової пенсії ОСОБА_1 розміром 150904,62 грн., розрахованої в порядку встановленому Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 16.02.2021 р. у справі №640/30678/20;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України у м.Києві сплатити розраховану, в порядку встановленому рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 16.02.2021 р. у справі №640/30678/20, заборговану ОСОБА_1 військову пенсію розміром 150904,62 грн. і витрати по сплаті судового збору у сумі 2102 грн., здійснивши виплати у строк до 31.03.2022 р.. з врахуванням норм п.п. 1,2, п.2, ст.150, п.5, ст.378 Кодексу адміністративного судочинства, п.п.2,6, ст.4 Закону України від 05.06.2012 р. «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та п.3, ст.33 Закону України від 02.06.2016 р. «Про виконавче провадження»;

- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві, за листом від 23.07.2021 р. №19303-18673/0-02/8-2600/21 про відмову виплачувати призначену ОСОБА_1 пенсію за вислугу років без обмеження максимальним розміром, на підставі довідки Фінансово-економічного управління СБУ від 26.10.2020 р. №21/3/2-9/878-1515;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м.Києві виплачувати пенсію ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром на підставі довідки Фінансово-економічного управління СБУ від 26.10.2020 р. №21/3/2-9/878-1515 про розмір його грошового забезпечення 35619,45 грн. і допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення на користь позивача пенсії у межах суми стягнення за один місяць розміром 30632,73 грн.;

- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві, за листом від 23.07.2021 р. №19303-18673/0-02/8-2600/21 про відмову з 01.04.2019 р. перерахувати та виплатити ОСОБА_1 заборговану різницю між належною пенсією без обмеження максимальним розміром і фактично отриманими коштами пенсії по день перерахунку, з урахуванням проведених виплат, на підставі довідки Фінансово-економічного управління СБУ від 26.10.2020 р. №21/3/2-9/878-1515;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України у м.Києві з 01.04.2019 р., на підставі довідки Фінансово-економічного управління СБУ від 26.10.2020 р. №21/3/2-9/878-1515, перерахувати і виплатити ОСОБА_1 заборговану різницю між належною йому пенсією без обмеження максимальним розміром і фактично отриманими коштами пенсії по день перерахунку, здійснивши сплату у строк, що не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення суду, згідно з п.5, ст.378 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що всупереч присудженому рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва 16.02.2021 р. у справі №640/30678/20 зобов`язанню перерахувати і виплачувати пенсію з разрахунку 86% від розміру грошового забезпечення 35619,45 грн., відповідач на власний розсуд обмежив позивачу верхню межу щомісячних виплат 10-ма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Як наслідок, замість належної до виплат суми розміром 30632,73 грн., позивач щомісячно отримує тільки 17690 грн.-до 30.06.2021 р., 18540 грн.-до 30.11.2021 р. Крім того, відповідач, листами від 11.06.2021 р. №15741-12353/0-09/8-2600/21 та від 16.06.2021 р. №16104-15127/0-02/8-2600/21 визнав наявну пенсійну заборгованість за період з 01.01.2018 р по 30.06.2021 р. у сумі 150904,62 грн., проте, без можливості її сплатити, оскільки здійснено погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду з датою надходження до боржника 31.10.2019 р. На час підготовки відповіді рішення Окружного адміністративного суду м.Києва обліковано як таке, шо надійшло до боржника 19.02.2021 р, виконання рішення здійснюється в порядку черговості і за логікою погашень відстрочується на 2 роки. Натомість, «черговість» визнана протиправною і скасована рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 12.11.2019 р. у справі №640/5248/19.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2021 року прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №640/20930/21 та запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати відзив на позовну заяву, копію відзиву одночасно надіслати позивачу.

Від представника відповідача через канцелярію суду 04.10.2021 надійшов відзив, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог та вказує, що нормативно - правових актів щодо визначення умов, порядку та розмірів, за якими має проводитися перерахунок пенсій, призначених згідно із Законом України № 2262, після дати набрання рішення суду законної сили не приймалося. У зв`язку з цим, а також з урахуванням пункту 4 постанови № 103 виплата пенсій продовжується у встановлених на цей час розмірах. Таким чином новий перерахунок пенсії позивачу неможливо провести. Щодо здійснення перерахунку з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, зазначає, що на даний момент довідок про розмір грошового забезпечення чи інших документів, які надають право позивачу на перерахунок пенсії з урахуванням надбавок до головного управління надано не було. Статтею 63 Закону України № 2262-ХІІ Кабінету Міністрів України делеговано право встановлювати умови, порядок та розміри пенсійних виплат при перерахунку пенсії військовослужбовців, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, у зв`язку зі зміною грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, що узгоджується з функціями Уряду України, визначеними в пунктах 2, З статті 116 Конституції України. Відповідно до пункту 1 постанови № 103 (у редакції на час здійснення перерахунку) перерахунок пенсії військовослужбовцям та деяким іншим особам здійснюється із урахуванням трьох складових оновленого грошового забезпечення, визначеного на 1 березня 2018 року - окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років. Врахування інших видів грошового забезпечення цією постановою не передбачено. Відповідно до Закону України № 2262-ХІІ, Порядку № 45, постанови № 103 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснило перерахунок пенсії на підставі довідки, в якій визначено розмір грошового забезпечення для такого перерахунку. Форма довідки про розмір грошового забезпечення позивача, в тому числі складові грошового забезпечення, передбачена додатком 2 Порядку № 45. Права самостійно визначати розміри грошового забезпечення позивачу відповідач не має. Щодо виплати нарахованої пенсії без обмеження вказує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII встановлено обмеження до 31.12.2017. Тобто, рішення Конституційного суду не скасовує обмеження виплати пенсій на 2017 рік, а тому, дії органів Пенсійного фонду України є правомірними. Враховуючи також те, що відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, рішення Конституційного суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/1016 не змінює порядок нарахування пенсій до винесення даного рішення. Щодо звернення рішення до негайного виконання слід зазначити, що відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України, вказаний пункт стосується випадків прийняття судом рішення про стягнення певних конкретно визначених в грошовому розмірі платежів, в той час як позовними вимогами у цій справі є вимоги про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. Тому немає правових підстав для звернення до негайного виконання судового рішення у даній справі.

Від позивача 11.10.2021 надійшли відповідь на відзив відповідача, у яких він зазначив, що обов`язок відповідача-боржника в обов`язковому порядку і у повному обсязі виконати рішення суду, що вступило в законну силу, встановлені ст. 129-1 Конституції України, ч.2, ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. №1402-VIII (далі-Закон №1402-VIII), п/п.2, п.І, ст. 2 Закону «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. №1404-VIII (далі-Закон №1404-VIII), п.п.1, ст.ст. 1,2,3 Закону «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 р. №4901-VI (далі-Закон №4901-VI), ч.2, ст.14 та ч.1, ст.370 КАСУ. При цьому, законодавець не визначив повноважень відповідача щодо виконання рішень суду, які набрали законної сили, в залежності і з врахуванням наявних чи відсутніх бюджетних призначень на виконання судового рішення. Більш того, Велика Палата ВСУ п.41 провадження №11-І98заі19 від 16.10.2019 р за зразковою справою №240/5401/18 недоречними постановила доводи суб`єкта владних повноважень про відсутність бюджетних асигнувань як підстави для відмови у виплаті перерахованої пенсії у повному обсязі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.08.2022 закрито провадження у справі №640/20930/21 на підставі пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України в частині позовних вимог щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві виплачувати пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки Фінансово- економічного управління СБУ від 26.10.2020 р. №21/3/2-9/878-1515 про розмір його грошового забезпечення.

Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Пунктом 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 01.12.2010 р. перебуває на обліку та отримує пенсію за вислугу років (32) у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р.

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 16.02.2021 р. у справі №640/30678/20, що набрало законної сили 20.04.2021 р. і відкритими згодом виконавчими провадженнями, позивачу перераховано пенсію з розрахунку 86% грошового забезпечення з 01.01.2018 р., 100% підвищення пенсії з 05.03.2019 р. і на підставі довідки Фінансово-економічного управління СБУ від 26.10.2020 р. №21/3/2-9/878-1515 про розмір грошового забезпечення 35619,45 грн. з 01.04.2019 р.

Позивач звернувся з заявою від 21.04.2021 р. №12353/0- 2600-21 до відповідача з проханням виконати рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 16.02.2021 р. у справі №640/30678/20.

Відповідач, листами від 11.06.2021 р. №15741-12353/0-09/8-2600/21 та від 16.06.2021 р. №16104-15127/0-02/8-2600/21 визнав наявну заборгованість пенсії позивача за період з 01.01.2018 р по 30.06.2021 р. у сумі 150904,62 грн., проте, без можливості її виплатити, оскільки рішення Окружного адміністративного суду м.Києва №640/30678/20 від 16.02.2021 р. обліковано як таке, шо надійшло до боржника 19.02.2021 р, та погашення заборгованості здійснюється в порядку черговості.

Позивач, вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його законні права та інтереси, звернувся до суду із даним позовом.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами статті 117 Конституції України, передбачено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

22.08.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду", якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 649, рішення - це рішення суду, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", на виконання яких стягувачу нараховано пенсію або щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці (надбавки, підвищення, компенсацію втрати частини доходу, грошову допомогу), що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету та залишаються невиплаченими, або рішення суду про стягнення коштів.

Нормами пунктів 4,5 Порядку № 649, визначено, що черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника. Для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.

Отже, застосування органами Пенсійного фонду положень Порядку № 649, не обмежує право позивача на отримання пенсії без обмеження її розміру, згідно резолютивної частини рішення суду, натомість, спірним питанням залишається виплата нарахованої суми в порядку черговості бюджетних асигнувань, згідно постанови Уряду.

Нарахована позивачу сума доплати має бути виплачена за рахунок коштів Державного бюджету України.

Проведення такої виплати не може бути здійснене за рахунок власних коштів Пенсійного фонду України, зокрема, територіального органу - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, а проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань.

Слід зазначити, що Порядок № 649 визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету. Оскільки заборгованість з пенсійних виплат утворилась внаслідок нарахування розміру пенсії позивача безпосередньо на підставі рішення суду у справі №640/30678/20, застосування пенсійним органом норм Порядку № 649 є правомірним.

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не заперечує свого обов`язку виплатити суму заборгованості по пенсії позивачу, а лише вказує на те, що вказана виплата буде здійснена відповідно до встановленої процедури, а саме, згідно з Порядком № 649 в порядку черговості.

Враховуючи, що відповідач є територіальним органами виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він повинен враховувати приписи статті 116 Бюджетного кодексу України, які забороняють взяття бюджетних зобов`язань за відсутності відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків за відсутності бюджетних призначень, та Порядку № 649, яким узгоджено механізм забезпечення виконання взятих на себе державою зобов`язань з приписами бюджетного законодавства.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2019 у справі №640/5248/19 визнано протиправним та скасовано Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 змінено шляхом викладення пункту 2 його резолютивної частини у наступній редакції: "Визнати протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду".

Постановою Верховного Суду від 26.05.2021 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2019, з урахуванням внесених апеляційним судом змін, та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 у справі №640/5248/19 залишено без змін.

Виходячи з наведеного, пункти 1 та 2 Постанови №649 втратили свою чинність починаючи з 22.07.2020.

Таким чином, у відповідача не було законних підстав для включення даної заборгованості до реєстру рішень на підставі вже нечинного Порядку № 649.

Таким чином, позовні вимоги, визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві, викладене у листах від 11.06.2021 р. №15741-12353/0-09/8-2600/21 та від 16.06.2021 р. №16104-15127/0-02/8-2600/21 про надмірне відстрочення виплати заборгованої військової пенсії ОСОБА_1 розміром 150904,62 грн., розрахованої в порядку встановленому Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 16.02.2021 р. у справі №640/30678/20, підлягають задоволенню.

Разом з тим, с уд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону відповідно до Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з частиною першою, пунктами 16,18 частини третьої статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Отже, примусове виконання рішень, зокрема, судів, є виключно повноваженнями державної виконавчої служби, або, у випадках, приватних виконавців.

При цьому вирішення позовних вимог лежить в площині виконання судового рішення у і має виконуватися відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", що не позбавляє права позивача оскаржувати дії державного виконавця.

Викладене свідчить про те, що позивачем невірно обраний спосіб захисту порушеного права.

Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України,особа - позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним кодексом передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду даного звіту, як один з можливих варіантів - накладення штрафу; 2) визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду та, за наслідками розгляду вказаної заяви і встановлення протиправних рішень, дій чи бездіяльності - постановлення судом окремої ухвали в порядку статті 249 КАС України.

Зазначені правові норми КАС України, мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів позивача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення чи констатації його невиконання.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України у м.Києві сплатити розраховану в порядку, встановленому рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 16.02.2021 р. у справі №640/30678/20, заборговану ОСОБА_1 військову пенсію розміром 150904,62 грн. і витрати по сплаті судового збору у сумі 2102 грн., здійснивши виплати у строк до 31.03.2022 р.. з врахуванням норм п.п. 1,2, п.2, ст.150, п.5, ст.378 Кодексу адміністративного судочинства, п.п.2,6, ст.4 Закону України від 05.06.2012 р. «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та п.3 ст. 33 Закону України від 02.06.2016 р. «Про виконавче провадження».

Щодо позовних вимог не застосовувати обмеження пенсії максимальним розміром, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Законом України від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (набрав чинності з 01.01.2016; далі - Закон №911-VIII) частину п`яту статті 43 Закону №2262-ХІІ доповнено реченням: «Тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».

Разом з тим, згідно з пунктом 2 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону №911-VIII дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016.

Як вбачається з матеріалів справи, пенсію позивачу за вислугу років на підставі Закону №2262-ХІІ призначено з 27 грудня 2007 року. Отже, до позивача наведене обмеження щодо виплати пенсії не може бути застосоване.

Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суд від 03.10.2018 (справа №127/4267/17).

Крім того, Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону №2262-XII зі змінами, зокрема, частина сьома статті 43, згідно з якого максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн. Наведені положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII зі змінами втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (набув чинності з 01.01.2017; далі - Закон №1774-VIII) у частині сьомій статті 43 Закону №2262-ХІІ слова і цифри «у період з 01.01.2016 по 31.12.2016» замінено словами і цифрами «по 31.12.2017». Перехідними положеннями Закону №1774-VIII визначено коло осіб, щодо яких обмеження з виплати пенсій протягом визначеного періоду не застосовуються.

Як уже зазначалось, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 частина сьома статті 43 Закону №2262-XII зі змінами втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. На думку суду, внесення змін до положення Закону №2262-XII у спосіб заміни слів і цифр «у період з 01.01.2016 по 31.12.2016» словами і цифрами «по 31.12.2017» не могло бути здійсненим, оскільки положення, до яких вносились зміни, втратили чинність (не існувало норми, до якої можна було б внести зміни), тобто такі зміни є нереалізованими.

Такий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 справа №522/3093/17, від 16.10.2018 справа №522/16882/17.

Оскільки, виплата пенсії позивачу обмежена, в тому числі, на підставі частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, яка втратила чинність з 20.12.2016 на підставі рішення Конституційного Суду України 20.12.2016 №7-рп/2016, до якої внесено зміни Законом №1774-VIII, які за висновком суду є нереалізованими, така підстава для обмеження максимального розміру пенсії є протиправною.

Такий правовий висновок Верховний Суд висловив у постанові від 03.10.2018 справа №127/4267/17.

Постановою № 988 та постановою від 18 листопада 2015 року № 947 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268» встановлено розміри грошового забезпечення працівникам поліції за посадовими окладами і спеціальними званнями, що значно перевищують посадові оклади і плату за спеціальні звання колишніх працівників органів внутрішніх справ.

Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII від 06.12.2016 частину четверту статті 63 Закону № 2262-XII викладено у новій редакції: «Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України <…>»

Пунктом 3 Постанови № 103 Кабінетом Міністрів України вирішено перерахувати з 01 січня 2016 року пенсії, призначені згідно із Законом № 2262-ХІІ, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції». Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.

Судом встановлено, що з моменту прийняття рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 16.02.2021 р. у справі №640/30678/20, що набрало законної сили 20.04.2021, у позивача виникли обставини, що тягнуть за собою зміну розміру його пенсії, саме з цього часу і необхідно здійснити перерахунок пенсії позивача без обмеження граничного розміру.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести на користь ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з 20.04.2021, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги в частині в частині визнання протиправним і скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві, за листом від 23.07.2021 р. №19303-18673/0-02/8-2600/21 про відмову виплачувати призначену ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі довідки Фінансово-економічного управління СБУ від 26.10.2020 р. №21/3/2-9/878-1515 задоволенню не підлягають, оскільки питання правомірності перерахунку пенсії позивача на підставі довідки від 26.10.2020 р. №21/3/2-9/878-1515 було вирішено рішенням суду у справі №640/30678/20, а порядок виконання такого рішення підлягає розгляду в межах справи №640/30678/20.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві виплачувати пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки Фінансово-економічного управління СБУ від 26.10.2020 р. №21/3/2-9/878-1515 про розмір його грошового забезпечення 35619,45 грн. і допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення на користь позивача пенсії у межах суми стягнення за один місяць розміром 30632,73 грн., суд зазначає що питання перерахунку позивачу пенсії на підставі довідки Фінансово-економічного управління СБУ від 26.10.2020 р. №21/3/2-9/878-1515 вже було вирішено рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.02.2021 у справі №640/30678/20, яке набрало законної сили, а ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.08.2022 закрито провадження у справі №640/20930/21 на підставі пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України в частині позовних вимог щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві виплачувати пенсію ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром на підставі довідки Фінансово- економічного управління СБУ від 26.10.2020 р. №21/3/2-9/878-1515 про розмір його грошового забезпечення.

Щодо визначених позивачем конкретних сум грошового забезпечення суд враховує те, що перерахунок пенсії здійснюється саме органом пенсійного фонду, а не судом, а відтак за обставин даної конкретної справи у суду відсутня компетенція зобов`язати визначити пенсію (провести перерахунок) відповідно до конкретних сум, зазначених позивачем.

З приводу негайного виконання рішення суду в частині стягнення на користь позивача пенсії у межах суми стягнення за один місяць розміром 30632,73 грн., суд зазначає наступне.

Приписами ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Натомість, перелік судових рішень, які виконуються негайно, визначено положеннями ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України, у силу п. 1 ч. 1 якої, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

З аналізу наведених законодавчих положень вбачається, що вирішення питання про звернення до негайного виконання рішення щодо стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, у тому числі й виплати пенсій, здійснюється на розсуд суду за наявності відповідних підстав для цього. Проте, з наявних у матеріалах справи доказів не вбачається обґрунтованих підстав вважати необхідним застосування наданого приписами п. 1 ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України права. Іншого позивачем не доведено.

На думку суду, вказане судове рішення не підлягає негайному виконанню, оскільки судом не присуджено (стягнуто) на користь позивача конкретно визначеного розміру пенсії.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що приписами частини першої статті 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

З огляду на зазначене, суд не вбачає підстав для звернення рішення про виплату пенсії до негайного виконання, оскільки не встановлений розмір пенсії, що присуджується.

Таким чином, у вказаній частині адміністративний позов задоволенню не підлягає.

З приводу позовних вимог в частині визнання протиправним і скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві, за листом від 23.07.2021 р. №19303-18673/0-02/8-2600/21 про відмову з 01.04.2019 р. перерахувати та виплатити ОСОБА_1 заборговану різницю між належною пенсією без обмеження максимальним розміром і фактично отриманими коштами пенсії по день перерахунку, з урахуванням проведених виплат, на підставі довідки Фінансово-економічного управління СБУ від 26.10.2020 р. №21/3/2-9/878-1515 та зобов`язання Головного управління Пенсійного Фонду України у м.Києві з 01.04.2019 р., на підставі довідки Фінансово-економічного управління СБУ від 26.10.2020 р. №21/3/2-9/878-1515, перерахувати і виплатити ОСОБА_1 заборговану різницю між належною йому пенсією без обмеження максимальним розміром і фактично отриманими коштами пенсії по день перерахунку, здійснивши сплату у строк, що не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення суду, згідно з п.5, ст.378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Так, вказані позовні вимоги позивача у зазначеній частині вкотре зводяться до незгоди із проведеним перерахунком його пенсії Головним управлінням Пенсійного Фонду України у м.Києві з 01.04.2019 р., на підставі довідки Фінансово-економічного управління СБУ від 26.10.2020 р. №21/3/2-9/878-1515, з обмеженням максимальним розміром, у зв`язку з чим позивач просить перерахувати і виплатити заборговану різницю між належною йому пенсією без обмеження максимальним розміром і фактично отриманими коштами пенсії по день перерахунку, здійснивши сплату у строк, що не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення суду, згідно з п.5 ст.378 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження"виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини 2статті 18 Закону України "Про виконавче провадження"виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина 1статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного устатті 3 цього Законуза заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини 1статті 26 Закону України "Про виконавче провадження").

Приписами статті 63 Закону України "Про виконавче провадження"визначено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення суду у справі №640/30678/20 судом було видано виконавчі листи від 12.05.2021, внаслідок чого державним Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гречух О.М. відкрито виконавче провадження відповідно до постанов від 19.05.2021 ВП№65460207, від 08.06.2021 ВП№65610050, від 15.06.2021 ВП№65655646.

Доказів, що вказані виконавчі провадження є завершеними, матеріали справи не містять.

При цьому, суд звертає увагу, що у разі незгоди позивача з розміром пенсії після проведеного перерахунку він має право звернутися до суду із заявою у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Також суд зазначає, що доводи позивача, зазначені в позовній заяві, заслуговували б на увагу у тому випадку, якби суд давав їм оцінку в рамках судового контролю за виконанням судового рішення в порядкустатті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, саме у справі №640/30678/20.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.08.2020 у справі №1340/4630/18, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Отже, оскільки питання проведенння перерахунку пенсії позивача Головним управлінням Пенсійного Фонду України у м.Києві з 01.04.2019 р., на підставі довідки Фінансово-економічного управління СБУ від 26.10.2020 р. №21/3/2-9/878-1515, без обмеження максимальним розміром і фактично отриманими коштами пенсії по день перерахунку, здійснивши сплату у строк, що не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення суду, згідно з п.5 ст.378 Кодексу адміністративного судочинства України стосується порядку виконання рішення суду у справі №640/30678/20, яке набрало законної сили та перебує на стадії виконання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у вказаній частині.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн. Відповідно до квитанції, яка знаходиться в матеріалах справи.

Беручи до уваги часткове задоволення позовних вимог та приписи ст. 139 КАС України, на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у сумі 302,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, викладене у листах від 11.06.2021 р. №15741-12353/0-09/8-2600/21 та від 16.06.2021 р. №16104-15127/0-02/8-2600/21 про надмірне відстрочення виплати заборгованої військової пенсії ОСОБА_1 розміром 150904,62 грн., розрахованої в порядку встановленому рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 16.02.2021 р. у справі №640/30678/20.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести на користь ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з 20.04.2021, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду Україну в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) на колристь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП № НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 302,60 грн. (триста дві гривні шістдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іщук І.О.