Ухвала суду № 10598555, 21.04.2009, Апеляційний суд Житомирської області

Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Іменем України

21 квітня 2009 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Романова О.В.,

суддів Завязуна С. М. і Яковлєва С. В.,

з участю

прокурора Воронухи Д.С

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 06 лютого 2009 року.

Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець села Чижівка Новоград-Волинського району Житомирської області, громадянин України, з середньою технічною освітою, не працюючий, не одружений, мешканець АДРЕСА_1, не судимий в силу ст. 89 КК України, засуджений за ст. 115 ч. 1 КК України на 13 (тринадцять) років позбавлення волі. Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого ОСОБА_2 залишено попередній - взяття під варту.

Початок строку відбуття призначеного покарання засудженим ОСОБА_3 постановлено обчислювати з 30 червня 2008 року.

Стягнуто із засудженого ОСОБА_2 на користь: -потерпілого ОСОБА_4 5044 (пять тисяч сорок чотири) грн. 00 коп. матеріальної шкоди, заподіяної злочином, та 95000 (девяносто пять тисяч) грн. 00 коп. моральної шкоди.

-Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Житомирській області (Р/р 35229005000096 в Облуправлінні Національного банку України м. Житомир ; код: 25574601 ; МФО: 811039 ; з позначкою „За відшкодування витратних матеріалів при виконанні експертизи") 202 (двісті дві) грн. 82 коп. судових витрат за проведення експертиз.

Речові докази по справі: блузку, паперовий згорток з марлевим тампоном, деревяне поліно, ніж, частину газетного паперу, футболку, бюстгальтер, штани, труси, паперовий згорток з нігтями та піднігтьовим

Справа № 11 - 262 / 2009 Головуючий у суді 1-ої інстанції Сусловепь M. Г.

Категорія ст. 115 ч. 1 КК України

Доповідач у суді 2-ої інстанції ОСОБА_1

вмістом пальців рук з трупа ОСОБА_4., паперовий згорток з нігтями та піднігтьовим вмістом ОСОБА_2 - постановлено знищити.

Відповідно до вироку суду першої інстанції ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене за наступних обставин.

Так, 29 червня 2008 року близько 20-ої години ОСОБА_2, перебуваючи в будинку АДРЕСА_2 на грунті особистих неприязних відносин вчинив сварку з ОСОБА_6, під час якої, знаходячись в приміщенні кухні, взяв зі столу в праву руку кухонний ніж і умисно, наніс один удар клинком даного ножа ОСОБА_6 в задню поверхню грудної клітини справа та один удар в передню поверхню грудної клітини зліва, після чого вийшов на подвіря господарства.

Перебуваючи в подвірї даного господарства ОСОБА_2, побачивши ОСОБА_6, яка вийшла з будинку, взяв у руку деревяне поліно та кинув його в бік ОСОБА_6, попавши в голову останньої.

Таким чином ОСОБА_2 умисно вбив потерпілу ОСОБА_6.

В результаті дій ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_6 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді поранення грудної клітини зліва по передній поверхні з ушкодженням підшкірної жирової клітковини, міжреберних мязів 5-го міжребіря зліва, пристінкової плеври, перикарда, лівого шлуночка серця, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, ранки на задній поверхні грудної клітки справа на рівні 10-го ребра з крововиливом в підшкірну жирову клітковину, рани в тімяній ділянці дещо зліва з крововиливом в мякі тканини навколо, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Смерть ОСОБА_6 настала від колото-різаного поранення грудної клітини зліва з ушкодженнями шкіри лівої грудної залози, підшкірної жирової клітковини, міжреберних мязів 5-го міжребіря зліва, пристінкової плеври, перикарда, лівого шлуночка серця, яке супроводжувалось гемоперикардом та тампонадою серця кровю.

В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить змінити вирок щодо нього, застосувати ст. 69 КК України та помякшити призначене покарання, так як суд не взяв до уваги його повне визнання своєї вини та щире каяття у скоєному, а також відсутність обставин, що обтяжують його покарання.

Вважає апелянт також те, що суд без будь-яких на те підстав вказав у вироці, що він визнав свою вину частково, а в дійсності він визнавав її повністю як на досудовому слідстві, так і в суді. Таким чином суд порушив вимоги кримінально-процесуального закону - ст. ст. 323, 368, 369, 371 (т.2 а.с. 186).

Іншими особами, які відповідно до закону мають право на оскарження рішення суду першої інстанції, апеляції не подані.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Яковлєва С. В., думку прокурора Воронухи Д.С., який вважав апеляцію засудженого безпідставною, а вирок суду відповідаючим вимогам закону, перевіривши вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст. 365 КПК України, обговоривши доводи апеляції і заперечень прокурора, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, при обставинах, викладених у вироці, доведена сукупністю розглянутих у судовому засіданні доказів і автором апеляції не оспорюється, як і не оспорюється правильність кваліфікації його дій. Докази його вини, які наведені у вироці, давали суду всі підстави для прийняття зазначеного рішення по справі.

З даними висновками суду і його оцінкою доказів погоджується й колегія суддів.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд правильно керувався загальними засадами призначення покарання - ст. 65 КК України, і у відповідності з вимогами закону врахував тяжкість вчиненого злочину, дані про особу винного, та обставину справи, яка помякшує покарання, а тому колегія суддів вважає, що призначене покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення ним нових злочинів.

Обставин, які обтяжують покарання Вдовичина судом не встановлено.

Посилання засудженого в апеляції на неврахування судом всіх помякшуючих обставин безпідставне, так як суд при призначенні покарання саме врахував таку обставину, як його щире каяття.

Визнання вини обвинуваченим, підсудним не є обставиною, яка помякшує покарання, а є його субєктивним ставленням до скоєного.

Відсутність обставин, які обтяжують покарання, згідно чинного законодавства і судової практики також не може визнаватись обставиною, яка помякшує покарання.

Таким чином, по справі було обєктивно встановлено одну обставину, яка помякшує покарання ОСОБА_2 ( ст. 66 ч. 1 п.1 КК України).

Відповідно ж до ст. 69 ч. 1 КК України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 15 квітня 2008 року № 270-VI лише за наявності кількох (не менше двох) обставин, що помякшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд може, а не зобовязаний, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш мякого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Безпідставним є також посилання апелянта на те, що суд неправильно вказав у вироці, що він визнав свою вину у вчиненому злочині частково, так як це було ним висловлено на початку судового слідства, що і відображено в протоколі судового засідання від 13 жовтня 2008 року (т.2 а.с. 167зв.). В дебатах 06 лютого 2009 року підсудний ОСОБА_2 також підтвердив своє відношення до скоєного: „Щиро каюсь, причинити смерть я не хотів." (т.2 а.с. 176).

Крім того, від учасників процесу зауважень на протокол судового засідання не надходило.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування законного і обгрунтованого вироку.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду, -

ухвалила:

апеляцію засудженого ОСОБА_2 ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 06 лютого 2009 року щодо нього ж - без зміни.