Рішення № 105977164, 11.08.2022, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/1901/16-ц 2/335/832/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2022 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Рибалко Н.І, за участі секретаря судового засідання Огнев`юк Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

19.02.2016 ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, н. посилаючись на те, що 07.09.2011 року між позивачем і відповідачем, ОСОБА_1 , було укладено кредитний договір б/н, відповідно до умов якого, відповідач отримала кредит у розмірі 3000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості. Однак, відповідач належним чином не виконувала свої зобов`язання за кредитним договором. Станом на 30.11.2015 року заборгованість відповідача складає 20878,60 грн., і складається з заборгованості за кредитом в розмірі 2705,43 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 13831 грн., заборгованості за пенею та комісією у розмірі 2871,35 грн., штрафу в розмірі 500 грн. (фіксована сума), штрафу в розмірі 970,41 грн. (процентна складова). Позивач, ПАТ КБ «ПриватБанк» просить суд стягнути з відповідача, ОСОБА_1 , заборгованість за кредитним договором в розмірі 20 878,60 грн. та судові витрати.

01.08.2016 заочним рішенням Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 20 878,60 грн. та судовий збір у розмірі 1 378,00 грн.

08.11.2021 на адресу суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Тивоненка Д.Р. про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01.08.2016 по цивільній справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24.11.2021, вищезазначене заочне рішення суду від 01.08.2016 скасовано, справу призначено до судового розгляду, розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов.

07.12.2021 року представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив в задоволенні позову відмовити, у зв`язку зі спливом строку позовної давності. Також зазначив, що відповідач не була ознайомлена з умовами та правилами надання позивачем банківських послуг, не підписувала їх та не погоджувалася. У матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем саме кредитної картки, в анкеті заяві не зазначено строк дії картки та її номер, а також відсутні інші належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданого відповідачу кредитного ліміту та видачу кредитної картки «Універсальна». Крім того, просив суд стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу.

21.01.2022 року ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ПАТ КБ «ПриватБанк» витребувано копії виписок по банківським карткам ОСОБА_1 за період з 07.09.2011 року (дати укладення кредитного договору) та по 19.02.2016 року; оригінал анкети-заяви від 07.09.2011 року про приєднання до Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк».

Представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» у судове засідання не з`явився про дату, час та місце судового засідання був повідомлений завчасно та встановленим законом порядку, причини неявки суду не повідомив. Заяви про відкладення судового засідання до суду не надходило.

Представником відповідача - адвокатом Тивоненком Д.Р. у судове засідання подано клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якому зазначив, що заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу не здійснювалося.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази і проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 07.09.2011 року ОСОБА_2 звернулась до ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку. У заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

На підтвердження факту укладення з відповідачем кредитного договору та наявності заборгованості по погашенню, позивач надав суду завірену Анкету-заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг в «ПриватБанку» від 07 листопада 2011 року, в якій зазначено особисту інформацію відповідача, а саме прізвище, ім`я, по батькові, серію та номер паспорта, ІПН, адресу реєстрації, однак, тип картки яку виявила бажання оформити ОСОБА_2 за цією анкетою (відсутня позначка клієнта у відповідній графі) та з яким бажаним кредитним лімітом, у Анкеті-заяві не зазначено.

При цьому, графа щодо оформлення будь - якої іншої картки, зокрема, платіжної картки кредитка "Універсальна" та графа щодо встановлення кредитного ліміту по платіжній картці кредитка "Універсальна"/Gold у зазначеній Анкеті-заяві не заповнені, відсутнє зазначення номеру картки, яка була випущена банком.

Окрім того, дана анкета не містить будь-якої інформації щодо розміру процентної ставки за користування кредитними коштами.

Жодних доказів того, що 07 листопада 2011 року відповідачу було видано кредитну картку "Універсальна", із встановленим на ній кредитним лімітом - матеріали справи не містять.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості неможливо вважати доказом надання відповідачу кредитних коштів, оскільки розрахунок сум заборгованості за кредитом та відсотками не є підтвердженням руху коштів на картковому рахунку.

Також, на підтвердження позовних вимог Банком надано витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ "Приватбанк", які не містять підпису Позичальника.

Верховний Суд України у справі № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року висловив правову позицію з приводу того, що за частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами). Зазначена правова позиція міститься і в постанові Верховного суду України від 22 березня 2017 року (справа № 6-2320цс16).

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту укладання між сторонами у належній формі кредитного договору, оскільки надані позивачем Умови та Правила отримання банківських послуг не містять відомостей про дату їх прийняття, а також підпису відповідача, тому позивачем не доведено, що під час підписання анкети про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку відповідач ОСОБА_1 була ознайомлена саме з цими Умовами та Правилами, а тому суд не може прийняти їх як належний та допустимий доказ.

Також, позивачем не надано доказів на підтвердження отримання кредитної картки позичальником, що є предметом розгляду даної справи, оскільки в анкеті-заяві не зазначено тип картки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що із наданої позивачем Анкети-заяви не можна дійти беззаперечного висновку, що відповідач мав намір укласти саме кредитний договір, враховуючи відсутність у анкеті-заяві зазначення про оформлення ОСОБА_1 саме кредитної картки та визначення розміру кредитного ліміту.

Подана Банком на підтвердження позовних вимог Анкета-заява, не підтверджує обставини, викладені Банком у своєму позові, що 07 листопада 2011 року відповідачу було видано кредитну картку "Універсальна" зі встановленим на ній кредитним лімітом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 ст. 77, ч. 2 ст. 78, ст. 79, ч. 1 ст. 80 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 1050 ЦК України з урахуванням ст. 526, 527, 530 ЦК України, банк повинен довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та відповідно, на умовах встановлених договором.

Однак ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», не надано суду належних та допустимих доказів оформлення та укладання між сторонами кредитного договору б/н 07 листопада 2011 року, з досягненням сторонами згоди в належній формі з усіх істотних умов, отримання кредитної картки, тощо, які б свідчили про волевиявлення відповідача укласти кредитний договір та отримати відповідно кредитні кошти. Докази, що відповідають вимогам ст.ст. 76-80 ЦПК України, суду не надані, ухвала суду від 21.01.2022 року про витребування доказів позивачем не виконано, витребуваних доказів не надано та не повідомлено про неможливість надання таких доказів. Жодної відповіді до суду не надано.

Враховуючи те, що за матеріалами справи неможливо встановити розмір кредитного ліміту встановленого на картку суд позбавлений можливості визначити розмір заборгованості за договором, оскільки його розрахунок виходить безпосередньо з розміру наданого банком кредиту. Таким чином, представлений банком розрахунок заборгованості у розмірі 20 878,60 грн, суд не може прийняти до уваги.

З огляду на викладене та враховуючи те, що надані банком докази не підтверджують надання відповідачу кредиту, оскільки суперечать один одному, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» в повному обсязі.

Оскільки позов не підлягає задоволенню у зв`язку з недоведеністю заявлених вимог, суд не вирішує питання щодо пропуску позивачем строків позовної давності.

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні вимог АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено в повному обсязі, судові витрати по справі не відшкодовуються та покладаються на позивача.

Вимоги позивача щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 21 500,00 грн. підлягають частковому задоволенню з урахуванням наступного.

Частиною 2 статті 137 ЦПК України визначено, щоза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Отже, з аналізу статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката має стягуватись на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Як вбачається з матеріалів справи, правову допомогу відповідачу ОСОБА_1 у даній справі надавав адвокат Тивоненко Д.Р. на підставі договору про надання професійної правничої допомоги №28/10 від 28.10.2021 року.

Згідно п. 5.1 даного Договору розмір гонорару, а також умови і порядок його сплати визначається у додатках до договору.

Судом встановлено, що даним Договором не визначено вартість однієї години роботи адвоката.

А матеріали справи не містять доказів узгодження між сторонами договору розміру вартості години роботи адвоката, що передбачено Договором. Що не дозволяє перевірити судом правильності визначеної суми до стягнення.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача надано Акт надання послуг до договору №28/10 від 28.10.2021 року,відповідно до якого адвокатом були надані наступні послуги:

- консультація щодо можливості та доцільності вирішення справи у судовому порядку, проведення двох зустрічей з клієнтом, попереднє вивчення та наліз наданих клієнтом документів, добірка та аналіз норм чинного законодавства щодо спірних правовідносин 3 000 грн.;

- складання заяви про ознайомлення з матеріалами справи № 335/1901/16-ц 1000 грн.;

- ознайомлення з матеріалами справи 2000 грн.;

- складання заяви про перегляд заочного рішення 3000 грн.;

- складання заяви про закінчення виконавчого провадження 500 грн.;

- складання відзиву 5000 грн6.;

- складання заяви про застосування строків позовної давності 1000 грн.;

- складання клопотання про витребування доказів 1000 грн.;

- підготовка до подачі відзиву 1000 грн.;

- представництво інтересів клієнта у суді 24.11.2021, 21.01.2022 4000 грн.

Договором передбачено порядок оплати гонорару: безготівковий переказ або готівкою протягом 10 робочих днів з моменту набрання законної сили рішенням у справі.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Представником відповідача документально доведено, що відповідачем дійсно будуть понесені витрати на правничу допомогу у справі.

Але, з урахуванням складності даної справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, часу, витраченого адвокатом на надання відповідачу правничої допомоги у даній справі, виходячи з її конкретних обставин, суд приходить до висновку, що зазначена представником відповідача вартість професійної правничої допомоги у розмірі 21500 грн. є завищеною та належним чином не обґрунтованою, що суперечить принципу пропорційності розподілу судових витрат.

Суд вирішуючи питання про розмір витрат на правову допомогу виходить з того, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, відшкодовуються лише ті витрати, які мають розумний розмір.

При цьому суд звертає увагу, що судове засідання, 24.11.2021 тривали не більше 5 хвилин, інші судові засідання відбулися без участі представника відповідача за його письмовою заявою.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див.mutatismutandisрішення ЄСПЛ у справі«East/WestAllianceLimited»проти України» від 23 січня 2014 року (East/WestAllianceLimited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Враховуючи складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи та витраченого адвокатом часу на надання відповідачу правничої допомоги, принципи співмірності та розумності судових витрат, критеріїв доведеності їх розміру узгодженому між сторонами та реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, значення справи для сторін, суд приходить до висновку щодо часткового задоволення розміру судових витрат, які підлягають стягненню з позивача на користь відповідача. А саме, про стягнення з позивача на користь відповідача 3 000, 00 грн. в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, що на думку суду, не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару.

Витрати на професійну правничу допомогу саме на вищевказану суму будуть співмірними з наданим адвокатом обсягом послуг у суді та відповідатимуть критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 83,137, 141, 247, 263-265, 273, 274-279, 354-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Стягнутиіз Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 (три тисячі) грн.

Рішення ухвалене за наслідками розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та складене в повному обсязі 16 серпня 2022 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНКОПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Суддя: Н.І.Рибалко