Рішення № 10596542, 15.07.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2010 року                                                                      Справа №09/1061

          Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М., при секретарі –Мирошниченко Б.В., за участю представника позивача –Чижов А.Ю. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Даерс", м. Дніпропетровськ до товариства з обмеженою відповідальністю "Скарлет-Логістик", м. Черкаси про стягнення 28542,97 грн.

ВСТАНОВИВ:

Подано позов, у якому позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 27862,44 грн., у тому числі: 16117,40 грн. боргу з оплати за поставлений товар; 3366,87 грн. пені за недотримання встановлених договором термінів оплати; 6446,96 грн. договірний штрафу за порушення виконання грошових зобов’язань; 1437,83 грн. інфляційних втрат; 493,38 грн. три відсотки річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01 березня 2009 року між сторонами укладений договір постачання №44, в порушення умов якого, відповідач не здійснював оплату за поставлений товар у встановлені строки, внаслідок чого утворилась прострочена заборгованість. Тому за прострочення виконання грошового зобов’язання відповідач повинен сплатити договірні пеню та штраф, а також згідно ст.625 Цивільного кодексу України (ЦК України) борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення та три відсотки річних.

Заявою про уточнення позовних вимог від 15 липня 2010 року позивач збільшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 28542,97 грн., з яких: 16486,00 грн. основного боргу, 3484,91 грн. пені, 1472,66 грн. інфляційних втрат, 505,00 грн. три відсотки річних та 6594,40 грн. штрафу. Копія заяви 14.07.2010 року направлена відповідачу та здійснена доплата державного мита.

Заява оцінена судом як заява про збільшення позовних вимог та прийнята до розгляду.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання вдруге не направив, не повідомивши про причини, ухвали суду, направлені на адреси відповідача, зазначені у позовній заяві, повернулися з відміткою пошти: «за зазначеною адресою вибув», «за закінченням терміну зберігання».

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Відомості про місцезнаходження відповідача, зазначені у позовній заяві, є правильними, підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданих державним реєстратором. Отже судом належним чином виконаний обов'язок щодо повідомлення відповідача про дату та час судового засідання.

На підставі ст.75 ГПК України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні представник позивача підтримав збільшені позовні вимоги.

Згідно ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

01 березня 2009 року між сторонами був укладений договір постачання №44 (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник (позивач у справі) зобов’язався передати у власність, а Покупець (відповідач у справі) –прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах визначеним даним Договором. Товаром за цим Договором є товар, зазначений у Специфікації Постачальника. У Специфікації вказується перелік товарів, що поставляються, і базові ціни на них, а також можуть бути вказані додаткові умови: розмір знижок, додаткові права та обов’язки сторін. Специфікація затверджується сторонами у встановленій формі і є невід’ємною частиною Договору (пункти 1.1, 1.2 Договору).

Згідно Договору сторони, зокрема, домовились про наступне:

- покупець сплачує вартість товару протягом 21 календарного дня з моменту поставки (п.4.1 Договору);

- якщо товар поставлено в зворотній тарі, покупець зобов’язаний повернути тару транспортом і за рахунок постачальника, або сплатити її вартість протягом тридцяти календарних днів з моменту поставки. Заставна вартість оборотної тари встановлюється постачальником і вказується окремим рядком у накладній (п 2.2 Договору);

- у випадку недотримання покупцем термінів оплати згідно п.п.4.1 та 7.2 Договору, покупець сплачує пеню в розмірі 0,1% від суми несплаченого товару за кожний день прострочення. У випадку, якщо прострочення оплати перевищує 10 календарних днів, додатково покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 40% від несплаченої суми, але не менше 500 грн. Зазначений штраф не застосовується до покупця, якщо до спливу зазначеного вище терміну сторони підпишуть додаткову угоду про графік погашення заборгованості і цей графік буде дотримано покупцем (п. 9.3 Договору);

- у випадку повторного порушення строку оплати товару протягом одного календарного року покупець сплачує постачальнику додатково штраф у розмірі 15% за кожний випадок від загальної вартості Договору (п. 9.4 Договору);

- загальний строк позовної давності становить три роки, нарахування неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов’язань також припиняється через три роки з дня, коли зобов’язання повинно бути виконане (п. 9.7 Договору).

Додатком №1 до Договору сторонами підписана Специфікація №1, у якій визначена вартість товару.

Відповідно до п.5.2 Договору сторони склали централізовано-кільцеву довіреність на отримання товару працівниками покупця –Лосицька Л.В., Захаба І.В. (Додаток №2 до Договору).

На виконання умов договору у період з квітня 2009 року по грудень 2009 року позивач здійснював відповідачу поставку товару (продовольчі товари, зокрема, кондитерські вироби) по видаткових накладних.

Позивач направив відповідачу акт звірки розрахунків за період з 01.04.2009 року по 12.07.2010 року, згідно з яким станом на 12.07.2010 року залишок заборгованості з оплати за поставлений товар становить 16117,40 грн., тобто сума боргу, що зазначена у позовній заяві, а не 16486,00 грн., як вказано у заяві про уточнення позовних вимог.

Згідно видаткових накладних, по яких позивачем зроблений розрахунок санкцій за прострочення виконання грошових зобов’язань, відповідачу поставлено товару на суму 19846,00 грн., у тому числі: по видатковій накладній №00Г/5484 від 27.04.2009 року на суму 12620,80 грн.; по видатковій накладній №00Г/5936 від 25.05.2009 року на суму 7225,20 грн. Товар по вказаних накладних отриманий представником відповідача Захаба І.В. на підставі виданих відповідачем довіреностей серії ЯПР №645155 від 28.04.2009 року, серії ЯПР №645198 від 26.05.2009 року.

Відповідач порушував договірні строки оплати за поставлений товар, що підтверджується випискою філії АБ «Південний»та актом звірки розрахунків. Позивач зарахував в погашення боргу з оплати за товар, отриманий по накладній №00Г/5484 від 27.04.2009 року суму 3360,00 грн., сплачену позивачем 02.02.2010 року.

26 квітня 2010 року позивач направив відповідачу лист з вимогою сплатити борг у строк до 05.05.2010 року. Вимога залишена відповідачем без відповіді, борг не сплачений.

У судовому засіданні представник позивача підтримав змінені позовні вимоги, просив їх задовольнити, погодився з виявленими неточностями та помилками у розрахунку штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Згідно ст.85 ГПК України за згодою представника сторони в судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частина рішення.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Предметом спору у справі є стягнення грошових коштів за поставлені на підставі договору поставки кондитерські вироби.

Договір, на який посилається позивач, як на правову підставу виникнення зобов’язань та права на стягнення заявленої суми, за своєю правовою природою є договором поставки між суб’єктами господарювання.

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі –ГК України).

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальні умови виконання господарських зобов’язань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки.

Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідач прийняв від позивача товар по видаткових накладних, однак у встановлений договором строк, тобто протягом 21 календарного дня з моменту поставки, не здійснив його оплату.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Враховуючи викладені норми законодавства, умови Договору та вищенаведені докази у справі, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 16117,40 грн. боргу з оплати за поставлений на підставі договору товар, станом на 12.07.2010 року.

Зазначена у заяві про уточнення позовних вимог сума боргу 16486,00 грн. не є доведеною. Суд вважає доведеною суму боргу, зазначену в акті звірки розрахунків станом на 12.07.2010 року. Доказів зміни даної суми на дату розгляду справи суду не надано.

Стосовно застосування відповідальності за порушення виконання грошових зобов’язань, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідач не довів, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке виразилось у простроченні виконання грошових зобов’язань з оплати за поставлений по договору товар.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.9.3 Договору у випадку недотримання покупцем термінів оплати згідно п.п.4.1 та 7.2 Договору, покупець сплачує пеню в розмірі 0,1% від суми несплаченого товару за кожний день прострочення. У випадку, якщо прострочення оплати перевищує 10 календарних днів, додатково покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 40%.

          У пункті п. 9.7. Договору сторони встановили, нарахування неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов’язань також припиняється через три роки з дня, коли зобов’язання повинно бути виконане.

Оскільки Господарський кодекс України не містить жорстких обмежень щодо визначення, неустойки, штрафу, пені у господарських відносинах, допускається абсолютна домовленість сторін щодо виду та суті штрафної санкції.

Обмеження максимального розміру пені за порушення грошових зобов'язань встановлено спеціальним законом, яким є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», в преамбулі якого зазначено, що він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

У розрахунку суми заборгованості до заяви про уточнення позовних вимог позивач нарахував 3484,91 грн. договірної пені, із застосуванням встановленого законом обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ, за період з 18.05.2009 року по 20.05.2010 року по видатковій накладній №00Г/5484 від 27.04.2009, сума боргу по якій 9260,80 грн., та з 15.06.2009 року по 20.05.2010 року по видатковій накладній №00Г5936 від 25.05.2009 року, сума боргу по якій 7225,20 грн.

У вказаному розрахунку позивачем допущені помилки у визначенні дати початку прострочення виконання грошового зобов’язання, яке розпочинається з 19.05.2009 року по видатковій накладній №00Г/5484 від 27.04.2009, а не з 18.05.2009, як визначив позивач; і з 16.06.2009 року, а не 15.06.2009 року, як вказав позивач, по видатковій накладній №00Г5936 від 25.05.2009 року; у підрахунку кількості днів прострочення допущені помилки. Тому сума нарахованої пені скоригована і становить 3349,22 грн. При цьому не змінені: обрана позивачем методика нарахування пені, її розмір –подвійна облікова ставка НБУ, що діяла в період прострочення, остання календарна дата строку, за який нараховується пеня, сума боргу по накладних.

Відповідно до умов п.9.3 Договору позивач обґрунтовано нарахував відповідачу 6594,40 грн. додатковий договірний штраф у розмірі 40% від суми заборгованості по вищевказаних накладних, у зв’язку з простроченням оплати за поставлений товар більше 10 календарних днів.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У договорі сторони не встановили інший розмір процентів, тому позивач відповідно до ст.625 ЦК України обґрунтовано нарахував відповідачу три проценти річних та визначив суму боргу по кожній накладній з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Розрахунок інфляційних нарахувань позивачем зроблений вірно. Сума інфляційних нарахувань за період прострочення з червня 2009 року по березень 2010 року по видатковій накладній №00Г/5484 від 27.04.2009 становить 875,14 грн. Сума інфляційних нарахувань за період прострочення з червня 2009 року по березень 2010 року по видатковій накладній №00Г5936 від 25.05.2009 року становить 597,52 грн.

Всього інфляційні нарахування становлять 1472,66 грн. (875,14 грн. + 597,52 грн.).

У розрахунку трьох процентів річних в сумі 505,00 грн., позивачем допущені помилки у визначенні дати початку прострочення виконання грошового зобов’язання та кількості днів прострочення. Тому сума нарахованих трьох процентів річних скоригована і становить 480,64 грн., у тому числі: по видатковій накладній №00Г/5484 від 27.04.2009 за період прострочення з 19.05.2009 по 20.05.2010 року 3% річних становлять 279,32 грн.; по видатковій накладній №00Г5936 від 25.05.2009 року за період прострочення з 16.06.2009 по 20.05.2010 року 3% річних становлять 201,32 грн.

З огляду на викладене, суд вважає           доведеним право позивача на стягнення з відповідача 16117,40 грн. основного боргу, 3349,22 грн. договірної пені, 1472,66 грн. інфляційних нарахувань, 480,64 грн. три відсотки річних, 6594,40 грн. договірного штрафу, а всього:28014,32 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: 280,14 грн. в рахунок оплати державного мита та 231,57 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього: 511,71 грн.

Керуючись ст.ст.49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

          Позов задовольнити частково.

          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Скарлет-Логістик", м. Черкаси, вул. 30 років Перемоги, буд. 44, кв. 62, ідентифікаційний код 36391187 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Даерс", м. Дніпропетровськ, проспект Гагаріна, буд. 80, кв. 29, ідентифікаційний код 33564369 –16117,40 грн. основного боргу, 3349,22 грн. договірної пені, 1472,66 грн. інфляційних нарахувань, 480,64 грн. три відсотки річних, 6594,40 грн. договірного штрафу та 511,71 грн. судових витрат.

          В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області.

                    СУДДЯ                                                                                Н.М. Курченко

          Повне рішення складено та підписано 20 липня 2010 року