Рішення № 10596396, 22.07.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2010 р. Справа № 58/114-10

вх. № 4865/3-58

Суддя господарського суду Погорелова О.В.

при секретарі судовогозасідання Болтенко А.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - Кот Т.В., довіреність від 21.05.2010 року; Белоховцев Є.О., довіреність від 26.05.2010 року; відповідача - Дикий Г.П., довіреність № 1516 від 16.06.2010 року,

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Торгівельний будинок", м.Харків.

до Відкритого акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" в особі Харківської філії ВАТ "ВіЕйБі Банк", м. Харків

про визнання договорів недійсними, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати недійсними: іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Коляда Т.Г., реєстровий № 2600 від 24 липня 2007 року (предмет іпотеки - нежитлова будівля літ. "Б-2", цегляна, загальною площею 883,0 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Слов'янська, 10); іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Коляда Т.Г., реєстровий № 2601 від 24 липня 2007 року (предмет іпотеки - нежитлова будівля літ. "Ю-2", цегляна, зі всіма об'єктами, функціонально пов'язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 311,0 кв.м. по вул. Морозова, 11); іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Коляда Т.Г., реєстровий № 2602 від 24 липня 2007 року (предмет іпотеки - нежитлова будівля літ. “А-1”, цегляна, зі всіма об'єктами, функціонально пов'язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 3 224,9 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 11); іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Дахно О.А., реєстровий № 2145 від 21 серпня 2008 року, (предмет іпотеки - нежитлова будівля літ. "Б-2", цегляна, загальною площею 883,0 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Слов'янська, 10) укладені між Відкритим акціонерним товариством "ВіЕйБі Банк" в особі Харківської філії Відкритого акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український торгівельний будинок".

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 21 липня 2010 року у зв'язку з відпусткою судді Хотенця П.В., справу № 58/114-10 було передано для розгляду судді Погореловй О.В.

До початку судового засідання сторони звернулись до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява сторін розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

22.07.2010 року до господарського суду від відповідача надійшов супровідний лист, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи лист від 24.06.2010 року.

Суд, дослідивши наданий лист, долучає його до матеріалів справи.

16.06.2010р. представником відповідача через канцелярію подано до суду клопотання про направлення матеріалів справи за підсудністю (вх. № 11594), в якому зазначається, що справа не підсудна господарському суду Харківської області та має розглядатися господарським судом м. Києва за місцезнаходженням головного офісу ПАТ “Всеукраїнський Акціонерний Банк”(ПАТ “ВіЕйБі Банк”).

Розглянувши вказане клопотання відповідача, суд дійшов висновку про те, що підстав для направлення матеріалів справи за підсудністю для розгляду господарським судом м. Києва немає, що підтверджується наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ГПК України, справи, зокрема, у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

За спірними договорами іпотеки зобов’язаною стороною є позивач –ТОВ “Український торгівельний будинок”, оскільки саме на позивача згідно із зазначеними договорами покладено обов’язок вчинити певні дії, а саме –передати відповідачеві в іпотеку нерухоме майно.

Отже, у відповідності до цієї процесуальної норми, підсудність справ у спорах про визнання договорів недійсними визначається в залежності від місцезнаходження сторони, зобов’язаної вчинити дії, які складають предмет оспорюваного договору.

Як випливає із норм діючого законодавства України, іпотечний договір –це договір, відповідно до якого одна сторона (іпотекодавець) передає іншій стороні (іпотекодержателю) нерухоме майно, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому законом.

Предмет оскаржуваних іпотечних договорів не передбачає вчинення іпотекодержателем на користь іпотекодавця дій, які складають предмет договору.

Зі змісту положень спірних договорів та норм закону вбачається, що обов’язки щодо вчинення певних дій, які складають предмет договору, покладені лише на позивача, місцезнаходженням якого є м. Харків. А отже, спір у відповідності до ч. 1 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України підлягає розгляду у господарському суді Харківської області. Таким чином, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про направлення матеріалів справи для подальшого розгляду до господарського суду м. Києва.

Крім того, 25.06.2010 року відповідачем заявлено клопотання про об’єднання справ № 58/114-10 та № 29/17-10 в порядку ч. 2 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 22.07.2010 року представник відповідача покладає вирішення зазначеного клопотання на розсуд суду.

Представники позивача проти задоволення клопотання заперечують, вказують на його безпідставність.

Розглянувши зазначене клопотання, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з наступних підстав.

У відповідності до ч. 2 ст. 58 ГПК України суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.

Виходячи із приписів зазначеної статті, об’єднанню підлягають справи за однорідними позовними вимогами. Однорідними вимогами є такі, що одночасно являють собою однаковий спосіб захисту права та мають ті самі чи однорідні підстави виникнення.

Відповідно до п. 3.7 Роз’яснень Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" N 02-5/289 від 18.09.97р. вбачається, що підстава позову –це конкретні обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.

Вимоги позивача по справах № 58/114-10 та № 29/17-10 не можна вважати однорідними, оскільки підстави їх виникнення є різними.

Вищий господарський суд України, розглядаючи питання об’єднання справ в одне провадження в порядку ч. 2 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, неодноразово зазначав, що об’єднання вимог за підставами виникнення означає, що вони походять від загальної підстави, оскільки позивач використовує ті ж самі докази.

Таким чином, хоча позивачем за обома справами і обрано однаковий спосіб захисту свого порушеного права, проте підстави позову у двох зазначених випадках є різними. Крім того, для доказування своєї позиції позивач посилається на різні докази, що між собою жодним чином не пов’язані.

Також суд зазначає, що у відповідності до ч. 2 ст. 58 ГПК України об’єднання кількох однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, є правом суду, а не його обов’язком. Будь-які обставини справи суд оцінює за своїм власним переконанням у кожному конкретному випадку. Тобто, обов’язок щодо об’єднання справ, сторонами у яких є одні й ті самі особи, у суду відсутній.

В судовому засіданні 22.07.2010 року представники позивача підтримують позов у повному обсязі та наполягають на його задоволенні.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечує, наполягає на задоволенні клопотання про передачу справи за підсудністю по господарського суду м. Києва.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 22.07.2010 року до 16 години 30 хвилин 22.07.2010 року.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд встановив наступне.

24.07.2007р. між позивачем та відповідачем було укладено іпотечний договір, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв в іпотеку нежитлову будівлю літ. “Б-2”, цегляну, загальною площею 883,0 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Слов’янська, 10. Договір був посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Коляда Т.Г., зареєстрований за № 2600.

Крім того, 24.07.2007р. між тими ж сторонами було укладено іпотечний договір, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв в іпотеку нежитлову будівлю літ. “Ю-2”, цегляну, зі всіма об’єктами, функціонально пов’язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 311,0 кв.м. по вул. Морозова, 11. Договір посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Коляда Т.Г. та зареєстрований за № 2601.

Також, 24.07.2007р. між позивачем та відповідачем було укладено іпотечний договір, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв в іпотеку нежитлову будівлю літ. “А-1”, цегляну, зі всіма об’єктами, функціонально пов’язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 3224,9 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 11. Іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Коляда Т.Г., зареєстрований за № 2602.

21.08.2008р. між позивачем та відповідачем було укладено іпотечний договір, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв в іпотеку нежитлову будівлю літ. “Б-2”, цегляну, загальною площею 883,0 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Слов’янська, 10. Вказаний іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Дахно О.А., зареєстрований за № 2145.

Як вбачається із наданих позивачем до суду доказів, від імені ТОВ “Український торгівельний будинок” іпотечні договори були підписані Яненком Д.В., який на той час був директором товариства. У порушення положень Статуту позивача в редакції, чинній на момент укладення спірних договорів, директором ТОВ “Український торгівельний будинок” не було дотримано процедури, передбаченої для такого укладення.

Так, відповідно до п. 10.14 Статуту ТОВ “Український торгівельний будинок” в редакції, чинній в період укладення договорів, встановлено, що постійний фінансовий контроль за діяльністю директора в інтересах учасників товариства в період між зборами учасників здійснює Голова Наглядової ради товариства, який призначається зборами учасників.

02.07.2007р. рішенням позачергових загальних зборів учасників ТОВ “Український торгівельний будинок” було затверджено Положення “Про Голову Наглядової ради ”ТОВ “Український торгівельний будинок”, відповідно до якого визначається порядок вчинення певних правочинів від імені товариства. Також цим рішенням було призначено Наглядову раду товариства у складі трьох осіб.

У п. 3.1. Положення “Про Голову Наглядової ради” вказується, що Наглядова рада уповноважена розглядати й приймати рішення, зокрема, з питань надання дозволу на укладення угод на суму, яка перевищує 100000,00 грн., а також угод, що передбачають відчуження, передачу в користування терміном понад один рік основних засобів товариства, угод щодо забезпечення виконання зобов’язань.

Як зазначається позивачем та вбачається з матеріалів справи, під час укладення ТОВ “Український торгівельний будинок” спірних іпотечних договорів, які за своєю правовою природою є угодами щодо забезпечення виконання зобов’язань, директором не було отримано згоди на укладення таких угод.

04.02.2010р. директором ТОВ “Український торгівельний будинок” до Наглядової ради Товариства направлено запит щодо того, чи звертався колишній директор Яненко Д.В. до Наглядової ради з проханням надати дозвіл на укладення ним іпотечних договорів стосовно спірного нерухомого майна. 05.02.2010 р. позивачем отримано відповідь, підписану усіма членами Наглядової ради, про те, що із такими запитами за весь період дії Наглядової ради Яненко Д.В. не звертався.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Згідно ч. 3 цієї ж статті, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов’язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно ст. 62 Закону України “Про господарські товариства” дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.

Відповідно до частини 1 статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

У відповідності до вимог частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Відповідно до частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, виходячи із наданих до суду доказів та встановлених законом вимог для укладення спірних договорів, додержання яких є необхідним для чинності договору, суд дійшов висновку, що за відсутності рішення щодо згоди Наглядової ради товариства, керівник позивача (ТОВ “Український торгівельний будинок”) не мав повноважень на укладення спірних договорів, і при їх підписанні діяв з перевищенням повноважень, чим порушив положення статутних документів товариства і вимоги статті 62 Закону України “Про господарські товариства”, статей 92, 203, 241 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи те, що зобов"язаною стороною за спірними договорами є позивач, суд вважає за необхідне витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу залишити за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 92, 203, 215, 241 Цивільного кодексу України, ст. 62 Закону України “Про господарські товариства”, ст. ст. 1, 12, 16, 22, 28, 32-34, 36, 43, 44-49, 58, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотання відповідача про направлення матеріалів справи за підсудністю до господарського суду м. Києва - відмовити.

В задоволенні клопотання про об’єднання в порядку частини 2 статті 58 Господарського процесуального кодексу України справ № 29/17-10 та № 58/114-10 відмовити.

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним іпотечний договір, укладений 24.07.2007р. між ТОВ “Український торгівельний будинок” та ВАТ “Всеукраїнський акціонерний банк”(ВАТ “ВіЕйБі Банк”), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Коляда Т.Г., зареєстрований за № 2600, предмет іпотеки –нежитлова будівля літ. “Б-2”, цегляна, загальною площею 883,0 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Слов’янська, 10.

Визнати недійсним іпотечний договір, укладений 24.07.2007р. між ТОВ “Український торгівельний будинок” та ВАТ “Всеукраїнський акціонерний банк”(ВАТ “ВіЕйБі Банк”), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Коляда Т.Г., зареєстрований за № 2601, предмет іпотеки –нежитлова будівля літ. “Ю-2”, цегляна, зі всіма об’єктами, функціонально пов’язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 311,0 кв.м. по вул. Морозова, 11.

Визнати недійсним іпотечний договір, укладений 24.07.2007р. між ТОВ “Український торгівельний будинок” та ВАТ “Всеукраїнський акціонерний банк”(ВАТ “ВіЕйБі Банк”), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Коляда Т.Г., зареєстрований за № 2602, предмет іпотеки –нежитлова будівля літ. “А-1”, цегляна, зі всіма об’єктами, функціонально пов’язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 3224,9 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 11.

Визнати недійсним іпотечний договір, укладений 21.08.2008р. між ТОВ “Український торгівельний будинок” та ВАТ “Всеукраїнський акціонерний банк”(ВАТ “ВіЕйБі Банк”), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Дахно О.А., зареєстрований за № 2145, предмет іпотеки –нежитлова будівля літ. “Б-2”, цегляна, загальною площею 883,0 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Слов’янська, 10.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Всеукраїнський акціонерний банк” в особі Харківської філії ВАТ "ВіЕйБі Банк" (61166, м. Харків, вул. Коломенська, 15, код ЄДРПОУ 26283047) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Український торгівельний будинок”(61036, м. Харків, вул. Морозова, 11, код ЄДРПОУ 30136279) судові витрати у розмірі 576,00 грн., з яких: 340,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Погорелова О.В.

повний текст рішення підписаний 22 липня 2010 року