Рішення № 10595289, 09.03.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.03.10                                                                                           Справа№ 7/5

за позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Пронем»

до відповідача приватного підприємства «Укрклей»

про стягнення заборгованості

ціна позову: 3400грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Дубенюк Н.А.

Представники:

від позивача - Фарович Н.В., довіреність в матеріалах справи;

від відповідача –не з’явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пронем»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до приватного підприємства «Укрклей»про стягнення заборгованості; ціна позову: 3400грн., в тому числі 3353,74грн. основного боргу, 36,9грн. інфляційних нарахувань, 9,65грн. 3% річних за невиконання зобов’язання. Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача судові витрати.

Відповідно до позовної заяви, 08.09.2009р. Позивачем згідно видаткової накладної здійснено поставку товарних цінностей Відповідачу на загальну суму 4500грн. Відповідачем лише частково оплачено дану поставку. Внаслідок чого виникла заборгованість Відповідача перед Позивачем.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, розрахунком ціни позову, свідоцтвом про державну реєстрацію Позивача, довідкою про включення Позивача в ЄДРПОУ, накладною №1672 від 08.09.2009р., вимогою щодо оплати боргу №6 від 04.11.2009р., повідомленням про вручення поштового відправлення №2227233 від 06.11.2009р., платіжними дорученнями №1423 та №1424 від 30.12.2009р. про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, повідомленням про вручення поштового відправлення №2287848 від 24.12.2009р., ст.ст.530, 625, ст.ст.1, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/5 від 14.01.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 11год. 30хв. 01.02.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області №7/5 від 01.02.2010р. та від 15.02.2010р.

Представникам Позивача оголошено права та обов’язки, визначені ст.ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/5 від 14.01.2010р., 01.02.2010р. та від 15.02.2010р., які скеровані в тому числі Відповідачу (підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення №5076465 від 19.01.2010р. та дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області), зазначалось, що права та обов’язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представниками Позивача подано наступні документи: копії довіреностей на право здійснення представництва; лист про повторне скерування Відповідачу копій позовної заяви та доданих документів,; копію повідомлення про вручення №2324816 від 11.02.2010р; оригінали фіскальних поштових чеків від 15.02.2010р.; оригінал довідки про включення Відповідача в ЄДРПОУ №20-09/234 від 11.02.2010р.

Представник Відповідача в судові засідання протягом розгляду справи жодного разу не з’явився, про причини неявки не повідомив, вимог ухвал господарського суду Львівської області по справі №№7/5, в тому числі щодо подання відзиву, не виконав, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 3353,74грн. основного боргу.

Відповідно до видаткової накладної №1672 від 08.09.2009р. Позивач (Постачальник) поставив Відповідачу (Покупцю) Товар на загальну суму 4500грн. Накладна підписана та скріплена відбитками печаток представників Сторін.

Згідно вимоги №6 від 04.11.2009р., яка отримана Відповідачем 06.11.2009р. (підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення №2227233 від 06.11.2009р.) Позивач просить Відповідача, керуючись ч.2 ст.530 Господарського процесуального кодексу України, у семиденний строк оплатити борг в розмірі 3353,74грн.

В матеріалах справи відсутні та Сторонами не подані докази, які б свідчили про повне чи часткове погашення Відповідачем боргу в розмірі 3353,74грн.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, та те, що в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не подані докази, які б спростовували позовні вимоги, чи докази, які б свідчили про повне чи часткове погашення боргу в розмірі 3353,74грн., враховуючи представлені докази та доводи мотивувальної частини рішення, суд приходить до висновку, що вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача 3353,74грн. підлягає до задоволення.

Щодо стягнення 9,65грн. 3% річних за невиконання зобов’язання та 36,9грн. інфляційних нарахувань.

Позивач в розрахунку до ціни позову надає розрахунок 3% річних за невиконання зобов’язання, розрахований за період з 11.11.2009р. по 16.12.2009р., вихідними даними для якого є сума боргу, кількість днів прострочення, розмір відсотків річних.

Також, в розрахунку до ціни позову Позивачем надано розрахунок інфляційних нарахувань, який проведено за листопад 2009р., вихідними даними для якого є розмір боргу, період прострочення (листопад 2009р.), індекс інфляції.

Щодо розрахунку 3% річних суд, зокрема зазначає, що дата виникнення боргу –11.11.2009р. –Позивачем вказана невірно, а, відповідно, невірно розраховано і кількість днів прострочення станом на 16.12.2009р.

Так, відповідно до описаного вище в мотивувальній частині рішеня, договір між Сторонами не укладався, строк (термін) виконання зобов’язання у відповідності до вимог ч.1 ст.530 Господарського процессуального кодексу України між сторонами у встановленому законом порядку не визначено.

Крім того, судом встановлено, що 06.11.2009р. Відповідачем отримано вимогу Позивача №6 від 04.11.2009р. про сплату боргу.

Відповідно, при визначенні дати виникнення боргу слід керуватись нормами, зазначеними в ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, згідно якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Крім того, щодо розрахунку інфляційних втарт суд зазначає, що, як встановлено вище, борг не існував протягом всього листопада 2009р., а, відповідно, розрахований індекс інфляції за листопад 2009р. підлягає коригуванню згідно пропорційного співвідношення кількості днів листоапда 2009р. протягом яких існував борг, до загальної кількості днів у данному місяці.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягає 9,1грн. 3% річних за невиконання зобов’язання, в стягненні 0,55грн. 3% річних слід відмовити, інфляційні нарахування підлягають стягненню в розмірі 20,9грн., в стягненні 16грн. інфляційних слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

09.03.2010 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 15.03.2010 року.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4-7, 33, 34, 43, 49, 75, 85 Господарського процесуального кодексу України, ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про судоустрій України», ч.1 ст.173, ст.ст.193 Господарського кодексу України, ч.1 ст.11, ч.1 ст.509, ст.ст.525, 526, 530, 599, 610, ст.ст.612, 625 Цивільного кодексу України, видатковою накладною №1672 від 08.09.2009р., суд -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства «Укрклей»(79005, м. Львів, вул. Зелена,5/10, ідентифікаційний код 33667120) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Пронем»(79035, м. Львів, вул. Зелена, 115/Б, ЄДРПОУ 30918474) 3353грн. 74коп. основного боргу, 9грн. 01коп. 3% річних за невиконання зобов’язання, 20грн. 09коп. інфляційних нарахувань, 102 грн. державного мита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в господарських справах.

3. В частині стягнення 3% річних в розмірі 0,55коп. та 16грн. інфляційних нарахувань відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя