Рішення № 10595284, 07.07.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.10                                                                                           Справа№ 32/103

Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Палюх Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Фортекс ЛТД”, м.Київ.

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Яблуневий дар”, м.Городок Львівська область.

Про стягнення 19 551,56 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Кучер Т.М. –представник (довіреність б/н від 02.06.2010р.).

Від відповідача: Дашо А.Ю. –представник (довіреність вих. №42 від 09.02.2010р.).

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю Фортекс ЛТД”, м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Яблуневий дар”, м.Городок Львівська область про стягнення 19 551,56 грн. з яких 11 600,00 грн. основний борг, 1 503,39 грн. інфляційні втрати, 399,55 грн. три проценти річних, 6000,00 грн. збитки, 48,62 грн. штрафні санкції, з яких 21,61 грн. пеня, 27,61 грн. штраф.

Ухвалою суду від 07.06.2010р. порушено провадження у справі та призначено до судового розгляду на 22.06.2010р. Ухвалою від 22.06.2010р. розгляд справи відкладено з підстав вказаних в даній ухвалі. В судовому засіданні 07.07.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст якого виготовлено та підписано 23.07.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні подав письмові пояснення щодо нарахованого штрафу та на відзив відповідача. Позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити.

Представник відповідача визнав основний борг в сумі 11600,00 грн., інфляційні втрати в сумі 1503,39 грн. та три проценти річних в сумі 399,00 грн., просить суд відстрочити виконання рішення суду у даній справі до 1 жовтня 2010р. Крім того, відповідач заперечив проти стягнення 6000,00 грн. збитків понесених позивачем у зв’язку з оплатою юридичних послуг та просить суд відмовити позивачу у стягненні цієї суми, з підстав наведених у відзиві на позовну заяву вх. №11900 від 22.06.2010р.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення та заперечення представників позивача та відповідача, суд,-

встановив:

02.07.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фортекс ЛТД” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Яблуневий дар” (покупець), було укладено договір поставки №02/07-09-Р (далі по тексту –договір), відповідно до якого постачальник зобов’язувався поставляти та передавати у власність покупця товар відповідно до замовлення покупця, а покупець зобов’язувався приймати товар та оплачувати його за цінами постачальника на умовах даного договору.

За умовами п.4.3. та п.4.5. договору передача товару представнику покупця здійснюється на підставі виписаної йому покупцем довіреності встановленого зразка та при пред’явленні документа, що посвідчує його особу. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання товарної (видаткової) накладної. Постачальник вважається таким, що виконав свої зобов’язання за цим договором перед покупцем з моменту передачі товару і підписання товарної (видаткової) накладної.

Згідно п.10.2. договір, підписаний по факсу, є правомочним до отримання оригіналу.

02.07.2009р. між позивачем та відповідачем було підписано специфікацію №1 до договору поставки №02/07-09-Р (надалі –специфікація №1).

Крім того, 02.07.2009р. між позивачем та відповідачем було підписано додаток №1 до договору поставки №02/07-09-Р –креслення товару погодженого між продавцем та покупцем (надалі –додаток №1).

Договір поставки №02/07-09-Р, специфікацію №1 та додаток №1, були підписані сторонами по факсу, відповідно до п.10.2. договору поставки №02/07-09-Р.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар (люк ВВ-ЛС450, марки AISI у кількості 3 штуки) на загальну суму 21 600,00 грн. згідно видаткової накладної №Ф-00001489 від 05.08.2009р.

Проте відповідач оплату за товар у строки визначені сторонами в п.2.3.1. та п.2.3.2. договору, не провів, отже порушив свої зобов’язання згідно договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач сплатив неповну суму вартості поставленого товару, а саме 10 000,00 грн., що підтверджується: банківськими виписками: №2292 від 30.12.2009р. на суму 4000,00 грн.; №5 від 14.01.2010р. на суму 3000,00 грн.; №107 від 26.01.2010р. на суму 3000,00 грн. про поступлення на рахунок ТзОВ „Фортекс ЛТД” коштів.

Відтак, основний борг відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 11 600,00 грн. та не заперечується відповідачем.

Позивач керуючись умовами п.5.2. договору, у зв’язку із простроченням оплати за отриманий товар нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним розрахунку становить 21,61 грн. та штраф в сумі 27,01 грн.

Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 1 503,39 грн. інфляційних втрат та 399,55 грн. три проценти річних.

Також на підставі ч.1 ст.220, ст.224, ч.1 ст.225 ГК України позивач нарахував збитки понесені позивачем для забезпечення захисту своїх прав згідно договору про надання юридичних послуг, що згідно поданого ним розрахунку становлять 6 000,00 грн.

Відтак, позивач просить стягнути з відповідача 19 551,56 грн. з яких 11 600,00 грн. основний борг, 1 503,39 грн. інфляційні втрати, 399,55 грн. три проценти річних, 6000,00 грн. збитки, 21,61 грн. пеня та 27,01 грн. штраф.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Факт виконання позивачем зобов’язань по договору підтверджується видатковою накладною №Ф-00001489 від 05.08.2009р. на суму 21600,00 грн., яка підписана повноважними представниками сторін та скріплена печатками (оригінал оглянутий в судовому засіданні) на загальну суму 21 600,00 грн.

Відповідач отримав товар через свого представника, Палашованого І.С. (паспорт серії КА №166276 від 14.05.1996р., виданий Городоцьким РВ УМВС у Львівській області) згідно довіреності №1051 від 05.08.2009р.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.2.3.1. та п.2.3.2. договору умовою оплати є передоплата у розмірі 30 (тридцять) % від суми специфікації та/або рахунку-фактури по кожній партії товару –в термін 3 (трьох) банківських днів від дня підписання специфікації та/або виписки рахунку-фактури. Остаточна оплата у розмірі 70 (сімдесяти) % від суми специфікації та/або рахунку-фактури по партії товару згідно специфікації –не пізніше одного робочого дня з моменту проведення тестових заходів в присутності представника з боку продавця та підписання видаткових накладних. У разі нездійснення передоплати у повному обсязі в строки, передбачені даним пунктом, постачальник має право відмовитися від виконання замовлення покупця. Сторони мають право узгодити інші умови оплати по кожній партії товару з обов’язковим відображенням їх у специфікаціях.

Проте відповідач оплату за товар у строки визначені сторонами в п.2.3.1. та п.2.3.2. договору, не провів, отже порушив свої зобов’язання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач сплатив неповну суму вартості поставленого товару, а саме 10 000,00 грн., що підтверджується: банківськими виписками: №2292 від 30.12.2009р. на суму 4000,00 грн.; №5 від 14.01.2010р. на суму 3000,00 грн.; №107 від 26.01.2010р. на суму 3000,00 грн. про поступлення на рахунок ТзОВ „Фортекс ЛТД” коштів. Відтак борг становить 11600,00 грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З вищенаведеного, випливає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу за поставлений товар в сумі 11 600,00 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно позивачем правомірно нараховано відповідачу інфляційні втрати на загальну суму 1 503,39 грн. та три проценти річних на загальну суму 399,55 грн.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

За умовами п.5.2. договору постачальник за даним договором має право нарахувати та стягнути наступні штрафні санкції з покупця за даним договором: за порушення покупцем строків оплати –пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на час такого прострочення, від несплаченої у належний строк суми за кожен день прострочення та штраф у розмірі 0,3 % від несплаченої у належний строк суми за кожен день прострочення.

При нарахуванні пені позивачем дотримано вищевказані вимоги законодавства, які ставляться до пені, відтак з відповідача підлягає стягненню 21,61 грн. пені.

Стосовно позовних вимог про стягнення 0,3 % штрафу в сумі 27,61 грн. суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи пунктом 5.2. договору передбачено сплату штрафу у розмірі 0,3 % від несплаченої у належний строк суми за кожен день прострочення. За своєю правовою природою сплата 0,3% за кожний день прострочення зважаючи на ч.3 ст.549 ЦК України, є пенею, а відтак сторони в п.5.2. передбачили подвійну сплату пені за порушення виконання грошового зобов»язання.

Згідно ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Так, як законодавством не передбачено подвійне застосування пені за порушення виконання стороною грошового зобов”язання, в задоволенні нарахованого позивачем штрафу в розмірі 0,3 % за кожний день прострочення, що становить 27,01 грн. слід відмовити.

Щодо клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення до 01.10.2010р., вказане у відзиві на позовну заяву, слід зазначити наступне.

Пунктом 6 ст.83 ГПК України господарському суду надано право постановляючи рішення відстрочити або розстрочити його виконання. При цьому слід враховувати приписи ст. 121 ГПК України про те, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили (ст. 115 ГПК України) до його фактичного повного виконання.

При цьому під відстрочкою виконання рішення суду розуміється відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки чи розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Як на підставу обґрунтувань своїх вимог щодо відстрочки виконання рішення, відповідач посилається на те, що на даний час підприємство перебуває у важкому фінансовому становищі, яке зумовлене існуванням ряду обставин, що пов’язані з кредитними зобов’язаннями товариства.

Ухвалою суду 22.06.2010р. було відкладено розгляд справи для надання відповідачу можливості представити докази в підтвердження важкого фінансового становища, які були наведені ним як підстави для відстрочки виконання рішення. Представник відповідача надав копії ухвал господарського суду Львівської області про порушення провадження у справах про стягнення з нього кредитної заборгованості та довідку банку про наявну заборгованість в сумі 6941904,97 євро станом на 28.05.2010р.

Суд розглянувши надані позивачем докази зазначає, що кредитні зобов»язання банків забезпечуються заставою, яка в свою чергу забезпечує виконання для банку зобов»язання боржником. Крім того, слід зазначити, що відповідач надав лише ухвали про порушення провадження у справах, а не рішення які набрали законної сили. Крім того, сума даного позову не є значною, та відповідач не надав належних доказів настання у нього можливості для оплати заборгованості з 01жовтня 2010р.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку в задоволенні клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення до 01 жовтня 2010р. відмовити

Стосовно позовних вимог про стягнення 6000,00 грн. збитків понесених позивачем відповідно до укладеного договору про надання юридичних послуг для забезпечення захисту своїх прав, суд зазначає наступне:

Відповідно до ч.1 ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Таке ж право встановлено ст.623 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Віднесення до збитків витрат позивача на правове обслуговування суперечить закону, зокрема ст.22 ЦК України, ст.222 ГК України, оскільки такі витрати не мають обов”язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв”язку із заборгованістю, яка стягується позивачем.

Такий висновок зроблено і Вищим господарським судом України у справі 41/327, постанова від 5.05.2004р. Подібна позиція ВГСУ має сталий характер і визначена іншими справами (№229/8-03 від 19.05.2004р.).

Як вбачається з матеріалів справи 09.10.2010р. між ТзОВ „Фортекс ЛТД” (замовник) (виконавець) було укладено договір №7/10 про надання юридичних послуг, відповідно до якого виконавець бере на себе зобов’язання надати замовнику юридичні послуги по ТзОВ „Яблуневий Дар” з підготовки позовної заяви та додатків до неї; надсилання позовної заяви до господарського суду; отримання необхідних документів, в т.ч. із ЄДРПОУ про відповідача та позивача; підготовка та подання документів на виконання ухвали суду на судове засідання; представлення інтересів ТзОВ „Фортекс ЛТД” в судових засіданнях при розгляді справи, а замовник зобов’язується оплатити надані виконавцем послуги.

Статтею 44 ГПК України передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником.

Як вбачається із договору від 09.10.2010р. він укладений з товариством, а не адвокатом чи адвокатським об»єднанням. У матеріалах справи відсутні та позивачем суду не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують факт надання юридичних послуг саме адвокатом, а не юридичною фірмою.

Відтак, вимога позивача про стягнення 6 000,00 грн. збитків пов’язаних з наданням юридичних послуг не підлягає задоволенню.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку підставності позову до задоволення частково, а саме: 11 600,00 грн. основного боргу, 21,61 грн. пені, 399,55 грн. 3% річних, 1 503,39 грн. інфляційних втрат.

Сплата судових витрат підтверджується платіжними дорученнями №404 від 13.05.2010р. – 195,52 грн. держмита і №405 від 13.05.2010р. –236,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 549, 599, 611, 612, 625,627-629, 712 ЦК України, ст.ст.174, 193, 202, 230-232 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар», 81500, Львівська область, м.Городок, вул.Львівська, 274-а (код ЄДРПОУ 32435074) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортекс ЛТД»,03127, м.Київ, пр.40-річчя Жовтня, 120, копр.1 (код ЄДРПОУ 31513270) 11600,00 грн. основного боргу, 21,61 грн. пені, 399,55 грн. 3% річних, 1503,39 грн. інфляційних втрат, 135,24 грн. державного мита та 163,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст. 116 ГПК України.

4. В задоволенні позовних вимог про стягнення 6000,00 грн. збитків за надані юридичні послуги та 27,01 грн. штрафу відмовити.

5. В задоволенні клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення відмовити.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя