Рішення № 10595074, 20.07.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.10                                                                                           Справа№ 17/79

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

При секретарі Хрунь І.Ю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України”, м. Київ

до відповідача: ВАТ по газопостачанню та газифікації “Львівгаз”, м. Львів

про: стягнення 40 856,97 грн.

Представники :

Від позивача: Колодко В.І. –провідний ю/к (Довіреність № 2526 від 15.12.2009р.)

Від відповідача: не з’явився

Представнику позивача роз’яснено права і обов’язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Згідно клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть спору:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України”, м. Київ до відповідача –ВАТ по газопостачанню та газифікації “Львівгаз”, м. Львів про стягнення 40 856,97 грн.

Ухвалою суду від 14.06.2010р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 30.06.2010р.

У зв’язку із неявкою з невідомих причин представника відповідача Ухвалою суду від 30.06.2010р. розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 20.07.2010р. представник позивача заявлені у позовній заяві вимоги підтримав.

Від відповідача в канцелярію суду поступило Клопотання № б/н від 16.07.2010р. про відкладення розгляду справи у зв’язку з перебуванням належного представника, який безпосередньо ознайомлений із матеріалами даної справи, у щорічній відпустці.

Представник позивача проти заявленого відповідачем клопотання заперечив та наполягав на задоволенні позовних вимог.

Суд розглянувши клопотання відповідача зазначає наступне:

Нормами Господарського процесуального кодексу України не встановлено обмежень щодо кількості представників, яких може призначити одна особа.

Відповідно до положень ст. 28 ГПК України представниками юридичної особи можуть бути керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами чи підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Таким чином, оглянувши наявні в матеріалах справи документи та заслухавши представника позивача, суд прийшов до висновку, що долучених до матеріалів справи доказів достатньо для вирішення справи по суті, а відтак заявлене відповідачем клопотання слід відхилити.

Справу розглянуто за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

26.11.2008 р. між ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” (Позивач) та ВАТ “Львівгаз”(Відповідач) укладено Договір № 118В-395 про транспортування природного газу, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов’язання надати відповідачу послуги з транспортування трубопровідним транспортом природного газу відповідача від пунктів прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення –газорозподільчих станцій (ГРС), а відповідач у свою чергу зобов’язався сплатити за транспортування газу встановлену плату.

У п. 4.1. Договору передбачено, що послуги по транспортуванню газу щомісячно оформлюються сторонами актами здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу, які, відповідно до п. 4.4. Договору, є підставою для проведення остаточних розрахунків.

Тариф на транспортування 1000 м3 газу по магістральних трубопроводах позивача встановлено у п. 5.1. Договору і становить 2,70 грн., крім того ПДВ - 0,54 грн., всього 3,24 грн.

Як встановлено в процесі розгляду справи на виконання договірних зобов’язань протягом 2009 року позивачем надано відповідачу послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у обсязі 63032,032 тис. м на загальну суму 204 223,77 грн., що підтверджується представленими суду Актами здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу за січень - грудень 2009 року із відтисками печаток та підписами повноважних представників сторін..

Згідно з п. 6.2. Договору відповідач здійснює оплату послуг по транспортуванню газу шляхом щоденного зарахування коштів на поточний рахунок позивача в порядку встановленому Алгоритмом (порядком) розподілу коштів, затвердженим НКРЕ.

Остаточний розрахунок за фактично надані послуги по транспортуванню газу здійснюється відповідачем протягом місяця, наступного за звітним місяцем, в якому здійснювалось транспортування газу.

Як стверджує позивач в порушення п. 6.2. Договору та ст. 526 ЦК України у встановлений договором строк, відповідачем порушено строк розрахунку, у зв'язку з чим сума основного боргу погашена лише частково у розмірі 174 882,32 грн. Основний борг Відповідача за транспортування природного газу згідно з Договором № 118В-395 від 26.11.2008р. становить 29 341,45 грн.

Згідно з п. 7.1. Договору, у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань по Договору сторони несуть відповідальність у межах, передбачених чинним законодавством України.

Згідно з п. 7.2. Договору у разі несплати або несвоєчасної оплати послуг по транспортуванню газу в строки, зазначені в п. 6.2. даного договору, відповідач сплачує на користь позивача, крім суми заборгованості, пеню в розмірі 0,1 відсотка, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

На цій підставі відповідачу нарахована пеня у сумі 4 836,06 грн. (розрахунок додається).

Також, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач просить суд стягнути з відповідача 1 514,83 грн. інфляційних втрат та 684,80 грн. 3% річних.

Окрім того, відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, за порушення строку виконання зобов'язання понад 30 днів позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості, що становить 4 479,83 грн.

На обгрунтування позовних вимог в частині стягнення штрафу позивач зазначає, що Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.03.2005р. № 64-р “Про проведення перевірки фінансово-господарської діяльності підприємств державного сектору економіки” ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” віднесено до переліку підприємств державного сектору економіки (додаток 1 до зазначеного розпорядження).

Загальна сума позовних вимог становить 40 856,97 грн.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов’язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як встановлено в процесі розгляду справи спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору № 118В-395 про транспортування природного газу від 26.11.2008р.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що договірних зобов’язань щодо оплати отриманого від позивача товару відповідач належно не виконав, відтак позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу суд вважає обгрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та такими, що підлягають до задоволення.

Порушенням зобов’язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

У п. 7.2. Договору передбачено, що у разі несплати або несвоєчасної оплати послуг по транспортуванню газу в строки, зазначені в п. 6.2. даного договору, відповідач сплачує на користь позивача, крім суми заборгованості, пеню в розмірі 0,1 відсотка, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із врахуванням положень вищенаведених правових норм, суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

Щодо вимог позивача в частині стягнення штрафу, суд зазначає наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 546, ч. 2 ст. 549 ЦК України штраф є одними із видів забезпечення виконання зобов’язання. Згідно із ч. 1 ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Умовами Договору № 118В-395 про транспортування природного газу від 26.11.2008р. не передбачено відповідальності відповідача у вигляді штрафу.

Окрім того згідно ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Як вбачається із змісту позовних вимог в даному випадку штраф і пеню позивачем нараховано за одне й те ж правопорушення, а саме –несвоєчасну та неповну оплату наданих послуг.

Розмір штрафних санкцій унормований ст. 231 ГК України, п. 6 якої передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

З огляду на вищевикладене, суд вважає що позовні вимоги в частині стягнення штрафу до задоволення не підлягають.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 174, 193, 216, 231 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 546, 547, 549, 599, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст.4-3, 33, 34, 43, 49, 75, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1.          Позовні вимоги задоволити частково.

2.          Стягнути з ВАТ по газопостачанню та газифікації “Львівгаз” (79039, м. Львів, вул. Золота, 42. Код ЄДРПОУ 03349039) на користь ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” (01021, м. Київ, Кловський Узвіз, 9/1. Код ЄДРПОУ 30019801) 29 341,45 грн. основного боргу, 4 836,06 грн. пені, 1 514,83 грн. інфляційних втрат 684,80 грн. 3% річних, всього –36 377,14 грн.; 363,77 грн. державного мита та 210,12 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 4 479,83 грн. штрафу в позові відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя