Рішення № 10594737, 19.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/36219.07.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Візаві ЛТД"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфічна компанія "Інтерекспресдрук"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні

відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Візаві"

простягнення 279 861,35 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Минайлюк Т.В.

від відповідача:Блажкевич С.В., Блажкевич В.С.

від третьої особи:Минайлюк Т.В. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Візаві ЛТД" (надалі –ТОВ "Візаві ЛТД") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфічна компанія "Інтерекспресдрук" (надалі – ТОВ "ПК "Інтерекспресдрук") про стягнення 279 861,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору №24/03-09 від 24.03.2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Візаві" (надалі –ТОВ "Візаві") поставило товар, а відповідач належним чином грошове зобов’язання по оплаті поставленого товару не виконав, в зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 208 000,00 грн., право вимоги по сплаті якої набуто позивачем згідно угоди про відступлення права вимоги №1 від 19.04.2010 р. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 45 678,47 грн., інфляційних збитків у розмірі 19631,83грн. та 3% річних у розмірі 6 551,06 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.06.2010 р. порушено провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –ТОВ "Візаві" та призначено розгляд справи на 19.07.2010 р.

Судом в задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, яке міститься в тексті позовної заяви, відмовлено, оскільки позивачем не надано доказів з якими приписи ст. 66 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість вжиття заходів забезпечення позову.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій у зв’язку із частковим погашенням боргу відповідачем, зменшив вимогу про стягнення основного боргу до 190 000,00 грн., в іншій частині позову позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

Представники відповідача у судове засідання з'явилися, вимоги ухвали суду виконали, подали відзив на позовну заяву, в якому відповідач в задоволенні позову просив відмовити повністю, вказував на те, що поставка товару була здійсненна без попереднього замовлення.

В судове засідання представник третьої особи з'явився, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.03.2009 р. між ТОВ "Візаві" (продавець) та ТОВ "ПК "Інтерекспресдрук" (покупець) було укладено договір №24/03-09 (надалі –"Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець зобов’язується постачати покупцю газетний папір визначений родовими ознаками в асортименті, надалі –товар, а покупець зобов’язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього договору.

Положеннями розділу 2 Договору визначено, що поставка товару здійснюється продавцем на підставі заявок покупця (п. 2.1 Договору). Постачальник зобов’язується поставити товар на протязі 3-ох робочих днів згідно заявки на поставку партії товару (п. 2.4 Договору). Товар вважається переданим у власність покупця, а поставка вважається виконаною продавцем в момент передачі покупцю паперу газетного на склад. Товар приймається покупцем разом із видатковою накладною та податковою накладними, а також рахунком-фактурою, яка направляється покупцю рекомендованим або цінним листом. Видаткова накладна на партію товару оформляється продавцем тією ж датою, що і акт приймання товару вантажоодержувачем. В видатковій накладній продавець зазначає найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість товару (п. 2.5 Договору).

Згідно із п. 4.1, 4.4 Договору асортимент, кількість товару, вартість партії товару вказуються в видаткових накладних продавця, які є невід'ємними частинами цього договору. Сума договору складається з суми вартості партій товару, поставлених продавцем на протязі строку дії цього договору.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що розрахунок за отриманий товар здійснюється у безготівковому порядку на поточний рахунок продавця шляхом оплати вартості товару протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару покупцем. Товар вважається оплаченим з дня надходження коштів на рахунок продавця.

Відповідно до п. 6.1 Договору цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2009 р. У випадку, якщо у сторін на момент закінчення терміну дії договору залишаються невиконаними договірні зобов’язання та не задоволені законні вимоги, дія договору продовжується до повного виконання таких зобов’язань.

Із змісту п. 11.3 Договору вбачається, що жодна із сторін не має права передавати свої права за цим договором третій стороні без письмової згоди іншої сторони.

На виконання умов Договору, у період його дії, ТОВ "Візаві" поставило, а відповідач прийняв товар на загальну суму 622 543,00 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними.

На підставі здійсненої поставки товару ТОВ "Візаві" було складено та направлено відповідачу рахунки-фактури на його оплату.

Відповідач частково розрахувався за поставлений ТОВ "Візаві" товар у розмірі 407326,20грн., що не заперечується сторонами.

19.04.2010 р. між ТОВ "Візаві" та відповідачем підписано акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача становить 215 216,80 грн.

19.04.2010 р. за письмової згоди відповідача між позивачем та ТОВ "Візаві" було укладено угоду про відступлення права вимоги №1 (надалі –"Угода"), відповідно до умов якої ТОВ "Візаві ЛТД" отримує право вимоги до відповідача щодо належного виконання грошового зобов'язання по оплаті заборгованості за Договором, а саме: заборгованості за поставлений згідно видаткових накладних №РН-00125.3 від 26.05.2009 р., №РН-0000142 від 12.06.2009 р. та №РН-00199.5 від 22.12.2009 р. товар у загальному розмірі 215 216,80 грн. та інших зобов’язань відповідача, що виникають із умов договору.

30.04.2010 р. відповідач з урахуванням платіжного доручення №109 від 19.05.2010 р. частково погасив заборгованість у розмірі 2 000,00 грн.

Листом, направленим на адресу позивача, відповідач визнав заборгованість по оплаті поставленого товару, право вимоги щодо оплати якого відступлено позивачу, у розмірі 213216,80 грн.

У період з 01.06.2010 р. відповідач частково погасив заборгованість за поставлений товар, сплативши 23 216,80 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання по оплаті поставленого товару, право вимоги щодо оплати якого відступлено позивачу, у зв’язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 190000,00 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи підтверджується поставка ТОВ "Візаві" товару за спірним накладними на користь відповідача та наявність заборгованість відповідача перед ТОВ "Візаві" на момент укладення Угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

19.04.2010 р. за письмової згоди відповідача між позивачем та ТОВ "Візаві" було укладено Угоду, відповідно до умов якої ТОВ "Візаві ЛТД" отримує право вимоги до відповідача щодо належного виконання грошового зобов'язання по оплаті заборгованості за Договором, а саме: заборгованості за поставлений згідно видаткових накладних №РН-00125.3 від 26.05.2009 р., №РН-0000142 від 12.06.2009 р. та №РН-00199.5 від 22.12.2009 р. товар у загальному розмірі 215 216,80 грн. та інших зобов’язань відповідача, що виникають із умов договору.

Таким чином, кредитором у зобов’язанні відповідача щодо погашення заборгованості за поставлений згідно видаткових накладних №РН-00125.3 від 26.05.2009 р., №РН-0000142 від 12.06.2009 р. та №РН-00199.5 від 22.12.2009 р. товар стало ТОВ "Візаві ЛТД".

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та враховуючи приписи п. 5.1 Договору, відповідач був зобов’язаний виконати своє грошове зобов’язання по оплаті отриманого товару за видатковою накладною №РН-00125.3 від 26.05.2009 р. до 09.06.2009 р., за накладною №РН-0000142 від 12.06.2009 р. до 26.06.2009 р. та за накладною №РН-00199.5 від 22.12.2009 р. до 05.01.2010 р.

Стосовно твердження відповідача про прийняття товару за накладною №РН-00199.5 від 22.12.2009 р. особою без довіреності суд відзначає наступне.

По-перше, підпис особи, яка прийняла товар за такою накладною скріплено круглою печаткою відповідача.

По-друге, наявність заборгованості по оплаті в т.ч. товару, який отримано за наведеною накладною підтверджується листом (відповідь на претензію №21 від 21.05.2010 р.) та повідомлення, яке міститься в тексті угоди про уступку права вимоги №1 від 19.04.2010р., що підписане керівником та за змістом якого відповідач підтверджує свої зобов’язання по погашення вказаної в угоді заборгованості. Викладені дії згідно ст. 241 Цивільного кодексу України свідчить про схвалення прийняття товару за накладною №РН-00199.5 від 22.12.2009 р. від імені відповідача.

Отже, матеріалами справи підтверджується поставка товару відповідачу за спірними накладними на загальну суму 215 216,80 грн. та настання зобов’язання по його оплаті, а відповідачем не доведено зворотного.

Відповідач частково розрахувався за поставлений згідно спірних видаткових накладних товар, сплативши на користь позивача 25 216,80 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача та не заперечується сторонами.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений згідно видаткових накладних №РН-00125.3 від 26.05.2009 р., №РН-0000142 від 12.06.2009 р. та №РН-00199.5 від 22.12.2009 р. товар становить 190 000,00 грн.

Посилання відповідача на поставку товару за спірними накладними без попереднього замовлення не спростовує висновок суду про існування зобов’язання по його оплаті з огляду на наступне.

Відповідач вказує, що заявок на отримання товару згідно Договору не подавав, а тому продавець передав за видатковими накладними товар більшу кількість товару, ніж це встановлено Договором.

Правові наслідки порушення умови договору щодо кількості товару встановлені ст. 670 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 2, 3 вказаної статті якщо продавець передав покупцеві більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець зобов'язаний повідомити про це продавця. Якщо в розумний строк після одержання такого повідомлення продавець не розпорядиться товаром, покупець має право прийняти весь товар, якщо інше не встановлено договором. Якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.

Відповідачем не надано доказів повідомлення продавця за Договором про поставку більшої кількості товару, ніж передбачено Договором, а встановлена судом наступна поведінка відповідача (визнання боргу в листі та повідомленні, яке міститься в угоді про уступку права вимоги №1 від 19.04.2010р., а також проведення часткової оплати) свідчить про схвалення отримання товару у кількості, яка визначена видатковими накладними.

При цьому суд відзначає, що згідно п. 4.1 Договору кількість товару визначається не заявками, а видатковими накладними, а виникнення зобов’язання по оплаті отриманого товару пов’язане із отриманням товару (п.5.1 Договору), що підтверджується видатковими накладним (п.2.5 Договору).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача 190 000,00 грн. на підставі Договору та Угоди за поставлений товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ "ПК "Інтерекспресдрук" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Візаві ЛТД" про стягнення з ТОВ "ПК "Інтерекспресдрук" заборгованості у розмірі 190 000,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 45 678,47 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.5 Договору за порушення грошових зобов’язань за цим договором винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за прострочення по оплаті товару поставленого за видатковою накладною №РН-00125.3 від 26.05.2009 р., нарахованої за період прострочення з 10.06.2009 р. по 07.06.2010 р., за накладною №РН-0000142 від 12.06.2009 р. - з 27.06.2009 р. по 27.05.2010 р. та за накладною №РН-00199.5 від 22.12.2009 р. –з 06.01.2010 р. по 07.06.2010 р., проте суд здійснює перерахунок пені, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а тому нарахування штрафних санкцій (пені) припиняється: за видатковою накладною №РН-00125.3 від 26.05.2009 р. –09.12.2009 р., за накладною №РН-0000142 від 12.06.2009 р. –26.12.2009 р. та за накладною №РН-00199.5 від 22.12.2009 р. –05.07.2010 р.

Отже, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, враховуючи визначений позивачем строк нарахування пені та здійснення відповідачем часткового погашення боргу, правомірним є стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов’язання по оплаті товару, поставленого згідно накладної №РН-00125.3 від 26.05.2009 р., нарахованої за період прострочення з 10.06.2009р. по 09.12.2009 р., у розмірі 11 471,82 грн., згідно накладної №РН-0000142 від 12.06.2009 р., нарахованої за період з 27.06.2009 р. по 26.12.2009 р., у розмірі 10 389,06 грн. та згідно накладної №РН-00199.5 від 22.12.2009 р., нарахованої за період з 06.01.2010 р. по 07.06.2010 р. у розмірі 670,27 грн., що разом становить 22 531,15 грн.

В іншій частині пеня нарахована за період, коли нарахування пені згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не здійснюється, а тому стягненню не підлягає.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних збитків у розмірі 19631,83грн. та 3% річних у розмірі 6 551,06 грн., нарахованих за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перерахунком суду розмір інфляційних збитків та 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача становить 16 529,55грн. та 6 378,17 грн., відповідно.

Інфляційні збитки та 3% річних в іншій частині розраховані позивачем не вірно, оскільки позивачем в т.ч. не враховані індекси інфляції в місяцях з від'ємним значенням.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ "ПК "Інтерекспресдрук" на користь ТОВ "Візаві ЛТД" основного боргу у розмірі 190 000,00 грн., пені у розмірі 22 531,15 грн., інфляційних збитків у розмірі 16 529,55 грн. та 3% річних у розмірі 6 378,17 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 23 147,32 грн., інфляційних збитків у розмірі 3 102,28 грн. та 3% річних у розмірі 172,89 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Візаві ЛТД" задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфічна компанія "Інтерекспресдрук" (01054, м. Київ, вул. Гоголівська, 22-24; ідентифікаційний код 31732119) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Візаві ЛТД" (01034, м. Київ, вул.Рейтарська, 21, к. 15; ідентифікаційний код 21484203) основний борг у розмірі 190 000 (сто дев’яносто тисяч) грн. 00 коп., пеню у розмірі 22 531 (двадцять дві тисячі п’ятсот тридцять одна) грн. 15 коп., інфляційні збитки у розмірі 16 529 (шістнадцять тисяч п’ятсот двадцять дев'ять) грн. 55 коп., 3% річних у розмірі 6 378 (шість тисяч триста сімдесят вісім)грн. 17 коп., державне мито у розмірі 2 354 (дві тисячі триста п’ятдесят чотири) грн. 39 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 212 (двісті дванадцять) грн. 19 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                               Р.В. Бойко