Ухвала суду № 105942081, 26.08.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у вжитті заходів забезпечення позову

26 серпня 2022 року м. Київ320/7436/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Управління інспекції та контролю Броварської міської ради Броварського району Київської області

про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління інспекції та контролю Броварської міської ради Броварської міської ради Київської міської ради, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати Постанову № 3-0305/3/0305/4-и від 03.05.2017 року про накладання штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності, якою фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз.4 ч.6 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності»;

- визнати протиправною та скасувати Постанову № 3-0305/4/0305/5-и від 03.05.2017 року про накладання штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності, якою фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення , передбаченого п.8 ч.3 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить:

вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі Постанови № 3-0305/3/0305/4-и від 03.05.2017 року в рамках виконавчого провадження № 54599940, відкритого державним виконавцем ОСОБА_3 від 31.08.2017;

вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі Постанови № 3-0305/4/0305/5-и від 03.05.2017 року в рамках виконавчого провадження № 54599988, відкритого державним виконавцем Федорук В.Г. від 01.09.2017 р.

В обґрунтування забезпечення позову позивач зазначив, що постановою державного виконавця Турчиною О.С. 31.08.2017 року відкрито виконавче провадження за номером 54599940 в АСВП про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 151560,00 грн. та постановою державного виконавця Федорук В.Г. відкрито виконавче провадження за номером 54599988 в АСВП про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 75 780,00 грн. (копія в додатках). Станом на сьогодні вказані виконавчі провадження знаходяться на виконанні у державного виконавця Лобко Оксана Володимирівна. При цьому, в разі проведення виконавчих дій шляхом стягнення коштів з його доходів та створе перешкоди у користуванні майном, шляхом примусової реалізації майна позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах цього судового провадження. Під час військового стану це обмеження ще більше загострюється, тому що у нього на утриманні знаходяться малолітні діти та дружина, що втратила роботу.

На думку позивача, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що майно позивача буде відчужене, а позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах цього судового провадження без нових звернень до суду, тому є всі підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.

Відповідно до приписів частини першої статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається:

1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Відповідно частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахування наведеного положення Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.

Розглядаючи заяву позивача про забезпечення позову по суті, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Зазначений перелік способів забезпечення позову є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Частиною 1 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

З аналізу наведеної норми вбачається, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

У свою чергу, відповідно до вимог пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Таким чином, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.

Дослідивши підстави, на яких ґрунтується заява про забезпечення позову, суд дійшов висновку, про недоведеність заявником існування визначених у статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України обставин, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови № 3-0305/3/0305/4-и від 03.05.2017 року в рамках виконавчого провадження № 54599940, відкритого державним виконавцем Турчиною О.С. від 31.08.2017 та зупинення стягнення на підставі Постанови № 3-0305/4/0305/5-и від 03.05.2017 року в рамках виконавчого провадження № 54599988, відкритого державним виконавцем Федорук В.Г. від 01.09.2017.

Так, суд наголошує на тому, що позивачем не надано до суду будь-яких доказів, які б свідчили про ту обставину, що у межах виконавчих проваджень ВП № 54599940, та ВП № 54599988 здійснюють заходи щодо стягнення коштів, зокрема накладення арешту на майно чи стягнення заборгованості за рахунок заробітної плати чи інших доходів заявника. При цьому, додані позивачем до заяви про забезпечення позову копії постанов про відкриття виконавчого провадження від 31.08.2017 та від 01.09.2017 також не містять будь-яких відомостей, які б свідчили про те, що до позивача фактично застосовані заходи по примусовому стягненню коштів шляхом арешту майна та/або рахунків.

Отже, вжиття вказаних позивачем заходів забезпечення позову за відсутності об`єктивних та достатніх підстав вважати, що такі дії обов`язково будуть здійснені протягом розгляду даної справи, зумовить виникнення невиправданого судового втручання у діяльність суб`єкта владних повноважень, що, у свою чергу, йде у розріз з метою інституту забезпечення позову.

Відтак, посилання заявника на ту обставину, що невжиття судом заходів забезпечення позову призведе до ускладнення чи неможливості захисту чи поновлення прав позивача не підтверджені належними доказами.

Таким чином, вказані доводи позивача не приймаються судом до уваги, оскільки не свідчать в чому полягає існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або про те, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

У свою чергу, судом не встановлено, а позивачем у заяві не доведено існування жодної з обставин, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа за яким стягнення здійснення в безспірному порядку.

З огляду на викладене заява про забезпечення позову ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 150, 151, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо вжиття заходів забезпечення позову, - відмовити.

2. Копію ухвали надіслати (видати) особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Панова Г. В.