Рішення № 10594195, 24.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/26724.06.10

За позовом Приватного акціонерного товариства "Нова лінія"

До Приватного підприємства "АЛІВІ"

Про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 1 288,00 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача: Михалюк І.Л. –предст. (дов. у справі);

від відповідача: не з»явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього матеріальної шкоди у розмірі 1 288,00 грн. та судових витрат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.04.2010 було порушено провадження у справі № 47/267, розгляд якої призначено на 25.05.2010.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.05.2010, розгляд справи відкладено на 08.06.2010, у зв’язку з необхідністю витребування від позивача додаткових доказів по справі, зокрема доказів вини водія у вчиненні ДТП та доказів його знаходження на посаді водія у відповідача, а 08.06.2010 на 24.06.2010.

В судовому засіданні 24.06.2010 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги позивача за мотивовані тим, що на території внутрішнього складу позивача сталася дорожньо-транспортна пригода за участю вантажного автомобіля марки Renault модель 11GTa11 д.н.з. АА 4969 ЕА, яким керував громадянин Булах Руслан Миколайович , працівник ПП «Аліві», внаслідок чого, було пошкоджено матеріальні цінності, які належать позивачу (56 мішків цементу марки ПЦ-І-500 по 25 кг. вартістю 23 грн., кожен) на загальну суму 1288,00 грн., у зв»язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача вказаної суми матеріальної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Представник відповідача в судові засідання 25.05.2010, 08.06.2010 та 24.06.2010 не з’явився, вимог суду, викладених в ухвалах суду від 30.04.2010, 25.05.2010 та 08.06.2010 не виконав, відзиву на позовну заяву не надав. Через канцелярію Господарського суду міста Києва ніяких заяв та клопотань не подавав. Про проведення судових засідань був повідомлений належним чином.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, розглянувши у судових засіданнях матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.11.2009 близько 11 год. 10 хв. на території внутрішнього складу торговельного центу Приватного акціонерного товариства «Нова лінія», що знаходиться за адресою: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Горбатюка, 2 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю вантажного автомобіля марки Renault модель 11GTa11, д.н.з. АА 4969 ЕА, який буксирував причеп МЕТАСО, модель COFAM (який відповідно до тимчасового реєстраційного талону ДАН №852374 належить ПП «Аліві») та яким керував громадянин Булах Руслан Миколайович (20.02.1976 року народження, який проживає за адресою Київська обл., Броварський район, смт. В. Димерка, вул. Олімпійська, 1), працівник (водій) - ПП «Аліві», внаслідок чого було пошкоджено матеріальні цінності (56 мішків цементу марки ПЦ-І-500 по 25 кг. вартістю 23 грн. кожен), що належать AT «Нова лінія», підтвердженням чого є видаткова накладна № 145 від 26 жовтня 2009 року за якою позивачем було отримано товар (цемент марки ПЦ-І-500 по 25 кг.).

Відповідно до акту пошкодження майна торгівельного центру від 04.11.2009, свідками даної події стали працівники торговельного центру AT «Нова лінія»в м. Бориспіль: адміністратор торговельного залу Максименко С.В. (проживає за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Робоча, 19, кв. 115) та контролер відділу безпеки торговельного центру AT «Нова лінія»Гудим О.В. (проживає за адресою: Київська обл.. Бориспільський р-н., с. Рогозів, вул. Малишевського, 12), які на момент настання ДТП перебували неподалік та виконували свої трудові обов'язки. З вказаним актом громадянин Булах P.M. був ознайомлений, про що свідчить його підпис безпосередньо на акті.

Від громадянина Булах P.M. 04.11.2009 було відібрано власноручно написані пояснення щодо причин та обставин події, в яких працівник відповідача пояснює, що під час в їзду до внутрішнього складу ТЦ «Нова лінія»в м. Бориспіль він зачепив цемент на піддонах, який упав, оскільки проїзд був завузький.

Працівниками ДАІ було складено два протоколи про адміністративні правопорушення № АІ 116547 та № АІ 116548 від 04.11.2009 про порушення гр. Булахом P.M. вимоги п.п.2.10 та 13.1. Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність згідно ст.ст.122-4, 124 КУпАП. У протоколі № АІ 116547працівниками ДАІ було зафіксовано, що водій Булах P.M. керуючи вищеназваним автомобілем не вибрав безпечного інтервалу та здійснив зіткнення з палетами на яких були складені мішки з цементом марки ПЦ-І-500 по 25 кг. в результаті цього 56 мішків було пошкоджено (протокол), крім цього у вказаному протоколі наявні особисті пояснення особи, яка притягується до адмін. відповідальності, в яких зазначено «зачепив верхній піддон, через що пошкодилися мішки при падінні».

Громадянин Булах P.M. станом 04 листопада 2009 року перебував у трудових відносинах з ПП «АЛІБІ»(код ЄДРПОУ 35976677) (працював на посаді «водій»), що зокрема підтверджується довідкою Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м.Києва за вих.№1318/05 від 15.06.2010

Вантажний причіп марки МЕТАСО модель COFAM д.н.з СЕ 6922 XX, яким керував гр. Булах P.M., є власністю ПП «АЛІБІ», що підтверджується тимчасовим реєстраційним талоном серії ДАП № 852374.

Відповідно до постанови Броварського міськрайонного суду Київської області у справі №3-5988/09р. від 24.12.2009 провадження у справі про притягнення Булаха Р.М. до адміністративної відповідальності згідно ст.ст. 122-4, 124 КУпАП закрито, оскільки в діях Булаха Р.М. відсутній склад адміністративного правопорушення.

У зв»язку з наведеним, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ПП «Аліві»матеріальної шкоди на суму 1288,00 грн.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідальність за порушення зобов‘язання у вигляді відшкодування збитків настає за наявності таких умов:

- протиправної дії чи бездіяльності особи;

- заподіяння збитків в результаті такої дії чи бездіяльності особи;

- причинно- наслідкового зв‘язку між протиправною дією чи бездіяльністю особи та заподіяними збитками;

- вини боржника.

Протиправність дії чи бездіяльності особи полягає у порушенні договірного зобов‘язання.

Стаття 224 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Стаття 225 Господарського кодексу України встановлює, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Стаття 1166 Цивільного кодексу зокрема визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Стаття 1187 Цивільного кодексу України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Стаття 1188 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди «від 27.03.92 р. № 6 «... не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Відповідно до п.п. 2, 6 Роз»яснення Вищого арбітражного суду України (на даний час ВГСУ) від 01.04.94 р. № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди»крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. Для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України). Виходячи з цього, відповідно до статті 1172 ЦК України позивач повинен довести, що шкода заподіяна працівником відповідача саме під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування. При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи. Як у випадках порушення зобов'язання за договором, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 ЦК України) передбачає презумпцію вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували наявність вини відповідача, а отже і доказів протиправних дій відповідача, доказів заподіяння збитків позивачу саме в результаті такої дії відповідача, доказів наявності причинно –наслідкового зв‘язку між протиправною дією відповідача та заподіяними збитками позивачу у вигляді завдання останньому матеріальної шкоди на суму 1288,00 грн., оскільки, як це встановлено постановою Броварського міськрайонного суду Київської області у справі №3-5988/09р. від 24.12.2009 - провадження у справі про притягнення Булаха Р.М. до адміністративної відповідальності згідно ст.ст. 122-4, 124 КУпАП закрито, оскільки в діях Булаха Р.М. відсутній склад адміністративного правопорушення. Щодо вини, то у цивільному праві діє презумпція вини особи, яка вчинила правопорушення. При цьому, у відповідності до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Оскільки позивач не надав суду доказів наявності протиправної дії відповідача, доказів заподіяння шкоди позивачу саме в результаті такої дії відповідача, доказів наявності причинного зв‘язку між протиправною дією відповідача та заподіяною збитками позивачу, на відповідача не може бути покладений обов‘язок доведення відсутності своєї вини, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача матеріальної шкоди у розмірі 1288,00.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарській суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов”язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову –на відповідача: при відмові в позові –на позивача; при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          У позові відмовити.

2.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                               С.Р.Станік

підписано: 21.07.10