Постанова № 10594113, 27.01.2009, Луганський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2009 року справа № 2а-2593/09

Луганський окружний адміністративний суд у складі: судді Ушакова Т.С. при секретарі судового засідання Есауловій Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, Приватного підприємства «Фірма «Промстройіндустрія» про стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 вартості оплаченого товару, отриманого від Приватного підприємства «Фірма «Промстройіндустрія» на суму 74494, 16 грн.,

За участю

представників сторін:

від позивача: Купцова О.М.,

від відповідача 1: ОСОБА_1,

від відповідача 2: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2008 року позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду із позовом до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, Приватного підприємства «Фірма «Промстройіндустрія» про визнання усної угоди недійсною.

В судовому засіданні 27.01.2009 року представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 вартості оплаченого товару, отриманого від Приватного підприємства «Фірма «Промстройіндустрія» на суму 74494, 16 грн.

Представник відповідача 1 заперечував проти задоволення позовних вимог.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача 2, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що фізична особа суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 зареєстрований відділом ліцензування, державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради 25.09.2000 року за № 2 382 017 3000 002135, юридична адреса (місце проживання): АДРЕСА_1, взятий на податковий облік як платник податків у Ленінській міжрайонній державній податковій інспекції м. Луганська.

Приватне підприємство "Фірма "Промстройіндустрія" зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 07.02.2006 року за № 1 382 102 0000 007734, ідентифікаційний код 34020386, юридична адреса підприємства: м. Луганськ, вул. Днепровская, буд. 51.

Згідно статутних документів, засновником (керівником) підприємства є ОСОБА_3

Підприємство взято на податковий облік як платник податків у Ленінській міжрайонній

державній податковій інспекції м. Луганська 07.02.2006 р. № 171. Зареєстроване платником ПДВ, свідоцтво №17329512 від 21.02.2006 року.

За юридичною адресою м. Луганськ, вул. Днепровская, буд. 51 - підприємство не знаходиться.

Між фізичною особою суб'єктом підприємницької діяльності - ОСОБА_1 з липня по грудень 2006 року та Приватним підприємством "Фірма "Промстройіндустрія" було укладено усну угоду на проведення операції поставки різних будівельних матеріалів.

На виконання умов угоди Приватне підприємство "Фірма "Промстройіндустрія" надало суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 різний товар на загальну суму 74494, 16 грн., в тому числі ПДВ 12415, 07 грн., що підтверджується відповідними податковими накладними.

Оплата товару на розрахунковий рахунок Приватного підприємства "Фірма "Промстройіндустрія", що підтверджується витягом з розрахункового рахунку фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

Виконання угоди ОСОБА_1 підтверджується податковими накладними, накладними, оплатою товару.

Судом встановлено, що 18.05.2007 року Краснодонським районним судом Луганської області було винесено вирок суду по справі №1-532/2007р., яким ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 212 КК України.

Згідно довідки Краснодонського районного суду Луганської області від 07 липня 2007 р. вирок суду відносно ОСОБА_3 набрав чинності 04.06.2007 року.

Таким чином, вироком Краснодонського районного суду Луганської області підтверджено, що керівник (засновник) Приватного підприємства "Фірма "Промстройіндустрія" - ОСОБА_3, не мав мети займатися підприємницькою діяльністю, ніякої господарської та фінансової діяльності не вів, передав всі статутні документи, печатки підприємства невстановленій особі.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.11.2007 р. № 2а-330/07 визнано недійсним запис про державну реєстрацію Приватного підприємства "Фірма "Промстройіндустрія" та припинено підприємницьку діяльність підприємства.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Таким чином, суд вважає, що усна угода між фізичною особою суб'єктом підприємницької діяльності - ОСОБА_1 та Приватним підприємством "Фірма "Промстройіндустрія" на проведення операції поставки різних будівельних матеріалів укладена з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тому є нікчемним, оскільки Приватне підприємство "Фірма "Промстройіндустрія" було створено без наміру здійснення законної підприємницької діяльності та з метою прикриття незаконної діяльності, пов'язаної з ухиленням від сплати податків.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін у разі виконання зобов'язання обома сторонами в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним. Як зазначено у ч. 2 ст 215 Цивільного кодексу України визнання такого правочину недійсним не вимагається. Тому позовні вимоги податкових органів про визнання такого господарського зобов'язання недійсним судовому розгляду не підлягає.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. За змістом частини 1 статті 208 ГК України застосування передбачених нею санкцій можливе лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною.

Ці санкції не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування зазначених санкцій необхідна наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, учинення удаваного правочину з метою приховати ухилення від сплати податків.

Відповідно до частини 1 статті 208 ГК України передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині 1 статті 238 ГК України. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених статтею 250 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Оскільки усна угода на проведення операції поставки різних будівельних матеріалів між фізичною особою суб'єктом підприємницької діяльності - ОСОБА_1 та Приватним підприємством "Фірма "Промстройіндустрія" укладено з липня по грудень 2006 року та виконано 08.12.2006 року, а позов Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську пред'явлено 07.02.2008 року, тому суд вважає, що позивачем було пропущено строк можливого застосування судом адміністративно-господарських санкцій.

Таким чином позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду для застосування адміністративно-господарських санкцій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 87, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити Ленінській міжрайонній державній податковій інспекції у м. Луганську у задоволенні позову.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.