Рішення № 10594009, 16.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 55/3916.07.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

при секретарі Шаповалов А.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Приватного підприємства «САНТЕК 77», м. Харків (ідентифікаційний код 33478013)

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «М енд С форвардінг Ко», м. Київ (ідентифікаційний код 32305728)

про: стягнення 1445,57 грн.

за участю:

представника Позивача –не з’явився;

представника Відповідача –Борисенко М.О. (за довіреністю №9 від 08.02.2010р.)

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне підприємство «САНТЕК 77», м.Харків (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «М енд С форвардінг Ко», м. Київ (далі –Відповідач) про стягнення 1350,00 грн. –основного боргу, 83,40грн. –пені, 12,17грн. –3%річних, всього 1 445,57грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов’язань за Договором №004 на транспортно-експедиторське обслуговування від 10.01.2008р.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: Договір №004 на транспортно-експедиторське обслуговування від 10.01.2008р., Додаткову угоду №1 від 04.11.2008р., Заявка №1011 на надання транспортних послуг по Києву та території України від 11.12.2009р., товарно-транспортні накладні від 11.12.2009р., Акт №СТ-0002207 наданих послуг від 12.12.2009р., рахунок-фактуру №СТ-0002200 від 11.12.2009р., претензію вих.№8 від 15.02.2010р. з доказами направлення та отримання Відповідачем, лист-відповідь Відповідача, правоустановчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 525, 526, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.224 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 54 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач у судове засідання не з’явився, хоча належним чином повідомлявся про час, місце та дату судового засідання.

Представник Відповідача у судовому засіданні 16.07.2010р. надав заяву про визнання позовних вимог у повному обсязі та про відстрочку виконання рішення терміном на 3 місяці.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи, що Представник Відповідача в судовому засіданні, клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази та заслухавши в засіданні пояснення представника Відповідача сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

10 січня 2008 року між Позивачем (Перевізник) та Відповідачем (Експедитор) було укладено Договір №004 на транспортно-експедиторське обслуговування (надалі-Договір).

Відповідно п.1.1 та п.1.2. Договору, Перевізник здійснює перевезення довіреного йому Експедитором вантажу, в пункт призначення, зазначений Експедитором, та видає його особі, уповноваженій Експедитором на одержання вантажу. Експедитор оплачує послугу щодо перевезення вантажу у сумі, відображеній у письмовій заявці на перевезення (далі по тексту-Заявка).

Розділом 4 сторони встановили порядок розрахунків, зокрема:

- Послуга вважається виконаною, якщо Перевізник та Експедитор підписали Акт приймання-передачі виконаних робіт (п.4.4.);

- Акт приймання-передачі виконаних робіт підписується сторонами виключно після здійснення перевезення та надання оригіналів оформлених документів зазначених в п.3.1.10 цього Договору (п.4.5.);

-          Експедитор сплачує вартість робіт і послуг Перевізника на підставі виставленого на його адресу рахунка-фактури в перебігу двадцяти одного банківського дня з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг. При цьому, під датою підписання Акту приймання-передачі виконаних робіт і наданих послуг розуміється дата, вказана в правому верхньому кутку першої сторінки Акту.

Додатковою угодою №1 до Договору від 04.11.2008р. сторони виклали п.4.2. Договору в новій редакції, а саме: Експедитор здійснює оплату Перевізникові за виконані послуги на підставі рахунку-фактури шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок у термін 26 банківських днів з моменту підписання Акту приймання-передачі виконаних послуг.

Згідно п.п.б п.5.3 Договору за несвоєчасну оплату виконаної роботи щодо перевезення, при умові надання оригінально оформлених документів –накладається пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки платежу.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2008р. (п.9.1.) Договір автоматично пролонгується, якщо жодна із сторін не повідомила іншу сторону, за місяць до припинення дії Договору, про його розірвання.

11.12.2009р. сторонами підписано заявку на надання транспортних послуг №1011 на суму 1350,00грн.

Згідно Заявки Позивач зобов’язувався здійснити перевезення вантажу за маршрутом: Київська обл., Бориспільській район, с.Мартусівка, вул.Моісеєва, 70-м. Суми-Полтава автомобілем Газель держ.номер АХ 47-59 ВІ.

Позивач надав належним чином послуги перевезення вантажу, що підтверджено товарно-транспортними накладними б/н від 11.12.2009р.

12.12.2009р. сторонами підписаний Акт наданих послуг № СТ-0002207 на суму 1350,00 до рахунку №СТ-0002200 від 11.12.2009р. на суму 1350,00грн.

Проте, Відповідач не сплатив суму боргу у розмірі 1350,00 грн. у встановлений Договором строк.

25.02.2009р. Позивач направив Відповідачу претензію №8 від 15.02.2010р., яку останній отримав 02.03.2010р. та залишив без виконання, проте направив лист-відповідь б/н з гарантіями погашення заборгованості до кінця ІІ кварталу 2010р., в зв’язку з чим Позивач звернувся з зазначеним позовом до суду.

Відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі, про що зазначив у заяві від 16.07.2010р.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

В свою чергу, згідно ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Оцінивши зміст Договору, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов до висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором транспортного експедитування, який підпадає під правове регулювання ст.ст.929-935 Цивільного кодексу України.

Відповідно зі ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу.

Позивач свої обов`язки за вищезазначеним Договором виконав належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Уклавши договір Відповідач прийняв на себе зобов’язання згідно Додаткової угоди №1 до Договору від 04.11.2008р. - п.4.2. Договору: Експедитор здійснює оплату Перевізникові за виконані послуги на підставі рахунку-фактури шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок у термін 26 банківських днів з моменту підписання Акту приймання-передачі виконаних послуг.

12.12.2009р. сторонами підписаний Акт наданих послуг № СТ-0002207 на суму 1350,00 до рахунку №СТ-0002200 від 11.12.2009р. на суму 1350,00грн. Проте, Відповідач не здійснив оплату за надані послуги.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов’язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, становить 1350,00 грн.

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед позивачем за виконані роботи підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст.4-3,33 Господарського процесуального кодексу не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов’язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, але й визнається, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі на суму 1350,00грн.

Як вже зазначалося судом, невиконання Відповідачем грошових зобов’язань перед Позивачем відповідно до умов укладеного договору є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі –сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати послуг сформульована безпосередньо у п. п.б п.5.3 Договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у даному випадку дотримані.

Суд перевіривши арифметичний розрахунок пені, вважає за можливе задоволення вимог в частині стягнення пені у розмірі лише 83,40грн.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора має сплатити 3% річних.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог, встановив:

- що розмір 3% річних, який може бути нарахований протягом періоду з моменту прострочення і по дату погашення боргу/подання позову включно, не перевищує відповідного розміру, що може бути нарахований, а отже –підлягає стягненню у сумі 12,17 грн.

При цьому, відносно врахування позиції Відповідача щодо визнання позовних вимог на суму 1445,57грн., суд наголошує на такому:

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. Однак, згідно ч. 6 цієї статті суд не приймає визнання позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї - небудь права і охоронювані законом інтереси.

Оскільки наявність заборгованості підтверджується наявними у матеріалах справи документами, відповідає законодавству і, з огляду на відсутність належних доказів протилежного, станом на момент прийняття цього рішення не погашена, суд, керуючись ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України приймає визнання позову у якості самодостатньої підстави, поряд із власними висновками суду, для прийняття рішення про задоволення позову у розмірі 1445,57грн.

Суд відмовляє у задоволенні заяви Відповідача про відстрочку виконання рішення суду терміном на три місяці, з огляду на наступне:

Відповідно до ст.121 Господарського процесуального кодексу України суд при наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони у виняткових випадках, залежно від обставин справи може, серед іншого, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Суд вважає, що розстрочка виконання рішення господарського суду може бути надана лише у виключних випадках, коли є достатньо доказів того, що у сторін з поважних причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк чи встановленим способом.

Відтак, саме на Відповідача в контексті приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України покладається обов’язок доведення існування відповідних підстав, тоді як Позивач, у разі наявності заперечень, має навести докази на їх (підстав) спростування.

Вирішуючи питання про відстрочку, розстрочку виконання рішення, зміну способу та порядку рішення, суд враховує інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступень вини Відповідача у виниклому спорі, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи.

Оскільки, Відповідачем не надано належних і достатніх доказів наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, керуючись встановленими п.6 ст.3 Цивільного кодексу України принципами справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов висновку про неможливість задоволення заяви Відповідача.

Відповідно до ст. 49 Господарського кодексу України судові витрати покладаються на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 43, 33, 36, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства «САНТЕК 77», м.Харків задовольнити у повному обсягу.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «М енд С форвардінг Ко», м. Київ на користь Приватного підприємства «САНТЕК 77», м.Харків заборгованість у розмірі 1445,57грн., де: 1350,00 грн. –основний борг, 83,40грн. –пеня, 12,17грн. –3% річних., всього 1 445,57грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «М енд С форвардінг Ко», м. Київ на користь Приватного підприємства «САНТЕК 77», м.Харків витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

За згодою представника Відповідача у судовому засіданні 16.07.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 16.07.2010р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене через Господарський суд міста Києва в апеляційному порядку протягом 10-ти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом 1-го місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.І. Ягічева