Рішення № 10593784, 15.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 13/23415.06.10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша фінансова лізингова компанія"

до Закритого акціонерного товариства "Піастрелла"

про стягнення заборгованості по сплаті лізингових платежів 893 284,80 грн.

Суддя: Курдельчук І.Д.

Представники сторін:

від позивача Охватенко О.О. –дов. № б/н від 12.04.2010 р.

від відповідача Чижевська М.Г. –дов. № б/н від 09.03.2010 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша фінансова лізингова компанія" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Відповідача - Закритого акціонерного товариства "Піастрелла" 769345,47 грн. заборгованості за договором лізингу, 58224,81 грн. збитків від інфляції, 13803,73 грн. 3% річних, 51910,79 грн. пені.

27.04.10 ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі №13/234, витребувано документи та докази і сторони зобов'язано вчинити дії.

У ході розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити повністю з підстав порушення умов договору та з покладенням відповідальності згідно договору та закону.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що сума основної заборгованості частково погашена на суму 116124,91 грн. та просив зменшити розмір пені до 2000,00 грн.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з його правами та обов’язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті та оцінивши докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

06 серпня 2007 року між Позивачем та Відповідачем був укладена Угода з фінансового лізингу № 40 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору Лізингодавець (Позивач) передає Лізингоодержувачу (Відповідачу), а Лізингоодержувач (Відповідач) отримує від Лізингодавця (Позивача) в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, визначено у Додатку № 1 до договору, а саме: Навантажувач Caterpillar DP 15 NT, 2007 року випуску, Навантажувач Caterpillar DP 25 NT, 2007 року випуску, Колісний навантажувач Caterpillar 930 G, 2007 року випуску (далі - майно).

На виконання умов Договору Позивач передав, а Відповідач отримав в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, що підтверджується додатками № 3.1 акт прийому-передачі від 06.08.07, відповідно до якого Навантажувач Caterpillar DP 15 NT, 2007 року випуску був переданий 28.08.07; № 3.2 акт прийому-передачі від 06.08.07 відповідно до якого Навантажувач Caterpillar DP 25 NT, 2007 року випуску був переданий 28.08.07; № 3.3 акт прийому-передачі від 06.08.07 відповідно до якого Колісний навантажувач Caterpillar 930 G, 2007 року випуску був переданий 01.12.07, копії яких знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до умов Договору Лізингоодержувач (Відповідач) за користування майном вносить періодичні лізингові платежі.

В порушення умов Договору Відповідач - Закрите акціонерне товариство "Піастрелла" не здійснює оплату лізингових платежів належним чином.

На день розгляду справи заборгованість Відповідача по Угоді з фінансового лізингу № 40 складає 653220,56 грн., що підтверджується відповідачем та його банківськими виписками.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Отже, факт порушення Відповідачем обов’язку та строків оплати лізингових платежів судом встановлено та по суті не оспорений Відповідачем.

Таким чином вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості по Угоді з фінансового лізингу № 40 підлягають частковому задоволенню у сумі 653220,56 судом.

Крім того, згідно з позовними вимогами, Позивач просить стягнути з Відповідача інфляційні втрати за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком Позивача розмір збитків від інфляції становить –58224,81 грн., 3% річних –13803,73 грн.

Розрахунок перевірено судом та виявлено арифметичні невідповідності, у зв’язку з чим судом зроблено власний розрахунок.

З урахуванням викладеного, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача збитків від інфляції в розмірі 46816,25 грн. та 3% річних в розмірі 10971,75 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 51910,79 грн., нарахованої в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 40039,00 грн. Клопотання відповідача про зменшення пені не підлягає задоволенню у зв’язку з його необґрунтованістю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Крім того, позивач у своєму відзиві просив відстрочити виконання рішення на один рік.

Відповідно до положень ст. 83 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Зазначене клопотання не підлягає задоволенню через необґрунтованість. Позивачем не наведено обставини, які дозволять виконання рішення після його відстрочення.

Керуючись ст.ст. 22, 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва –

ВИРІШИВ :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Піастрелла" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 7; код ЄДРПОУ 33293530) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша фінансова лізингова компанія" (01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 4/6, корпус А, кім. 307Б; код ЄДРПОУ 31453238) 653220 (шістсот п’ятдесят три тисячі двісті двадцять), 56 грн. заборгованості за договором лізингу, 46816 (сорок шість тисяч вісімсот шістнадцять), 25 грн. збитків від інфляції, 10971 (десять тисяч дев’ятсот сімдесят одна), 75 грн. 3% річних, 40039 (сорок тисяч тридцять дев’ять), 00 грн. пені, 7510 (сім тисяч п’ятсот десять), 46 грн. державного мита та 198 (сто дев’яносто вісім) грн. 42 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовіити.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                           І.Д. Курдельчук