Рішення № 105929325, 25.08.2022, Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/686/20

Провадження № 2/499/1/22

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25 серпня 2022 року смт. Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Погорєлова І.В., за участю секретаря судового засідання Дібрової О.І., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в смт. Іванівка Березівського району Одеської області цивільну справу за первісним позовом акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача по первісному позову звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на ту обставину що 01.02.2018 року відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг та підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 01.02.2018 року, на підставі якої він отримав від позивача кредит у розмірі 13000,00 грн. у вигляду встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивач виконав умови договору зі своєї сторони, надавши відповідачу у користування відповідні кошти, при цьому відповідач порушив умови договору та не надавав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, внаслідок чого станом на 09.07.2020 року у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 117388,92 грн., яка складається з залишку заборгованості за кредитом 37431,47 грн., та заборгованості за пенею та комісією у розмірі 79957,45 грн., які представник позивача просив стягнути з відповідача, а також понесені судові витрати.

В подальшому відповідачем ОСОБА_1 було подано до суду зустрічну позовну заяву до АТ «Універсал банк», відповідно до якої позивач по зустрічному позову просив суд визнати недійсною Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, стягнути з відповідача по зустрічному позову матеріальні та моральні збитки у розмірі 50000,00 грн. В обґрунтування зустрічної позовної заяви позивач посилався на ту обставину, що не підписував вказану анкету заяву, підпис наявний в даній анкеті не відповідає його підпису та не збігається з підписом у його паспорті громадянина України, через такі шахрайські дії працівників банку він поніс моральні страждання та був змушений звертатися до медичної установи для обстеження, оскільки через дану негативну ситуацію у позивача по зустрічній позовній заяві була підозра на рецидив раніше перенесеного онкологічного захворювання.

В подальшому позивачем по зустрічній позовній заяві було змінено позовні вимоги, та в остаточному варіанті позовних вимог ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір про надання банківських послуг від 01.02.2018 року та просив стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору та витрат на правову допомогу.

Також позивачем по зустрічній позовній заяві було подано клопотання про призначення почеркознавчої експертизи для підтвердження факту непідписання ним вищевказаної Анкети-заяви.

У судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача по первісному позову раніше надавав заяву про слухання справи у його відсутність, на задоволені позов наполягав.

Позивач по зустрічній позовній заяві надав заяву про слухання справи у його відсутність, на задоволені зустрічної позовної заяви наполягав.

Також, сторони по справі скориставшись своїми процесуальними правами надали до суду відзиви, відповіді на відзиви, заперечення та інші процесуальні заяві.

у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з урахуванням положень ч.1 ст. 81 ЦПК України, де зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, та ч.1 ст. 13 ЦПК України, згідно якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Так, судом було досліджено та взято до уваги під час ухвалення рішення докази, які містять предмет доказування:

Відповідно до оригіналу Анкети-заяви від 01.02.2018 року, 01.02.2018 року між АТ «Універсал-банк» та ОСОБА_1 було укладено договір, відповідно до якого на імя ОСОБА_1 було відкрито картковий рахунок, з кредитним лімітом 13000,00 грн., також було досліджено виписку по рахунку та розрахунок заборгованості з яких вбачається рух коштів по рахунку та наявність заборгованості у розмірі 117388,92 грн., яка складається з залишку заборгованості за кредитом 37431,47 грн., та заборгованості за пенею та комісією у розмірі 79957,45 грн.

Відповідно до висновку експерта Одеського НДІСЕ МЮ України №21-5025 від 30.05.2022 року, складеного за ухвалою Іванівського районного суду Одеської області від 17.08.2021 року, підпис від імені ОСОБА_1 у наданій на експертизу анкеті-заяві до договору про надання банківських послуг від 01.02.2018 року розміщений в графі «Клієнт ОСОБА_1 » виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Згідно положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст.110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Оцінюючи наявний в матеріалах справи висновок експерта на предмет належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємного зв`язку з іншими доказами по справі, суд, керуючись принципом, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, вважає, що при прийнятті рішення вказаний висновок підлягає до врахування, оскільки в такому чітко надано відповіді на усі питання експертизи, що стосуються суті справи, які свою детальну розшифровку отримали в дослідницькій частині висновку. Сторона позивача по первісному позову своїх заперечень та сумнівів щодо представленого висновку не висловлювала.

Правочини, які не вчинено, не тягнуть жодних правових наслідків для сторін.

Такі ж висновки викладено у постанові Верховного суду від 15 квітня 2021 року в справі № 405/223/17 (провадження № 61-18434св20), від 10 березня 2021 року в справі № 688/3874/18 (провадження № 61-18438св20), від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18).

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена в постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Всупереч положенням ст.ст. 12, 81 ЦПК України АТ «Універсал Банк» не надало суду належних доказів на підтвердження того, що кредитний договір за яким наразі ставиться питання про стягнення заборгованості укладало саме з ОСОБА_1 . Натомість надані суду докази позивачем за зустрічним позовом підтверджують ту обставину, що ОСОБА_1 не підписував анкету-заяву про приєднання до умов Договору про надання банківських послуг, що випливає з висновку почеркознавчої експертизи №21-5025 від 30.05.2022 року.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач не підписував анкеті-заяві до договору про надання банківських послуг від 01.02.2018 року, що підтверджується висновком експерта, тому позовні вимоги по первісному позову про стягнення заборгованості є безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо зустрічного позову, то суд зазначає, що у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення».

Враховуючи наведене, а також дослідивши докази досліджені в судовому засіданні, суд вважає за необхідно встановити, що договір від 01.02.2018 року є неукладеним.

У задоволенні позовної вимоги про визнання договору недійсним слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, оскільки неможливо визнати неукладений правочин недійсним.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Відтак, в порушення прав позивача по первісному позову, відповідачем АТ «Універсал Банк» продовжується здійснення нарахування та стягнення заборгованості згідно кредитного договору, який є неукладеним, тому суд вважає, що права позивача по первісному позову підлягають захисту.

Згідно з частиною другою статті 5 ЦПК України, у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Захистити права позивача шляхом визнання недійсним кредитного договору, який фактично є неукладеним, неможливо, так як такий спосіб не є законним. В той же час, оскільки законом чи договором не визначено спосіб захисту прав у подібній ситуації, суд вважає за необхідне застосувати такий спосіб захисту як визнання відсутності права відповідача по зустрічній позовній заяві здійснювати стягнення нарахування згідно кредитного договору, що буде відповідати завданням цивільного судочинства, отже зустрічну позовну заяву слід задовольнити частково.

Розподіл судових витрат суд здійснює у відповідності до ст.141 ЦПК України.

Оскільки у задоволенні первісного позову відмовлено, то судові витрати необхідно залишити за позивачем по первісному позову.

Беручи до уваги, що зустрічну позовну заяву задоволено частково, при цьому враховуючи характер спірних правовідносин, обставини справи суд вважає за необхідне стягнути з відповідача по зустрічній позовній заяві на користь позивача ОСОБА_1 понесені ним витрати на сплату судового збору, витрати на правову допомогу та витрати на залучення експерта.

При цьому, суд виходить з того, що Європейський суд з прав людини та Верховний Суд завжди наголошували, що визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності витрат на адвоката (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їх розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ (рішення у справі «East/West Alliance Limited проти України»), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19).

При цьому правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухваленню законного та обґрунтованого рішення, а також створенню особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб. У разі ж, коли сторона у справі вчиняє якусь процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення сторонніх цілей (введення суду в оману, затягування розгляду, створення перешкод опоненту), вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним (позиція, висловлена Верховним Судом у постановах від 12.08.2019 р. у справі № 905/945/18, від 16.10.2019 р. у справі № 906/936/18 та від 06.05.2021 р. у справі № 910/6116/20, від 24.01.2022 р. у справі № 911/2737/17).

Отже, охоронюваний законодавством баланс між сторонами спору має на меті забезпечити збереження майнових прав та інтересів сторони, яка потерпає від фінансових збитків, при цьому забезпечуючи право на стягнення судових витрат з позивача в передбачених законом випадках та у разі настання певних умов.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову акціонерного товариства «Універсал Банк» (місцезнаходження - м. Київ, вул. Автозаводська 54/19, код ЄДРПОУ 21133352) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований в/ч НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання договору недійсним - задовольнити частково.

Визнати відсутність права на стягнення у Акціонерного товариства «Універсал Банк» нарахувань, згідно договору про надання банківських послуг «Monobank» від 01.02.2018 року щодо ОСОБА_1 .

У задоволенні інших вимог відмовити.

Стягнути з АТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 суму понесених ним судових витрат у розмірі 10616,90 грн., що складається з: 840,80 грн. судового збору, 3500,00 грн. витрат на правову допомогу та 6276,10 грн. витрат на залучення експерта.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення.

Якщо апеляційну скаргу не було подано, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяІ. В. Погорєлов