Рішення № 105919511, 01.07.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2022 року м. Київ № 640/32356/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши одноособово у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу:

за позовомОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві провизнання протиправною бездіяльності, зобов`язати вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив суд: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не проведення перерахунку та виплати його пенсії за вислугу років з 01.04.2019 р. виходячи з сум грошового забезпечення визначеного станом на 05.03.2019 р. на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 06.10.2020 р. № 11/2480, виданої Адміністрацією Державної прикордонної служби України; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату його пенсії за вислугу років з 01.04.2019 р. виходячи з сум грошового забезпечення визначеного станом на 05.03.2019 р. на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 06.10.2020 р. № 11/2480, виданої Адміністрацією Державної прикордонної служби України; встановити строк виконання рішення суду в один місяць від дати набрання ним законної сили.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.01.2021 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що листом від 09.12.2020 р. № 27902-28972/Ф-02/8-2600/20 за підписом заступника начальника головного управління Пенсійного фонду України в. Києві Бойко О., було відмовлено в перерахунку його пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення за його посадою від 06.10.2020 р. № 11/2480, чим порушуються його права на отримання належного розміру пенсійного забезпечення.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, а перераховану пенсії такою, що звужує його права і законні інтереси, позивач звернувся із адміністративним позовом до суду.

Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві проти задоволення позовних вимог заперечило, з огляд на те, що перерахунок пенсії позивача проведено з 01.01.2018, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим особам», яким забезпечило виплату пенсії в належному розмірі, а відтак, протиправні дії з його боку відповідача відсутні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Позивач перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України у м. Києві. Після звільнення з військової служби, йому була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. №2262-XII (далі Закон №2262-ХІІ) з врахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням, відсотковою надбавкою вислуги років та додаткових видів грошового забезпечення.

У 2018 році відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 р. у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» на підставі довідки наданої уповноваженим органом із сум грошового забезпечення враховуючи : посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентну надбавку за вислугу років.

Листом від 14.10.2020 № 11/Ф-10209 заступника Голови Державної прикордонної служби України було повідомлено позивача, що на адресу Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві направлено оновлену довідку від 06.10.2020 р. № 11/2480 про розмір його грошового забезпечення для перерахунку основного розміру пенсії з урахуванням надбавки за особливості проходження служби 35% - 5512,50 грн., надбавка за службу в умовах обмежень 15% - 1353,00 грн., надбавка за кваліфікаційний клас майстер 7% - 631,40 грн., преміювання 52% - 4690,40 грн.

05.11.2020 позивач, звернувся до відповідача з вимогою перерахунку його пенсії з урахуванням оновленої довідки наданої Адміністрацією Державної прикордонної служби України від 06.10.2020 № 11/2480 з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення.

Листом від 09.12.2020 № 27902-28972/Ф-02/8-2600/20 відповідач повідомив позивача, що вказана довідка Адміністрації Державної прикордонної служби України була ним повернута без виконання оскільки пенсія позивача була перерахована та виплачується йому на підставі довідки наданої раніше уповноваженим органом у встановленому законом порядку.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а своє право порушеним позивач звернувся із адміністративним позовом до суду.

Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині першій статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Так, спірні правовідносини врегульовані, зокрема Конституцією України, Законом №2262-XII, Законом України від 20.12.1991 р. №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII), Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 р. № 45, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

Згідно зі статтею 63 Закону №2262-XII, перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонери згодом надають додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами Закону№2262-XII. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію Закону №2262-XII.

Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах Закону №2262-XII, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.

Усі призначені за Законом №2262-XII пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, №2262-XII на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом№2262-XII, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 р. № 45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Порядок № 45), згідно з пунктами 2 та 3 якого Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку. Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України (редакція, чинна на момент перерахунку пенсії позивача).

Відповідно до пункту 4 цього Порядку № 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону № 2262-ХІІ. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Пунктом 5 згаданого Порядку визначено, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова 704) встановлено, зокрема, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (пункт 2 постанови). Також цією постановою установлені тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схема тарифних розрядів за основними типовими посадами, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями.

У подальшому 21.02.2018 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі Постанова 103), пунктом 1 якої постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом № 2262-ХІІ до 01.03.2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 р. відповідно до постанови № 704.

Проте, зміни внесені постановою №103, зокрема до додатку 2 до Порядку № 45, в якому визначено форму довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, були визнані судом протиправними та нечинними, відтак 05.03.2019 р. - з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/3858/18, діє редакція додатку 2 до Порядку № 45, яка діяла до внесення зазначених змін.

До того ж, суд наголошує, що у адміністративній справі №826/3858/18, були прийняті рішення судами першої та апеляційної інстанцій залишені без змін постановою Верховного Суду від 12.11.2019 р., в якій суд касаційної інстанції серед іншого вказав на те, що до повноважень Кабінету Міністрів України не входить зміна структури грошового забезпечення, а приводом для перерахунку пенсій є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій, саме розмір якого, а не складові, можуть змінюватись Кабінетом Міністрів України.

Разом з цим, до моменту отримання належної довідки від відповідача у пенсійного органу не виникає обов`язку з перерахунку пенсії позивача.

Судом встановлено, що Адміністрацією Державної прикордонної служби України, як уповноваженим органом, направлено відповідачу оновлену довідку від 06.10.2020р. № 11/2480 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , в якій було зазначено перелік та розмірі складових грошового забезпечення для перерахунку його пенсії з урахуванням : посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавка за службу в режимі обмежень, надбавка за кваліфікаційний клас майстер, преміювання, що встановлює обов`язок у відповідача щодо перерахунку пенсії позивача з урахуванням наведених складових.

Відповідач вважає, що вказана оновлена довідка не дає йому підстав для проведення нового перерахунку пенсії позивача та вказує у відзиві, що на його думку, ст.63 Закону України № 2262-ХІІ визначено виключний перелік певних видів складових грошового забезпечення військовослужбовців, на підставі яких проводиться перерахунок пенсії і постанова Кабінету Міністрів України № 103 визначила такий перелік без врахування додаткових видів грошового забезпечення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунку та виплати пенсії позивачу на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 06.10.2020 р. № 11/2480 про розмір його грошового забезпечення станом на 05.03.2019 р. є неправомірною, а тому відповідача належить зобов`язати здійснити перерахунок та виплату з 01.04.2019 р. основного розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі вказаної довідки, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, статті 9 Закону №2011-XII та з врахуванням положень постанови №704, із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

Отже, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вперше у рішенні від 16.12.1974 р. у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16.09.1996 р., в якому зазначено, що якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (рішення від 08.11.2005р.) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 р. зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

У рішенні від 31.07.2003 р. у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008р.) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Щодо вимоги про встановлення строку виконання рішення суду в один місяць від дати набрання ним законної сили, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень суд може під час ухвалення рішення у справі. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

Тобто, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правом, а не обов`язком суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі.

Позивачем заявлено в позові про подання звіту у встановлений строк про виконання рішення суду, що фактично є формою судового контролю за виконанням рішення суду. З урахуванням того, що позивачем в позові не доведено наявність обставин, що можуть слугувати підставами для застосування процесуального інституту судового контролю за виконанням рішення, зважаючи, що оскільки відсутня реальна загроза невиконання відповідачем рішення у даній справі, суд приходить до висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у даній справі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки матеріали справи не містять доказів понесення сторонами судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України відсутні.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 за вислугу років з 01.04.2019, виходячи із сум грошового забезпечення визначеного станом на 05.03.2019 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України від 06.10.2020 № 11/2480.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська 16, код ЄДРПОУ 42098368) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) за вислугу років починаючи з 01.04.2019, виходячи із сум грошового забезпечення, визначеного станом на 05.03.2019 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, виданої Адміністрацією Державною прикордонною службою України від 06.10.2020 № 11/2480.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.С. Мазур