Постанова № 10591584, 22.06.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

22 червня 2010 р. № 30/155 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Разводової С.С. –головуючого,

Бернацької Ж.О. –доповідача,

Плюшка І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Київське відділення Промінвестбанку в м.Донецьк" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.03.2010 у справігосподарського суду Донецької області №30/155 за позовомпублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Київське відділення Промінвестбанку в м.Донецьк" до1)товариства з обмеженою відповідальністю "Донецьк-Агропродукт", 2)товариства з обмеженою відповідальністю "Доннафтасервіс" простягнення суми та звернення стягнення на майно за участю представників сторін: від позивача: Чернова Д.Є., від відповідача 1: не з'явилися, від відповідача 2: не з'явилися, ВСТАНОВИВ: Позивач –публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Київське відділення Промінвестбанку в м.Донецьк" у жовтні 2009 року звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідачів –1)товариства з обмеженою відповідальністю "Донецьк-Агропродукт", 2)товариства з обмеженою відповідальністю "Доннафтасервіс" про стягнення 5644838,11грн. заборгованості за кредитним договором №544/1 від 09.12.2005 та звернення стягнення на майно у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем-1 грошових зобов'язань за кредитним договором.

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.01.2010 (суддя ЯгічеваН.І.) задоволено позов з підстав його правомірності та обґрунтованості, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Донецьк-Агропродукт" на користь публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Київське відділення Промінвестбанку в м.Донецьк" 4749893,01грн. заборгованості, 837623,77грн. відсотків за користування кредитними коштами, 60033,39грн. комісійної винагороди та звернено стягнення на наступне майно в рахунок виконання вимог банку за кредитним договором №45/1 від 09.12.2005: нерухоме майно, відповідно до договору іпотеки №192 від 30.08.2007, посвідченого КачурГ.В. приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу та зареєстрованого у реєстрі за №3961 за адресою: Донецька обл., м.Єнакієво, с.Кам’янка, вул.Гагаріна,2"а", зокрема: на будівлю зерносховища (літ. Б-1); будівлю -масло цеху (літ. В-1); будівлю зерносховища (літ. Д-1); будівлю зерносховища (літ. Е-1); будівлю зерносховища (літ. Ж-1); будівлю зерносховища (літ. З-1); навісток (літ. К); колодязь (літ. Л); будівлю нарядної (літ. М-1); сарай (літ. Н); огорожу (літ. І-2); замощення (літ. І); вбиральню (літ. Г). Предмет іпотеки зареєстровано у реєстрі права власності за №9760538. Право власності підтверджується договором купівлі-продажу №54 від 29.10.2001, укладеного у простій письмовій формі, та зареєстрованого Єнакіївським БТІ 09.01.2002, витягом про реєстрацію права власності. Визначено спосіб реалізації застави: шляхом продажу цього майна публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Київське відділення ПАТ Промінвестбанку в м.Донецьк" від свого імені будь-якій особі. Рухоме майно, відповідно до договору застави майна №49 від 11.09.2009, зокрема: на сіялку для посіву пропасних культур KINZE модель 3600, рік випуску 2005, належить відповідачу-1 на підставі договору купівлі-продажу №196 АТ від 06.12.2005; трактор колісний JОHN DEERE модель 8420, рік випуску 2005, заводський №Р034474, двигун №, реєстраційний №313014 ТК, належить відповідачу-1 на підставі договору купівлі-продажу №195 АТ від 06.12.2005 та свідоцтва про державну реєстрацію АБ№237060 від 22.06.2006; зернозбиральний комбайн JОHN DEERE модель 9640і, рік випуску 2006, заводський №A079434, двигун №G608111280016, реєстраційний №04773 ТК; в комплекті жатка зернова JОHN DEERE 625R, жатки BRUNS належать відповідачу-1 на підставі договору купівлі-продажу №195 АТ від 06.12.2005 та свідоцтва про державну реєстрацію АБ№240177 від 22.06.2006; важка дискова борна KUHN моделі XL 60 "Discover", заводський №ЕС8797 належить відповідачу-1 на підставі договору купівлі-продажу №196 АТ від 06.12.2005. Визначено спосіб реалізації застави: шляхом продажу цього майна публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Київське відділення ПАТ Промінвестбанку в м.Донецьк" від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Донецьк-Агропродукт" будь-якій особі покупцю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Донецьк-Агропродукт" на користь публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Київське відділення ПАТ Промінвестбанку в м.Донецьк" відшкодування 25500грн. витрат по оплаті державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.03.2010 (судді: ЗапорощенкоМ.Д. –головуючий, ВолковР.В., НовіковаР.Г.) апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Донецьк-Агропродукт" задоволена часткова, рішення господарського суду Донецької області від 18.01.2010 скасовано в частині звернення стягнення на майно, позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Київське відділення ПАТ Промінвестбанку в м.Донецьк" задоволені частково, відмовлено публічному акціонерному товариству "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Київське відділення ПАТ Промінвестбанку в м.Донецьк" у задоволенні вимог щодо звернення стягнення на майно в рахунок виконання вимог банку за кредитним договором №545/1 від 09.12.2005, в іншій частині рішення залишено без змін, задоволено клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Донецьк-Агропродукт" про відстрочення виконання рішення господарського суду Донецької області від 18.01.2010 у справі №30/155, відстрочено виконання рішення господарського суду Донецької області від 18.01.2010 щодо стягнення 4749893,01грн. заборгованості, 837623,77грн. відсотків за користування кредитними коштами, 60033,39грн. комісійну винагороду до 01.10.2010.

Постанова мотивована тим, що місцевий господарський суд застосував подвійне стягнення заборгованості з боржника на користь кредитора, що є порушенням норм матеріального права.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.03.2010, а рішення господарського суду Донецької області від 18.01.2010 залишити без змін у зв'язку з неповним з'ясуванням судом апеляційної інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушенням норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю "Донецьк-Агропродукт" просить постанову апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, вказуючи на безпідставність її доводів.

У запереченні на касаційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю "Лан-Плюс" просить скасувати постанову апеляційної інстанції, а справу передати на новий розгляд.

Заслухавши представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (банк) та товариством з обмеженою відповідальністю "Донецьк-Агропродукт" (позичальник) 09.12.2005 укладено кредитний договір №545/1, згідно якого банк надає позичальнику кредит у сумі 4800000грн., на умовах передбачених цим договором.

Відповідно до пункту 3.2 кредитного договору, відсотки за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачується позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 17 відсотків річних. Відсотки нараховуються та сплачуються у тій валюті, в якій надано кредит.

Відсотки за користування кредитом нараховуються банком наступним чином: за період з дати надання кредиту по останній календарний день поточного місяця відсотки нараховуються в останній робочий день поточного місяця та сплачуються протягом 10 банківських днів. При розрахунку відсотків використовується метод факт/факт, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році; надалі відсотки нараховуються за період з першого календарного дня поточного місяця по останній календарний день поточного місяця в останній робочий день поточного місяця та сплачується протягом 10 банківських днів; в останньому місяці кредитування відсотки нараховуються за період з першого календарного дня поточного місяця по день погашення кредиту (без його обліку) в день погашення кредиту та сплачується в протягом 10 банківських днів.

Згідно пункту 4.3.4 кредитного договору про необхідність дострокової сплати кредиту, плати за кредит з вказаних підстав банк зобов'язаний письмово попередити позичальника не менше ніж за 10 календарних днів до вчинення необхідних дій по примусовому стягненню коштів.

Відповідно до договору про внесення змін №6 від 31.03.2008 до кредитного договору №545/1 від 09.12.2005 забезпечення кредиту є договори застави обладнання, іпотеки та майнових прав, укладені між банком та позичальником.

19.12.2008 сторонами підписаний договір №7, згідно якого внесені зміни до кредитного договору №545/1 від 09.12.2005 та процентна ставка встановлена на рівні 21% у гривні.

Відповідно до договору №25/545/1 від 11.09.2009 про внесення змін до кредитного договору №545/1 від 09.12.2005 пункт 2.1 кредитного договору викладено у наступній редакції: Банк надає позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 4749893,01грн. (ліміт кредитної лінії), на умовах передбачених цим договором, далі кредит або лінія. Ліміт кредитної лінії зменшується за наступним графіком: з 01.12.2009 ліміт встановлюється в сумі 3749893,01грн.; з 01.01.2010 ліміт встановлюється в сумі 1749893,01грн.

Пункт 2.2 кредитного договору викладено у наступній редакції: дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту 31.01.2010.

30.08.2007 між акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (заставодержатель) та товариством з обмеженою відповідальністю "Доннафтасервіс" (заставодавець) у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором укладено договір іпотеки №192.

Предметом даного договору визначено нерухоме майно за адресою: Донецькаобл., м.Єнакієво, с.Кам’янка, вул.Гагаріна,2а: будівля зерносховища (літ. Б-1); будівля масло цеху (літ. В-1); будівля зерносховища (літ. Д-1); будівля зерносховища (літ. Е-1); будівля зерносховища (літ. Ж-1); будівля зерносховища (літ. З-1); навіс-ток (літ. К); колодязь (літ. Л); будівля нарядної (літ. М-1); сарай (літ. Н); огорожа (літ. І-2); замощення (літ. І); вбиральня (літ. Г).

Предмет іпотеки зареєстровано у реєстрі права власності за №9760538. Право власності підтверджується договором купівлі-продажу №54 від 29.10.2001, укладеного у простій письмовій формі, та зареєстрованого Єнакіївським БТІ 09.01.2002, витягом про реєстрацію права власності.

До договору іпотеки №192 від 30.08.2007 укладений договір №52/192 від 11.09.2009 про внесення змін, у зв'язку з реорганізацією акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство), ідентифікаційний код 00039002, шляхом перетворення в публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" ідентифікаційний код 0039002, яке є правонаступником прав та обов'язків акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство).

Між акціонерним комерційно промислово-інвестиційним банком (заставодержавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Доннафтасервіс" (заставодавець) 11.09.2009 укладено договір про заставу майна №49.

Предметом даного договору сторонами визначено: сіялка для посіву пропасних культур KINZE модель 3600, рік випуску 2005 належить відповідачу-1 на підставі договору купівлі-продажу №196 АТ від 06.12.2005; трактор колісний JОHN DEERE модель 8420, рік випуску 2005, заводський №Р034474, двигун №, реєстраційний №313014 ТК належить відповідачу-1 на підставі договору купівлі-продажу №195 АТ від 06.12.2005 та свідоцтва про державну реєстрацію АБ №237060 від 22.06.2006; зернозбиральний комбайн JОHN DEERE модель 9640і, рік випуску 2006, заводський №A079434, двигун №, реєстраційний №04773 ТК. В комплекті жатка зернова JОHN DEERE 625R, жатки BRUNS належать відповідачу-1 на підставі договору купівлі-продажу №195 АТ від 06.12.2005 та свідоцтва про державну реєстрацію АБ №240177 від 22.06.2006; важка дискова борна KUHN моделі XL 60 "Discover", заводський №ЕС8797, належить відповідачу-1 на підставі договору купівлі-продажу №196 АТ від 06.12.2005.

Позивачем на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Донецьк-Агропродукт" 02.10.2009 направлено вимогу №02-05/1095 від 02.10.2009, де банком повідомлено, що позичальником не сплачено банку проценти за користування кредитними коштами за період з 01.12.2008 по 30.09.2009. Сума нарахованих банком та несплачених позичальником процентів за користування кредитними коштами та комісійних винагород на момент направлення вимоги складає: за користування кредитними коштами 802700,28грн.; за управління кредитною лінією 59324,57грн.

Відправка відповідачу вказаної вимоги підтверджена засвідченими копіями поштової квитанції від 02.10.2009 та рекомендованим повідомленням про вручення поштового повідомлення від 06.10.2009.

Згідно частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, тобто між сторонами склалися цивільні правовідносини, врегульовані положеннями Цивільного кодексу України.

Підставою позову позивачем визначено кредитний договір №545/1 від 09.12.2005 укладений між акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (банк) та товариством з обмеженою відповідальністю "Донецьк-Агропродукт" (позичальник).

За своєю правовою природою між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір, згідно якого банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України та частин 2, 3 статті 180 Господарського кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також всі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Сторони досягли всіх істотних умов, передбачених законом для даного виду кредитного договору: зокрема щодо його предмету, ціни та строку його дії, спірний договір є підписаним всіма сторонами, завірений печатками та містить всі необхідні для даного виду правочинів істотні умови, тому є укладеним.

Згідно частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до частини 3 статті 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивач свої зобов'язання за договором кредиту виконав у повному обсягу.

Відповідачем-1 не сплачено позивачу проценти за користування кредитними коштами за період з грудня 2008 року по 19.10.2009 та комісійну винагороду за управління кредитною лінією за період з грудня 2008 року по 19.10.2009 внаслідок чого утворилась заборгованість: 4749893,01грн. кредиту; 837623,77грн. відсотки за користування кредитними коштами (станом на 29.10.2009); 60033,39грн. комісійна винагорода (станом на 29.10.2009).

Тобто, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується з вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції правильно погодився з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення вимог позивача про стягнення 4749893,01грн. заборгованості за основною сумою кредиту, 837623,77грн. заборгованості за процентами та 60033,39грн. комісійної винагороди.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, у тому числі –заставою, видом якої за статтею 575 Цивільного кодексу України є іпотека.

Згідно частини 1 статті 574 Цивільного кодексу України підставою виникнення застави є договір.

Грошові зобов'язання відповідача-1 забезпечені іпотекою - договір іпотеки №192 від 30.08.2007 укладений позивачем з відповідачем-2, та заставою - договір про заставу майна №49 від 11.09.2009 укладений позивачем з відповідачем-1.

Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Аналогічні положення встановлені щодо іпотеки як виду застави нерухомого майна і в абзаці 3 статті 1 Закону України "Про іпотеку", приписи якого підлягають переважному застосуванню у справі як спеціальні.

Відповідно до пункту 1.1 іпотечного договору (зі змінами внесеними договором №52/192 від 11.09.2009) основним зобов'язанням, забезпеченим іпотекою є грошові зобов'язання відповідача-1 перед позивачем за кредитним договором, у тому числі –повернення кредиту, сплату процентів та комісійної винагороди, що відповідає статті 7 Закону України "Про іпотеку".

Згідно частини 1 статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 3 статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно статті 21 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" застава рухомого майна відповідно до параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, що виникає на підставі договору є одним з видів забезпечувальних обтяжень.

Відповідно до статті 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку з пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно статті 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі. Якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Обтяжувач має право на власний розсуд обрати один з таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах (стаття 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень").

Позивач також звернувся з вимогами звернути стягнення на майно, визначене у договорі іпотеки №192 від 30.08.2007, укладеного позивачем з відповідачем-2, та договорі про заставу майна №49 від 11.09.2009, укладеного позивачем з відповідачем-1.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що одночасне задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором, так і звернення стягнення на все майно, визначене договорами про заставу та іпотеку, без врахування вартості об'єктів та їх співвідношення з обсягом простроченої заборгованості, відсотків за користування кредитними коштами та комісійної винагороди за договором кредиту, є подвійним стягненням з боржника на користь кредитора.

Окрім цього, слід зауважити, що відповідно до положень статті 39 Закону України "Про іпотеку", у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

При цьому, судом першої інстанції у рішенні не було вказано вартості майна переданого відповідачами у заставу та іпотеку, та, відповідно не визначена початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

В суді апеляційної інстанції відповідачем-1 заявлено клопотання про відстрочення виконання рішення в частині стягнення боргу до 01.10.2010.

В обґрунтування заявленого клопотання скаржник посилається на те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Донецьк-Агропродукт" є сільськогосподарським підприємством. Основним видом діяльності підприємства є вирощування озимої пшениці, ярового ячменя, соняшника, додатковим видом діяльності є тваринництво. Для проведення весняно-польових робіт належним чином та своєчасного збору врожаю посіяних культур, проведення польових робіт з дотриманням агротехнологій (для придбання насіння, засобів захисту рослин, паливно-мастильних матеріалів), сплати заробітної плати, податків та інших обов'язкових платежів, у підприємства є потреба у вільному розпорядження власними коштами на рахунках. Для погашення існуючого боргу підприємству необхідно провести посівну компанію належним чином, провести збір врожаю та реалізацію продукції.

Відповідно до частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Оскільки вказана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.

На підставі викладеного, враховуючи ситуацію, яка склалася в сільському господарстві через економічну кризу, що потягло важкий фінансовий стан підприємства, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про задоволення клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Донецьк-Агропродукт" та відстрочив виконання рішення суду щодо стягнення заявлених позивачем сум боргу до 01.10.2010.

Інші доводи касаційної скарги про порушення під час прийняття оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права свого підтвердження не знайшли.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов вичерпних висновків щодо обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Таким чином, постанова апеляційного господарського суду є законною і обґрунтованою, тому підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі філії "Київське відділення Промінвестбанку в м.Донецьк" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.03.2010 у справі господарського суду Донецької області №30/155 залишити без змін.

Головуючий, суддя:С. Разводова Судді:Ж. Бернацька І. Плюшко