Рішення № 105912863, 26.08.2022, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/1626/22

Провадження № 2/202/1353/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2022 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська в складі головуючого судді Кухтіна Г.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, в м. Дніпрі, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,-

І. Стислий виклад позиції позивача.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , за результатами розгляду якого просила суд, на підставі ст. ст. 625, 1212 ЦК України, стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 97510,12 грн., з яких: 87832,00 грн. як безпідставно отриманих, 2598,86 грн. проценти за користування грошовими коштами, інфляційні збитки 7079,29 грн. за період з 24 квітня 2021 року по 18 квітня 2022 року; стягнути з відповідача судові витрати, в тому числі судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу 5000,00 грн. Заявлені вимоги були обґрунтовані тим, що позивач разом із своїм чоловіком вирішили зробити ремонт у своїй квартирі. Їм було рекомендовано як виконроба, що допоможе з ремонтом ОСОБА_3 , з яким в подальшому було укладено договір підряду. Далі ОСОБА_3 було повідомлено про необхідність здійснити оплати з вартості робіт та оплати будівельних матеріалів у сумі 87832,00 грн. на рахунок його дружини ОСОБА_2 . У зв`язку із чим, позивач направила на рахунок відповідачки відповідну суму. Після спливу строку виконання робіт, позивач разом із чоловіком приїхали до квартири та виявили, що жодних робіт проведено не було. Сам ОСОБА_3 вказував на те, що все виконає пізніше, потім зазначив, що жодних коштів від них не отримував, на телефонні дзвінки перестав реагувати.

Зі сторони відповідача відзиву, заперечень, пояснень, клопотань, заяв не надано.

ІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 22 квітня 2021 року між ОСОБА_4 , як замовником, та ОСОБА_3 , як підрядником, було укладено договір підряду №1-160421 (далі - договір).

Підрядник взяв на себе обов`язки по поточному ремонту приміщення із матеріалів поставки замовника і матеріалів підрядника за адресою: м.Дніпро, вул. Мандриківська, 234. Загальна вартість робіт та виробів становить152056,00 без пдв. Оплату за договором замовник здійснює у розмірі 40 % (60822 грн.) передоплати та 100 процентів передоплати за матеріали на протязі 3 календарних днів після підпису договору п.п. 2.1.1., 3.1 Договору.

Пунктом 3.3 договору сторони передбачили, що розрахунки за договором здійснюються у гривнях, в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок підрядника, зазначений у договорі.

Термін виконання робіт 2,5 місяці п.4.1. договору.

Судом встановлено, що умовами договору не передбачено/не вказано рахунок підрядника на який має бути сплачено кошти відповідно до п.3.3. Договору.

У відповідності до копії меморіального ордеру №39142184 від 26 квітня 2021 року ОСОБА_1 перерахувала кошти у сумі 87832,00 грн. за наступники реквізитами: отримувач АТ «ОТП Банк», Україна, код 21685166, банк отримувача - АТ «ОТП Банк», призначення платежу списання переказу Р2Р OTPBANK_Р2Р за 23 квітня 2021 року по НОМЕР_1 .

Доказів, що отримувач АТ «ОТП Банк», Україна, код 21685166, банк отримувача - АТ «ОТП Банк», призначення платежу списання переказу Р2Р OTPBANK_Р2Р за 23 квітня 2021 року по НОМЕР_1 є рахунком ОСОБА_2 суду не надано.

ІІІ. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно з статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння. По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою. По-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК).

До відсутності правової підстави вказана стаття відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала. Наприклад, коли правочин, на підставі якого передавалася річ, згодом був визнаний недійсним, скасованим, та інше, або коли закінчився строк дії договору, на підставі якого особа користувалася майном, тощо.

Окрім того, у даному конкретному випадку, суд вважає, що термін «за рахунок іншої особи», вживаний у тексті вказаної статті, по своїй суті, має більш ширше тлумачення та може бути застосований до відносин, що склались у даному випадку між сторонами, оскільки відповідачем/банком було безпідставно отримано грошові кошти, які мали б належати позивачу, тобто отримані відповідачем за рахунок позивача.

При регулюванні означених відносин, згідно до положень глави 83 ЦК України, суд бере до уваги, що суб?єктами зобов?язань, що виникають з безпідставного збагачення (тобто набувачем і потерпілим), можуть виступати, в тому числі, як фізичні, так і юридичні особи. Особа, що безпідставно отримала(зберегла) майно, повинна повернути його потерпілому. У разі невиконання цього обов?язку майно підлягає стягненню з означеної особи в судовому порядку.

В той же час, суду не було надано жодного доказу, що заявлені до стягнення кошти були перераховані саме на рахунок відповідача, що виключає можливість їх стягнення з такої особи.

Так, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Враховуючи встановлені судом у справі обставини, а також норми законодавства, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню повністю.

На підставі викладеного та керуючись, ст. ст. 4, 11, 76-78, 141, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення грошових коштів.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Повний текст рішення виготовлено 26 серпня 2022 року.

Суддя Г.О. Кухтін