Рішення № 10589968, 12.07.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.07.2010 Справа № 14/95-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Гридасова Ю.В. при секретарі Беловій О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "Український юридично-фінансовий центр", м. Київ

до Комунального підприємства "Азовкомунсервіс", м. Генічеськ

про стягнення17759грн.75коп.,

за участю представників

позивача - не прибув,

відповідача - не прибув.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 14 716 грн. 16 коп., інфляційні в розмірі 1 392 грн. 14 коп., 3% річних в розмірі 383 грн. 42 коп. та пеню за несвоєчасну виплату винагороди в розмірі 2 660 грн. 17 коп., відповідно до умов договору доручення від 06.11.2008 року № 1-юр/6-11-08. В обґрунтування позовних вимог позивач також посилається на положення ст. 526, ч. 1 ст. 530, ст. ст. 549, 550, 625, ч. 1 ст. 1002, ч. 4 ст. 1007 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 193, 224, ч. ст. 225, ст. ст. 226, 229, 230, 231, 234 Господарського Кодексу України.

Представники сторін, повідомлених про дату, час і місце проведення засідання господарського суду належним чином, відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися своїм правом на участь у вирішенні спору, позивачем надіслано на адресу суду клопотання про розгляд справи без участі його представника. Відповідач відзив на позовну заяву до дня засідання суду не представив.

Відповідно до положень ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Судом винесено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

Дослідивши наявні матеріали справи, господарський суд

в с т а н о в и в :

Між Приватним підприємством «Український юридично-фінансовий центр»та Комунальним Підприємством «Азовкомунсервіс»06.11.2008 р. укладений Договір доручення № 1-ЮР/6-11-08 (надалі за текстом –Договір).

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України. Відповідно до. ч. 1 ст. 1002 Цивільного Кодексу України повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч.4 ст. 1007 Цивільного Кодексу України довіритель зобов'язаний виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить. В силу ч. 1ст. 193 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання та інші участники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів та договору.

За умовами п. 2. 1. Договору позивач приймає на себе зобов'язання в межах цієї угоди здійснювати від імені відповідача комплекс юридичних та фактичних дій відповідно до його письмових вказівок та замовлень з метою представництва та захисту законних інтересів відповідача перед юридичними та фізичними особами при реалізації відповідачем своїх прав та обовязків, а саме:

2.1.1. вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг від боржників;

2.1.2. звертатися до Суду про звернення стягнення на майно боржників, які відмовляються оплачувати рахунки за споживання житлово-комунальних послуг або відшкодовувати завдані збитки майну, що перебуває у нього на балансі. А Відповідач згідно п. 2.2. Договору приймає від Позивача послуги та виплачує йому винагороду на умовах Договору;

Згідно п. 4.3. Договору показником виконання робіт (наданих послуг) позивачем за даним Договором є сума погашеної боржником заборгованості за житлово-комунальні послуги, яка фактично надійшла на розрахунковий рахунок відповідача.

Згідно п. 4.5. Договору базою для нарахування винагороди позивача за розрахунковий період є сума заборгованості, погашеної боржником у розрахунковому місяці, яка фактично надійшла на розрахунковий рахунок відповідача.

Згідно п. 4.6. Договору розмір винагороди позивача складає 20 % від фактичної суми погашеної заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Згідно п. 4.6. Договору відповідач зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок позивача суму винагороди протягом п'яти робочих днів з моменту підписання акту здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг).

Позивач свої зобов'язання виконав належним чином, що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) на загальну суму 161 720,55 грн., а відповідач свої зобов'язання не виконав належним чином, не сплатив суму винагороди у встановлений строк.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України, якщо у зобов'язання встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до п. 4.6. Договору та п. 3 актів (№ 1, 2, 3, 4, 5, 6) здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) винагорода позивача складає: 32 344,10 грн.

Відповідач частково сплатив суму винагороди - 17 627,94 грн., внаслідок чого станом на 05.05.2010 р. за відповідачем створилася заборгованість в сумі 32 344,10 - 17 627,94 = 14 716,16 грн.

Позивач надіслав претензію № 40 від 15.02.2010 р., яка була отримана 24.02.2010 р. відповідачем, але останній відповіді не надіслав та заборгованість не сплатив.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України (435-4) неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено що вразі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п. 6.5. Договору, - у разі прострочення Довірителем виконання грошового зобов'язання Довіритель на вимогу Повіреного зобов'язаний виплатити йому суму боргу з урахуванням пені за весь час прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, сторони не узгодили розмір пені у Договорі, оскільки не визначили на яву суму нараховується пеня (від суми боргу, договору, виконаних зобов'язань, тощо) і вказана обставина є підставою для відмови в задоволенні позову у зазначеній частині.

Згідно з вимогами частини 2 статті 625 ЦК України (435-4) боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача, розмір сум з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних становить, відповідно, 1392грн.14коп. та 383грн.42коп. однак, за розрахунком суду, розмір інфляційних становить 1343грн.78коп., а розмір 3% річних –382грн.22коп.

Відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу України (435-4) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині щодо стягнення 14716грн.16коп. основного боргу, 1343грн.78коп. з урахуванням встановленого індексу інфляції, 382грн.22коп. з урахуванням 3% річних. Не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині щодо стягнення 48грн.36коп. з урахуванням встановленого індексу інфляції, 1грн.20коп. з урахуванням 3% річних, 2660грн.42коп. пені.

Заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову залишається судом без задоволення, оскільки позивачем не обґрунтовано в чому саме полягає можливе утруднення чи унеможливлення виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача та позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1.           Позов задовольнити частково.

2.           Стягнути з Комунального підприємства "Азовкомунсервіс" (ідентифікаційний код - 32368086, адреса - 75500, Херсонська область, Генічеський район, м. Генічеськ, вул. Гоголя, 196, р\рахунок № 260097334 в АППБ "Аваль", МФО - 352093) на користь Приватного підприємства "Український юридично-фінансовий центр" (ідентифікаційний код –33941951, адреса –04071, місто Київ, вул. Оболонська, 23/48, оф. № 4, п\рахунок –26005045147201 в АІКБ "УкрСиббанк", МФО –351005) 14716грн.16коп. основного боргу, 1343грн.78коп. з урахуванням встановленого індексу інфляції, 382грн.22коп. з урахуванням 3% річних, 164грн.42коп. витрат по сплаті державного мита, 202грн.61коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.          В задоволенні іншої частини позову відмовити.

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).

Суддя Ю.В. Гридасов

Дата оформлення та підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України "23" липня 2010 р.