Рішення № 10589711, 13.07.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.10 Справа№ 32/93

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Палюх Г.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, м. Жидачів Львівської області

до відповідача: Приватного підприємства «ЗЕТЕ», м. Львів

про: стягнення 6551,11 грн.

Представники:

від позивача ОСОБА_2 приватний підприємець.

від відповідача не зявився

Позивачу розяснено його права та обовязки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_2, м.Жидачів Львівської області звернувся до господарського суду Львівської області з позовною заявою до Приватного підприємства «ЗЕТЕ», м. Львів про стягнення 6551,11 грн., з яких: 4600,00 грн. основний борг, 1625,33 грн. інфляційні витрати, 325,78 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 18.05.2010р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 01.06.2010р. Ухвалою суду від 01.06.2010р. розгляд справи відкладався до 15.06.2010р. Ухвалою суду від 15.06.2010р. розгляд справи відкладався до 30.06.2010 р. Ухвалою суду від 30.06.2010р. розгляд справи відкладався до 13.07.2010р.

Позивач в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав наведених у позовній заяві.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвал суду від 18.05.2010р., 01.06.2010р., 15.06.2010р. та 30.06.2010р. не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив.

Судом направлявся запит до Головного управління статистики у Львівській області, на який видано довідку № 20-09/1301 від 06.07.2010р. якою підтверджено адресу місцезнаходження відповідача, на яку судом надсилалися ухвали про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи.

Станом на 13.07.2010р. від відповідача відзив, докази сплати боргу, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Відповідно до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі

представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, повно та обєктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

05.02.2008р. між СПД ОСОБА_2 (експедитор) та ПП «ЗЕТЕ»(замовник) було укладено договір № 05/02 на перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі по тексту договір).

Згідно умов договору експедитор (позивач) зобовязався надати замовнику (відповідачу) послуги по перевезенню вантажів, як на території України так за її межами.

На виконання умов договору між сторонами 05.02.2008р. підписано заявку-угоду на транспортно-експедиційні послуги, в якій зазначено найменування вантажу, вагу та обєм вантажу, а також визначено пункт завантаження м. Луганськ та пункт розвантаження м. Львів, а також вартість перевезення у розмірі 5600,00 грн.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Позивач свої зобовязання по договору перед відповідачем щодо надання транспортних послуг виконав у повній мірі, що підтверджується підписаним обома сторонами актом про виконання транспортних послуг від 07.02.2008р. (оригінал акту оглянуто в судовому засіданні, копія знаходиться у матеріалах справи).

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.1. договору встановлено, що замовник (відповідач) перераховує на рахунок експедитора (позивача) повну вартість перевезення на протязі 3-х банківських днів з моменту отримання належним чином оформленої товаротранспортної накладної і рахунку на оплату.

У матеріалах справи знаходиться копія рахунку № 5 від 07.02.2008 р. на оплату транспортних послуг на загальну суму 5600,00 грн.

Відповідач підписавши акт про виконання транспортних послуг від 07.02.2008р.

визнав виконання позивачем зобовязань по наданню послуг перевезення вантажу, протилежного відповідачем не доведено.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобовязання по договору перед позивачем щодо оплати наданих послуг по перевезенню вантажу виконав частково на суму 1000,00 грн., внаслідок чого у нього виникла заборгованість на загальну суму 4600,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачу, які підлягають стягненню, інфляційні втрати на загальну суму 1625,33 грн. та три проценти річних на загальну суму 325,78 грн.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані, підставні та такі, що підлягають до задоволення повністю.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 6, 11, 526, 530, 625, 627-629, 908, 909 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства «ЗЕТЕ», м. Львів, вул. Пасічна, 88/40 (р/р 26007053806419 в ЗГРУ «ПриватБанк»м. Львів, МФО 325321, код ЄДРПОУ 35227894) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, (р/р НОМЕР_2 у ЛФ ВАТ «Укргазбанк», МФО 325967, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1) 4600 грн. основного боргу, 1625,33 грн. інфляційних втрат, 325,78 грн. 3% річних, 102 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст. 116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя