Рішення № 105896784, 21.06.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2022 року м. Київ № 640/4659/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув у спрощеному провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Київській областіпро зобов`язання вчинити дії, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просить:

- зобов`язати ГУ ДПС у Київській області скласти висновок про повернення ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 32 051,16 грн. з відповідного бюджету та подати такий висновок до ГУ ДКС України у Київській області.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.03.2020 відкрито спрощене провадження без виклику сторін та проведення судового засідання.

Як вбачається з матеріалів справи позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити посилаючись на доводи викладені в позовній заяві.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, ухвала про відкриття провадження у справі з позовними матеріалами отримана відповідачем 11.03.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105104868378.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір на підставі наявних письмових доказів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

13 березня 2016 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії CM № 000032 від 23.03.2016р., видане на підставі рішення Ради адвокатів Хмельницької області від 09.03.2016р. № 3-2.4/16.

19 липня 2016 року позивач був взятий на облік в Білоцерківський об`єднаній державній податковій інспекції, як особа, що провадить незалежну професійну діяльність (адвокат) - платник ЄСВ.

За період перебування на обліку, як адвокат, позивач сплатив до бюджету наступні грошові кошти щодо єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування:

17 квітня 2018 року сплачено 8 448,00 грн. (згідно квитанції № 31356036 від 17.04.2018р.);

18 жовтня 2018 року сплачено 8 044,80 грн. (згідно квитанції № 36117790 від 18.10.2018р.);

18 січня 2019 року сплачено 2 754,18 грн. (згідно квитанції № 38312789 від 18.01.2019р.);

11 лютого 2019 року сплачено 982,87 грн. (згідно квитанції № 1-1440К від 11.02.2019р.);

19 квітня 2019 року сплачено 2 754,18 грн. (згідно квитанції № 40648875 від 19.04.2019р.);

19 липня 2019 року сплачено 2 754,18 грн. (згідно квитанції № 21/66330 від 19.07.2019р.);

11 жовтня 2019 року сплачено 2 754,18 грн. (згідно квитанції від 11.10.2019р.);

09 січня 2020 року сплачено 719,36 грн. (згідно квитанції № 10.0.1575323770.1 від 09.01.2020);

15 січня 2020 року сплачено 58,27 грн. (згідно квитанції № 0.0.1581135132.1 від 15.01.2020);

30 січня 2020 року сплачено 2 754,18 грн. (згідно квитанції № 0.0.1599857921.1 від 30.01.2020р.);

05 лютого 2020 року сплачено 26,96 грн. (згідно квитанції № 0.0.1605632372.1 05.02.2020р.).

Загальний розмір грошових коштів, сплачених позивачем в якості ЄСВ та штрафних санкцій становить 32051,16 грн.

У той же час, починаючи з 2010 року і по теперішній час, позивач також є найманим працівником. За весь вказаний період роботодавець сплачував за позивача єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, що підтверджується індивідуальною відомістю Пенсійного фонду України про застраховану особу ОСОБА_1 (форми ОК-7 та ОК-5).

Із зазначених відомостей Пенсійного фонду України можна чітко прослідкувати період і місяці, коли за позивача єдиний внесок сплачував роботодавець (ідентифікаційні коди роботодавців: 23362711 та 413644485) і коли при цьому позивач подвійно сплачував єдиний внесок, як самозайнята особа (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Як наслідок, в лютому 2020 року позивач звернувся до Головного управління ДПС у Київській області із заявою, в якій посилаючись на наведені вище обставини просив перерахувати надміру або помилково сплачені кошти у сумі 32 051,16 грн на рахунок, що вказаний в заяві.

Листом від 20.02.2020 №1661/10-36-50 в задоволенні поданої заяви відмовлено з огляду на те, що суми, на які нараховано єдиний внесок самостійно позивачем, не перевищують максимальний розмір бази нарахування.

За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом і просить його задовольнити.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК) в частині компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб щодо адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Законом №2464-VI.

Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відносини щодо сплати єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом №2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Інше тлумачення правових норм, якими врегульована сплата єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм Закону №2464-VI був зроблений Верховним Судом в постанові від 27.11.2019 у справі №160/3114/19 та в подальшому підтриманий, зокрема в постанові від 04.12.2019 в адміністративній справі №440/2149/19.

Застосовуючи наведені норми, суд виходить з того, що протягом 2017-2020 років позивач був найманим працівником, у цей період роботодавець сплачував за нього єдиний внесок у розмірі, визначеному Законом № 2464-VI, що не заперечується відповідачем та підтверджується індивідуальними відомостями Пенсійного фонду України про застраховану особу, які долучені до позовної заяви.

Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження адвокатської діяльності ГУ ДПС не надало. Наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю посвідчує лише таке право, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від цієї діяльності доходу.

Відтак, встановлених Законом № 2464-VI підстав для сплати позивачем єдиного внеску в розмірі 32051,16 грн не було.

Згідно з частиною тринадцятою статті 9 Закону №2464-VI (у редакції Закону України від 04.07.2013 р. № 406-VII, чинній до 02.04.2020) суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Встановивши обставини щодо сплати позивачем єдиного внеску в розмірі 32051,16 грн за відсутності у нього відповідного обов`язку, суд приходить до висновку про те, що позивач має право на повернення цих грошових коштів.

Водночас, на переконання суду, позивач помилково вважає, що зобов`язання контролюючий орган скласти висновок про повернення коштів є належним способом захисту порушеного права позивача. Право позивача може бути відновлено шляхом стягнення грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 27.05.2020 №560/4304/18.

Частиною п`ятою статті 9 Закону №2464-VI встановлено, що сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

На час виникнення спірних правовідносин процедура зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повернення платникам, на яких згідно із Законом №2464-VI покладено обов`язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску, визначалась Порядком зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 №6.

Пунктом 6 цього Порядку передбачено, що зарахування у рахунок майбутніх платежів або повернення надміру (помилково) сплаченого єдиного внеску здійснюється на підставі заяви платника. Повернення платникам коштів здійснюється підрозділом органу доходів і зборів, відповідальним за ведення фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку, нижчого рівня за рахунок поточних надходжень на рахунок 3719, на який сплачено кошти, що повертаються (абзац перший пункту 9 Порядку).

На час вирішення спору по суті заявлених позовних вимог аналогічні за змістом норм містяться в п.п.5, 6 Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів №417 від 23.07.2021.

Право особи, яка звертається до суду з позовом, самостійно та на свій розсуд розпоряджатися своїми правами, зокрема і щодо визначення предмета і підстав позову є складовою диспозитивності як одного із принципів адміністративного судочинства (пункт 4 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС)).

Відповідно до частини другої статті 9 КАС суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Гарантуючи кожній особі право в порядку, встановленому КАС, звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, стаття 5 КАС одночасно визначає, у який спосіб особа може просити суд їх захистити, зокрема шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4 частини першої цієї статті).

Відмова відповідача повернути позивачу помилково сплаченого єдиний внеску свідчить про бездіяльність з боку відповідача щодо повернення коштів. Відтак, предметом позову у цій справі є бездіяльності відповідача, внаслідок якої порушено право позивача на майно, а належним способом захисту порушеного права є стягнення помилково сплачених коштів з рахунку, на який кошти сплачені.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявності підстав для захисту і відновлення порушених прав позивача шляхом стягнення на користь ОСОБА_1 помилково сплачених грошових коштів в сумі 32051,16 грн з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, штрафів / пені з цього внеску з відповідного рахунку Головного управління ДПС у Київській області.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути на користь ОСОБА_1 помилково сплачені грошові кошти в сумі 32051,16 грн (тридцять дві тисячі п`ятдесят одна грн 16 коп.) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, штрафів / пені з цього внеску з відповідного рахунку Головного управління ДПС у Київській області.

3. Стягнути судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80 грн (вісімсот сорок грн 80 коп.) на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Головне управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797, адреса: Украина, 03151, мисто Киив, ВУЛИЦЯ НАРОДНОГО ОПОЛЧЕННЯ, будинок 5А).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя П.О. Григорович