Рішення № 10589659, 30.06.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.10 Справа№ 32/95

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Палюх Г.І., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „РІВНЕТРАНССЕРВІС”, м.Рівне.

До відповідача: Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, м.Стрий Львівська область.

Про стягнення 52020,37 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Вашета С.П. представник (довіреність б/н від 02.07.2007р.).

Від відповідача: не з»явився.

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „РІВНЕТРАНССЕРВІС”, м.Рівне звернулось з позовом до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, м.Стрий Львівська область про стягнення 55 020,37 грн. з яких 45526,42 грн. основний борг, 4653,74 грн. штраф (пеня), 3912,69 інфляційних втрат та 927,52 грн. 3% річних. Згідно заяви про зміну позовних вимог до стягнення підлягає 52020,37 грн. з яких 42526,42 грн. основний борг, 4653,74 грн. штраф (пеня), 3912,69 грн. інфляційні втрати, 927,52 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 21.05.2010р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 01.06.2010р. Ухвалою суду від 01.06.2010р. розгляд справи було відкладено на 15.06.2010р. в зв»язку з неявкою сторін та невиконанням ними вимог ухвали суду. В судовому засіданні 15.06.2010р. розгляд справи відкладено на 30.06.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні 30.06.2010р. позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити з врахуванням заяви про їх зміну. В частині стягнення 3000,00 грн. основного боргу просив провадження у справі припинити на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

Відповідач в судове засідання не з»явився, подав повідомлення телеграфом бланк № 97 від 28.06.2010р. про відкладення розгляду справи у зв»язку з його відрядженням.

Суд, проглянувши клопотання відповідача не вбачає підстав для його задоволення, при цьому суд виходить з наступного:

В попередньому судовому засіданні 15.06.2010р. представник відповідача заперечував проти заявок на перевезення та гарантійних листів надісланих електронною поштою на електронну адресу позивача, в зв»язку з чим заявляв усне клопотання про надання можливості ознайомитись із матеріалами справи. Для надання відповідачу можливості ознайомитись з матеріалами справи розгляд справи було відкладено на 30.06.2010р. Але ні відповідач, ні його представник не з»явились до суду для ознайомлення з матеріалами справи, причин не пояснили, подавши клопотання про відкладення розгляду справи.

Отже, з вищенаведеного слідує, те що відповідач зловживаючи процесуальними правами своїми діями свідомо невиправдано затягує судовий процес, порушує права інших учасників процесу, що суперечить вимогам ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Водночас згідно ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов»язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об»єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відкладення розгляду справи за обставин, визначених у ч. 1 ст. 77 ГПК України, є обовязком лише за умови неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні.

Представник позивача заперечив проти відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що клопотання відповідача не підтверджене документально, вказуючи на те, що відповідач, таким чином затягуючи судовий процес, ухиляється від сплати боргу, наполягав на вирішенні спору по суті.

Відповідачем в попередньому судовому засіданні надано відзив вх. №11422 від 15.06.2010р., в якому він визнає борг частково в сумі 8000,00 грн., вказуючи, що вартість перевезень була різна, домовленість про вартість перевезень здійснювали в телефонному режимі. Відповідач вказує, що за надання послуг на загальну суму 393000,00 грн. ним було сплачено 385000,00 грн., відтак сума боргу становить 8000,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності відповідача по наявних у ній матеріалах, яких достатньо для встановлення обставин справи та вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача господарський суд встановив:

31.03.2009р. між ФОП ОСОБА_2 (замовник) та ТзОВ «Рівнетранссервіс»(перевізник) було укладено договір № 331 на міжнародні автомобільні перевезення вантажів (далі по тексту договір), згідно умов якого визначено, що даний договір регулює взаємовідносини між перевізником та замовником, які виникають при здійсненні перевезень в міжнародному сполученні і розрахунки за ці послуги.

За умовами п.3.1. договору для здійснення конкретних перевезень замовник подає по факсу або електронній пошті заявки, але не пізніше 24 годин до запланованої подачі автомобіля під завантаження. В заявці, підписаній уповноваженю особою замовника і завіреній печаткою, повідомляється про кількість автомобілів; необхідний рухомий склад (вид напівпричепа); дата і час подачі автомобіля, точна адреса завантаження/розвантаження; назва та адреса відправника і отримувача вантажу; назва та адреса митниці відправлення та призначення; строк доставки вантажу; відомості про вантаж: назва, кількість місць, вага брутто, габарити (об»єм), при необхідності клас небезпеки); прізвища та імена контактних осіб, відповідальних за завантаження та розвантаження, їх телефони; вартість перевезення та умови оплати; митні переходи, експедиторські фірми по обробці вантажів на митних переходах, особливості перевезення конкретного вантажу та інші додаткові інструкції.

Порядок розрахунків передбачений сторонами у роділі 7 договору, а саме, згідно п.7.1.- п.7.5 договору розмір та порядок оплати за транспортні послуги визначається сторонами в додатках або заявках. Розрахунки за надані послуги здійснюються шляхом банківського переказу замовником грошових коштів на рахунок перевізника, якщо інше не передбачено в заявці. Розрахунки по оформленню провізних документів на вантаж, carnet, TIR здійснюється за рахунок замовника, якщо інше не передбачено в заявках. Підставою для оплати послуг є надані замовнику після закінчення перевезення рахунки, акти виконаних робіт, CMR-накладні з відміткою вантажоотримувача про прийняття вантажу та інші документи, вказані в заявці. Строк оплати становить 10 календарних днів з моменту отримання замовником документів вказаних в п.7.4. даного договору.

Згідно п.8.8. договору у випадку затримки в оплаті рахунків замовник сплачує штраф

в розмірі 0,3% від суми заборгованості за кожний день прострочки.

На виконання умов договору позивач здійснив перевезення вантажу «Деревина паливна дрова колоті»з м.Стрий до Італії, згідно міжнародних товарно-транспортних накладних CMR № 000429, № 002936, № 00193, № 002621, № 002884, № 002945, № 002898.

Позивач надсилав відповідачу документи, необхідні для оплати згідно умов договору, але відповідач не дотримав умов п.7.5 договору про оплату за перевезення.

Відповідач надіслав позивачу електронною поштою гарантійний лист від 14.10.2009р. у якому вказав графік погашення заборгованості, але не дотримався його умов, відтак станом на 12.05.2010р. борг становить 45526,42 грн. Граничний строк оплати за здійснені позивачем перевезення настав 05.09.2009р.

Зважаючи на часткову оплату відповідачем боргу в сумі 3000,00 грн. (платіжне доручення № 88 від 14.05.2010р.), основний борг становить 42526,42 грн.

Позивач згідно п.8.8. договору та з врахуванням вимог ст.231 ГК України, ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань» нарахував 4653,74 грн. штрафних санкцій (пені).

Крім того, відповідно до ст.625 ЦК України позивач нарахував інфляційні та 3% річних, що згідно поданого ним розрахунку становлять 3912,69 грн. інфляційних втрат та 927,52 грн. три проценти річних.

Відтак, загальна сума заборгованості становить 52020,37 грн. з яких 42526,42 грн. основний борг, 4653,74 грн. штраф (пеня), 3912,69 грн. інфляційні втрати, 927,52 грн. 3% річних.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Положеннями ст.ст.627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обовязковим для виконання сторонами.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні пложення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За умовами ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч.1 ст.307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Факт виконання позивачем своїх зобовязань по договору підтверджується

міжнародними товарно - транспортними накладними CMR № 000429, № 002936,

№ 00193, № 002621, № 002884, № 002945, № 002898 (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Позивач здійснював перевезення згідно заявок відповідача від 29.06.2009р.; від 13.07.2009р.; від 17.07.2009р.; від 20.07.2009р.; від 23.07.2009р. На виконання умов договору після здійснення перевезення позивач надсилав відповідачу рахунки, міжнародні товарно-транспортні накладні, які були отримані відповідачем, що підтверджується поштовими повідомленнями № 2060572 від 28.07.2009р. отримано 30.07.2009р.; № 2055145 від 31.07.2009р., вручено 07.08.2909р.; № 2048653 від 06.08.2009р. вручено 26.08.2009р.; № 2079290 від 12.08.2009р. вручено 26.08.2009р.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п.7.5. договору строк оплати становить 10 календарних днів з моменту отримання замовником документів вказаних в п.7.4. даного договору.

Відповідач в строки передбачені в п.7.5. договору оплати повністю не провів.

В матеріалах справи є гарантійний лист СПДФО ОСОБА_2 від 14.10.2009р. надісланий ТзОВ «Рівнетранссервіс»електронною поштою, в якому відповідач гарантував оплату заборгованості перед позивачем та просив прийняти графік сплати заборгованості: 15.10.2009р. 10000,00 грн; 20.10.2009р. 12000,00 грн.; 23.10.2009р. 15000,00 грн.; 26.10.2009р. 12000,00 грн.; 30.10.2009р. 15000,00 грн.; 02.11.2009р. 12000,00 грн. 06.11.2009р. 15000,00 грн. 09.11.2009р. 12000,00 грн.; 13.11.2009р. 14526,42 грн.

Крім того, в судовому засіданні 15.06.2010р. представник позивача надав гарантійний лист відповідача від 22.04.2010р. в якому відповідач гарантував оплату заборгованості згідно наступного графіку: 28.04.2010р. 4000,00 грн.; 06.05.2010р. 5000,00 грн.; 13.05.2010р. 5000,00грн.; 20.05.2010р. 6000,00 грн.; 27.05.2010р. 6000,00 грн.; 03.06.2010р. 7000,00 грн.; 10.06.2010р. 6 000,00 грн.; 17.06.2010р. 6000,00 грн.

Відповідач графіків погашення заборгованості не дотримався, заперечуюи наявність у нього заборгованості та надсилання таких листів.

Надані відповідачем в судовому засіданні 15.06.2010р. докази сплати заборгованості по справі не приймаються судом як належні, оскільки як вбачається з підстав платежу вони здійснені за інші попередні періоди перевезення, які не є предметом спору.

Крім того не заслуговують на увагу суду заперечення відповідача наведені в судовому засіданні 15.06.2010р. про те, що він не надсилав жодних гарантійних листів позивача.

Позивач передав ТзОВ «Спартак», товариству, яке займається обслуговуванням комп»ютерної техніки, на діагностику системний блок, який йому належить та використовується як поштовий сервер домену www. rst. rv.ua.

В судовому засіданні 30.06.2010р. представник позивача представив суду лист-відповідь від 17.06.2010р. надану на запит позивача ТзОВ «Спартак», в якому останній підтвердив те, що у налаштуваннях поштового серверу позивача дійсно присутній реєстраційний запис користувача myroslav@rts.rv.ua із резервуванням під цей обліковий запис місця під поштову скриньку та FTP-доступ. В обліковому записі, архівних даних до нього та електронних журналах реєстрації дійсно є відмітки про надходження двох електронних листів електронної пошти 14.10.2009р. та 22.04.2009р. з адреси timber2000ua@gmeil.com.

Як вбачається із матеріалів справи, ця ж електронна адреса timber2000ua@gmeil.com. вказана відповідачем у заявках.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він

не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Всупереч умовам п.7.5 договору відповідач не сплатив повністю вартість перевезень, відтак борг становить 42526,42 грн., який підтверджений матеріалами справи та підлягає стягненню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак з відповідача правомірно підлягає до стягнення, згідно поданого розрахунку позовних вимог 3912,69 грн. інфляційних втрат та 927,52 грн. три проценти річних.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.

Пунктом п.8.8. договору передбачено, що у випадку затримки в оплаті рахунків замовник сплачує штраф в розмірі 0,3% від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Проаналізувавши норми ст.549 ЦК України, та заслухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку, що штраф передбачений сторонами п.8.8. договору має правову природу пені, оскільки розраховується за кожний день прострочення. Крім того, слід зазначити, що при нарахуванні штрафу позивач посилався на ст.231 ГК України та ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошови зобов»язань».

Відтак позивач правомірно нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним розрахунку становить 4653,74 грн.

У матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не подані докази, які б свідчили про погашення боргу, або ж спростовували належними та допустимими доказами позовні вимоги чи сам факт надання транспортних послуг.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та є такими, що підлягають до задоволення частково.

В частині стягнення 3 000,00 грн. боргу провадження у справі слід припинити на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, у зв»язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За умовами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати слід стягнути з відповідача повністю відповідно до ст.49 ГПК України, оскільки спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст.ст. 11,526, 530, 549, 610, 612, 625, 627-629, 908, 909 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 317 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 75, п.1-1 ст.80, 82-84, 115, 116 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, 82400, АДРЕСА_1 (реєстраційний номер фізичної особи-підприємця ЄДР НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальність „РІВНЕТРАНССЕРВІС”, юр. адреса: 33028, м.Рівне, вул.Мазепи, 29/20, факт. адреса: 33027, м.Рівне, вул.Д.Галицького, 19, офіс 607, (код ЄДРПОУ 33276798) 42526,42 грн. основного боргу, 4653,74 грн. пені, 3912,69 грн. інфляційних втрат, 927,52 грн. три проценти річних, 550,21 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати згідно вимог ст.116 ГПК України, після набрання рішенням суду законної сили.

4. В частині стягнення 3000,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя