Рішення № 10589646, 15.07.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.10                                                                                           Справа№ 9/81

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.,

при секретарі Козак І.Б.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрофтранс», м. Прилуки, Чернігівської області,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональна транспортна експедиційна компанія», м. Львів, Львівської області,

Про стягнення 3200 грн.00 коп. та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: не прибув,

Від відповідача: Прокоф»єва О.О. –п/к за довіреністю від 23.06.2010р.,

Представнику роз»яснено права та обов”язки передбачені ст. 22 ГПК України, зокрема право та підстави відводу судді, відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді – не подано. Представник не наполягає на технічній фіксації судового процесу.

Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрофтранс», м. Прилуки, Чернігівської області, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональна транспортна експедиційна компанія» (скорочене найменування –ТзОВ «ІТЕК», м. Львів, про стягнення 3200 грн.00 коп. та стягнення судових витрат: 102,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 180 грн. 00 коп. - добових витрат на відрядження, 1600,00 грн. –витрат на проживання, 1337,96 грн. –суму витрат на проїзд в господарський суд 29.06.10р.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 25.05.2010р. порушено провадження у справі і розгляд справи призначено на 29.06.2010р., про що сторони були належним чином повідомлені (докази –в матеріалах справи).

В судовому засіданні 29.06.10р. було оголошено перерву до 15.07.2010р., про що сторони були повідомлені під розписку (докази –в матеріалах справи).

Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав усні пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, станом на 15.07.10р. надіслав по пошті клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача, додатково, 180 грн. 00 коп. - добових витрат на відрядження, 1600,00 грн. –витрат на проживання, 1337,96 грн. –суму витрат на проїзд, подав докази у справу, просить стягнути з відповідача на свою користь 3200 грн.00 коп. - основного боргу та судові витрати: 102,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач, 29.06.10р. подав письмове заперечення на позовну заяву, 15.07.2010р. подав заперечення на клопотання позивача, просить відмовити позивачу у стягненні з відповідача додаткових витрат: 180 грн. 00 коп. добових витрат на відрядження, 1600,00 грн. –витрат на проживання, 1337,96 грн. –витрат на проїзд, пояснила, що вказані витрати позивачем є завищеними та суперечать судовій практиці та чинному законодавству України, а за проїзд власним автомобілем –витрати не відшкодовуються, просить в позові відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення представника відповідача, прийшов до висновку, розглядати даний спір по суті без участі представника позивача, який подав всі документи у справу, у попередньому судовому засіданні надавав усні пояснення, в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду даної справи без участі представника позивача.

В ході розгляду справи ВСТАНОВЛЕНО.

Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртрофтранс»є юридичною особою ( п. 2.1. Статуту), йому присвоєно ідентифікаційний код: 34549294, дата первинної державної реєстрації: 04.08.2006р., дата останньої реєстраційної дії: 03.02.2010р. № запису: 10621450000000944, місцезнаходження: Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Переяславська, 35/26 (п. 1.5. Статуту), одним із видів діяльності товариства за КВЕД: 60.24.0. Діяльність автомобільного вантажного транспорту, зазначене підтверджується довідкою з ЄДРПОУ серії АА № 316573, Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 114536, Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ № 595743 поданий станом на 25.06.2010р., Статутом ТзОВ «Укртрофтранс», який зареєстрований у встановленому законом порядку –03.02.2010р.

Як вбачається із п. 1.2. Статуту ТзОВ «Укртрофтранс», який зареєстрований у встановленому законом порядку –03.02.2010р. за № запису: 10621450000000944,) Товариство є правонаступником прав та зобов»язань Приватного підприємства «Укртрофтранс».

Реорганізація Товариства проведена шляхом перетворення, яка затверджена Установчими зборами засновників ТзОВ «Укртрофтранс»від 01.02.2010р. (Протокол № 1 від 01.02.10р.).

Цивільна правоздатність Товариства виникає з моменту його державної реєстрації (п. 2.2. Статуту).

Відповідно до ст. 104 ЦК України, при перетворенні юридичної особи одного виду в юридичну особу іншого виду (зміна організаційно-правової форми) до новоствореної юридичної особи переходять права і обов»язки попередньої.

Директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрофтранс»є Трофіменко Віта Миколаївна, обрана на посаду директора Товариства Загальними зборами учасників ТзОВ «Укртрофтранс»(Протокол № 2 від 03.02.2010р.).

Відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональна транспортна експедиційна компанія»(скорочене найменування –ТзОВ «ІТЕК») ( п. 1.1.1., п. 1.1.2. Статуту) є юридичною особою (Розділ 3 Статуту), місцезнаходження: 79021, м. Львів, вул. Кульпарківська, буд. 93/204 (п. 1.1.3. Статуту), йому присвоєно код ЄДРПОУ 34814953, державна реєстрація Статуту у новій редакції проведена: 18.12.2007р. № запису 14151050002015487, дата первинної реєстрації: 18.12.2006р., викладене підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 153959, Статутом ТзОВ «Інтернаціональна транспортна експедиційна компанія», який зареєстрований у встановленому законом порядку.

Згідно частини 1 ст. 143 ЦК України –установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут. Аналогічна вимога для підприємства як організаційної форми господарювання, викладена у статті 62 ГК України.

Юридична особа вважається створеною і набуває права юридичної особи (правосуб»єктності) з дня її державної реєстрації (ч. 4 ст. 87 ЦК України) у порядку визначеному чинним законодавством України ( ст. 89 ЦК України).

Статтею 56 ГК України визначено порядок утворення суб»єкта господарювання, вимоги до установчих документів (ст. 57 ГК України), а набрання чинності установчих документів, визначено у статті 58 Господарського кодексу України.

Зміни до установчих документів юридичної особи набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації, а у випадках, встановлених законом, - з моменту повідомлення органу, що здійснює державну реєстрацію, про такі зміни.

Діяльність незареєстрованого суб»єкта господарювання, який підлягає державній реєстрації, забороняється.

Єдиним установчим документом для товариства з обмеженою відповідальністю є його статут, який в свою чергу, є локальним нормативним актом, обов»язковим як для всіх учасників цього товариства, так і для самого товариства як юридичної особи, і на підставі статуту товариство в особі відповідного органу управління виступає учасником цивільних правовідносин.

Статтею 91 ЦК України передбачено цивільну правоздатність юридичної особи, а одночасно з правоздатністю у юридичної особи виникає дієздатність, відповідно до ст. 92 ЦК України, і цивільна правоздатність (відповідно до ч. 2 ст. 91 ЦК України) може бути обмежена лише за рішенням суду.

Станом на час розгляду справи господарським судом є чинним Статут ТзОВ «Укртрофтранс», дата державної реєстрації –03.02.2010р., Товариство відповідно до п. 1.2. Статуту є правонаступником прав та зобов»язань Приватного підприємства «Укртрофтранс», зміни до Статуту, в т.ч. про правонаступництво зареєстровані –03.02.2010р.

Частиною 4 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», передбачено, що дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи є датою державної реєстрації юридичної особи.

Статтею 29 вищевказаного Закону, передбачено державну реєстрацію змін до установчих документів, яка здійснюється за процедурами передбаченими частинами першою-п»ятою статті 25 та частинами другою –третьою статті 27 цього Закону для проведення державної реєстрації юридичної особи, отже, і в цьому випадку, дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації змін до статуту юридичної особи є датою державної реєстрації юридичної особи.

Отже, як позивач, так і відповідач у справі № 9/81 є юридичними особами, в розумінні ст. 1 та ст. 21 ГПК України, їх установчі документи, в т.ч. зі змінами та доповненнями, зареєстровані в установленому законом порядку, є належними сторонами у даній справі.

Вищенаведеним спростовуються, зокрема, твердження відповідача (заперечення від 29.06.10р.) про те, що позивачем не надано належних доказів зміни організаційно-правової форми підприємства, що позов подано неналежною особою, з огляду на те, що позивачем за позовом є ТзОВ «Укртрофтранс», в той час, коли долучені документи до позову стосуються Приватного підприємства «Укртрофтранс», так як ТзОВ «Укртрофтранс» є правонаступником прав та зобов»язань ПП «Укртрофтранс», з дати державної реєстрації змін та доповнень до установчих документів Товариства (докази –в матеріалах справи).

З матеріалів даної справи вбачається, що між позивачем (Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртрофтранс», яке є правонаступником ПП «Укртрофтранс», м. Прилуки) та відповідачем (Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональна транспортна експедиційна компанія»(скорочене найменування –ТзОВ «ІТЕК», м. Львів) 10 грудня 2008р. був укладений Договір-доручення № 08-12-10/1 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні (далі за текстом –Договір-доручення).

Згідно умов Договору-доручення (п. 1.1.) довіритель (перевізник або його довірена особа) доручає повіреному за винагороду здійснювати пошук і підбір вантажовласників (замовників чи їх повірених осіб) з метою забезпечення вантажами транспортні засоби (перевізника) для транспортування їх в міжнародному та міжміському сполученні.

Повірений, діючи за дорученням довірителя організовує перевезення найманим вантажним транспортом, довіреною особою власника якого він є, відповідно до вимог чинного законодавства України, Статуту автомобільного транспорту, міжнародної Конвенції і угод в галузі міжнародних перевезень, Правил перевезень вантажів та інших законодавчих та нормативних актів, що регулюють правові відносини в галузі перевезень вантажів в межах України та міжнародному сполученні (п. 1.2.).

Загальні положення та умови перевезення сторонами за цим договором передбачені у розділі 2 Договору-доручення.

Так в п. 2.2. Договору-доручення передбачено, що конкретні умови перевезення обумовлюються в заявці на кожне перевезення, яка є невід»ємною частиною даного договору.

Обов»язки сторін за вказаним Договором-доручення сторони визначили у розділі 3 договору, ціни –у розділі 4, платежі та порядок розрахунків у розділі 5 договору.

Зокрема, в п. 5.1. Договору-доручення визначено, що платежі за надані послуги, згідно даного договору, здійснюються шляхом банківського переказу на підставі рахунку, встановленого перевізником, порядок та терміни оплати (п. 5.2. Договору-доручення) обумовлюються у разовій заявці, направленій перевізнику перед конкретним перевезенням (групою перевезень). Обов»язковою умовою оплати є надання експедитору перевізником оригіналів товарно-транспортної накладної або CMR з відповідними відмітками про одержання вантажу, рахунку, акту виконаних робіт та податкової накладної, оформлених згідно нормативних документів.

Відповідальність сторін передбачена у розділі 7 Договору-доручення, претензії і спори –розділом 9 договору.

На виконання умов зазначеного Договору-доручення, 18 грудня 2008 року між сторонами був укладений письмовий договір –Заявка на перевезення вантажів автомобільним транспортом, а саме: позивач (ПП «Укртрофтранс», правонаступником якого з 03.02.2010р. є ТзОВ «Укртрофтранс») зобов»язувався прийняти вантаж до перевезення та доставити його в пункт призначення за маршрутом: м. Берегово - м. Київ, дата завантаження: 18.12.2008р., місце завантаження: м. Берегово, вулиця Б. Хмельницького, 163 (Берегівський консервний завод, фірма «Нідан +»), місце розвантаження: м. Київ, дата розвантаження –19.12.08р., характер вантажу - соки на палєтах: 20 т., вартість фрахту –3200, 00 грн. в т.ч. ПДВ, автотранспорт: № тягача СВ 4628 АІ, № причіпу СВ 6618 ХХ, а відповідач зобов»язувався сплатити за перевезення, що підтверджується договором - Заявкою від 18.12.2008р.

Умови оплати за вказаною Заявкою від 18.12.08р.: 10-14 днів після отримання комплекту оригіналів документів: ТТН, рахунок, акт виконаних робіт, податкова накладна, акт бою.

Заявка на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 18 грудня 2008 року підписана повноважними особами двох сторін, їх підписи засвідчено печатками сторін, є невід»ємною частиною Договору-доручення від 10 грудня 2008р. № 08-12-10/1 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні.

Зазначений договір по суті та правовій природі є договором транспортного перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому (міжміському) сполученні, договір складений у письмовій формі, підписаний представниками двох сторін, їх підписи засвідчені печатками, відповідно до статті 207, 204 ЦК України, є правомірним правочином.

За договором перевезення вантажу (ст. 307 ГК України та ст. 909 ЦК України) одна сторона (виконавець) зобов”язується доставити довірений їй другою стороною (замовнику) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачу), а замовник зобов”язується сплатити перевезення вантажу встановлену плату.

Предметом цього договору є перевезення Перевізником вантажу Замовнику (Вантажоодержувачу).

Згідно товарно-транспортної накладної (далі –за текстом ТТН) 02 АБЕ № 979224 (Типова форма № 1-ТН, яка затверджена наказом Мінтрансу, Мінстату України 29.12.95р. № 488/346), 18.12.2008 року, мало місце перевезення вантажу, автомобілем Renault CB № 4628 АІ, як зазначено в ТТН: автопідприємство ТзОВ «ІТЕК»(мовою оригіналу в ТТН: ООО «ІТЕК»г. Львов), (замовник, платник ) ТзОВ «Нидан+»(ООО «Нидан+»г. Берегово), вантажовідправник: ТзОВ «Нидан+»(г. Берегово) м. Берегово, вантажоотримувач: ДП «Ф Формула»м. Київ», пункт навантаження: м. Берегово, вул. Б.Хмельницького, 163, пункт розвантаження: м. Київ, вул. Большая Окружная, 4, причіп: СВ 6618 ХХ, вантаж: соки в асортименті, в кількості –9984, на суму 89809,92, згідно документів (докази –у справі).

Вантаж зазначений у ТТН 02 АБЕ № 979224, був доставлений, за місцем призначення, що посвідчується відповідною відміткою вантажоотримувача в ТТН: ДП «Ф.Формула»м. Київ, вул. Героїв Космосу, 4, без будь-яких претензій та зауважень зі сторони вантажоотримувача (докази –у справі).

Прийняття виконаних позивачем транспортних послуг за вищевказаною ТТН підтверджується Актом № ОУ-0000161 надання послуг.

Загальна вартість наданих позивачем відповідачу послуг з перевезення вантажу становить з ПДВ - 3200,00 грн.

Виконання зобов»язань за вказаним вище договором на перевезення вантажу, оцінку якій надано вище, є предметом спору за даним позовом, не містять зі сторони замовника жодних застережень, зауважень щодо перевезення, типу автомобіля, завантаження/розвантаження, не містить виправлення дати (докази в матеріалах справи).

Станом на час постановлення рішення у даній справі, заборгованість відповідача перед позивачем складає 3200 грн. 00 коп. основного боргу.

Позивач з метою врегулювання спору у досудовому порядку, відповідно до розділу 9 Договору-доручення, направив відповідачу претензію-вимогу за № 2 від 16.11.2009р. про оплату робіт, у якій зазначив, що оплата має бути проведена протягом 10-днів з дня отримання даної претензії. До претензії були позивачем долучені також документи, на підставі яких позивачем у претензії ставиться зазначена вимога про оплату.

Претензію позивача за № 2 від 16.11.2009р. про оплату робіт, відповідач отримав під розписку, 07.12.09р., що підтверджується поштівкою № 1125218 (оригінал - оглянуто в судовому засіданні, копія –у справі).

Відповідачем на зазначену вище претензію позивача за підписом Директора ТзОВ «ІТЕК»С.М. Болотського за Вих. № 10-01-21/02 було надано відповідь, з якої вбачається, що у відповідь на претензію по оплаті заборгованості за перевезення від 16.11.2009р. /дослівно/ «Тимчасово підприємство неспроможне вчасно виконати взяті на себе договірні зобов»язання. Таке несприятливе фінансове становище на підприємстві спричинене наявністю в економіці держави інфляційних процесів та невиконання іншими підприємствами своїх договірних зобов»язань перед нашим товариством. Станом на сьогоднішній день ТОВ «Інтернаціональна транспортна експедиційна компанія»активно здійснює заходи по стягненню заборгованості. Як варіант, пропонуємо розрахуватись актом взаємозаліку продукцією (додаток № 1), отриманою за борги перед нами іншими підприємств, яку можна отримати на складі у м. Полтава шляхом само вивезення» (оригінал відповіді на претензію з Додатком № 1 –оглянуто у судовому засіданні, копії - у справі).

Викладеним у тексті відповіді наданої відповідачем на претензію позивача за підписом Директора ТзОВ «ІТЕК»С.М.Болотського за Вих. № 10-01-21/02, фактично спростовуються заперечення відповідача, які були надані до господарського суду 29.06.2010р. (вхідний № 12337).

Представником відповідача не спростовані обставини викладені у відповіді на претензію.

Під час надання відповіді на претензію, керівник ТзОВ «ІТЕК», в грудні 2009р., жодним чином не вказує на порушення виконання позивачем умов Договору-доручення від 10.12.08р. та/або умов Заявки від 18.12.08р., як от неотримання ним документів на вказане перевезення, оригіналів ТТН, відсутність підпису в ТТН представника ТзОВ «ІТЕК», не настання строку для оплати за вказаної вище заявкою тощо. Разом з тим, відповідачем не заперечується факт поставки позивачем вантажу за вищевказаним перевезенням.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 року № 15-рп/2002, передбачене ст. ст. 5 - 8 ГПК України в редакції 1991 року ( з 01.01.2004р. і ст. 222 ГК України) досудовим врегулюванням спору встановлено не обов»язок, а право суб»єкта господарювання чи іншої юридичної особи –учасника господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів звернутися до нього з письмовою претензією.

Разом з тим, згідно із частиною восьмою ст. 222 ГК України одержувач претензії зобов»язаний повідомити заявника про результати розгляду претензії. Строк розгляду претензії її одержувачем встановлено частиною шостою статті 222 ГК України.

Згідно із п. 40 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008р. № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України», якщо господарський суд при розгляді справи дійде висновку, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони, яка не надала відповідь на претензію, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору на підставі частини другої статті 49 ГПК України.

Отже виходячи із вищенаведеного, судом, поряд з іншими доказами (стаття 43 ГПК України), надано правову оцінку змісту викладеному у відзиві на претензію за підписом Директора ТзОВ «ІТЕК»С.М. Болотського за Вих. № 10-01-21/02, враховуючи при цьому основні засади цивільного законодавства (ст. 3 ЦК України), на думку господарського суду, викладене у цій відповіді на претензію носить справедливий, добросовісний та розумний характер.

Відповідач, заперечуючи проти позову (вх. № 12337 від 29.06.10р. та від 15.07.2010р. вх. № 13412), не надав господарському суду жодних доказів про те, що з його сторони позивачу були виставлені (заявлені) претензії (вимоги, зауваження тощо) щодо оформлення, подання, комплектності документів за перевезення вантажу за маршрутом м. Берегово –м. Київ (вантажоотримувач: ДП «Ф Формула»м. Київ», вул. Большая Окружная, 4), не зважаючи на те, що ухвалою господарського суду від 25.05.2010р. господарським судом запропоновано сторонам вжити заходів до врегулювання спору у добровільному порядку, а відповідача - подати інші документи, які можуть бути доказами у справі, відповідно до ст. 43 ГПК України.

Статтею 43 ГПК України передбачено змагальність сторін, відтак сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, в розумінні статей 33 та 34 ГПК України.

Стаття 173 ГК України передбачає, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Стаття 175 ГК України визначає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту, що звичайно ставляться, а відповідно до вимог статті 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Згідно частини другої п. 2 ст. 908 ЦК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо перевезень встановлюється договором, якщо інше не встановлено ЦК України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За договором перевезення вантажу (ст. 307 ГК України та ст. 909 ЦК України) одна сторона (перевізник) зобов”язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачу), а відправник зобов”язується сплатити перевезення вантажу встановлену плату.

Аналогічні вимоги викладені у ст. 316 ГК України, які стосуються договору транспортного експедирування.

Частиною 1 ст. 916 ЦК України передбачено, що за перевезення вантажу ... стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Особа, яка порушила зобов”язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 614 ЦК України).

Суд заслухав пояснення представника позивача, які були ним надані у судовому засіданні 29.06.2010р., та відповідача, оглянув та дослідив подані докази, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позов позивача обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення, а саме: стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3200,00 грн. –основного боргу.

Судові витрати покласти на сторін пропорційно задоволених позовних вимог, згідно з ст. 49 ГПК України, а саме: стягнути з відповідача на користь позивача 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позивач просить, додатково, стягнути з відповідача на свою користь понесені ним судові витрати: 180,00 грн. - добових витрат на відрядження, 1600,00 грн. - витрат за проживання, 1337,96 грн. - витрат на проїзд у зв»язку із явкою на розгляд справи 29.06.2010р. в господарський суд Львівської області.

Оглянувши та дослідивши подані в цій частині позивачем документи, суд приходить до висновку, що зазначене клопотання позивача належить відхилити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розглядаючи клопотання позивача (вхідний № 12877 від 06.07.10р.) про покладення на відповідача: 180,00 грн. - добових витрат на відрядження, 1600,00 грн. - витрат за проживання, 1337,96 грн. - витрат на проїзд у зв»язку із явкою на розгляд справи 29.06.2010р. в господарський суд Львівської області, суд виходив з позиції Вищого господарського суду України, яка викладена в Роз»ясненні Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»та п. 29 Інформаційного листа ВГСУ від 18.03.2008р. № 01-9/164 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році», у яких, зокрема, зазначено, що до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК України відносяться, зокрема суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (ст. 30 ГПК).

Згідно зі ст. 30 ГПК України, в судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи.

Позивач - ТзОВ «Укртрофтранс»не належить до осіб, передбачених ст. 30 ГПК України, а представник позивача (Трофіменко Віта Миколаївна), яка прибула в судове засідання 29.06.2010р., хоч і є керівником Товариства, однак, як посадова особа для дачі пояснень в порядку та на підставі ст. 30 ГПК України –господарським судом не викликалася, отже витрати, здійснені позивачем та пов»язані з участю його представника в судовому засіданні не можуть бути віднесені до інших витрат пов»язаних з розглядом справи та стягнуті з відповідача.

Водночас у господарського суду немає передбачених законом підстав вважати відповідними витратами згадані у наведеному клопотанні позивача видатки сторони у справі, а так само зазначати про відмову в їх стягненні у резолютивній частині судового рішення, як просить відповідач (заперечення (вх. 13412 від 15.07.10р.).

Якщо сторона у справі вважає, що зазнала збитків у зв»язку з оплатою видатків на відрядження, проживання, проїзд свого працівника (Трофіменко В.М.) до господарського суду Львівської області, або з оплатою послуг фахівця (крім адвоката), який не перебуває з нею у трудових відносинах, то вона не позбавлена права звернутися в установленому законом порядку до іншої сторони (сторін) з позовною вимогою про відшкодування збитків.

Крім того, суд звернув увагу на те, що зазначені позивачем розміри витрат, що здійснені ним у зв»язку із відрядженням на судове засідання 29.06.2010р. значно перевищують витрати передбачені законодавством для відряджень в межах України.

Так, п. 1. Постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 663 Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон для працівників підприємств, установ та організацій усіх форм власності встановлено такі граничні норми добових витрат: у разі коли до рахунків на оплату вартості проживання у готелях не включаються витрати на харчування, для відряджень у межах України - 30 грн., в той час, як позивач просить за перебування у відрядженні свого представника по довіреності Трофіменко Віти Миколаївни, яка перебуває з ТзОВ «Укртрофтранс»у трудових відносинах, є керівником юридичної особи, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ № 595743 (Витяг виданий станом на 25.06.2010р.), з 28.06.2010 року по 30.06.2010 року, за 3 дні, 180,00 грн.

Відповідно Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. N 663 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р. N 977) встановлено, що відшкодування витрат на наймання житлового приміщення за добу становить не більше як 250,00 грн., позивач заявив клопотання на оплату за наймання житла 1600, 00 грн. за два дні, що на 1100,00 грн. більше, ніж передбачено законодавством до відшкодування.

Згідно з п. 1.7. Наказу Міністерства фінансів України № 59 від 13.03.1998 року (Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 березня 1998 за № 218/2658) Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон витрати на проїзд до місця відрядження і назад відшкодовуються в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов'язаних із придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, та страхових платежів на транспорті.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 1, 2, 43 - 47, 12, 15, 21, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44 - 49, 69, 77, 82 - 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовільнити повністю.

2.          Стягнути з боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональна транспортна експедиційна компанія»(скорочене найменування –ТзОВ «ІТЕК») (місцезнаходження: 79021, м. Львів, вул. Кульпарківська, буд. 93/204, код ЄДРПОУ 34814953) на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрофтранс»(код ЄДРПОУ 34549294, місцезнаходження: 17500, Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Переяславська, 35/26) 3200 грн. 00 коп. - основного боргу, 102 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя