Рішення № 105892673, 19.08.2022, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 серпня 2022 рокум. Ужгород№ 260/2134/22 14: 07 год

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Скраль Т.В.

при секретарі Шестак Н.В.,

за участю сторін:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Головне управління ДПС у Закарпатській області - представник Буря Олександр Олександрович,

третя особа: Відділ державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) - представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52, код ЄДРПОУ 43143065), третя особа на стороні відповідача: Відділ державної виконавчої служби в м. Ужгород Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Заньковецької, 10, код ЄДРПОУ 35045459) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 19 серпня 2022 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі складено 24 серпня 2022 року.

17 червня 2022 року ОСОБА_1 звернулася з позовною заявою до Головного управління ДПС у Закарпатській області, третя особа на стороні відповідача: Відділ державної виконавчої служби в м. Ужгород Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), якою просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 01.12.2021 р. за № Ф-10859-13 на суму 10499,54 грн., виданої Головним управлінням ДПС у Закарпатській області.

04 липня 2022 року ухвалою суду відкрито провадження у даній адміністративній справі.

1. Позиції сторін.

Позивач свої позовні вимоги аргументував тим, що 16 грудня 2002 року на підставі рішення Закарпатської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 14 жовтня 1994 року позивачці надано право на заняття адвокатською діяльністю, про що їй видано відповідне свідоцтво № 21/141. 3 листопада 2009 р. до 10 травня 2022 р. позивач перебувала в трудових відносинах з AT «Райффайзен Банк» на посаді провідного менеджера з претензійно-позовної роботи (м. Уж город) управління пізнього збору заборгованості клієнтів роздрібного бізнесу Департаменту проблемної заборгованості роздрібних клієнтів. У відповідності до вимог податкового законодавства з 05.07.2018 р. позивач зареєстрована та перебуває на обліку як платник єдиного внеску, про що свідчить довідка Ужгородської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру від 05.07.2018 р. за №1807010700029. За весь період роботи в AT "Райффайзен Банк", в т.ч. 2020-2022 роки роботодавець позивача - AT «Райффайзен Банк» сплатив єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працівника ОСОБА_1 . Зокрема, за 2020 рік в загальній сумі 62 958,04 гривень, що підтверджується довідкою про доходи ОСОБА_1 за 2020 рік від 21.04.2021 р. та за 2021 рік в загальній сумі 62733,71 гривень, що підтверджується випискою з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (за формою ОК-7), виданою Пенсійним фондом України від 09 червня 2022 р. Звертає увагу суду, що зазначене свідчить, що як самозайнята особа позивач не працює та доходів від професійної діяльності не отримує. Позивач (адвокат) своє право на заняття адвокатською діяльністю реалізовувала не як самозайнята особа, а як найманий працівник на посаді провідного менеджера з претензійно-позовної роботи (м. Ужгород), Управління пізнього збору заборгованості клієнтів роздрібного бізнесу департаменту проблемної заборгованості роздрібних клієнтів Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» та не провадить незалежну професійну діяльність як самозайнята особа.

19 липня 2022 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування якого вказано, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в контролюючому органі, що свідчать дані податкового обліку та реєстрів, що відображені у єдиній інформаційній системі контролюючого органу. Дані обставини не заперечуються позивачем. Так, відповідно до даних Єдиного реєстру адвокатів України Бойко Оксана Михайлівна є адвокатом (свідоцтво №21/141 від 16.12.2002). Позивач перебуває у статусі фізичної особи, яка займається незалежною професійною діяльність відповідно, ознака незалежної професійної діяльності (була встановлена контролюючим органом 05.07.2018 року за №07111939, КВЕД 69.10, категорія страхувальника 230. Тобто позивач з 05.07.2018 року є платником єдиного внеску згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону. У зв`язку з наявною заборгованістю станом на 30.11.2021 року у розмірі 10499,54 грн. по платежу 70 71040000 «Для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність», Головним управління ДФС у Закарпатській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10859-13 від 01.12.2021 року за IV календарний квартал 2019 року- IV календарний квартал 2020 року.

01 серпня 2022 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому зазначає, що факт нарахування та утримання єдиного внеску із заробітної плати позивачки за період з грудня 2019 року по грудень 2020 року підтверджується звітами (форма ОК-7) та довідкою АТ "Райффайзен Банк Аваль" № 177/11-647 від 21.04.2021р. про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження адвокатської дія льності індивідуально, Відповідачем до суду не надано та у відзиві на позовну заяву про наявність таких доходів не зазначено. Наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу.

Представником третьої особи письмових пояснень щодо позову, у строк встановлений ухвалою суду від 04 липня 2022 року, не подано та не повідомлено про причини неподання.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, однак про час і дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення, яке вручено 20 липня 2022 року та повернулося до суду 25 липня 2022 року.

У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Під час розгляду справи позивача позов підтримала повністю, просила суд його задовольнити з мотивів, що у ньому наведені. Додатково суду пояснила, що до грудня 2019 року сплачувала самостійно страхові внески, а з 01 грудня 2019 року припинила сплачувати, оскільки такі сплачувалися роботодавцем Акціонерним товариством "Райфайзен Банк".

Представник відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позову заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

2. Обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що ОСОБА_1 16 грудня 2002 року на підставі рішення Закарпатської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 14 жовтня 1994 року надано право на заняття адвокатською діяльністю, що підтверджується свідоцтвом № 21/141, (а.с. 13).

З 05 липня 2018 року адвокат Бойко Оксана Михайлівна зареєстрована та перебуває на обліку у податковому органі як платник податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру, що підтверджується довідкою Форми № 34-ОПП, ( а.с.14).

Згідно запису трудової книжки позивачки № 33 від 03 липня 2019 року ОСОБА_1 переведена на посаду провідного менеджера з претензійно-позовної роботи (м. Ужгород), Управління пізнього збору заборгованості клієнтів роздрібного бізнесу департаменту проблемної заборгованості роздрібних клієнтів Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» та згідно запису № 35 від 10 травня 2022 року - звільнена за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України, (а.с.19)

01 серпня 2021 року ГУ ДПС у Закарпатській області (код ЄДРПОУ ВП 44106694) сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-10859-13, відповідно до якої ОСОБА_1 зобов`язано сплатити 10 499,54 грн заборгованості зі сплати єдиного внеску, (а.с. 12).

Не погоджуючись з податковою вимогою, позивачка звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Підпунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що працівник - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Також частиною 3 статті 4 цього ж Закону № 5076-VI визначено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Приписами статті 13 Закону № 5076-VI встановлено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з статтею 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом 2 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI передбачено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI визначено, що до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме, наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 та пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI встановлено, що єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Водночас, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

З огляду на наведене слідує, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте, за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. Разом з тим, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відтак, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Щодо посилання відповідача на інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, а саме, на необхідність сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в податкових органах, мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, то суд зазначає, що у такому разі здійснюється подвійна його сплата (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 160/3114/19, від 05.12.2019 року у справі № 260/358/19, від 27.02.2020 року у справі № 0440/5632/18.

Судом встановлено, що оскаржувану податкову вимогу ГУ ДПС у Закарпатській області від 01 серпня 2021 року № Ф-10859-13 сформовано за 4 квартал 2019 року 4 квартал 2020 року, відповідно до розрахунку єдиного внеску по вимозі (недоїмки) № Ф-10859-13 від 01.12.2021 року.

Разом з тим, у період з 04 листопада 2009 року по 10 травня 2022 року позивачка була офіційно працевлаштова в АТ "Райффайзен Банк" на посаді провідного менеджера з претензійно-позовної роботи (м. Ужгород) управління пізнього збору заборгованості клієнтів роздрібного бізнесу департаменту проблемної заборгованості роздрібних клієнтів, (а.с. 15).

Таким чином, у спірні періоди позивачка була найманим працівником, а тому, у цей період саме роботодавець позивачки - АТ "Райффайзен Банк" сплачував єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством.

Підтвердженням наведеному є також індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 форми ОК-7, які містяться в матеріалах справи за спірний період, (а.с. 16-17).

Суд зазначає, що факт перебування особи на обліку в податкових органах не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, зокрема, самозайнятих осіб, здійснюється контролюючим органом незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

З огляду на те, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то у розумінні Закону № 2464-VI позивачка була застрахованою особою, і єдиний внесок за неї в період, за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску ОСОБА_1 ще і як самозайнятою особою, яка має право провадити незалежну професійну діяльність, проте, не отримувала дохід від неї.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідачем не доведено належними, достатніми доказами правомірне нарахування позивачці ОСОБА_1 єдиного внеску як особі, що провадить незалежну професійну діяльність, що стало підставою для виникнення недоїмки у сумі 10 499,54 грн., тому суд дійшов висновку про протиправність вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області за № Ф-10859-13 від 01 грудня 2021 року, а відтак така підлягає скасуванню.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу свого рішення на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України та зважаючи на доводи адміністративного позову, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та, відповідно, наявність правових підстав для задоволення позову з мотивів, що зазначені вище у рішенні.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачка при зверненні до суду сплатила судовий збір у розмірі 992, 40 грн., що підтверджено квитанцією від 15 червня 2022 року № 147864672, (а.с. 8).

Відповідні судові витрати належить компенсувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 255 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області за № Ф-10859-13 від 01 грудня 2021 року.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області, як відокремленого підрозділу ДПС (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина,52, код ЄДРПОУ ВП 44106694) судові витрати у розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні, 40 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяТ.В.Скраль