Рішення № 10589210, 21.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/20521.07.10 За позовом                    Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Мій дім”

До                               Товариства з обмеженою відповідальністю „Метро Кеш енд Кері Україна”

Про                               стягнення 16460,94 грн.

                                                                                 Суддя Удалова О. Г.

Представники сторін:

від позивача           Мардан О.О. (за дов.)

від відповідача          Рибій М.І. (за дов.)

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Мій дім” з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Метро Кеш енд Кері Україна” про стягнення 76318,13 грн., з яких 59108,58 грн. становить сума заборгованості за поставлений за договором поставки товарів та надання послуг № 22106 від 01.01.2008 року, але неоплачений товар, 8065,73 грн. – сума збитків від інфляції, 2143,82 грн. –три проценти річних. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у тому числі витрати на послуги адвоката в сумі 7000 грн., які він включає до загальної суми позовних вимог.

Під час розгляду справи позивачем подано заяву про уточнення розміру позовних вимог з врахуванням якої позов заявлено про стягнення 16460,94 грн., з яких 13868,60 грн. становить сума основного боргу, 1867,82 грн. – сума збитків від інфляції, а 724,52 грн. –три проценти річних та витрати на послуги адвоката в сумі 7000 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем обов’язків за договором поставки товарів та надання послуг № 22106 від 01.01.2008 року.

Відповідач позовні вимоги відхилив повністю, виклавши свої заперечення у поданому суду відзиві. Зокрема, відповідач посилається на те, що за згодою сторін 16.03.2010 року спірний договір припинив свою дію, а п. 4.5 вказаного договору передбачено, що у випадку його розірвання кінцевий розрахунок між сторонами має бути проведений протягом 10 днів після дати підписання кінцевого акту звірки розрахунків, враховуючи, що вказаний акт підписано сторонами лише під час розгляду даної справи в суді, станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду обов’язок відповідача по перерахуванню спірних коштів ще не настав.

Крім того, відповідач зауважує на тому, що згідно з підписаним сторонами актом звірки розрахунків заборгованість відповідача перед позивачем становить 13304,48 грн., що складає меншу суму, ніж заявлено позивачем у поновній заяві до стягнення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2010 року порушено провадження по справі.

Розгляд справи неодноразово відкладався, в судовому засіданні оголошувалась перерва.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

01.01.2008 року позивач та відповідач уклали договір поставки товарів та надання послуг № 22106 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач постачає та передає у власність відповідача, а відповідач приймає та оплачує товари згідно з замовленнями відповідача та товаросупровідною документацією, які є невід’ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору відповідач зобов’язаний поставляти товари за цінами, зазначеними у специфікації/прас-листі, затвердженому сторонами, до якого застосовується Додаток № 1 пункт. 1.2 Ціна поставленого товару міститься у товарних накладних, які надаються відповідачем позивачу до головного офісу для здійснення оплати та складаються на підставі кількості поставленого товару, яка зазначена у транспортній накладній з відповідними можливими виправленнями, згідно з актами розбіжностей.

Під час дії Договору позивачем відповідачу постачався товар, що сторонами не заперечується та підтверджується доданими до матеріалів справи копіями видаткових та транспортних накладних.

Пунктом 9.1 Договору визначено, що він укладений строком до 31.12.2008 року. Строк дії Договору автоматично продовжується у випадку, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення його строку дії будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір змінити його чи припинити його дію.

Як слідує з матеріалів справи, вказаних дій сторонами здійснено не було, а отже, дію Договору продовжено.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що сторони можуть розірвати Договір, повідомивши іншу сторону за 1 місяць до передбачуваного розірвання.

Листом № 18 від 11.02.2009 року позивач просив відповідача вважати Договір таким, що закінчує свою дію з 01.03.2009 року.

Як слідує зі змісту вказаного листа, а саме: відмітки відповідача, його було отримано 16.02.2009 року.

Частинами 2, 3 ст. 188 ГК України встановлено, що:

- сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором (ч. 2);

- сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (ч. 3).

Отже, сторони у встановленому чинним законодавством та Договором порядку дійшли згоди про розірвання Договору з 16.03.2009 року.

Відповідно до п. 3.2 Договору відповідач здійснює вчасний розрахунок за товари. Оплата виконується шляхом банківського переказу на рахунок відповідача, зазначений у ст. 10 Договору протягом терміну платежу, зазначеного у п. 1.1 Додатку № 1. Відповідач має право затримати оплату за товари, якщо товарні накладні чи податкові накладні не відповідають вимогам, передбаченим законодавством, цим договором, інструкціям відповідача, або містять помилки, розбіжності, доки помилки чи розбіжності у відповідних документах не буде виправлено. Відповідач зобов’язаний попередити позивача про недоліки у одержаних товарних накладних та податкових накладних протягом 3-х робочих днів з дня їх отримання по телефону та додатково по факсу чи електронній пошті. Товарні накладні без номеру замовлення та вхідного складського номеру будуть відсилатися назад та не будуть оплачуватися відповідачем.

Проте, пунктом 4.5 Договору визначено, що у випадку розірвання Договору, або подання будь-якою стороною повідомлення про розірвання Договору, сторони протягом не більше 30 днів здійснять перевірку розрахунків, залік зустрічних вимог та підписання акту звірки взаємних розрахунків. Відповідач має право зупинити платежі позивачу на цей строк. Остаточні розрахунки між позивачем та відповідачем мають бути завершені протягом 10 днів після дати підписання кінцевого акту звірки взаємних розрахунків.

Як слідує з матеріалів справи, вказаний акт сторонами підписано лише під час розгляду справи в суді, а саме: 25.06.2010 року.

Зі змісту акту перевірки розрахунків (дата складення 25.06.2010 року) слідує, що заборгованість відповідача перед позивачем за умовами Договору становить 13868,60 грн.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, виходячи з умов Договору (п. 4.5), у відповідача виникає заборгованість перед позивачем на 11 день з дня, коли був підписаний акт звірки взаємних розрахунків, тобто в даному випадку з 06.07.2010 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У той же час, згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне зобов’язання), згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З викладеного вище слідує, що на дату звернення позивача з даним позовом до суду (03.04.2010 року) обов’язок відповідача по оплаті спірних коштів ще не настав, а отже, вказаний обов’язок не може вважатись простроченим, і, відповідно, не відбулося порушення прав позивача.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 13868,60 грн. задоволенню не підлягають як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Також суд бере до уваги і той факт, що під час розгляду справи в суді відповідач спірну заборгованість визнав та не заперечував проти її оплати, а відтак, питання сплати спірних коштів могло бути вирішено сторонами і без втручання суду.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 1867,82 грн. та трьох процентів річних в сумі 724,52 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як слідує з розрахунку позивача, він нараховує три проценти річних та збитки від інфляції за період з лютого 2009 року по березень 2010 року.

Проте, як встановлено вище, обов’язок відповідача по оплаті спірної заборгованості виник лише після підписання сторонами акту перевірки розрахунків, тобто після 25.06.2010 року.

За таких обставин, враховуючи, що відповідно до ст. 625 ЦК України три проценти річних та збитки від інфляції нараховуються лише за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, а в період, за який вказані санкції позивачем нараховані та заявлені до стягнення, обов’язок відповідача по оплаті позивачу спірних коштів ще не був прострочений, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 1867,82 грн. та трьох процентів річних в сумі 724,52 грн. задоволенню не підлягають які такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем не доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, з огляду на що, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються позивача.

Крім того, враховуючи відмову в задоволенні позову, стягненню з відповідача також не підлягають і витрати на послуги адвоката в сумі 7000 грн.

При цьому, зважаючи на те, що в даному випадку позивачем сплачено державне мито за вимоги про стягнення витрат на послуги адвоката, які відносяться до складу судових витрат, а чинним законодавством не передбачено сплату державного мита з судових витрат, до яких відносяться витрати на послуги адвоката, сплачене позивачем державне мито за вказану вимогу підлягає поверненню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Мій дім” (08600, Київська область, м. Васильків, вул. Грушевського, 15, код 34627932, р/р 26043019201 в АТ „Банк Богуслав” м. Києва, МФО 380322) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито в сумі 70 (сімдесят) грн., перераховане платіжним дорученням № 395 від 28 квітня 2010 року, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

Суддя                                                                                 О. Г. Удалова