Рішення № 10589099, 22.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/30322.07.10

За позовом Закритого акціонерного товариства «Розмарин»

до 1. Дніпровської районної у м. Києві ради

2. Управління оренди та приватизації комунального майна Дніпровської

районної в м. Києві ради

3. Комунального підприємства «Фінансово-розрахунковий центр

«Дніпровський»

про визнання частково недійсним рішення

Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від Позивача Сопов В.М. предст.,

Від Відповідача 1. Дещенко О.М. предст.,

2. не з'явилися,

3. Алексенко В.Ю. предст.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство «Розмарин»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дніпровської районної у м. Києві ради, Управління оренди та приватизації комунального майна Дніпровської районної в м. Києві ради, Комунального підприємства «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський», та просить визнати незаконним та скасувати підпункт 3.3.3 пункту 3 рішення Дніпровської районної у міста Києві ради № 464 від 27.05.2010 «Про внесення змін до деяких рішень Дніпровської районної у місті Києві ради»в частині доповнення Додатку № 2 рішення Дніпровської районної в м. Києві ради від 16.10.2008 № 297 позиціями №№ 79, 80 та 81.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорювані пункти Додатку № 2 зазначеного рішення не відповідають вимогам законодавства та порушують права та охоронювані законом інтереси Позивача як добросовісного орендаря. Так, Позивач зазначає, що рішенням № 464 від 27.05. 2010 «Про внесення змін до деяких рішень Дніпровської районної у місті Києві ради»Дніпровська районна у місті Києві рада вирішила виставити орендовані Позивачем приміщення для продажу на аукціоні. Підпунктом 3.3.3 пункту 3 вказаного рішення доповнено Додаток № 2 рішення Дніпровської районної у місті Києві ради від 16.10.2008 № 297 позиціями №№ 79, 80 та 81, які пропонують до продажу на аукціоні орендовані Позивачем приміщення, а саме: позиція № 79 - нежиле приміщення, Русанівська набережна буд. 10, площею 251,30 кв.м.; позиція № 80 - нежиле приміщення, бульвар Перова буд. 22, площею 254,9 кв.м.; позиція № 81 - нежиле приміщення, вул. Будівельників буд. 8, площею 198,7 кв.м. 1-й поверх та 154,9 кв.м. підвал. Позивач зазначає, що протягом дії договорів оренди зазначених приміщень він належним чином виконував обов'язки орендаря, а прийняття Дніпровською районною у м. Києві радою спірного рішення № 464 від 27.05.2010 шляхом включення п.п. 79, 80, 81 в Додаток № 2 порушує переважне право орендаря на придбання орендованих приміщень у разі їх продажу.

Відповідачі-1,3 проти позову заперечували та вказували, що спірне рішення прийнято Дніпровською районною у м. Києві радою в межах компетенції Відповідача-1, на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»та відповідно до положень Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Відповідач-2 відзиву на позовну заяву не надав, повноважних представників в судове засідання не направив, про причини неявки представників суд належним чином не повідомив, жодних заяв та клопотань від сторони не надійшло.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

03 вересня 2007 року між Комунальним підприємством Дніпровського району м. Києва «Фінансово-розрахунковий центр», яке діяло на підставі рішень Дніпровської районної у м. Києві ради № 42 від 27.10.2006, № 84 від 28.12.2006, № 112 від 29.03.2007, № 129 від 25.06.2007, № 146 від 19.07.2007, розпорядження Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації № 878 від 03.08.2007, та Закритим акціонерним товариством «Розмарин»укладено додаткові угоди, в яких викладено в новій редакції тексти діючих договорів оренди, а саме: Договір оренди № 2215 від 17 квітня 2006 року (предмет оренди нежиле приміщення (будівля) за адресою: м. Київ, Русанівська наб., буд. 10); Договір оренди № 1546 від 07 квітня 2004 року (предмет оренди нежиле приміщення (будівля) за адресою: м. Київ, бул. Перова, б. 22); Договір оренди № 133 від 07 квітня 2004 року (предмет оренди нежиле приміщення (будівля) за адресою: м. Київ, вул. Будівельників, б. 8).

За актами приймання-передачі, копії яких долучено до матеріалів справи, зазначені приміщення були передані Позивачу в оренду.

Згідно з умовами Договору оренди № 2215 від 17.04.2006 Позивачу було передано в користування нежитлове приміщення для розміщення кафе, магазину продовольчих товарів та приймальні громадської організації ветеранів ВВВ по вул. Русанівська набережна, 10, загальною площею 251,1 кв.м. Відповідно до п. 7.1 Додаткової угоди до Договору оренди № 2215 від 17.04.2006 термін оренди встановлений до 01 квітня 2016 року. Згідно з умовами Договору оренди № 1546 від 07.04.2004 Позивачу отримав в користування нежитлове приміщення для розміщення продовольчого магазину на бульварі Перова, буд. 22, загальною площею 254,90 кв.м. Відповідно до п. 7.1 Додаткової угоди до Договору оренди № 1546 від 07.04.2004 термін оренди встановлений до 01 січня 2017 року. Згідно з умовами Договору оренди № 133 від 07.04.2004 Позивачу було передано в користування нежитлове приміщення для розміщення продовольчого магазину і складу по вул. Будівельників, буд. 8 загальною площею 353,60 кв.м., в т.ч. продовольчий магазин - 45 кв.м. та складські приміщення 308,60 кв.м. Відповідно до п. 7.1 Додаткової угоди до Договору оренди № 133 від 07.04.2004 термін оренди встановлений до 01 січня 2017 року. Рішенням Дніпровської районної у місті Києві ради № 297 від 16 жовтня 2008 року «Про внесення змін та доповнень до рішення Дніпровської районної у місті Києві ради від 26.06.2008 № 239 «Про затвердження переліку обєктів, що відносяться до власності територіальної громади Дніпровського району міста Києва, які підлягають приватизації у 2008 2009 роках»затверджено перелік обєктів, що відносяться до власності територіальної громади Дніпровського району міста Києва, які підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні у 2008 2009 роках згідно з Додатком № 2. Так, п. 15 цього Додатку віднесено до продажу на аукціоні нежитлове приміщення на Русанівській наб. 10, літ. А, загальною площею 251,3 кв.м. Дніпровська районна у місті Києві рада пунктом 3 рішення № 323 від 03 грудня 2008 року «Про внесення змін до рішення Дніпровської районної у місті Києві ради від 10.10.207 № 175 «Про затвердження переліку обєктів, що відносяться до власності територіальної громади Дніпровського району міста Києва, які підлягають приватизації у IV кварталі 2007 року та у 2008 році»із змінами та доповненнями до нього, рішення № 239 від 26.06.2008 «Про затвердження переліку обєктів, що відносяться до власності територіальної громади Дніпровського району міста Києва, які підлягають приватизації у 2008 2009 роках», рішення від 16.10.2008 № 297 «Про внесення змін та доповнень до рішення Дніпровської районної у місті Києві ради від 26.06.2008 № 239 «Про затвердження переліку обєктів, що відносяться до власності територіальної громади Дніпровського району міста Києва, які підлягають приватизації у 2008 2009 роках»внесла зміни до рішення Дніпровської районної у місті Києві ради від 16.10.2008 № 297 «Про внесення змін та доповнень до рішення Дніпровської районної у місті Києві ради від 26.06.2008 № 239 «Про затвердження переліку обєктів, що відносяться до власності територіальної громади Дніпровського району міста Києва, які підлягають приватизації у 2008 2009 роках», згідно з пп. 3.2 якого виключила з Додатку № 2 останнього серед іншого п. 15 щодо нежитлового приміщення по Русанівський наб. 10 загальною площею 251,3 кв.м., про що повідомила Позивача листом від 30.12.2008 № 3-2477. 27.05.2010 Дніпровська районна у місті Києві рада прийняла рішення № 464 «Про внесення змін до деяких рішень Дніпровської районної у місті Києві ради», підпунктом 3.3.3 пункту 3 якого доповнено Додаток 2 рішення Дніпровської районної у місті Києві ради від 16.10.2008 № 297 позиціями №№ 79, 80 та 81, які пропонують до продажу на аукціоні орендовані Позивачем приміщення, а саме: -позиція № 79 - нежиле приміщення, Русанівська набережна буд. 10, площею 251,30 кв.м.; -позиція № 80 - нежиле приміщення, бульвар Перова буд. 22, площею 254,9 кв.м.;

-позиція № 81 - нежиле приміщення, вул. Будівельників буд. 8, площею 198,7 кв.м. 1-й поверх та 154,9 кв.м. підвал.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»приватизація об'єкта оренди здійснюється відповідно до чинного законодавства.

Спеціальним законодавством відповідно до якого здійснюється приватизація в Україні є Закон України «Про приватизацію державного майна»та Закон України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу або продажу на аукціоні, за конкурсом.

Як вбачається з матеріалів справи, Закрите акціонерне товариство «Розмарин»є орендарем індивідуально визначеного майна, орендодавцем якого є Комунальне підприємство Дніпровського району м. Києва «Фінансово-розрахунковий центр», про що свідчать договори оренди: № 2215 від 17.04.2006, № 1546 від 07.04.2004, № 133 від 07.04.2004, а також додаткові угоди до них.

18.05.2000 Верховною Радою України прийнято Закон України № 1723-ІІІ, яким затверджено Державну програму приватизації на 2000-2002 роки, що діє до затвердження чергової Державної програми приватизації. Оскільки чергова Державна програма приватизації на даний час Верховною Радою України не затверджена, основні цілі, пріоритети та способи приватизації визначаються Державною програмою приватизації на 2000-2002 роки.

Згідно зі ст. 48 Закону України «Про Державну програму приватизації»продаж об'єктів групи А здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Відповідно до п. 3 ст. 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»включення об'єктів малої приватизації до відповідних переліків здійснюється відповідно до Державної та місцевих програм приватизації або з ініціативи відповідних органів приватизації чи покупців.

Судом встановлено, що включення спірних приміщень до переліку об'єктів, які підлягали приватизації у 2008 - 2009 роках способом продажу на аукціоні відбулося з ініціативи органу приватизації Управління оренди та приватизації комунального майна Дніпровської районної у м. Києві ради.

Частиною 2 статті 777 Цивільного кодексу України визначено, що наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк, а у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

Відповідно до ст. 53 Закону України «Про Державну програму приватизації»у разі, якщо державний орган приватизації звертається до орендаря з пропозицією приватизувати орендоване майно, а орендар не погоджується на викуп такого майна, державний орган приватизації може запропонувати зазначене майно для продажу на конкурентних засадах.

В даному випадку Орендодавець не пропонував Закритому акціонерному товариству «Розмарин»приватизувати орендоване майно, а тому безпідставним є включення орендованих Позивачем приміщень до переліку об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації у 2008 - 2009 роках способом продажу на аукціоні.

З урахуванням викладеного, суд доходить до висновку, що Позивач має переважне право на придбання індивідуально визначеного майна, однак таке право було порушене шляхом прийняття спірного рішення Відповідачем-1.

При цьому, суд враховує наступне. Рішенням Конституційного Суду № 31-рп/2009 від 10.12.2009 у справі № 1-46/2009 за конституційним зверненням приватного підприємства «Автосервіс»щодо офіційного тлумачення положень статей 177, 760, частини другої статті 777 Цивільного кодексу України було офіційно розтлумачено положення закону про переважне право наймача на придбання майна.

Так, у зазначеному рішенні Конституційний Суд України вказує, що у статті 777 Кодексу визначено два переважних права наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, перед іншими особами, а саме: на укладення договору найму на новий строк та на придбання майна у разі його продажу.

Обмеження законодавцем права власника майна, переданого у найм (оренду), щодо розпорядження цим майном ґрунтується на розумних та справедливих критеріях. Це відповідає і позиції Європейського суду з прав людини, викладеній в рішенні у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства, заява № 8793/79»від 21 лютого 1986 року. За його змістом національний законодавець з метою підтримання соціальної справедливості у суспільстві як складової публічного інтересу може допустити захист інтересів орендарів майна, встановивши обмеження права його власників щодо визначення ними умов продажу орендованого майна.

Конституційний Суд України виходить з того, що держава при управлінні належним їй майном повноважна допускати цивільно-правові обтяження такого майна з метою залучення коштів до суспільних фондів (наприклад, передавати майно в заставу для отримання кредитів, в оренду для одержання орендних платежів тощо) або утримуватися від цього. Проте, встановлюючи відповідні обтяження, вона має враховувати, що у майбутньому право відчуження відповідного майна може бути обмежене цими обтяженнями.

Конституційний Суд України вважає, що положення частини другої статті 777 Кодексу щодо переважного права наймача на придбання майна у разі його продажу не порушує майнових прав власників.

На підставі викладеного, Конституційний Суд України визнав, що наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму військового майна, що є річчю, яка не вилучена, не обмежена у цивільному обороті і може бути предметом договору найму (оренди), у разі продажу такого майна має переважне право перед іншими особами на його придбання.

Орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності (ст. 28 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Конституція України встановлює право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю (частина перша статті 41), а також рівність субєктів права власності перед законом (частина четверта статті 13).

Згідно з частиною другою статті 2, статтею 318 Цивільного кодексу України держава є учасником цивільних відносин та одним із суб'єктів права власності. У державній власності перебуває майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави право власності здійснюють відповідно органи державної влади (частини перша, друга статті 326 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть вирішувати питання щодо їхнього відчуження.

Статтею 41 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»визначаються особливості повноважень районних у містах рад та їх виконавчих органів, а стаття 60 вказаного Закону присвячена питанням здійснення права комунальної власності. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування і не належить до спеціальних законів з питань приватизації.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Дніпровською районною у м. Києві радою при прийнятті рішення № 464 від 27.05.2010 не було дотримано вимог як спеціального законодавства про приватизацію, а саме - Закону України «Про приватизацію державного майна»та Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», так і Закону України «Про місцеве самоврядування в України», оскільки оспорюване рішення хоч і прийняте в межах компетенції Відповідача-1, проте не в спосіб, визначений законодавством.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (п. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішенням Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»(справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вирішено, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У вказаному рішенні зазначено, що до нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Конституційний Суд України зазначив, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин»між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Згідно зі ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Відповідно до п. 2 Розяснення Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»від 26.01.2000 № 02-5/35 підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Як зазначалося вище, Дніпровська районна у місті Києві рада має право приймати рішення та визначати спосіб приватизації майна, що є у комунальній власності, проте повинна це робити лише відповідно до норм чинного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуюче викладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та відповідність їх чинному законодавству, у звязку з чим, позов підлягає задоволенню.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідачів.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним підпункт 3.3.3 пункту 3 рішення Дніпровської районної у міста Києві ради № 464 від 27.05.2010 «Про внесення змін до деяких рішень Дніпровської районної у місті Києві ради» в частині доповнення Додатку № 2 рішення Дніпровської районної в м. Києві ради від 16.10.2008 № 297 позиціями № 79, № 80 та № 81.

Стягнути з Дніпровської районної у м. Києві ради (02094, м. Київ, бул. Праці, 1/1) на користь Закритого акціонерного товариства «Розмарин»(02660, м. Київ, вул. Каховська, 64, код 25397777) 85,00 грн. державного мита та 78,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Управління оренди та приватизації комунального майна Дніпровської районної в м. Києві ради (02100, м. Київ, вул. Будівельників, 34/1) на користь Закритого акціонерного товариства «Розмарин»(02660, м. Київ, вул. Каховська, 64, код 25397777) 85,00 грн. державного мита та 78,66 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Комунального підприємства «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський»(02002, м. Київ, вул. Челябінська, 9-г, код 34806143) на користь Закритого акціонерного товариства «Розмарин»(02660, м. Київ, вул. Каховська, 64, код 25397777) 85,00 грн. державного мита та 78,66 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя О.О.Хрипун