Ухвала суду № 10589054, 21.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

________________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

21.07.10№ 05-5- 1 / 8237 Суддя Мельник В.І., розглянувши матеріали

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Костопільський завод продтоварів"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдленд"

про стягнення 280 172,85 грн. за договором купівлі-продажу від 01.01.2009 р. № 28,

Встановив:

1. Не подано доказів сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі.

- Згідно з ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України справляється державне мито у розмірі 1% ціни позову, але не менше шести неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 22.5. ст. 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р. № 889-ІV розмір неоподатковуваного мінімуму на цей час становить 17,00 грн.

Ціна позову позовної заяви вих. № б/н від 19.07.2010 р. становить 280 172,85 грн., з яких 261 329,85 грн. основного боргу та 18 843,00 грн. пені. Отже, сума державного мита відповідно до зазначеної ціни позову становить 2 801 (дві тисячі вісімсот одна гривня), 73 коп.

Проте, до позовної заяви вих. № б/н 19.07.2010 р. додане платіжне доручення № 5571 від 07.06.2010 р., відповідно до якого держане мито сплачене в розмірі лише 1 700,00 грн., а ціна позову становить - 280 172,85 грн.

Таким чином, сума недоплаченого державного мита в Державний бюджет України становить 1 101 (одна тисяча сто одна гривня),73 коп.

- Згідно п. 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої Наказом Головної державної податкової інспекції України 22.04.93 р. № 15, на зворотньому боці пл. доручення робиться напис кредитної установи такого змісту: "Зараховано в доход бюджету _____ грн. (дата)". Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб з відтиском печатки кредитної установи та з відміткою дати виконання пл. доручення.

Поняття термінів першого та другого підписів посадових осіб визначено в п. 5 глави 1 розділу 2 Інструкції про міжбанківський переказ грошей в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління Національного банку України 17.03.04 № 110. Зазначеною нормою встановлено, що право першого підпису належить керівнику банку (філії) та уповноваженим ним службовим особам, право другого підпису належить головному бухгалтеру банку (філії) та службовим особам, уповноваженим керівником банку.

На зворотньому боці платіжного доручення № 5571 від 07.06.2010 р., доданого до позовної заяви вих. № б/н від 19.07.2010 р., відсутні напис та печатка кредитної установи, передбачені положеннями вищезазначеної інструкції.

          2. Згідно з п. 3-1 ч.1 ст. 57 господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Листом Територіального управління Державної судової адміністрації в місті Києві від 23.06.2010 р. вих. № 1021-4/4 суд повідомлено, що оплата витрат на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справ у справах, які розглядаються господарським судом міста Києва, повинна здійснюватись з 23.06.2010 р. на рахунок 31218264700001, одержувач –ГУ ДКУ у м. Києві, банк одержувача –ГУ ДКУ у м. Києві, МФО –820019, код ЄДРПОУ 24262621, код платежу –22050003.

Вами в платіжному дорученні № 5572 від 07.06.2010 р. невірно вказані платіжні реквізити одержувача, а саме:

- код ЗКПО - 26077968;

- банк одержувача: управління Державного казначейства України в м. Києві;

- рахунок 31213259700011;

- код платежу 22050000.

З огляду на викладене, позовна заява вих. № б/н від 19.07.2010 р. з доданими до неї документами підлягає поверненню без розгляду на підставі п. 10 ч.1 ст. 63 ГПК України.

Примітка: Щодо витребування у позивача доказів, суд вважає за необхідне зазначити наступне: зміст ст. 38, п.4 ст. 65, ст. 75, п. 3 ст.77 ГПК України свідчить, що господарський суд вправі витребувати від сторін докази лише після порушення провадження у справі для правильного вирішення спору по суті, а не на стадії оформлення та подання позовної заяви.

          Витребування доказів до подання позовної заяви можливе лише як запобіжний захід в порядку, встановленому ст.ст. 43-1 –43-10 ГПК України.

Посилання на ч.1 ст. 38 ГПК України, як на обов’язковість витребування судом доказів, слід визнати, що за змістом даної норми господарський суд зобов’язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи та матеріали, необхідні для вирішення спору, а не для підтвердження правильності оформлення позовних матеріалів. Крім того, витребування додаткових доказів до початку вирішення спору з ініціативи господарського суду, а не за клопотанням сторін, які з різних причин не можуть подати ті чи інші докази, суперечить принципу змагальності, закріпленому в п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України та ст. 4-3 ГПК України.

Керуючись п. 10 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд-

Ухвалив:

          Позовні матеріали повернути позивачеві без розгляду.

Звернути увагу позивача, що після усунення недоліків, які стали підставою повернення позовної заяви без розгляду, він може повторно звернутися до господарського суду м. Києва з позовом.

Суддя В.І. Мельник