Ухвала суду № 10589003, 21.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

________________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

21.07.10№ 05-5- 51 / 8227 Суддя , розглянувши

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласпі"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Сервіс"

про зобов"язання виконати умови договору та вивезти майно

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження (для юридичних осіб) сторін.

Відповідно до п. 58 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" від 05.03.2009 р. № 270 адреса, за якою пересилається поштове відправлення (поштовий переказ), зазначається у такому порядку: найменування адресата (одержувача) у називному відмінку (для фізичних осіб - прізвище, ім'я та по батькові, для юридичних осіб - повне найменування підприємства, установи, організації, а також посада, ім'я та прізвище); найменування вулиці, номер будинку, квартири; найменування населеного пункту, району, області; поштовий індекс; країна призначення (для міжнародних поштових відправлень).

Згідно з п. 45 зазначених Правил поштова адреса повинна бути точною та повною, без скорочених найменувань чи будь-яких знаків, що її не стосуються.

За вказаних обставин суд приходить до висновку, що поштовий індекс є невід’ємною та необхідною частиною повної поштової адреси.

Як вбачається з позовних матеріалів, у позовній заяві від 12.07.2010 р. в адресі відповідача відсутня вказівка на індекс, у зв’язку з чим вказана адреса не може вважатися повною.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку та розмірі.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»від 21.01.93 р. № 7-93 з позовних заяв майнового характеру ставка державного мита встановлюється в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а із позовних заяв немайнового характеру ставка державного мита встановлюється в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, Товариством з обмеженою відповідальністю «Ласпі»заявлено дві вимоги немайнового характеру, а саме: про зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго-Сервіс»виконати умови договору (п. 3.4.) про надання послуг № 5-05 від 28.08.08 р.; про зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго-Сервіс»вивезти своє майно за межі цілісного майнового комплексу «ремонтно-відстійний пункт № 1», розташованого за адресою: вул. Набережно-Печерська дорога,8.

Отже, враховуючи те, що заявником об’єднано в одній позовній заяві дві вимоги немайнового характеру, державне мито повинно було бути сплачене за ставками, встановленими для розгляду двох заяв немайнового характеру.

В якості доказі сплати державного мита Товариством з обмеженою відповідальністю «Ласпі»надано платіжне доручення від 14.07.2010 р. № 37, яке підтверджує факт зарахування державного мита в доход Державного бюджету лише в сумі 85,00 грн., тобто лише з однієї вимоги немайнового характеру.

Таким чином, заявником сплачено державне мито в розмірі меншому, ніж передбачено чинним законодавством України.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно з п. 3–1 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до п.11, 12 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. N1258, з метою перерахування коштів для оплати витрат у графі платіжного доручення "Призначення платежу" зазначається "Інформаційно-технічне забезпечення судового процесу", а також найменування суду, до якого особа звертається з позовною заявою. Документ про оплату витрат додається до позовної заяви, заяви, клопотання, скарги, яку особа подає до суду відповідно до процесуального законодавства. Документом про оплату витрат є квитанція установи банку або відділення поштового зв'язку, які прийняли платіж, платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.

Суд звертає увагу, що станом на 23.06.2010 р. Головним управлінням державного казначейства України у м. Києві були змінені реквізити при сплаті судових витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ. Так, витрати з інформаційно-технічне забезпечення за розгляд справ у Господарському суді міста Києва підлягають сплаті на рахунок 31218264700001, код ЄДРПОУ 24262621, МФО 820019, отримувач ГУ ДКУ у м. Києві, код платежу 22050003, банк ГУ ДКУ у м. Києві.

В якості доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу заявником додано платіжне доручення від 14.07.2010 р. № 38, з якого вбачається, що грошові кошти в сумі 236,00 грн. перераховані на рахунок 31213259700011, отримувач УДК у Шевченківському районі м. Києва, код отримувача 26077968, код установи банку 820019, банк отримувача ГУ ДКУ у м. Києві.

Приймаючи до уваги наведене, зважаючи на те, що заявником перераховані грошові кошти на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на інший рахунок, ніж передбачено чинним законодавством України, суд вважає, що заявником не подано належних доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Крім того, суд звертає увагу заявника, що відповідно до ст. 54 ГПК України, якою встановлено вимоги щодо форми і змісту позовної заяви, позовна заява повинна містити, зокрема ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності (для юридичних осіб). У той же час заявником не зазначено свого ідентифікаційного коду, що суперечить вимогам ст. 54 ГПК України.

Суд також звертає увагу заявника, що відповідно до ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. При цьому відповідно до п. 5.27. Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003) відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документу з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вказана позовна заява і додані до неї документи підлягають поверненню заявникові без розгляду.

Проте, суд звертає увагу заявника на те, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись п. 2, п. 4, п. 10 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

1. Позовні матеріали повернути заявникові без розгляду.

2. Примірники даної ухвали направити сторонам.

Дана ухвала може бути оскаржена у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                         Пригунова А.Б.