Ухвала суду № 105859000, 18.08.2022, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 1-кс/759/2460/22

ун. № 759/9934/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2022 року слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва Кравець В.М., за участі секретаря судового засідання Олійника Б.М., прокурора Сидоренка М.В., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Можчиль О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого слідчого відділу Святошинського УП ГУНП в місті Києві Бесараб А.А., у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022105080001451від 07.08.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.185, ч.3 ст.357 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернігова, громадянина України, українця, із середньою освітою, розлученого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого, раніше не судимого,

встановив:

До слідчого судді надійшло вказане клопотання, в обгрунтування якого зазначено наступне.

Слідчим відділом Святошинського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022105080001451, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.08.2022, за ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185 та ч. 3 ст. 357 КК України, у якому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру за вчинення ним злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185 та ч. 3 ст. 357 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 05.08.2022 приблизно о 22 годині, знаходячись по АДРЕСА_2 , в умовах воєнного стану на території України, шляхом вільного доступу, таємно викрав мобільний телефон марки «VIVO», який належить потерпілому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , завдавши останній матеріальної шкоди в сумі приблизно 4 499 грн.

Згідно Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб; Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 постановлено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 26.03.2022 строком на 30 діб; Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 постановлено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв, 25.04.2022 строком на 30 діб; Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 постановлено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв, 25.05.2022 строком на 90 діб.

Так, ОСОБА_1 , 05.08.2022 приблизно о 22 годині, проходячи по пр. Перемоги, 136 в м. Києві звернув увагу на раніше незнайомого йому ОСОБА_2 , в якого на плечі висів рюкзак. Далі, ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_2 та розпочав з ним розмову в ході якої запропонував останньому випити алкогольного напою і ОСОБА_2 погодився на його пропозицію. Після цього ОСОБА_1 дістав раніше придбану пляшку горілки та пригостив ОСОБА_2 і потім вони разом сіли на лавочку, яка розташована неподалік та продовжували розпивати горілку та спілкуватися. В подальшому в ході спілкування з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 помітив, що ОСОБА_2 перебуває у стані алкогольного сп`яніння та має при собі рюкзак, який він поклав на лавочку поруч біля себе. В цей час ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, відійшов від лавочки. ОСОБА_1 , користуючись тим, що ОСОБА_2 перебуває в стані алкогольного сп`яніння та відволікся, вирішив таємно викрасти чуже майно останнього з метою подальшого обернення на свою користь.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів та усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, ОСОБА_1 користуючись тим, що ОСОБА_2 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння відійшов від лавочки на якій вони разом сиділи, переконавшись в тому, що за його злочинними діями ніхто з сторонніх осіб не спостерігає, таємно викрав з лавочки рюкзак в якому знаходився мобільний телефон марки «VIVО», imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 , вартістю 4 499 грн., в якому знаходилась сім - карта мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_3 (матеріальної цінності не становить) та після цього пішов з вказаного місця.

Таємно викравши чуже майно, ОСОБА_1 з місця вчинення злочину втік, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Крім цього, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 05.08.2022 приблизно о 22 годині, знаходячись по АДРЕСА_2 , шляхом вільного доступу, незаконно заволодів ID - паспортом громадянина України № НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та посвідчення працівника «Укрзалізниця» № НОМЕР_5 на ім`я ОСОБА_2 .

Так, ОСОБА_1 , 05.08.2022 приблизно о 22 годині, проходячи по пр. Перемоги, 136 в м. Києві звернув увагу на раніше незнайомого йому ОСОБА_2 , в якого на плечі висів рюкзак. Далі, ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_2 та розпочав з ним розмову в ході якої запропонував останньому випити алкогольного напою і ОСОБА_2 погодився на його пропозицію. Після цього ОСОБА_1 дістав раніше придбану пляшку горілки та пригостив ОСОБА_2 і потім вони разом сіли на лавочку, яка розташована неподалік та продовжували розпивати горілку та спілкуватися. В подальшому в ході спілкування з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 помітив, що ОСОБА_2 перебуває у стані алкогольного сп`яніння та має при собі рюкзак, який він поклав на лавочку поруч біля себе. В цей час ОСОБА_2 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння відійшов від лавочки. ОСОБА_1 користуючись тим, що ОСОБА_2 перебуває в стані алкогольного сп`яніння та відволікся, вирішив таємно викрасти чуже майно останнього з метою подальшого обернення на свою користь.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів та усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, ОСОБА_1 користуючись тим, що ОСОБА_2 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння відійшов від лавочки на якій вони разом сиділи, переконавшись в тому, що за його злочинними діями ніхто з сторонніх осіб не спостерігає, таємно шляхом викрадення з рюкзака, який знаходився на лавочці біля ОСОБА_2 незаконно заволодів ID - паспорт громадянина України № НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та після цього пішов з вказаного місця, в подальшому розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Крім цього, 08.08.2022 приблизно о 20 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись по АДРЕСА_3 , в умовах воєнного стану на території України, шляхом вільного доступу, повторно, таємно викрав мобільний телефон марки «Meizu M-5», який належить потерпілій ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , завдавши останній матеріальної шкоди в сумі приблизно 5 000 грн.

Так, ОСОБА_1 , 08.08.2022 приблизно о 20 годині 30 хвилин, проходячи по пішохідній доріжці біля будівлі № 134 по пр. Перемоги в м. Києві звернув увагу на раніше незнайому йому ОСОБА_3 , яка сиділа на лавочці та з якою він в подальшому познайомився. Після знайомства, ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_3 випити алкогольного напою та остання погодилась на його пропозицію. Далі ОСОБА_1 дістав раніше придбану пляшку горілки та разом з ОСОБА_3 почав вживати вказаний алкогольний напій. Далі, ОСОБА_1 в ході спілкування з ОСОБА_3 помітив, що остання перебуває у стані алкогольного сп`яніння та має при собі мобільний телефон, який вона поклала в свою особисту сумку, яка знаходилась на лавочці біля неї. В подальшому ОСОБА_1 користуючись тим, що ОСОБА_3 перебуває в безпорадному стані та втратила пильність, вирішив повторно, таємно викрасти чуже майно з метою подальшого обернення на свою користь.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на повторне, таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів та усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, ОСОБА_1 , користуючись безпорадним станом ОСОБА_3 , яка перебувала в стані алкогольного сп`яніння, та переконавшись в тому, що остання втратила пильність та відволіклася і за його злочинними діями ніхто з сторонніх осіб не спостерігає, повторно таємно викрав з сумки ОСОБА_3 , яка знаходилась на лавочці біля неї мобільний телефон марки «Meizu M-5», imei 1: НОМЕР_6 , imei 2: НОМЕР_7 , вартістю приблизно 5 000 грн., в якому знаходилась сім - карта мобільного оператора «Водафон» НОМЕР_8 (матеріальної цінності не становить) та банківську картку «Ощадбанк» № НОМЕР_9 на ім`я ОСОБА_4 (матеріальної цінності не становить) та після цього пішов з вказаного місця.

Таємно викравши чуже майно, ОСОБА_1 з місця вчинення злочину втік, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Крім цього, 08.08.2022 приблизно о 20 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись по АДРЕСА_3 , шляхом вільного доступу незаконно заволодів ID - паспортом громадянина України виданим на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Так, ОСОБА_1 , 08.08.2022 приблизно о 20 годині 30 хвилин, проходячи по пішохідній доріжці біля будівлі № 134 по пр. Перемоги в м. Києві звернув увагу на раніше незнайому йому ОСОБА_3 , яка сиділа на лавочці та з якою він в подальшому познайомився. Після знайомства, ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_3 випити алкогольного напою та остання погодилась на його пропозицію. Далі ОСОБА_1 дістав раніше придбану пляшку горілки та разом з ОСОБА_3 почав вживати вказаний алкогольний напій. Далі, ОСОБА_1 в ході спілкування з ОСОБА_3 помітив, що остання перебуває у стані алкогольного сп`яніння та має при собі мобільний телефон та інші речі, які вона поклала в свою особисту сумку, яка знаходилась на лавочці біля неї. В подальшому ОСОБА_1 користуючись тим, що ОСОБА_3 перебуває в безпорадному стані та втратила пильність, вирішив таємно викрасти чуже майно з метою подальшого обернення на свою користь.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів та усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, ОСОБА_1 , користуючись безпорадним станом ОСОБА_3 , яка перебувала в стані алкогольного сп`яніння, та переконавшись в тому, що остання втратила пильність та відволіклася і за його злочинними діями ніхто з сторонніх осіб не спостерігає, таємно шляхом викрадення з сумки, яка знаходилась на лавочці біля ОСОБА_3 незаконно заволодів ID - паспортом громадянина України виданим на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та після цього пішов з вказаного місця в подальшому розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Крім цього, 14.08.2022 приблизно о 20 годині, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись в парку по АДРЕСА_4 , в умовах воєнного стану на території України, шляхом вільного доступу, повторно, таємно викрав мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note 7», який належить потерпілій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , завдавши останній матеріальної шкоди в сумі приблизно 5 000 грн.

Так, ОСОБА_1 , 14.08.2022 приблизно о 20 годині, проходячи на території парку по вул. Феодори Пушиної, 52 в м. Києві звернув увагу на раніше незнайому йому ОСОБА_5 , яка сиділа на лавочці та з якою він в подальшому познайомився. Після знайомства, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 почали разом вживати алкогольні напої. Далі, ОСОБА_1 в ході спілкування з ОСОБА_5 помітив, що остання перебуває у стані алкогольного сп`яніння та має при собі мобільний телефон, який вона поклала в свою особисту сумку, яка знаходилась на лавочці біля неї. В подальшому ОСОБА_1 користуючись тим, що ОСОБА_5 перебуває в безпорадному стані та втратила пильність, вирішив повторно, таємно викрасти чуже майно з метою подальшого обернення на свою користь.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на повторне, таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів та усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, ОСОБА_1 , користуючись безпорадним станом ОСОБА_5 , яка перебувала в стані алкогольного сп`яніння, та переконавшись в тому, що остання втратила пильність та відволіклася і за його злочинними діями ніхто з сторонніх осіб не спостерігає, таємно викрав з сумки ОСОБА_5 , яка знаходилась на лавочці біля неї мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note 7», вартістю приблизно 5 000 грн., в якому знаходилась сім - карта мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_10 та сім - карта мобільного оператора «Лайфсел» НОМЕР_11 (матеріальної цінності не становлять) та після цього пішов з вказаного місця.

Таємно викравши чуже майно, ОСОБА_1 з місця вчинення злочину втік, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Під час досудового слідства на момент обрання запобіжного заходу встановлено наявність ризиків, передбачених у п. 1, п. 3, п. 4 та п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме про те, що підозрюваний ОСОБА_1 у випадку не застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, або застосування більш м`якого запобіжного заходу, може вчинити спроби: переховуватися від органів досудового розслідування або суду; незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

З метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, приймаючи до уваги що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. 1, п. 3, п. 4 та п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, беручи до уваги особу підозрюваного, обставини вчинення кримінального правопорушення та для дієвого виконання кримінального провадження слідчий вважає доцільним застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, посилаючись на викладені у ньому обставини та просив слідчого суддю застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб. Зауважив на тому, що відповідно до даних, які містяться в ІІПС «Армор», ОСОБА_1 перебуває в активному розшуку в Оболонському, Подільському та Шевченківськму УП ГУНП у м. Києві.

Підозрюваний ОСОБА_1 від дачі пояснень з приводу пред`явленої йому підозри відмовився, проти задоволення клопотання заперечив.

Захисник Можчиль О.В. подав клопотання в порядку ст.206 КПК України, в якому зазначив про безпідставність утримання ОСОБА_1 під вартою в ізоляторі тимчасового тримання міста Києва у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 фактично затриманий о 18-00 год.15.08.2022р. та всупереч вимогам ч.2 ст.211 КПК України не доставлений до суду протягом 60 годин з моменту затримання, а застосування норми п.6 ч.1 ст.615 КПК України можливе лише у тому випадку, якщо на території, де було затримано особу за підозрою у скоєнні злочину, ведуться активні бойові дії, що унеможливлюють функціонування органів державної влади та судів у звичному порядку. Просив постановити ухвалу, якою негайно звільнити з - під варти ОСОБА_1 .

Також захисник просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з підстав необгрунтованості підозри та відсутності заявлених слідчим та прокурором ризиків. Зауважив на тому,що ОСОБА_1 має постійне місце проживання в та міцні соціальні зв`язки, тому просив застосувати до підозрюваного більш м`який запобіжний захід, а саме у вигляді домашнього арешту, який зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_1 .

Допитана за клопотанням захисника в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , показала,що вона є дочкою підозрюваного, офіційно не працевлаштована, мешкає в м. Києві, де винаймає житло, з батьком перебуває в добрих стосунках, він періодично приходив до неї у гості, водночас разом вони не проживають. Повідомила, що не заперечує, щоб ОСОБА_1 відбував домашній арешт за місцем своєї реєстрації в м. Чернігові, у належному їй будинку.

Вислухавши думку прокурора, підозрюваного, захисника, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Згідно ст. 177 ч. 1 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст.177 ч. 2 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст. 178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зав`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Таким чином, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученогс Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Як вбачається з матеріалів клопотання, 16.08.2022 у кримінальному провадженні слідчим слідчого відділу Святошинського УП ГУ НП у м. Києві за погодженням з прокурором Святошинської окружної прокуратури міста Києва, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру за вчинення ним злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

18.08.2022 у кримінальному провадженні слідчим слідчого відділу Святошинського УП ГУ НП у м. Києві за погодженням з прокурором Святошинської окружної прокуратури міста Києва, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру за вчинення ним злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185 та ч. 3 ст. 357 КК України.

Обставини, викладені у повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 та ч. 3 ст. 357 КК України, обґрунтовано підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом прийняття заяви від ОСОБА_5 з приводу крадіжки її мобільного телефону; протоколом огляду місця події від 15.08.2022, де було вчинено крадіжку мобільного телефону; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_5 , яка надала покази з приводу крадіжки її власного мобільного телефону; протоколом пред`явлення особи для впізнання з потерпілою ОСОБА_5 , яка впізнала ОСОБА_1 ; протоколом затримання ОСОБА_1 в порядку ст. 208 КПК України під час якого було вилучено речі та документи інших осіб, які не належать йому; протоколом прийняття заяви від ОСОБА_2 з приводу крадіжки його мобільного телфона, паспорта гр. України на власне ім`я та посвідчення працівника «Укрзалізниці»; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_2 з приводу крадіжки його мобільного телфона, паспорта гр. України на власне ім`я та посвідчення працівника «Укрзалізниці»; протоколом пред`явлення особи для впізнання з потерпілим ОСОБА_2 , який впізнав ОСОБА_1 ; протоколом прийняття заяви від ОСОБА_3 з приводу крадіжки її мобільного телефону, паспорта гр. України та банківської картки; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_3 з приводу крадіжки її мобільного телефону, паспорта гр. України та банківської картки; протоколом пред`явлення особи для впізнання з потерпілою ОСОБА_3 , яка впізнала ОСОБА_1 ;іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Вирішуючи питання наявності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

Відповідно до позиції ЄСПЛ, зокрема з пункту 36 рішення від 20 травня 2010 року у справі «Москаленко проти України», суд зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено обвинуваченим, у разі визнання їх винними, в скоєнні злочинів, в яких вони обвинувачуються, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду. У справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Надаючи оцінку можливості підозрюваним переховуватися від органу досудового розслідування та суду, слідчий суддя враховує відсутність у ОСОБА_1 стримуючих факторів, оскільки він розведений, неповнолітніх або малолітніх дітей на утриманні не має, не працевлаштований, з дочкою ОСОБА_6 не проживає, спільного господарства з нею не веде; тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винним у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень та можливість призначення судом покарання, пов`язаного з позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років.

З огляду на зазначене, слідчий суддя приходить до висновку, що існує ризик того, що ОСОБА_1 з метою уникнення покарання, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків та потерпілих слідчий суддя враховує те,що підозрюваному відомі анкетні відомості вказаних осіб, обставини кримінальних правопорушень, у яких підозрюється ОСОБА_1 , свідчать про те, що існує можливість незаконного впливу зі сторони підозрюваного ОСОБА_1 на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні з метою уникнення кримінальної відповідальності шляхом спонукання їх до відмови від раніше наданих показів або їх зміни. При цьому слідчий суддя враховує встановлений нормами КПК України порядок безпосереднього сприйняття судом показів від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, із забезпеченням права обвинуваченого на перехресний допит. Тобто, ризик незаконного впливу на свідків існує як на початковому етапі кримінального провадження, так і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показів від свідків та дослідження їх судом.

Також існує ризик того, що підозрюваний ОСОБА_1 , будучи на волі, продовжить злочинну діяльність, оскільки він не працевлаштований, тобто не має постійного джерела доходів, підозрюється у вчинення ряду злочинів з корисливих мотивів.

При цьому суд бере до уваги те, що на даний час до обставин, які підвищують ступінь встановлених ризиків, належить військова агресія Російської Федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.

Відповідно до ч. 1 ст.183КПКУкраїни тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Пунктом 4 частини 2 статті183КПК України передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства (рішення у справі «Летельє проти Франції»).

Враховуючи сукупністю обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про можливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки інші, більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти встановленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, а тому клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.5 ст. 182 КПК України).

Враховуючи обставини кримінального правопорушення та особу підозрюваного, його вік, майновий стан та процесуальну поведінку, слідчий суддя вважає за доцільне визначити заставу у розмірі тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 78 000 грн. та покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

Клопотання захисника про негайне звільнення з - під варти ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Згідно п.6 ч.1 ст.615 КПК України, у разі введення воєнного стану та якщо наявні випадки для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду, визначені статтею 208 цього Кодексу, або виникли обґрунтовані обставини, які дають підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину, - уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду або постанови керівника органу прокуратури затримати таку особу.

Строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду чи постанови керівника органу прокуратури під час дії воєнного стану не може перевищувати двохсот шістнадцяти годин з моменту затримання, який визначається згідно з вимогами статті 209 цього Кодексу.

Затримана без ухвали слідчого судді, суду чи постанови керівника органу прокуратури особа під час дії воєнного стану не пізніше двохсот шістнадцяти годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до слідчого судді, суду чи керівника органу прокуратури для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу.

Враховуючи те, у в Україні діє правовий режим воєнного стану та підозрюваного ОСОБА_1 , якого було затримано в порядку ст.208 КПК України, доставлено до суду в межах двохсот шістнадцяти годин з моменту затримання, слідчий суддя не вбачає порушень кримінального процесуального законодавства України.

Доводи захисника про те, що застосування п.6 ч.1 ст.615 КПК України можливе лише у тому випадку, якщо на території, де було затримано особу за підозрою у скоєнні злочину, ведуться активні бойові дії, що унеможливлюють функціонування органів державної влади та судів у звичному порядку, слідчий суддя не бере до уваги, оскільки вони ґрунтуються на особистому трактуванні захисником правових норм.

Керуючись ст. ст. 176, 177, 178,182, 183, 193, 194, 196, 309,395, ст.615КПК України, слідчий суддя,

постановив:

Клопотання слідчого - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 днів.

Строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто з 15 серпня 2022 року по 13 жовтня 2022 року включно.

Визначити підозрюваному ОСОБА_1 заставу у межах тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 78000грн. (сімдесят вісім тисяч гривень), яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Святошинського районного суду м. Києва (код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268059; банк отримувача ДКСУ, м.Київ ;код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA128201720355259002001012089), після внесення якої ОСОБА_1 підлягає звільненню з-під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 202 КПК України.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_1 у разі внесення застави строком на два місяці з моменту внесення застави наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду за викликом; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з особами, які мають статус свідка, потерпілих у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід держави, а до нього, для забезпечення виконання визначених законом обов`язків, може бути застосовано інший запобіжний захід.

У задоволенні клопотання захисника про негайне звільнення з - під варти ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали оголошено 23.08.2022р.

Cлідчий суддя В.М. Кравець