Ухвала суду № 10584602, 22.07.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" липня 2010 р. м. КиївК-20018/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКонюшка К.В.

суддів:Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Нечитайла О.М.

Степашка О.І.

при секретарі: Савченку А.В.

за участю представників сторін:

позивача: Гордієнко М.М.

відповідача: Хуторян С.М.

Генеральної прокуратури України: Турлова Ю.А., Суходольський С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Броварської обєднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Господарського суду Київської області від 13.12.2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.09.2007 року

у справі № 375/20-06

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Енергосталь-сервіс»

доБроварської обєднаної державної податкової інспекції Київської області

за участю Прокуратури Київської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергосталь-сервіс»звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Броварської обєднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 31.05.2006 року № 0000862301/0 та № 0000852301/0.

Постановою Господарського суду Київської області від 13.12.2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.09.2007 року, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими в справі судовими рішеннями, Броварська обєднана державна податкова інспекція Київської області оскаржила їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій з мотивів порушення цими судами норм матеріального права та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представники відповідача та Генеральної прокуратури України підтримали доводи касаційної скарги та просили її задовольнити.

Представник позивача підтримав доводи письмових заперечень на касаційну скаргу і просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та Генеральної прокуратури України, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом було проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивачем за період з 01.04. 31.12.2005 року, за результатами якої складено Акт № 92/232/31463764 від 23.05.2006 року (далі Акт перевірки).

За даними Акта перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94 ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі - Закону України від 28.12.1994 року №334/94 ВР), що призвело до заниження податку на прибуток за 2005 рік на суму 2438114,00 грн., у тому числі за ІІ квартал 2005 року 548295,00 грн., ІІІ квартал 2005 року 460272,00 грн. та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі - Закон України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР), а саме занижено податок на додану вартість за 2005 рік на суму 1425214,00 грн., у тому числі за травень 2005 року 548295,00 грн., червень 2005 року 545504,00 грн., липень 331415,00 грн.

На підставі Акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 31.05.2006 року № 0000862301/0 про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 4586390,00 грн., у тому числі: 2438114,00 грн. основного платежу та 2148276,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та № 0000852301/0 про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 2850430,00 грн., у тому числі: 1425214,00 грн. основного платежу та 1425216,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно з підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.02.2004 року між позивачем та ТОВ «ТЕК-1»було укладено договір поставки № 05-02/1 (з подальшими додатковими угодами), відповідно до умов якого в другому та третьому кварталах 2005 року позивач придбав металопродукцію на загальну суму 11702948,73 грн. (у тому числі податок на додану вартість у розмірі 1950491,45 грн.).

Факт виконання договірних зобовязань за вказаним договором підтверджується видатковими та податковими накладними, копіями банківських виписок та оригіналами платіжних доручень.

На думку податкового органу, податкові накладні, видані ТОВ «ТЕК-1»є недійсними, оскільки рішенням Соломянського районного суду м. Києва від 07.10.2004 року визнано недійсним свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ «ТЕК-1», свідоцтво про реєстрацію в якості платника податку на додану вартість, первинні бухгалтерські документи з моменту їх складання.

Відповідно до пункту 9.8 статті 9 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР реєстрація осіб як платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Згідно з пунктом 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01.03.2000 року анулювання реєстрації платника податку на додану вартість здійснюється шляхом анулювання свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з реєстру.

Як вбачається зі змісту листа податкового органу № 4955/9/10-015 від 06.06.2007 року, на період здійснення господарських операцій з позивачем та видачі спірних податкових накладних ТОВ «ТЕК-1»було зареєстровано як платник податку на додану вартість, дане підприємство перебувало на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Соломянському районі м. Києва та за період першого півріччя 2005 року подавало звітність до податкового органу. Свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 15.03.2006 року відповідно до Акта № 2731.

Відповідно до довідки Головного управління статистики у м. Києві від 11.10.2006 року № 13-6193 станом на 11.10.2006 року ТОВ «ТЕК-1»перебувало в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР визначено вичерпний перелік обовязкових реквізитів, що має містити податкова накладна, видана покупцем продавцю.

Податкові накладні, видані ТОВ «ТЕК-1», відповідають вимогам, визначеним підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

За вказаних обставин суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що на час здійснення господарських операцій з ТОВ «ТЕК-1»дане підприємство мало право складати та видавати податкові накладні, а отже позивачем було сформовано податковий кредит на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94 ВР визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України від 28.12.1994 року №334/94 ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до банківських виписок по рахунку позивача, грошові кошти в оплату товарів, отриманих від ТОВ «ТЕК-1», були списані з рахунку позивача у відповідних податкових періодах.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з правильністю висновків судів попередніх інстанцій щодо правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат витрат, понесених у звязку з придбанням товарів у ТОВ «ТЕК-1».

З огляду на викладене доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, зроблених відповідно до вимог чинного законодавства, і такі висновки є правомірними та обґрунтованими.

Згідно з частиною 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Броварської обєднаної державної податкової інспекції Київської області залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Київської області від 13.12.2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.09.2007 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 239 КАС України.

Головуючий(підпис)Конюшко К.В.

Судді (підпис) Ланченко Л.В.

(підпис) Пилипчук Н.Г. (підпис) Нечитайло О.М. (підпис) Степашко О.І.