Ухвала суду № 10584506, 21.07.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" липня 2010 р. К-20863/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука

Степашка О.І.

при секретарі: Андрюхіній І.М.

за участю представників:

позивача: Нех І.С.

відповідача: не зявились.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2007

у справі № АС-13/38-07

за позовом Закритого акціонерного товариства «Дергачі-Агро»

до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Харківської області від 15.05.2007 відмовлено в задоволенні позову ЗАТ «Дергачі Агро»про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Дергачівської МДПІ №0000842310/0 від 11.09.2006, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 64369,00 грн., у т.ч. основний платіж 42912,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 21457,00 грн., та №0000852310/0 від 11.09.2006, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 60996,00 грн., у т.ч. основний платіж 42805,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 18191,00 грн., та №0000842310/1 від 16.10.2006, №0000852310/1 від 16.10.2006.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2007 рішення суду першої інстанції скасовано. Прийнято нову постанову. Позов задоволено, визнано нечинними податкові повідомлення-рішення №0000842310/0 від 11.09.2006, №0000852310/0 від 11.09.2006, №0000842310/1 від 16.10.2006, №0000852310/1 від 16.10.2006. Стягнуто з держбюджету на користь позивача держмито у вигляді судового збору в сумі 5,10 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав неправильного застосування норм матеріального права.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу просив у її задоволенні відмовити, рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Відповідач представників у судове засідання касаційної інстанції не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена планова документальна перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 по 31.03.2006, за результатами якої складено акт №295/23-104/31797071 від 06.09.2006.

На підставі акта перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000842310/0 від 11.09.2006, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 42912,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 21457,00 грн., та № 0000852310/0 від 11.09.2006, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 42805,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 18191,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень скарги позивача залишені без задоволення, прийнято податкові повідомлення-рішення з відповідним індексом, якими доведено нові граничні строки сплати податкових зобовязань.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За приписами пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 зазначеного Закону, до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Згідно пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 зазначеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд першої інстанції, відмовляючи в позові, дійшов висновку, що позивачем не подано належних і допустимих доказів повязаності витрат по оплаті послуг за договором консультаційно-сервісного обслуговування №4/04-С від 05.01.2004, укладеному між позивачем та ПП «Обєднана елеваторна компанія», та договору №82 від 01.12.2004, укладеному з ПП «Євроклідон»на надання комплексу послуг правового характеру, з господарською діяльністю позивача.

З огляду на те, що акти виконаних робіт не дають уявлення про зміст виконаних робіт, що в свою чергу не дає можливості установити звязок наданих за вищезазначеними договорами послуг із господарською діяльністю підприємства, а також за відсутності доказів доцільності оплати таких послуг та застосування результатів у власній господарській діяльності, рішення суду першої інстанції про підтвердження завищення позивачем валових витрат та правомірність донарахування податку на прибуток, є правильним, та скасовано судом апеляційної інстанції помилково. Як наслідок, у позивача відповідно до пп.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»відсутні підстави для формування податкового кредиту за даними операціями, а, отже, обґрунтованим є донарахування податку на додану вартість.

Підставою для донарахування позивачу зобовязання з податку на додану вартість в сумі 2829,17 грн. стали висновки акта перевірки про порушення пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»у звязку з віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по податковим накладним, які заповнені з порушенням встановленого порядку. А саме, за висновками акта перевірки податкові накладні отримані від ТОВ «Бізнес-строй» від 30.06.2004 №14 на загальну суму 6582,00 грн. у т.ч. ПДВ 1097,00 грн. та від 31.07.2004 № 16 на загальну суму 10393,00 грн., у т.ч. ПДВ 1732,17 грн., не містять даних щодо найменування виконаних робіт, номеру акта виконаних робіт, договору підряду.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Перелік обовязкових реквізитів, які повинна містити податкова накладна, що надається покупцю та за відсутності яких вона не може вважатися неналежно оформленою, визначено пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову в цій частині, виходив з того, що податкова накладна №14 від 30.06.2004 оформлена з порушенням приписів пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому висновки акта перевірки є правильними. При цьому дотримання приписів пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»при заповненні вищезазначених податкових накладних судом не перевірялось, будь-які застереження щодо податкової накладної №16 від 31.07.2004 в рішенні суду відсутні, як і наявність спірних податкових накладних в матеріалах справи.

Крім того, судом не враховано, що самі по собі недоліки в заповненні податкової накладної, виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки позивача, не роблять її недійсною та не свідчать про її неналежність та недопустимість як доказу, за підтвердження її даних іншими первинними документами.

Зазначені обставини не були предметом судового дослідження і в суді апеляційної інстанції.

Виходячи з наведеного судова колегія приходить до висновку про необхідність скасування прийнятих у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2007 скасувати.

Постанову Господарського суду Харківської області від 15.05.2007 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000842310/0 від 11.09.2006 на суму 2829 грн. основного платежу та 1414,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій скасувати з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Господарського суду Харківської області від 15.05.2007 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук

О.А.Сергейчук

О.І.Степашко