Рішення № 105826127, 24.05.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2022 року м. Київ № 640/13239/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Служби безпеки України (далі - відповідач, СБУ), в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить:

визнати протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо непризначення ОСОБА_1 на посаду під час перебування в розпорядженні;

визнати протиправними та скасувати:

- рапорт заступника начальника ГУ БКОЗ СБУ полковника ОСОБА_3 від 25.10.2019 № 14/21347дск;

- наказ Голови Служби безпеки України від 07.11.2019 №1518/ос про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника 4-го управління ГУ БКОЗ СБ України та зарахування у розпорядження першого заступника Голови Служби - начальника ГУ БКОЗ СБУ;

- наказ Голови Служби безпеки України від 14.04.2021 №491-ОС/дск «По особовому складу» про звільнення з військової служби в органах СБ України та виключення зі списків особового складу ОСОБА_1 ;

поновити ОСОБА_1 на військовій службі з включенням до списків особового складу на посаді заступника начальника 4 управління ГУ БКОЗ СБ України з 14 квітня 2021 року;

визнати протиправним та скасувати наказ Голови Служби безпеки України від 30.04.2021 №567-ос/ДСК в частині встановлення ОСОБА_1 розміру грошового забезпечення під час перебування у розпорядженні з 21.08.2020 по 14.04.2021;

зобов`язати Службу безпеки України нарахувати та виплатити у встановленому чинним законодавством України порядку ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 20.08.2020 по 14.04.2021, одноразову грошову допомогу при звільненні, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, премій тощо), що були встановлені йому за посадою до зарахування у розпорядження, з урахуванням вже виплачених сум;

стягнути зі Служби безпеки України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14.04.2021 по день ухвалення судового рішення.

В обґрунтування позову зазначено, що рапорт про звільнення позивача та зарахування в розпорядження першого заступника Голови СБ України - начальника ГУ БКОЗ складено не уповноваженою на це особою, а отже наказ від 07.11.2019 № 1518-ос, прийнятий Головою СБУ, на підставі цього рапорту є безпідставним та незаконним, підлягає скасуванню.

Також позивач стверджує, що оскільки жодних розпорядчих документів стосовно проведення організаційно-штатних заходів не приймалося, то наказ Голови СБУ про звільнення його з посади та зарахування у розпорядження є протиправним, і відповідно усі проведені стосовно нього заходи є протиправними та незаконними, у тому числі звільнення з військової служби в органах СБ України та виключення зі списків особового складу.

Крім того, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що оскільки перебування військовослужбовця в розпорядженні не є звільненням, а є лише особливим тимчасовим службово-посадовим становищем, коли особа не знаходиться на конкретній посаді, проте, продовжує виконувати обов`язки і проходити службу, порушено його право на грошове забезпечення, яке має бути захищено шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити відповідне грошове забезпечення.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому наголосив на законності звільнення позивача, вважаючи, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивачем подано відповідь на відзив відповідача, в якій позивач заперечує проти доводів останнього, викладених у його відзиві.

Представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, в яких наголосив на безпідставності позовних вимог та відсутності підстав для їх задоволення.

Ухвалою суду від 08.06.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 16.11.2021 відмовлено у задоволенні клопотання Служби безпеки України про залишення позовної заяви без розгляду в частині визнання протиправним та скасування наказу Голови Служби безпеки України від 07.11.2019 № 1518-ос/дск, поновлення на посаді.

Ухвалою суду від 14.12.2021 продовжено строк підготовчого провадження у порядку статті 173 КАС України.

В судовому засіданні 25.01.2022 протокольною ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача підтримав аргументи, викладені в адміністративному позові та уточненій позовній заяві та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив у їх задоволенні відмовити з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

На підставі частини третьої статті 194 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 з 1998 року проходив контрактну службу в органах Служби безпеки України на різних посадах, зокрема, з 12.07.2019 - на посаді заступника начальника 4 управління Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України.

Наказом Голови Служби безпеки України від 07.11.2019 №1518/ОС ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника 4 управління Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України та зараховано у розпорядження: першого заступника Голови Служби безпеки України - начальника Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБ України за посадою заступника начальника управління, за підпунктом «б» пункту 48 (у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів) Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, з 07.11.2019 до 06.02.2020.

Наказом Голови Служби безпеки Україні від 14.04.2021 №491/ОС/дск ОСОБА_1 звільнено з військової служби з дня виключення зі списків особового складу за підпунктом «а» пункту 61 та підпунктом «г» (у зв`язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у запас Служби безпеки України, виключивши його зі списків особового складу з 14 квітня 2021 року.

Вважаючи накази Служби безпеки України від 07.11.2019 №1518/ОС та від 14.04.2021 №491/ОС/дск протиправними та такими, що видані в порушення вимог чинного законодавства та призвели до незаконного звільнення позивача, а також протиправною бездіяльність Служби безпеки України, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 належного йому грошового забезпечення за період з 20.08.2020 по 14.04.2021, позивач звернувся за захистом порушених прав та інтересів з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 1, 9 Закону України «Про Службу безпеки України» від 25.03.1992 № 2229-XII Служба безпеки України - державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України.

Систему Служби безпеки України складають Центральне управління Служби безпеки України, підпорядковані йому регіональні органи, Служба безпеки Республіки Крим, органи військової контррозвідки, військові формування, а також навчальні, науково-дослідні та інші заклади Служби безпеки України.

Організаційна структура Служби безпеки України визначається Президентом України.

Центральне управління Служби безпеки України, інші органи та установи, що входять у систему Служби безпеки України, є юридичними особами, мають печатку із зображенням державного герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, рахунки в банках, у тому числі валютні.

Згідно зі статей 19, 20 Закону України «Про Службу безпеки України» кадри Служби безпеки України складають: співробітники-військовослужбовці, працівники, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України, а також військовослужбовці строкової служби. Порядок обліку кадрів Служби безпеки України затверджується Головою Служби безпеки України.

До органів Служби безпеки України приймаються на конкурсній, добровільній і договірній основі громадяни України, здатні за діловими та моральними якостями, освітнім рівнем і станом здоров`я ефективно виконувати службові обов`язки. Критерії професійної придатності, зокрема юридичної обізнаності, визначаються кваліфікаційно-нормативними документами, які затверджуються Головою Служби безпеки України.

Кількісний склад співробітників Служби безпеки України визначається Президентом України за поданням Голови Служби безпеки України, виходячи з потреб надійного захисту державної безпеки України та в межах видатків, передбачених на утримання Служби безпеки України в Державному бюджеті України.

Умови і порядок виконання своїх обов`язків співробітниками - військовослужбовцями Служби безпеки України визначаються укладеним договором (контрактом). На них, а також на військовослужбовців строкової служби поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений законодавством. Військовослужбовці Служби безпеки України приймають Військову присягу на вірність народу України.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.05.2018 між Службою безпеки України в особі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби в Службі безпеки України, строком дії на п`ять років з 21.06.2018 по 20.06.2023.

Наказом в.о. Голови СБ України ОСОБА_8 від 12.07.2019 ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника 4 управління Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБ України.

Порядок проходження військової служби за контрактом особами офіцерського складу, сержантського і старшинського складу, рядового складу Служби безпеки України, виконання ними військового обов`язку в запасі та особливості проходження військової служби в особливий період визначається, зокрема, Положенням про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України» затвердженого Указом Президента України від 27.12.2007 № 1262/2007 (надалі - Положення) та наказом Голови Служби безпеки України від 14.10.2008 № 772 «Про затвердження Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України» (надалі - Інструкція).

Правовідносини з питань зарахування військовослужбовців Служби безпеки України в розпорядження начальників (командирів) передбачені, зокрема, пунктом 48 Положення, згідно з яким зарахування військовослужбовців Служби безпеки України у розпорядження прямих начальників (командирів), а за рішенням Голови Служби безпеки України - у розпорядження його першого заступника чи заступника, начальника (командира) іншого функціонального підрозділу Центрального управління, органу, закладу, установи Служби безпеки України або штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України допускається, у тому числі: у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів (зміна організаційно-штатної побудови, передислокація, перерозподіл функціональних обов`язків та наявних сил у зв`язку зі зміною покладених завдань, здійснення планових та позапланових переміщень військовослужбовців по службі у зв`язку з проведенням загальної ротації кадрів, прийняття Головою Служби безпеки України управлінських рішень щодо переміщення військовослужбовців для здійснення оперативно-службової діяльності на окремих напрямах та підвищення її ефективності) - до 3 місяців (підпункт «б»).

Так, пунктом 48 Положення встановлено, що військовослужбовці Служби безпеки України звільняються з посад та зараховуються в розпорядження наказами по особовому складу начальників (командирів), які мають право призначення на ці посади.

Відповідно до п. 4.9 Інструкції зарахування військовослужбовців у розпорядження відповідних начальників (пункт 48 Положення) - це визначення їх тимчасового службово-посадового становища, коли вони проходять військову службу у підпорядкуванні відповідних начальників, але без призначення на конкретні посади.

Зарахування у розпорядження відповідних начальників проводиться наказами по особовому складу з обов`язковим визначенням дати початку та закінчення терміну розпорядження та доводиться до відома військовослужбовців, які зараховані в зазначене розпорядження, під особистий підпис їх начальниками в установленому порядку. У розпорядження Голови Служби безпеки України зараховуються лише начальники органів, закладів, установ та підрозділів Центрального управління, які призначаються та звільняються з посад Президентом України за поданням Голови Служби безпеки України. Інші начальники з числа зазначених осіб зараховуються у розпорядження заступників Голови Служби безпеки України відповідно до розподілу функціональних обов`язків. На підставі цих наказів підрозділи кадрового забезпечення вчиняють відповідні записи в облікових документах таких військовослужбовців.

Згідно з п. 4.10 Інструкції у разі прийняття Головою Служби безпеки України управлінських рішень щодо переміщення військовослужбовців для здійснення оперативно-службової діяльності на окремих напрямах та підвищення її ефективності, зарахування військовослужбовців у розпорядження прямих начальників у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів (підпункт «б» пункту 48 Положення) здійснюється на підставі мотивованих рапортів відповідних начальників, наказами Голови Служби безпеки України.

З вищевикладеного вбачається, що у разі зарахування військовослужбовця у розпорядження прямого начальника за підпунктом «б» пункту 48 Положення мотивований рапорт повинен складатися цим безпосереднім начальником, у розпорядження якого буде зарахований військовослужбовець.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Голови СБУ від 07.11.2019 №1518/ОС позивача звільнено з посади заступника начальника 4 управління ГУ БКОЗ СБУ та зараховано у розпорядження першого заступника Голови СБУ - начальника ГУ БКОЗ СБУ.

Підставою видачі цього наказу зазначено: рапорт заступника начальника Головного управління від 25 жовтня 2019 року.

Відповідно до наявної у матеріалах справи копії рапорту вбачається, що останній підписаний заступником начальника ГУ «К» СБ України полковником ОСОБА_3 - 25.10.2019 та першим заступником Голови СБ України - начальником ГУ «К» СБ України генерал-лейтенантом ОСОБА_9 - 26.10.2019 за №14/21347дск.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву вказано, що підставою для прийняття Головою СБУ спірного наказу від 07.11.2019 №1518/ОС є рапорт заступника начальника ГУ БКОЗ СБУ від 25.10.2019 №14/21347дск.

В подальшому, у відзивах на уточнену позовну заяву відповідач посилається на те, що підставою для видачі оскаржуваного наказу від 07.11.2019 №1518/ОС став «спільний» рапорт першого заступника Голови СБУ - начальника ГУ БКОЗ СБУ ОСОБА_9 та заступника начальника ТУ БКОЗ СБУ ОСОБА_3 (реєстр. № 14/21347дск від 26.10.2019).

Тобто, відповідач, як на підставу для прийняття спірного наказу, посилається на два рапорти з одним реєстраційним номером «№14/21347», проте - різними датами підпису.

В той же час, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, підставою для видачі оскаржуваного наказу вказано лише рапорт заступника начальника ГУ БКОЗ СБУ від 25.10.2019.

З вищевказаного вбачається, що відповідач непослідовний у своїх твердженнях, оскільки наявні розбіжності у даті рапорту та кількості його підписантів.

Поряд з цим, відповідно до Інструкції з оформлення документів у системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС від 27.07.2012 №650, рапорт - письмове звернення працівника до вищої посадової особи з викладом питань службового чи особистого характеру і висловленням у зв`язку з цим відповідного прохання. Рапорт має такі реквізити: адресат; назва виду документа (Рапорт); текст документа; відмітка про наявність додатків, (якщо вони є); підпис, дата документа.

Аналогічне трактування наводиться у Наказі Міністерства оборони України від 26.07.2018р., яким затверджено Інструкцію з діловодства та документування управлінської інформації в електронній формі МОУ та ГШ ЗСУ.

З наведеного вбачається, що така форма документа як спільний рапорт відсутня.

Відповідного застереження не передбачено і у Положенні про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України та Інструкції про організацію виконання цього Положення.

Таким чином, підставою для видачі наказу Голови СБУ від 07.11.2019 №1518/ОС є саме рапорт заступника начальника ГУ БКОЗ СБУ від 25.10.2019, який, з огляду на вище встановлені обставини, складений не уповноваженою на те особою, оскільки суперечить положенню п. 4.10 Інструкції, так як рапорт повинен складатися безпосереднім начальником, у розпорядження якого буде зарахований відповідний військовослужбовець.

Крім того, як вбачається зі змісту рапорту, останнім доповіли про доцільність зарахування позивача у розпорядження першого заступника Голови СБУ - начальника ГУ БКОЗ СБУ, мотивуючи це прийняттям Головою СБУ управлінських рішень щодо переміщення військовослужбовців для здійснення оперативно-службової діяльності на окремих напрямках та підвищення її ефективності.

У той же час, як зазначив позивач, що не спростовано відповідачем в ході розгляду справи, Головою СБ України не приймалося таких управлінських рішень, а отже підстава, зазначена у рапорті є такою, що не відповідає дійсності.

В свою чергу, відповідач стверджує про те, що позивач не посилається на нормативно-правовий акт, який би передбачав видання такого розпорядчого акту.

Разом з тим, суд зазначає, що підставою для звільнення та зарахування в розпорядження позивача визначено підпункт «б» пункту 48 Положення, яким передбачено, що зарахування військовослужбовців СБ України у розпорядження відповідних начальників здійснюється у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів.

При цьому, як передбачено п.4.10 Інструкції, у разі проведення змін в штатах органів, підрозділів, закладів, установ Служби безпеки України, внаслідок яких скорочено військові посади, зарахування військовослужбовців, посади яких скорочені, у розпорядження прямих начальників згідно з підпунктом «б» пункту 48 Положення здійснюється наказами начальників органів, підрозділів, закладів, установ Служби безпеки України на підставі наказів Голови Служби безпеки України про зміни в штатах та організаційні заходи, із дня скорочення посади.

Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що зарахуванню військовослужбовців у розпорядження прямих начальників згідно з підпунктом «б» пункту 48 Положення передує видача розпорядчого документу про зміни в штатах та/або організаційні заходи.

У даному випадку зарахування у розпорядження відповідного начальника здійснено конкретно на підставі одного із різновидів організаційних заходів, а саме прийняття Головою СБУ управлінських рішень щодо переміщення військовослужбовців для здійснення оперативно-службової діяльності на окремих напрямах та підвищення її ефективності. Тобто, для реалізації вказаної у рапорті мети, Голова СБУ повинен був попередньо прийняти загальне управлінське рішення, оформлене його наказом, щодо переміщення військовослужбовців для здійснення оперативно-службової діяльності на окремих напрямах та підвищення її ефективності.

В матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази прийняття відповідачем таких рішень.

Суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що управлінським рішенням Голови СБ України, в даному випадку, є видача наказу від 07.11.2019 № 1518-ОС/дск про зарахування ОСОБА_1 у розпорядження першого заступника Голови СБУ - начальника ГУ БКОЗ СБУ з 07.11.2019 до 06.02.2020 включно, звільнивши його з посади заступника начальника 4 управління ГУ БКОЗ СБУ, оскільки аналізуючи конструкцію вищенаведеної норми «у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням у СБУ або її органах, підрозділах, закладах, установах інших організаційних заходів» вбачається, що вказані заходи («скороченням штатів» та «проведенням організаційних заходів») застосовані в теперішньому часі, тобто, процедура скорочення вже відбувається, а організаційні заходи вже проводяться, а отже таке скорочення чи проведення організаційних заходів повинно було бути ініційовано раніше, шляхом прийняття відповідного розпорядчого акту. Тобто, саме наказ про зарахування конкретного військовослужбовця у розпорядження буде реалізацією раніше прийнятого Головою СБУ управлінського рішення щодо скорочення штатів чи проведення організаційних заходів, виключний перелік яких наведено в підпункті «б» пункту 48 Положення стосовно цього військовослужбовця.

Отже, відповідачем не підтверджено належними доказами та не доведено проведення організаційних заходів, що вказує на відсутність правових та фактичних підстав для звільнення позивача з посади та зарахування у розпорядження першого заступника Голови СБУ - начальника ГУ БКОЗ СБУ за посадою заступника начальника управління на підставі підпункту «б» пункту 48 Положення.

За таких обставин, проаналізувавши норми чинного законодавства з урахуванням встановлених обставин у справі, суд дійшов висновку, що при видачі наказу від 07.11.2019 № 1518-ОС/дск відповідач діяв не на підставі та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

При цьому, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рапорту заступника начальника ГУ БКОЗ СБУ полковника ОСОБА_3 від 25.10.2019 № 14/21347дск не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Тобто, рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Суд зазначає, що рапорт не є рішенням прийнятим у зв`язку з реалізацією управлінських повноважень та не створює юридичного наслідку для позивача, а визнання цього рішення протиправним та його скасування не призведе до відновлення порушеного права.

З огляду на викладене, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є саме визнання протиправним та скасування наказу Голови Служби безпеки України від 07.11.2019 №1518/ОС про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника 4-го управління ГУ БКОЗ СБУ та зарахування у розпорядження першого заступника Голови Служби - начальника ГУ БКОЗ СБУ, який виданий на підставі зазначеного рапорта.

Щодо протиправної бездіяльності СБУ щодо непризначення позивача на посаду під час перебування у розпорядженні суд зазначає наступне.

Відповідно до рапорту підставою для зарахування позивача у розпорядження стало прийняття Головою СБУ управлінських рішень щодо переміщення військовослужбовців для здійснення оперативно-службової діяльності на окремих напрямках та підвищення її ефективності. У рапорті зазначено, що позивача буде призначено в Центральному управлінні СБУ.

Згідно з підпунктом «б» п. 48 Положення зарахування військовослужбовців Служби безпеки України у розпорядження прямих начальників (командирів), а за рішенням Голови Служби безпеки України - у розпорядження його першого заступника чи заступника, начальника (командира) іншого функціонального підрозділу Центрального управління, органу, закладу, установи Служби безпеки України або штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України допускається у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів (зміна організаційно-штатної побудови, передислокація, перерозподіл функціональних обов`язків та наявних сил у зв`язку зі зміною покладених завдань, здійснення планових та позапланових переміщень військовослужбовців по службі у зв`язку з проведенням загальної ротації кадрів, прийняття Головою Служби безпеки України управлінських рішень щодо переміщення військовослужбовців для здійснення оперативно-службової діяльності на окремих напрямах та підвищення її ефективності) - до 3 місяців.

Час перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустках, передбачених пунктом 53 цього Положення, час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення із перебуванням безпосередньо в районах антитерористичної операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях або забезпеченні їх здійснення із перебуванням безпосередньо в районах здійснення таких заходів із загальної тривалості періоду перебування у розпорядженні прямих начальників (командирів) виключається.

З урахуванням знаходження у відпустці та на лікуванні, строк перебування позивача у розпорядженні закінчився 20 серпня 2020 року.

Жодних пояснень щодо подальшого статусу позивача у період з 20.08.2020 по 14.04.2021 (день звільнення) відповідачем не наведено.

Положеннями п.4.9 Інструкції визначено, що зарахування військовослужбовців у розпорядження відповідних начальників (пункт 48 Положення) - це визначення їх тимчасового службово-посадового становища, коли вони проходять військову службу у підпорядкуванні відповідних начальників, але без призначення на конкретні посади.

Зарахування у розпорядження відповідних начальників проводиться наказами по особовому складу з обов`язковим визначенням дати початку та закінчення терміну розпорядження та доводиться до відома військовослужбовців, які зараховані в зазначене розпорядження, під особистий підпис їх начальниками в установленому порядку.

Відповідно до п. 4.10. Інструкції зарахування військовослужбовців у розпорядження прямих начальників у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів (підпункт «б» пункту 48 Положення) здійснюється за рішенням Голови Служби безпеки України на підставі мотивованих рапортів відповідних начальників у разі звільнення їх з посад у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням у Службі безпеки України або її органах, підрозділах, закладах, установах інших організаційних заходів.

З військовослужбовцем, якого звільнено з посади у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів та зараховано у розпорядження, начальник, у розпорядження якого він зарахований, або один із його заступників (з військовослужбовцем, який зарахований у розпорядження Голови Служби безпеки України,- Голова Служби безпеки України чи за його дорученням один із його заступників або начальник Управління роботи з особовим складом), а в органах військової контррозвідки начальник структурного підрозділу, який займає посаду не нижчу за посаду, за якою військовослужбовець перебуває у розпорядженні, проводить бесіду, під час якої ознайомлює його з наказом про зарахування у розпорядження, роз`яснює права та обов`язки, пов`язані з перебуванням у розпорядженні, особливості виплати грошового забезпечення, доводить тимчасові функціональні обов`язки на період перебування у розпорядженні, а також попереджає про те, що у разі, якщо до завершення строку перебування у розпорядженні він не буде призначений на штатну посаду відповідно до пунктів 44-46 Положення, у встановленому порядку вирішуватиметься питання про можливість його подальшого використання на військовій службі. Результати цієї бесіди оформлюються довідкою (рапортом), яка (який) долучається до частини «Особова справа» матеріалів особової справи військовослужбовця.

Призначення військовослужбовців, посади яких скорочуються або які зараховані у розпорядження, здійснюється відповідно до вимог пункту 1.3 розділу I цієї Інструкції та пункту 4.3 цього розділу.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення п.4.9, п.4.10 Інструкції з витягом з наказу від 07.11.2019 про зарахування у розпорядження позивача ознайомлено лише 20.12.2019, що не заперечується відповідачем.

Згідно з абз.9 п.4.9 Інструкції начальники, у розпорядженні яких перебувають військовослужбовці, зобов`язані своєчасно, до закінчення терміну перебування в розпорядженні, ініціювати призначення таких військовослужбовців на відповідні посади чи у разі наявності підстав вживати заходів щодо їх звільнення з військової служби.

Відповідно до абз.4 п.4.10 Інструкції у разі відсутності в органі, підрозділі, закладі, установі рівної посади, яку займав військовослужбовець до зарахування в розпорядження, керівник цього органу, підрозділу, закладу, установи не пізніше місяця з дня зарахування військовослужбовця у розпорядження організовує через Управління роботи з особовим складом підбір відповідних посад у системі Служби безпеки України з урахуванням його фахової підготовки, досвіду та напряму роботи, результатів попередньої діяльності, стану здоров`я.

У порушення зазначених норм відповідач почав здійснювати підбір вакантних посад лише через 8 місяців після зарахування позивача у розпорядження, з 23.07.2020, направивши запит до підрозділів Центрального управління, регіональних органів та закладів СБУ.

Повторний запит до Центрального управління, регіональних органів та закладів СБУ з проханням розглянути питання щодо можливого призначення ОСОБА_1 на вакантні посади відповідачем направлено лише 19.02.2021, через 15 місяців з дня зарахування у розпорядження.

Відповідно до п.43 Положення військовослужбовці Служби безпеки України призначаються на штатні посади (крім випадків, передбачених цим Положенням) їх прямими начальниками в порядку, що встановлюється Головою Служби безпеки України.

Призначення військовослужбовців Служби безпеки України на посади та переміщення їх по службі здійснюється з додержанням таких вимог, зокрема, переміщення по службі військовослужбовців Служби безпеки України здійснюється, як правило, без зарахування в розпорядження відповідних начальників (командирів). Призначення на посади військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні відповідних начальників (командирів), проводиться у можливо короткий строк і не пізніше строків, зазначених у пункті 48 цього Положення (підпункт «в» п.43 Положення).

Тобто, якщо військовослужбовець перебуває у розпорядженні у зв`язку з прийняттям рішення щодо його переміщення, він в обов`язковому порядку повинен бути призначений на посаду.

Згідно з п.44 Положення переміщення по службі військовослужбовців Служби безпеки України здійснюється, зокрема:

б) на рівні посади - в разі проведення планової заміни у місцевостях з установленими строками служби, службової потреби, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, для більш доцільного використання військовослужбовців - за рішенням прямих начальників (командирів);

г) на нижчі посади - на підставах, передбачених пунктом 46 цього Положення.

Відповідно до підпункту «а» п.46 Положення переміщення військовослужбовців Служби безпеки України з вищих посад на нижчі здійснюється у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

При цьому, переміщення військовослужбовців Служби безпеки України з вищих посад на нижчі згідно з підпунктами «а», «б», «в», «д» і «е» цього пункту (п.46) здійснюється прямими начальниками в межах наданих їм прав щодо призначення на посади за умови, що немає можливості призначити військовослужбовця на рівну посаду у відповідному підрозділі (органі, закладі, установі).

Таким чином, відповідно до викладених норм, призначення на рівні або на ступінь нижчі вакантні посади прямий начальник наділений правом здійснювати без згоди військовослужбовця.

Однак, відповідачем дій щодо призначення позивача на вакантні рівнозначні або на ступінь нижчі посади не здійснено та не спростовано належними і допустимими доказами твердження позивача про наявність таких вакантних посад на час перебування його у розпорядженні, чим порушено вищевказані приписи.

Крім того, ухвалою суду від 28.09.2021 витребувано у відповідача докази, у тому числі актуальний станом на 21.07.2020 перелік вакантних посад в регіональних підрозділах, підрозділах центрального апарату та ВВНЗ Служби безпеки України, на який посилається помічник начальника управління ОСОБА_4 у довідці про бесіду від 21.07.2020; запит ГУ БКОЗ до органів та підрозділів Служби безпеки України (№ 14/14503дек від 23.07.2020) та отримані відповіді на цей запит; запит ГУ БКОЗ до органів та підрозділів Служби безпеки України (№ 14/2605дек від 19.02.2021) та отримані відповіді на цей запит; перелік вакантних посад, рівнозначних посаді заступника начальника 4-го управління Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України та нижчих посад (не більше як на один ступінь) в органах Служби безпеки України, із зазначенням кількості таких посад, у період з 07.11.2019 по 30.04.2021.

На виконання вимог ухвали суду відповідачем не надано вказаного переліку вакантних посад.

Окрім того, позивачем також направлялись запити до Управління роботи з особовим складом СБУ та ГУ БКОЗ СБУ щодо отримання інформації з переліком наявних вакантних посад у Центральному управлінні та регіональних органах СБ України.

Листом від 24.11.2021 № 14/К-57-п/13-21599 ГУ БКОЗ повідомило, що лист Управління роботи з особовим складом містить інформацію щодо наявних вакантних посад в Центральному управлінні та регіональних органах СБ України, але у наданні його копії відмовлено, аргументуючи тим, що не є виконавцем вищезазначеного документу, тому слід звертатися до Управління роботи з особовим складом.

Листом від 26.11.2021 № 11/1/1-К-144-п/271 Управлінням роботи з особовим складом СБУ відмовлено позивачу у наданні копій документів, зокрема, і листа за вих. № 11/1/1-5144 від 14.07.2021, мотивуючи тим, що це є внутрівідомча службова кореспонденція.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем подавались відповідачу рапорти (25.08.2020, 08.10.2020), у яких просив розглянути можливість призначення його на рівнозначну посаду (або вище) в ГУ БКОЗ ЦУ або в інших підрозділах СБ України у зв`язку з закінченням перебування у розпорядженні.

У рапорті позивач звертав увагу на те, що термін перебування його в розпорядженні закінчився 20.08.2020 та оскільки в Головному управлінні наявні декілька рівнозначних вакантних посад, а саме: заступник начальника 2 управління та заступник начальника 4 управління ГУ БКОЗ СБ України, просив розглянути можливість призначення його на посаду та вирішити питання щодо матеріального та грошового забезпечення.

Однак, вказані рапорти позивача не були розглянуті та вирішені в порядку встановленому законом.

Щодо проведення комплексних заходів з пошуку та пропонування позивачу відповідних вакантних посад з метою його подальшого службового використання, відповідач стверджує, що ним вжито усіх необхідних заходів з метою призначення позивача на посаду, у тому числі проведення співбесід.

Так, відповідачем зазначено, що 20.12.2019 начальником 4 управління ГУ БКОЗ СБУ полковником ОСОБА_5 проведено бесіду з ОСОБА_1 , про що складено довідку.

Разом з тим, зі змісту довідки вбачається, що ОСОБА_5 , бесіду проведено 10.11.2019, яка, в свою чергу, засвідчена підписом останнього.

В той же час, як пояснив позивач, що не спростовано відповідачем, бесіда з ним взагалі не проводилась, лише вручили вказану довідку для ознайомлення 20.12.2019, про що свідчить його підпис про ознайомлення, а також ознайомили із повідомленням про зарахування у розпорядження першого заступника Голови СБУ - начальника ГУ «К» СБ України без дати та підпису будь-якої посадової особи СБУ, грифу обмеження доступу та реєстраційного номеру.

Вищевикладене свідчить про порушення відповідачем абз.2 п.4.10 Інструкції, оскільки бесіда з позивачем фактично не проводилася, крім того з довідкою та повідомленням позивача ознайомлював помічник начальника 4 управління ГУ БКОЗ СБ України ОСОБА_10, який не є уповноваженою на те особою.

Щодо проведення співбесіди 30.01.2020, то позивачу вручено для ознайомлення довідку про бесіду та запропоновано посаду старшого консультанта з оперативних питань 5 служби ГУ БКОЗ (на два ступені нижче від попередньої, яку обіймав позивач) та посаду начальника 4 відділу 1 управління ГУ БКОЗ. Відповідач зазначив, що від запропонованих посад позивач відмовився та зазначив, що займається самостійним пошуком рівнозначної посади.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, на запропоновані посади позивач призначений не був, а самостійний пошук посади не звільняє відповідача від обов`язку працевлаштування позивача.

Вищезазначене свідчить про протиправну бездіяльність Служби безпеки України щодо непризначення ОСОБА_1 на рівнозначну або на ступінь нижчу посаду в органах Служби безпеки України, шляхом переміщення його для здійснення оперативно-службової діяльності, у разі наявності потреби, на окремий напрямок роботи для підвищення її ефективності, оскільки строки перебування його у розпорядженні, які чітко визначені п. 48 Положення, закінчились 20.08.2020.

Щодо проведених з позивачем бесід суд зазначає, що абзацом десятим пункту 61 Положення визначено, що рішення про звільнення військової служби в запас або у відставку доводиться до відома військовослужбовців Служби безпеки України, як правило, не пізніше ніж за два місяці до подання про звільнення. Безпосередні та прямі начальники проводять з ними особисті бесіди.

Згідно з абзацом 6 пункту 7.4 Інструкції передбачено, що бесіди перед звільненням проводяться: з військовослужбовцями, які перебувають у розпорядженні відповідних начальників, начальником, у розпорядженні якого вони перебувають, чи за його дорученням одним із його заступників або іншою посадовою особою, яка займає посаду не нижчу ніж посада, за якою військовослужбовець перебуває у розпорядженні, а з військовослужбовцями, які перебувають у розпорядженні Голови Служби безпеки України, - Головою Служби безпеки України чи за його дорученням одним із його заступників або начальником Управління роботи з особовим складом.

При цьому, перша бесіда проводиться завчасно перед поданням до звільнення, під час якої з`ясовується ставлення до звільнення, роз`яснюються підстави і строки подання до звільнення, порядок отримання належних грошових виплат, використання відпусток, пенсійного забезпечення, обов`язок виконання заходів фінансового контролю, надаються необхідні роз`яснення з інших питань, встановлюється підрозділ Центрального управління, регіональний орган Служби безпеки України чи військовий комісаріат для направлення військовослужбовця на військовий облік, уточнюється місце його проживання після звільнення, з`ясовуються прохання військовослужбовця.

Друга бесіда проводиться безпосереднім начальником перед надсиланням подання до звільнення, під час якої надаються відповіді на запитання і прохання, висловлені військовослужбовцем під час першої бесіди, уточнюються підстави звільнення з урахуванням висновку військово-лікарської комісії та інші питання, пов`язані зі звільненням.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 12.04.2021 за дорученням першого заступника Голови СБУ - начальника ГУ БКОЗ СБУ ОСОБА_11 заступником начальника ГУ БКОЗ СБУ полковником ОСОБА_12, начальником 4 управління ГУ БКОЗ СБУ ОСОБА_13 та помічником начальника Головного управління (по роботі з особовим складом) - начальником відділу кадрового забезпечення ГУ БКОЗ ОСОБА_14 проведено бесіду з ОСОБА_1 щодо звільнення його з військової служби за підпунктом «а» пункту 61 Положення-1262, підпунктом «г» (у зв`язку із проведенням організаційних заходів) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у запас СБУ.

Водночас, суд погоджується з твердженням позивача про те, що відповідачем допущено порушення вимог Положення та Інструкції під час проведення бесід, оскільки останні проведені не уповноваженими на те особами.

Зважаючи на вищевикладене, беручи до уваги також те, що жодних розпорядчих документів стосовно проведення організаційно-штатних заходів не приймалося, наказ Голови СБУ від 07.11.2019 №1518/ОС про звільнення позивача з посади та зарахування у розпорядження є протиправним, суд дійщов висновку, що наказ Голови СБУ від 14.04.2021 №491/ос про звільнення позивача з посади також є протиправним та підлягає скасуванню.

Більш того, як підтверджується матеріалами справи, оскаржуваний наказ від 14.04.2021 №491/ос виданий під час тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 у період з 09.04.2021 по 18.04.2021, про що свідчить листок непрацездатності серії АЛБ №058053.

Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 24 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу» та статті 66 Положення, із списків особового складу Служби безпеки України військовослужбовець не виключається та контракт не припиняється (не розривається) у разі, зокрема, перебування на лікуванні.

Водночас, як підтверджується матеріалами справи, про свою тимчасову непрацездатність внаслідок захворювання позивач повідомив безпосередньому керівнику - начальнику ГУ БКОЗ СБ України ОСОБА_6 , на яке він відреагував, шляхом надсилання повідомлення у відповідь; заступнику відділу кадрового забезпечення ОСОБА_7 та черговому по ГУ БКОЗ СБ України.

Однак, незважаючи на перебування позивача на лікуванні, відповідачем в порушення зазначених вимог Закону та Положення видано оскаржуваний наказ про звільнення з військової служби.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що позивача звільнено без законної підстави, він підлягає поновленню на посаді заступника начальника 4 управління ГУ БКОЗ СБ України з 15 квітня 2021 року з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

У відповідності до частини другої статті 235 КЗпП України при винесені рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Виходячи з наведених норм та встановлених обставин, позивач має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 15.04.2021 по день ухвалення судового рішення.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Згідно пункту 5 Порядку вбачається, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до наявної у матеріалах справи копії довідки заробітна плата позивача за лютий 2021 року становила 18552,17 грн., за березень 2021 року - 18552,17 грн.; середньоденна заробітна плата складає 883,44 грн.

Кількість днів вимушеного прогулу станом на дату винесення рішення з 15.04.2021 по 24.05.2022 становить 277 робочих дні.

Враховуючи вищевикладене, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 244712,88 грн.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Голови СБ України від 30.04.2021 №567-ос/ДСК в частині встановлення ОСОБА_1 розміру грошового забезпечення під час перебування у розпорядженні з 21.08.2020 по 14.04.2021 та зобов`язання СБУ нарахувати та виплатити у встановленому чинним законодавством України порядку ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 20.08.2020 по 14.04.2021, одноразову грошову допомогу при звільненні, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, премій тощо), що були встановлені йому за посадою до зарахування у розпорядження, з урахуванням вже виплачених сум, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про Службу безпеки України» визначено, що Служба безпеки України це державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України.

За приписами статті 4 Закону України «Про Службу безпеки України» правову основу діяльності Служби безпеки України становлять Конституція України, цей Закон та інші акти законодавства України, відповідні міжнародні правові акти, визнані Україною.

Згідно зі частиною 1 статтею 19 Закону України «Про Службу безпеки України» кадри Служби безпеки України складають: співробітники-військовослужбовці, працівники, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України, а також військовослужбовці строкової служби.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України «Про Службу безпеки України» умови і порядок виконання своїх обов`язків співробітниками-військовослужбовцями Служби безпеки України визначаються укладеним договором (контрактом). На них, а також на військовослужбовців строкової служби поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений законодавством. Військовослужбовці Служби безпеки України приймають Військову присягу на вірність народу України.

Статтею 18 Закону України «Про Службу безпеки України» встановлено, що фінансування, матеріально-технічне та соціально-побутове забезпечення Служби безпеки України здійснюється Кабінетом Міністрів України у порядку, визначеному Верховною Радою України, за рахунок коштів державного бюджету України.

Пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

На виконання Постанови №704 СБУ видано наказ від 10.04.2018 № 515/ДСК, яким затверджено Інструкцію про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 25.04.2018 за № 513/31964 (далі - Інструкція №515).

Інструкція №515 визначає порядок та умови виплати грошового забезпечення та виплат компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України.

Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу IV Інструкції №515 виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, зарахованими в розпорядження відповідних начальників або керівників, здійснюється на підставі наказів по особовому складу органів, підрозділів, закладів та установ СБУ.

Пунктом 2 глави 1 розділу IV Інструкції №515 установлено, що за військовослужбовцями, зарахованими в розпорядження відповідних начальників або керівників (крім тих, що зараховані в розпорядження за підставами, передбаченими підпунктом «в» - у випадках, передбачених пунктом 1 глави 4 цього розділу, пункту 48 Положення-1262), зберігається виплата грошового забезпечення всіх видів за посадами, які вони займали, протягом строків перебування у розпорядженні, передбачених пунктом 48 Положення, а у випадках, коли такі строки не визначені, - протягом шести місяців з дня зарахування в розпорядження.

Абзацами першим та другим пункту 6 глави 1 розділу IV Інструкції №515 передбачено, що строки перебування військовослужбовців у розпорядженні відповідних начальників або керівників (залежно від підстав такого зарахування) визначаються відповідно до чинного законодавства України, а також після закінчення таких строків та у разі відсутності підстав для подальшого перебування в розпорядженні, військовослужбовець призначається на посаду або звільняється в установленому порядку з військової служби.

Згідно з абзацом третім пункту 6 глави 1 розділу IV Інструкції №515 після закінчення строків перебування у розпорядженні, передбачених пунктом 48 Положення-1262 (якщо військовослужбовці не призначені на посаду або не звільнені з військової служби), а у випадках, коли такі строки не визначені, - після спливання шести місяців з дня зарахування в розпорядження відповідних начальників або керівників, виплата їм грошового забезпечення здійснюється за рішеннями Голови СБУ на підставі мотивованих рапортів начальників або керівників, у розпорядженні яких перебувають такі військовослужбовці.

Суд вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи питання про правомірність наказу, в частині що оспорюється позивачем, суд досліджує дотримання відповідачем процедури та порядку його винесення та не втручається у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень щодо встановлення і визначення позивачу розміру видів грошового забезпечення.

Діяльність суб`єктів владних повноважень врегульовано законами та підзаконними нормативно-правовими актами, ці правові документи дають суб`єктам владних повноважень можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють лише межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями.

Позивач, звертаючись з позовом, стверджує, що спірним наказом СБУ від 30.04.2021 №567-ос/ДСК зменшено йому розмір відсотків щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з 21.08.2020 по 14.04.2021, у порівнянні до розміру, що були встановлені раніше.

Зокрема відсутні нарахування і виплати надбавки за особливості проходження служби в розмірі 86% і надбавки військовослужбовцям підрозділів «К» СБ України в розмірі 5%.

Наказом СБУ від 30.04.2021 №567-ос/ДСК встановлено розмір грошового забезпечення виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки в розмірі 15% посадового окладу згідно з главою 3 та преміювання в розмірі 10% посадового окладу згідно з главою 15 розділу III Інструкції про грошове забезпечення №515/дск-2018 року.

Підставою для видачі зазначеного наказу став рапорт першого заступника Голови СБУ - начальника ГУ БКОЗ СБУ ОСОБА_11 Голові СБУ від 20.04.2021 реєстр. № 14/7650дск.

Адміністративний суд, розглядаючи справу щодо правомірності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Враховуючи вказане, суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Відтак, суд не може встановити конкретний розмір належного грошового забезпечення, так як уповноважений лише встановити право позивача на його отримання.

Суд зазначає, що загальний розмір грошового забезпечення, який має бути нарахований та виплачений позивачу, має обчислюватися та погоджуватися відповідним фінансовим підрозділом територіального органу СБУ, в якому позивач проходив службу.

Виходячи з викладеного, судом встановлено правомірність спірного наказу, відтак, вимоги про його скасування задоволенню не підлягають.

З огляду на встановлення правомірності спірного наказу, позовні вимоги про зобов`язання СБУ нарахувати та виплатити у встановленому чинним законодавством України порядку ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 20.08.2020 по 14.04.2021 не підлягають задоволенню, оскільки є похідними.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання СБУ нарахувати та виплатити у встановленому чинним законодавством України порядку ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, премій тощо), що були встановлені йому за посадою до зарахування у розпорядження, з урахуванням вже виплачених сум, суд зазначає наступне.

Згідно з наказом Голови СБУ від 14.04.2021 № 491-ОС/дск ОСОБА_1 нараховано та виплачено:

- грошову компенсацію за 45 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2021 рік у сумі 27 331,13 грн.;

- одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби за 22 календарні роки служби у сумі 200 428,25 грн.;

- грошову компенсацію за неотримане речове майно на час звільнення з військової служби у сумі 53 964,07 грн.

Наведене підтверджується змістом наказу Голови СБУ від 14.04.2021 № 491-ОС/дск та довідкою Фінансово-економічного управління СБУ від 30.06.2021 № 21/2/2-857.

Таким чином, заборгованість СБУ із зазначених виплат ОСОБА_1 відсутня, відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є частково обґрунтованими, а отже такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У відповідності до частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць (пункт 2); поновлення на посаді у відносинах публічної служби (пункт 3).

Отже, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо непризначення ОСОБА_1 на посаду під час перебування в розпорядженні.

Визнати протиправним та скасувати наказ Голови Служби безпеки України від 07.11.2019 №1518/ОС про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника 4-го управління Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України та зарахування у розпорядження першого заступника Голови Служби безпеки України - начальника Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України.

Визнати протиправним та скасувати наказ Голови Служби безпеки України від 14.04.2021 №491-ОС/дск «По особовому складу» про звільнення з військової служби в органах Служби безпеки України та виключення зі списків особового складу ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 на військовій службі з включенням до списків особового складу на посаді заступника начальника 4 управління Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України з 15 квітня 2021 року.

Стягнути з Служби безпеки України на користь ОСОБА_1 заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 244712,88 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Служби безпеки України на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 18552,17 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Служби безпеки України.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.П. Шулежко