Вирок № 10580683, 27.07.2010, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К Справа № 1-707/2010 р.

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2010 року Тернопільській міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого Магдича О.Г.

при секретарі Бельзецькій Н.П.

за участю прокурора Гульовської О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тернополі кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ковель, Волинської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, проживає АДРЕСА_1 раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,

за ч.2 ст.186 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Підсудний ОСОБА_1 25 лютого 2010 року близько 19.15 год., знаходячись на бульварі С. Бандери, 14 у м. Тернополі, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для потерпілого, відкрито викрав у малолітнього ОСОБА_3 мобільний телефон „Nokia 5300”, який належить його мамі ОСОБА_4, вартістю 529,10 гривень, в якому знаходилася картка оператора мобільного звязку „Київстар” вартістю 25 гривень, на рахунку якої було 26 гривень та карткою памяті мікро-CD на 2 гігабайти, вартістю 50 гривень, чим заподіяв ОСОБА_4 матеріальної шкоди на загальну суму 630,10 гривень.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 пояснив, що в кінці лютого 2010 року близько 19.00 години проходячи по вул. С. Бандери у м. Тернополі, зайшов у двір школи, де побачив невідомого йому хлопця, який розмовляв по мобільному телефону. Переконавшись, що за ним ніхто не слідкує він підійшов до хлопця, рукою закрив йому рот, щоб він не кричав, вдарив по обличчі та повалив на землю. Побачивши, що мобільний телефон із рук випав на землю, він підняв його та з місця вчинення злочину втік. Після чого поїхав додому у м. Почаїв, де викрадений телефон “Нокіа 5300” продав за 70 гривень, а виручені гроші від продажу мобільного телефону використав на продукти харчування. У вчиненому він щиро розкаюється, обіцяє в подальшому злочинів не вчиняти.

Допитаний у судовому засіданні законний представник потерпілого ОСОБА_3 пояснив, що претензій матеріально і морального характеру до підсудного ОСОБА_1 немає, збитки їм відшкодовані у повному обсязі, про призначення покарання покладається на розсуд суду.

Крім власного визнання вини, підсудний повністю погодився зі всіма доказами по справі, що були зібрані під час досудового слідства і підтверджували його винність у вчиненні злочину згідно предявленого обвинувачення, відмовившись від їх дослідження під час судового розгляду.

Таким чином, проаналізувавши вищевказані обставини та докази, суд, приходить до переконання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину та вважає, що дії підсудного слід кваліфікувати за ч.2 ст.186 КК України, як грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечне для життя чи здоровя потерпілого.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_1, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, конкретні обставини справи, його особу, зокрема те, що він в силу ст. 89 КК України є не судимим, обставини, що пом”якшують покарання, а саме: повне визнання ним вини, щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину.

Аналізуючи вищенаведене, суд, приходить до переконання, що виправлення та перевиховання підсудного ОСОБА_1 можливі без його ізоляції від суспільства, а тому йому слід призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк.

Водночас, суд, вважає, що з метою забезпечення належної поведінки ОСОБА_1 в період дії іспитового строку, відповідно до ст.76 КК України, на нього слід покласти наступні обов”язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з”являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Запобіжний захід ОСОБА_1, до набрання вироком законної сили залишити попередній підписку про невиїзд з місця постійного проживання.

По справі є судові витрати за проведення товарознавчого дослідження №6-205/10 від 18.03.2010 року в сумі 300,48 грн., які суд, вважає слід стягнути з підсудного, в користь НДЕКЦ при УМВСУ в Тернопільській області, оскільки вони виникли у звязку проведенням експертних досліджень вилучених по справі речей.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому за цією статтею покарання 4 (чотири) роки позбавлення волі.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому 2 (два) роки іспитового строку.

Зобов”язати засудженого ОСОБА_1, відповідно до ст.76 КК України в період дії іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично, з”являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1, до набрання вироком законної сили, залишити попередній - підписку про невиїзд з місця постійного проживання.

Стягнути із засудженого ОСОБА_1 судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи №6-205/10 від 18.03.2010 року в сумі 300,48 грн. (триста гривень сорок вісім копійок) в користь НДЕКЦ при УМВСУ в Тернопільській області ( Код 24524727, Банк одержувача: ГУДКУ в Тернопільській області, МФО 838012, розрахунковий рахунок 31256272210463).

На вирок може бути подана апеляція на протязі 15 діб, з моменту його проголошення, через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області до Тернопільського апеляційного суду.

Головуючий О.Г. Магдич

Копія вірна

Суддя О.Г. Магдич