Ухвала суду № 105803833, 18.08.2022, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/1854/22

Провадження № 1-кп/219/854/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2022року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

судді Лапченко О.М.,

за участі секретаря Лосинської І.М.,

прокурора Овчаренка О.Ф.,

захисника Лазарчук Г.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні дистанційно в режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022052150000315 від 31.03.2022 року, складеного відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,

в с т а н о в и в:

під час підготовчого судового засідання прокурор просив суд продовжити відносно обвинуваченого термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказав, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 , не зникли, а інші запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим своїх зобов`язань.

Захисник обвинуваченогопроти заявленого клопотання заперечувала, вказала, що прокурор не довів наявність вказаних ризиків, зазначила, що ризик втечі відсутній, просила змінити запобіжний захід обвинуваченому та обрати відносно нього запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти заявленого прокурором клопотання, просив відмовити в його задоволенні, клопотання йогозахисника просивзадовольнити.

Суд, заслухавши думки учасників судового засідання, вивчивши обвинувальний акт, приходить до наступного.

Постановою керівника Бахмутської окружної прокуратури Донецької області ДобринінаС.В. від 01 квітня 2022 року ОСОБА_1 був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, який надалі був продовжений ухвалою слідчого судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області до 30 червня 2022 року, та судом до 26 серпня 2022 року включно.

При вирішенні клопотань щодо запобіжного заходу суд враховує вимогист.29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Метою застосування запобіжного заходу, відповідно дост. 177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно зі ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, а також вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення є одними з обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу.

Так, відповідно до ст.183 ч.1 КПК Українитримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимст. 177 КПК України.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст.121 ч.2 КК України, за яким законом України про кримінальну відповідальність передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, та особу обвинуваченого.

Тяжкість інкримінованого ОСОБА_1 злочину, який, крім того, характеризується значною суспільною небезпекою, яка полягає, насамперед, в спричиненні умисних тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть іншій людині, а також те, що обвинувачений міцних соціальних зв`язків не має, беззаперечно свідчить про наявність ризиків переховування від суду.

Суд вважає, що інші, більш м`які запобіжні заходи, є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст. 177 КПК України.

Після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченого, однак застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу неможливе, оскільки існують ризики того, що він, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування).

А тому суд вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу- тримання під вартою, не відпали, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, а томунаявна необхідність узбереженні такої міри запобіжного заходу із визначенням строкуу межах шестидесяти днів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що клопотання захисника Лазарчук Г.В. про заміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов`язання не підлягає задоволенню, а клопотання прокурора підлягає задоволенню, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - продовженню на термін 60 (шістдесят) днів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 183, 199, 314, 315 КПК України, суд,

у х в а л и в:

відмовити в задоволенні клопотання захисника Лазарчук Г.В. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на особисте зобов`язання.

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, строк дії обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою на термін 60 (шістдесят) днів, тобто, до16 жовтня 2022 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя О. М. Лапченко