Рішення № 105787737, 18.08.2022, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/2660/22

Провадження № 2/947/1565/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2022 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Калініченко Л.В.

при секретарі Матвієвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_1

до ОСОБА_2

третя особа Одеська товарна біржа,

про визнання договору купівлі-продажу дійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 20.01.2022 року звернулась до Київського районного суду міста Одеси з позовом, предмет якого змінила на підставі заяви 16.06.2022 року та у відповідності до останньої редакції позову до ОСОБА_2 третя особа Одеська товарна біржа, про визнання договору купівлі-продажу дійсним, просить суд визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна №21627 від 09.10.1997 року щодо квартири АДРЕСА_1 дійсним.

В обґрунтування позову позивачка посилається на те, що визнання дійсним спірного договору є необхідним, оскільки з підстав його не нотаріального посвідчення, що не потребувалось на час його укладення, наразі тягне його недійсність, у зв`язку з чим позивачка позбавлена можливості належним чином розпоряджатись своєю власністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу за вказаним позовом було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 18.02.2022 року вказану заяву, прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження, призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.

20.07.2022 року судом було ухвалено закрити підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судове засідання призначене на 18.08.2022 року позивачка не з`явилась, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце його проведення, однак надала до суду заяву про підтримання заявлених вимог, розгляд справи за її відсутності та зазначила, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення суду.

Згідно з ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце проведення якого повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

Згідно з п.2 ч.7 ст. 128 ЦПК України, уразі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до відповіді з відділу адресної довідкової роботи ГУДМС України в Одеській області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованим в місті Одесі та Одеській області не значиться.

З урахуванням відсутньої інформації про зареєстроване місце проживання відповідача по справі, останній викликався досуду черезоголошення наофіційному веб-сайтісудової владиУкраїни,з опублікуваннямякого згідноз ч.11ст.128ЦПК України,особа вважаєтьсяповідомленою продату,час імісце розглядусправи.

Також виклик відповідача до судового засідання здійснювався шляхом скерування судових повісток на адресу відомого майся проживання, а саме: АДРЕСА_2 , які були повернуті до суду без вручення.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 282 ЦПК України, розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

На підставі вищевикладеного, судом було ухвалено провести розгляд справи за відсутності сторін по справі в судовому засіданні 18.08.2022 року на підставі наявних документів в матеріалах справи та у відповідності до ст.ст. 280, 281 ЦПК України, Київським районним судом м. Одеси була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу дійсним підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судомвстановлено, що 09 жовтня 1997 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , який діяв в своїх інтересах та зі згоди матері на підставі рішення Київської районної адміністрації м. Одеси за №1661 від 07.10.1987 року, з однієї сторони, як продавця, та ОСОБА_4 , з іншої сторони, як покупець, було укладено договір №21627 купівлі-продажу нерухомого майна.

За умовами вказаного договору, продавці продали, а покупець купила квартиру АДРЕСА_3 .

Відповідно до п.5 договору, сума продажу нерухомого майна склала 18849,00грн., які отримані продавцем до підписання цього договору.

Договір був зареєстрований в Одеській товарній біржі 09.10.1997 року за реєстраційним №21627, на підставі якого 20.10.1997 року КП «ОМБТІ та РОН» було зареєстровано за позивачем право власності на вказану квартиру, що підтверджується відповідним записом на зворотній сторінці договору за №706 стр.114, кн.242пр.

У вказаному договорі зазначено, що він подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає.

Також судом з поданої до суду інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності за №294311575 від 12.01.2022 року встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних частках також належала на праві власності квартира АДРЕСА_4 . Однак, 05.10.2021 року належна ОСОБА_3 Ѕ частка вказаної квартири була зареєстрована за ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданим 05.10.2021 року Кропивницькою міською державною нотаріальною конторою, зареєстрованим в реєстрі за №1-600.

На підставі вищевикладеного, суд вважає доведеними доводи сторони позивача про те, що колишній власник спірної квартири ОСОБА_3 померла, спадкоємцем до майна якої ОСОБА_2 .

Одночасно з поданого позивачкою копії паспорту громадянки України серії НОМЕР_1 , виданим 28.10.1997 року Київським РВ УМВС України в Одеській області на її ім`я, судом встановлено, що ОСОБА_4 зареєстрована саме у придбаній на підставі спірного договору квартирі АДРЕСА_1 .

Суд зазначає, що на момент укладання вказаного договору купівлі-продажу вказаного нерухомого майна був чинним Закон України "Про товарну біржу", відповідно до умов якого договори, оформлені товарною біржею, визнавались дійсними, а сам правочин купівлі-продажу було вчинено з дотриманням вимог діючого на той час законодавства.

В подальшому до ЦК Української РСР 1963 року були внесені зміни, відповідно до яких угоди щодо відчуження нерухомого майна підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню.

Відсутність належних правовстановлюючих документів на нерухоме майно, на думку суду, істотним чином порушує право власності позивача, яке підлягає судовому захисту.

Згідно положень ч. 2 ст. 47 ЦК Української РСР 1963 року, якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Аналогічне за змістом положення містить ч.2 ст.220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Судом встановлено, що всі зобов`язання за договором №21627 від 09.10.1997 року, його сторонами виконані у повному обсязі покупцеві була передана у власність квартира АДРЕСА_3 , в якій остання зареєструвала своє місце проживання, а продавцям передані грошові кошти за продану квартиру, що підтверджується письмовими доказами та зазначеним фактом у спірному договорі.

Таким чином, позивачем усі вимоги, що ставилися до біржових угод на момент її укладення, були виконані.

Згідно зч.1 ст. 76 ЦПК України,доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 27Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі»під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до п. 6постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного СудуОбґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі вищевикладеного, оцінивши усі докази наявні в матеріалах справи в їх сукупності, судом встановлено, що сторони спірного договору обумовили всі їх істотні умови та повністю виконали взяті на себе зобов`язання, тому враховуючи встановлені судом обставини, суд вважає, що вимоги позивача про визнання договору купівлі-продажу дійсним є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.79 рішення Європейського суду з прав людини (справа «Білуха проти України» від 09.11.2006 р. (Заява №33949/02), відповідно до прецедентної практики Суду заявник має право на відшкодування витрат, тільки якщо буде доведено, що вони були необхідні та фактично понесені, а також є обґрунтованими за розміром.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивачкою у позові не заявлено вимог про відшкодування судових витрат, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для покладання цих витрат на відповідача.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 10, 13, 76-81, 89, 141, 211, 263-266, 268, 273, 280-283, 352, 354 ЦПК України, ст. 220 ч.2 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_5 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_6 ), третя особа Одеська товарна біржа (місцезнаходження: 65114, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140, корп. А), про визнання договору купівлі-продажу дійсним задовольнити.

Визнати договір №21627 купівлі-продажунерухомого майнавід 09.10.1997року,укладений наОдеській товарнійбіржі,укладений між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ,з однієїсторони,та ОСОБА_4 ,з іншоїсторони,щодо нерухомогомайна квартири АДРЕСА_3 дійсним.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий Калініченко Л. В.