Ухвала суду № 105781908, 18.08.2022, Ямпільський районний суд Вінницької області

У Х В А Л А

Іменем України

"18" серпня 2022 р. Справа153/1712/21

Провадження1-і/153/2/22

Ямпільський районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді: Швеця Р.В.

за участю секретаря судового засідання Побережної Т.М.

прокурора Радька С.Б.

обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Рудого В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Ямпіль Вінницької області у залі судових засідань клопотання прокурора Ямпільського відділу Могилів-Подільської прокуратури Радька С.Б. про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні за №12021020000000422 від 08.09.2021, по обвинуваченню ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України,

В С Т А Н О В И В :

15.08.2022 за вх.№4326 прокурор звернувся до суду з письмовим клопотанням про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 . Своє клопотання мотивував тим, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, що зумовлює необхідність обрання йому запобіжного заходу. При цьому існують ризики, передбачені п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, які полягають у тому, що обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування, суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих та експертів у цьому кримінальному провадженні. Вказав, що існує високий ступінь ризику того, що ОСОБА_1 під страхом ймовірної кримінальної відповідальності та загрози призначення йому в подальшому судом реальної міри покарання, переховуватиметься від органу досудового розслідування, суду. Крім того, в ОСОБА_1 відсутні міцні соціальні зв`язки за місцем проживання, оскільки постійне місця роботи відсутнє, неповнолітніх дітей та непрацездатних утриманців він не має, тобто може в будь-який момент без зайвих труднощів покинути місце свого проживання. Враховуючи сукупність характеризуючих даних обвинуваченого, його соціальних зв`язків, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та передбачене за нього покарання, а також те, що внаслідок вказаного злочину загинула людина, єдиним запобіжним заходом, який забезпечить належну поведінку обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов`язків, є запобіжний захід у вигляді триманні під вартою. Просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

Оскільки головуюча суддя Любинецька-Онілова А.Г. з 01 серпня 2022 року перебуває у щорічній відпустці, на підставі абз.5 п.20-5 розділу XI Перехідних положень КПК України, клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою передано на розгляд судді Швецю Р.В., визначеного в порядку, встановленому ч.3 ст.35 КПК України.

В судовому засіданні прокурор Радько С.Б. клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_1 просив змінити йому запобіжний захід з утримання під вартою на домашній арешт, оскільки він не втікав з місця вчинення злочину, має постійне зареєстроване місце проживання, не збирається переховуватися від суду, одружений, однак, неповнолітніх дітей на утриманні немає.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Рудий В.А., підтримав клопотання свого підзахисного, вказав, що ОСОБА_1 одружений та має постійне місце проживання. Просив змінити запобіжний захід із тримання під вартою на домашній арешт.

Прокурор заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченого.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, а також дослідивши письмове клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 , суд встановив наступні обставини та прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта.

За змістом ст.199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Вирішуючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованого злочину, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п`яти до десяти років, а також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких слідчим суддею було обрано обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою, не відпали. Вказані підстави зазначені в ухвалі слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 10.09.2021, зокрема, ОСОБА_1 зареєстрований та має постійне місце проживання, одружений, офіційно не працює, раніше не судимий, однак притягався до кримінальної відповідальності, а також вчиняв адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП (керування транспортними засобами у стані сп`яніння). При постановленні вказаного судового рішення слідчим суддею встановлено, що обвинувачений в подальшому може переховуватися від органів досудового розслідування, суду, а тому є обґрунтовані підстави вважати, що він може ухилитися від суду.

Обставини по справі з часу обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 не змінились, а ризики, передбачені ст.177 КПК України не зменшились, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу.

Враховуючи стадію судового провадження, суд констатує, що такі обставини у своїй сукупності свідчать про те, що і надалі продовжують існувати ризики, які були враховані при прийнятті рішення про обрання запобіжного заходу і його продовження.

Як зазначає Європейський суд з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У справі "Ілійков проти Болгарії" від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінювані ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Ризик втечі не має бути встановлений тільки за можливості суворого вироку. Ризик втечі має оцінюватися разом із факторами, які вказують на характер особи, її моральність, місце проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та ін.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що вказаний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом на цьому етапі не встановлено та стороною захисту не доведено.

На переконання суду, прокурор довів, що на момент розгляду кримінального провадження продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_1 може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, що в свою чергу дає підстави для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд відхиляє доводи обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Рудого В.А., про можливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки наявність обставин, на які вони покликаються для застосування більш м`якого запобіжного заходу, не спростовують та не зменшують ризиків, вказаних у клопотанні прокурором.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 обґрунтованим і таким, що підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що дію запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити на строк, що не може перевищувати 60 днів.

Також, з урахуванням наведеного, суд має підстави для відмови у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу із тримання під вартою на домашній арешт.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 176, 177, 178, 183-184, 193-194, 196-197, 199, 201, 331, 369-372, 395 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора про продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 - задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу, обраного відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 10.09.2021 на строк, що не перевищує шістдесяти днів, тобто, до 15 жовтня 2022 року.

Визначити 15 жовтня 2022 року датою закінчення строку дії ухвали про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 .

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу із тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено протягом семи днів з дня її оголошення до Вінницького апеляційного суду через Ямпільський районний суд Вінницької області.

Суддя Р.В. Швець