Рішення № 105767488, 05.08.2022, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" серпня 2022 р. Справа № 924/1293/21

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюка І.В., за участю секретаря судового засідання Желіхівської О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ШЕПЕТІВСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ КОМБІНАТ" , Хмельницька обл., м. Шепетівка

до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "СТРАХОВА ГРУПА "Ю.БІ.АЙ-КООП" місто Київ.

про стягнення 136 052,56 грн. страхового відшкодування, 2 312,89 гри. інфляційних втрат та 659,76 грн. проценти річних

Представники сторін:

від позивача, Є.О. Оніщук, ордер ВХ №1008721

відповідача: не з`явився

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення

ВСТАНОВИВ: на адресу господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява ПАТ «ШЕПЕТІВСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ КОМБІНАТ» , Хмельницька обл., м. Шепетівка до ПАТ «СТРАХОВА ГРУПА «Ю.БІ.АЙ-КООП» місто Київ про стягнення 139 025,22 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддям позовну заяву передано для розгляду судді Заярнюк І.В.

Ухвалою від 04.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 02.02.2022.

У підготовчому засіданні 02.02.2022 судом постановлено ухвалу, із занесенням до протоколу судового засідання, про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та оголошення перерви у підготовчому засіданні на 02.03.2022.

Ухвалою суду від 02.03.2022 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 04.05.2022.

04.05.2022р. в підготовчому засіданні постановлено ухвалу про оголошення перерви на 20.06.2022 р. на 11:00 год. із занесенням до протоколу судового засідання.

20.06.2022р. в підготовчому засіданні постановлено ухвалу про оголошення перерви на 05.08.2022 р.

Позов мотивовано тим, що 28.10.2020 року о 18 год. 00 хв. на перехресті вул. Шкільна с. Полянь Славутського району та автодороги Н-25 Городище-Рівне-Старокостянтинів водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - «Volkswagen Golf», державний номерний знак НОМЕР_1 , не переконався в безпечності руху, діючи недбало проявив неуважність при виїзді з другорядної дороги на головну, при цьому не надав перевагу першочергового проїзду нерегульованого перехрестя транспортному засобу, що рухався по головній дорозі, внаслідок чого допустив зіткнення керованого ним автомобіля з автомобілем марки ГАЗ, державний номерних знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження та їх власникам завдано матеріальні збитки. Таким чином ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 1.5., 2.36, 10.1, 16.3, 16.11 ПДР України.

Постановою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 липня 2021 року у справі №682/1346/21 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 грн.

Позивач наголошує на тому, що автомобіль марки ГАЗ, державний номерних знак НОМЕР_2 , який було пошкоджено ОСОБА_1 , належить на праві, власності Приватному акціонерному товариству «Шепетівський цукровий комбінат», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 . Згідно звіту №1/1810 від 18-10.2021 складеного оцінювачем ТОВ «Подільська незалежна оцінка» ОСОБА_4 , вартість матеріального збитку завданого власнику вантажного автомобіля ГАЗ 3302-414, реєстраційний номер НОМЕР_2 в результаті його пошкодження при ДТП складає 136 052,56 грн.

Позивач стверджує, що 06 березня 2020 року ОСОБА_1 уклав з Приватним акціонерним товариством «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» договір добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 301.15.124987500, у якому застрахував автомобіль «Volkswagen Golf», державний номерний знак НОМЕР_1 . Оскільки ОСОБА_1 , який керував автомобілем «Volkswagen Golf», державний номерний знак НОМЕР_1 , є винним та притягнений до адміністративної відповідальності, відтак, ПрАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» є відповідальною особою за завдані збитки Позивачу, відповідно до положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

10 листопада 2020 року (через 11 днів після настання ДТП) Позивачем направлено до Відповідача заяву на виплату страхового відшкодування за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 28.10.2020 однак, в листі від 24.02.2021 вих. №117 Відповідач повідомив, що не може прийняти рішення про виплату страхового відшкодування у зв`язку з відсутністю документів,

Позивач також звертався з вимогою від 15.09.2021 вих. №1087 до Відповідача про виконання своїх зобов`язань щодо виплати страхового відшкодування, яка 20.09.2021 отримана Відповідачем.

26 жовтня 2021 року Позивач направив на адресу Національного банку України та Моторного (транспортного) страхового бюро України скаргу на дії/бездіяльність Відповідача. У відповіді від 08.11.2021 МТСБУ повідомило, що Відповідач припинив своє членство в МТСБУ. Зважаючи на викладене, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, відзив на позов не надав. Так, ухвали суду було направлено на адресу відповідача 01014, місто Київ, вул. Бастіонна, будинок 5/13 та e-mail: office@ubi.ua. Проте зазначену кореспонденцію повернуто на адресу суду без доказів вручення з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання" .

Велика Палата Верховного Суду у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) зазначає у постанові від 25.04.2018, що «направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення «належним». При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю , а тому не може свідчити про неправомірність дій».

Цю правову позицію неодноразово використовував Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду на підтвердження належності вручення стороні судових рішень, які повернулися із відміткою «за закінченням терміну зберігання» чи «інші причини» (постанова від 26.04.2021 у справі № 916/335/18, ухвала від 22.04.2021, ухвала від 13.10.2020 у справі № 910/5211/18 та інші).

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012). в розумінні ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, розумний строк розгляду справи - це такий строк, який гарантує всім учасникам справи права на судовий захист.

Процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Договір є договором страхування, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 67 Цивільного кодексу України, параграфу 2 глави 35 Господарського кодексу України та положень Закону України «Про страхування».

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Частиною 1 статті 6 Закону України «Про страхування» визначено, що добровільним страхуванням є страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування»).

28.10.2020 року о 18 год. 00 хв. на перехресті вул. Шкільна с. Полянь Славутського району та автодороги Н-25 Городище-Рівне-Старокостянтинів водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - «Volkswagen Golf», державний номерний знак НОМЕР_1 , не переконався в безпечності руху, діючи недбало проявив неуважність при виїзді з другорядної дороги на головну, при цьому не надав перевагу першочергового проїзду нерегульованого перехрестя транспортному засобу, що рухався по головній дорозі, внаслідок чого допустив зіткнення керованого ним автомобіля з автомобілем марки ГАЗ, державний номерних знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження та їх власникам завдано матеріальні збитки. Таким чином ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 1.5., 2.36, 10.1, 16.3, 16.11 ПДР України.

Постановою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 липня 2021 року у справі №682/1346/21 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 грн.

Автомобіль марки ГАЗ, державний номерних знак НОМЕР_2 , який було пошкоджено ОСОБА_1 , належить на праві, власності Приватному акціонерному товариству «Шепетівський цукровий комбінат», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 .

Згідно звіту №1/1810 від 18.10.2021 складеного оцінювачем ТОВ «Подільська незалежна оцінка» ОСОБА_4 , вартість матеріального збитку завданого власнику вантажного автомобіля ГАЗ 3302-414, реєстраційний номер НОМЕР_2 в результаті його пошкодження при ДТП складає 136 052,56 грн.

06 березня 2020 року ОСОБА_1 уклав з Приватним акціонерним товариством «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» договір добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 301.15.124987500, у якому застрахував автомобіль «Volkswagen Golf», державний номерний знак НОМЕР_1 , строком до 07.03.2021року, ліміт відповідальності 50 000грн.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 29 цього Закону, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Статтею 35 Закону встановлено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 989 Цивільного кодексу України страхувальник зобов`язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Судом встановлено, що повідомлення про настання страхового випадку від 30.10.2020 було подане позивачем з дотриманням встановленого пунктом 9 Договору строку, а саме не пізніше 3 робочих днів з дня настання страхової події (що підтверджується описом вкладення від 30.10.2020 року).

10 листопада 2020 року Позивачем направлено до Відповідача заяву на виплату страхового відшкодування за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 28.10.2020 з вини ОСОБА_3 , що підтверджується поштовою накладною №3040300301668. Відповідно до електронного повідомлення, яке надійшло на адресу представника Позивача 19.01.2021, Відповідачем заведено страхову справу 7282.

24.02.2021 у відповідь на заяву Позивача про виплату страхового відшкодування, в листі від 24.02.2021 вих. №117 Відповідач повідомив, що не може прийняти рішення про виплату страхового відшкодування у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують вину водія забезпеченого транспортного засобу. Також Відповідач повідомив, що після отримання всіх зазначених документів рішення про виплату страхового відшкодування буде прийнято в терміни, передбачені Законом, а запитувані документи просив надіслати на адресу: 03057, м. Київ, пр-т Перемоги, 41-А.

22 липня 2021 року на вказану адресу Відповідача надіслано оригінальний примірник постанови Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 липня 2021 року у справі №682/1346/21 з відміткою про набрання законної сили, яка отримана ПрАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» 28 липня 2021 року, що підтверджується відомостями про відстеження поштового відправлення №3040300370007, з вкладенням вказаної постанови. Також постанову також надіслано на електронну адресу Відповідача.

15.09.2021 року позивач звернувся з вимогою від 15.09.2021 вих. №1087 до Відповідача про виконання своїх зобов`язань щодо виплати страхового відшкодування, яка 20.09.2021 отримана Відповідачем.

04 жовтня 2021 року на адресу Відповідача та ОСОБА_5 направлені листи про запрошення на проведення огляду транспортного засобу Позивача, яке отримано Відповідачем -08.10.2021, а ОСОБА_1 - 07.10.2021. Лист від 04.10.2021 вих. №1228 Позивачем надіслано також на електронну адресу Відповідача.

12 жовтня 2021 року оцінювачем ТОВ «Подільська незалежна оцінка» ОСОБА_4 було проведено огляд транспортного засобу Позивача, після чого складено вищезгаданий звіт, відповідно до якого розмір завданого Позивачу матеріального збитку складає 136 052,56 грн.

Згідно п. 36.2 ст. 36 цього Закону, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо- транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Разом з тим, у визначений законодавством строк, відповідач не здійснив виплати страхового відшкодування, рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування, згідно ст. 41 Закону, також у матеріалах справи відсутнє.

26 жовтня 2021 року Позивач направив на адресу Національного банку України та Моторного (транспортного) страхового бюро України скаргу на дії/бездіяльність Відповідача.

У відповіді від 08.11.2021 МТСБУ повідомило, що Відповідач припинив своє членство в МТСБУ, але згідно з ст. 52 Закону страховик, членство якого припинено, зобов`язаний виконати свої зобов`язання згідно з укладеними ним договорами.

Частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" визначено, що Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У частині 1 статті 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводяться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта, що складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, визначеній страховиком.

Відповідно до ст. 36.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Зважаючи на те, що п. 4 договору від 06 березня 2020 року добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 301.15.124987500 передбачено, що ліміт відповідальності становить 50 000грн., страхова виплата, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку становить 50 000грн. Тобто, страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку повинна становити не більше 50 000грн. , яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у позові в частині стягнення , 86052.56 грн. належить відмовити.

Також, згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року, з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2017 року по справі №3-1462гс16 підкреслив, що платежі встановлені ст.625 ЦК України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Також Верховний Суд України відмітив, що ст.617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

Отже, Верховний Суд України розв`язуючи спір застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною. Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 3-1195гс16.

14 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17, від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та № 905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання.

При цьому день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення.

За змістом статті 979 ЦК України договір страхування є правовідношенням, в якому страховик зобов`язується у разі настання страхового випадку виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату). Відтак, таке правовідношення є грошовим зобов`язанням.

Провівши перерахунок заявлених до стягнення сум, враховуючи заявлені позивачем періоди нарахування та ст. 36.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд вважає правомірним нарахування 246,58 грн. 3% річних (на суму боргу 50 000грн. а період з 30.10.2021-28.12.2021), 400 грн. інфляційних (на суму боргу 50 000грн. за період листопад 2021року) з огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. В решті позову в частині стягнення 413,18 грн. 3% річних, 1912,89 грн. інфляційних належить відмовити.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача страхового відшкодування у розмірі 50 000 грн. на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено. Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов приватного акціонерного товариства «Шепетівський цукровий комбінат» до приватного акціонерного товариства «Страхова група "Ю.БІ.АЙ-КООП" про стягнення 136 052,56 грн. страхового відшкодування, 2 312,89 гри. інфляційних втрат та 659,76 грн. проценти річних задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «Ю.БІ.АЙ-КООП» (Ідентифікаційний код: 31413488, Місцезнаходження: 01014, місто Київ, вул. Бастіонна, будинок 5/13) на користь Приватного акціонерного товариства «Шепетівський цукровий комбінат» (Ідентифікаційний код: 00373391, місцезнаходження: 30403, Хмельницька обл., м. Шепетівка, Старокостянтинівське шосе, 31) 50 000 грн. страхового відшкодування, 246,58 грн. 3% річних, 400 грн. інфляційних, 759,70 грн. витрат на оплату судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України. Повний текст рішення складено 15.08.2022р.

Суддя І.В. Заярнюк

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи;

2- ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ШЕПЕТІВСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ КОМБІНАТ" 30403, Хмельницька обл., м. Шепетівка, Старокостянтинівське шосе, 31.

2- ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СТРАХОВА ГРУПА «Ю.БІ.АЙ-КООП» office@ubi.ua

та 01014, місто Київ, ВУЛИЦЯ БАСТІОННА, будинок 5/13.