Рішення № 105756900, 18.04.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2022 року м. Київ № 826/8800/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства «Азовзагальмаш»доГоловного управління ДФС у місті Києвітретя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «Азовська машинобудівна компанія»провизнання протиправним та скасування вимоги від 04.05.2017р. в частині, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Азовзагальмаш» звернулось до суду з даним позовом в якому, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, яка розцінена судом як заява про зміну предмету позову, просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-310-17 від 04.05.2017 в сумі 11 585 505,05 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/8800/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, посилаючись на доводи викладені в позовній заяві та заяві про зміну предмету позову.

Відповідач проти позову заперечує, про що надав до матеріалів справи письмовий відзив. Посилаючись на неправомірність сплати ЄСВ за позивача іншою особою на підставі відповідних договорів-доручень та договорів про безвідсоткову поворотну фінансову допомогу.

Третя особа просить позовні вимоги задовольнити підтримуючи при цьому правову позицію позивача.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до ч.3 ст.194 КАС України.

Подана позивачем заява про залишення позову без розгляду судом не розглядалась, як така, що суперечить ч.2 ст.240 КАС України, з урахуванням того, що розгляд справи по суті був розпочатий на першому судовому засіданні, а не під час ухвалення рішення, як то зазначає заявник.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

04 травня 2017 року відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-310-17, відповідно до якої станом на 30.04.2017 за позивачем обліковується заборгованість з єдиного внеску на суму 99 562 200,49 грн.

Не погоджуючись із правомірністю вказаної вимоги в частині 11 585 505,05 грн позивач посилається на те, що за період з квітня 2016 по лютий 2017 року третьою особою - ТОВ «Азовська машинобудівна компанія» на підставі договорів доручення було здійснено перерахування від імені та за дорученням позивача грошових коштів у погашення зобов`язань з ЄСВ на загальну суму 11 585 505,05 грн.

Відтак, позивач вважає, що він виконав свої зобов`язання зі сплати ЄСВ на вказану суму шляхом вчинення дій від його імені Повіреним на підставі договорів доручення, довіреності та договорів про поворотну фінансову допомогу, внаслідок чого вимога про сплату боргу підлягає скасуванню в цій частині.

Вказані обставини відповідачем не заперечуються та підтверджуються долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень з квітня 2016 по лютий 2017 року.

Таким чином, суть спору зводиться до вирішення питання щодо правомірності сплати ЄСВ за позивача іншою особою.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

У період з квітня 2016 року позивач був позбавлений можливості самостійно перераховувати ЄСВ з власних банківських рахунків через арешт коштів на всіх рахунках у банківських установах, відповідно до постанов ВДВС про накладення арешту, копії яких долучено до матеріалів справи.

Дані обставини учасниками справи не заперечуються.

Як наслідок, з метою виконання обов`язку перед Державою та власними працівниками, у період з квітня 2016 року по лютий 2017 між Позивачем (Позичальником) та ТОВ «Азовська машинобудівна компанія» (Позикодавцем) укладено ряд однотипних договорів про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, згідно яких Позикодавець передає Позичальнику грошові кошти без нарахування відсотків за їх користування у розмірі, визначеному цими договорами, а Позичальник зобов`язується повернути допомогу у встановлений договором строк.

На підтвердження надання поворотної фінансової допомоги шляхом здійснення платежів, між Позивачем та ТОВ «Азовська машинобудівельна компанія» було складено та підписано Звіти про надання позивачу поворотної фінансової допомоги.

За період з квітня 2016 року по лютий 2017 р. на підставі договорів доручення Позичальником було здійснено перерахування від імені та за дорученням ПрАТ «Азовзагальмаш» грошових коштів у погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальну суму 11 585 505,05 грн.

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку,

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2464 дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються зокрема: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску (частина друга статті 2).

Статтею 3 Закону №2464 визначено принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, зокрема. наступні: законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов`язковості сплати; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків.

Пунктом першим частини першої статті 4 Закону №2464 до платників єдиного внеску віднесено роботодавців, зокрема підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

До визначених частиною другою статті 6 Закону №2464 обов`язків платника єдиного внеску зокрема віднесено: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1); подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 4).

Частиною четвертою статті 8 Закону №2464 визначено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону №2464-VІ, якою передбачено, що:

- сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті зокрема шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування (частина п`ята статті 9);

- для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску; обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з положенням про рух коштів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина шоста статті 9);

- єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частина сьома статті 9);

- днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (пункт 1 частини десятої статті 9);

- єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу) (частина дванадцята статті 9).

Частиною дев`ятою статті 25 Закону №2464 встановлено, що передача платниками єдиного внеску своїх обов`язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених законодавством.

Аналіз наведених норм в контексті спірних правовідносин дає змогу дійти наступних висновків.

Закон №2464, який є спеціальним, покладає на позивача, як платника єдиного соціального внеску, безумовний, пріоритетний (частина дванадцята статті 9) обов`язок зі сплати єдиного соціального внеску шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів (частина п`ята статті 9) з його банківського рахунку (частина сьома статті 9).

Водночас, в ході судового процесу у справі встановлені обставини, які унеможливлюють виконання Позивачем зазначеного обов`язку (арешт коштів Товариства), у спосіб, визначений Законом №2464, тобто шляхом перерахування відповідних коштів з рахунку платника на рахунок органу доходів і зборів.

Суд враховує, що спірні правовідносини, які стосуються збору (справляння) єдиного соціального внеску, за своєю суттю є публічно-правовими. При цьому, Законом №2464 не врегульовано випадки наявності обставини, що виключають (унеможливлюють) виконання обов`язку зі сплати єдиного внеску.

Тобто, у спеціальному законі, виключно яким визначається порядок сплати єдиного внеску (частина друга статті 2), наявні прогалини щодо порядку виконання встановленого Законом №2464 обов`язку платника єдиного внеску щодо його сплати в умовах, зокрема, неможливості застосування регламентованого цим Законом способу виконання відповідного обов`язку.

Наявність таких прогалин обумовлює безпосереднє застосування регламентованих цим Законом принципів: обов`язковості сплати та захисту прав і законних інтересів застрахований осіб (стаття 3), а також положень інших нормативно-правових актів в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 1).

За встановлених обставин у справі, суддів виходить також з того, що Позивач мав на меті виконання покладеного на нього безумовного та пріоритетного (частина дванадцята статті 9) обов`язку зі сплати єдиного соціального внеску, а тому здійснював пошук шляхів виконання цього обов`язку з тим, щоб забезпечити відповідний страховий стаж своїх працівників.

Цивільний кодекс України є нормативно-правовим актом матеріального права в значенні статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частин першої, третьої статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237). Представництво виникає на підставі зокрема договору (частина третя статті 237).

Частиною першою статті 1000 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

Відповідно до статті 1003 Цивільного кодексу України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Виходячи із аналізу саме положень цивільного законодавства, суд приходить до висновку, що в результаті реалізації між Позивачем та Повіреним їхніх взаємовідносин за договорами доручення, не відбулось передачі третім особам обов`язку платника (Позивача) по сплаті єдиного внеску, що заборонено частиною дев`ятою статті 25 Закону №2464.

При цьому, на переконання суду, відсутні підстави вважати, що такий висновок не відповідає закону, зокрема частині дев`ятій статті 25 Закону №2464, позаяк власником коштів, від імені якого здійснено відповідні платежі в рахунок сплати сум єдиного соціального внеску є саме позивач, а не будь-яка третя особа.

Сама лише обставина, що відповідні перерахування власних коштів платника єдиного внеску відбулись не з його власного рахунку, в умовах неможливості використання власних рахунків платника (що не є спірним між сторонами), не свідчить про порушення платником вимог частини дев`ятої статті 25 Закону №2464.

Отже, у випадку наявності прогалин у спеціальному нормативно-правовому акті - Законі №2464 - щодо порядку (способу) виконання обов`язку платника по сплаті єдиного соціального внеску, за умов об`єктивної неможливості скористатися передбаченим Законом способом виконання такого обов`язку, правомірними є дії платника єдиного внеску, спрямовані на забезпечення виконання цього обов`язку у будь-який інший спосіб, що не суперечить чинному законодавству.

В ході судового розгляду справи встановлено відсутність доказів того, що внаслідок обраного Товариством способу реалізації обов`язку по сплаті єдиного соціального внеску допущено порушення закону.

За таких обставин оскаржувана вимога в частині 11 585 505,05 грн є протиправною та підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-310-17 від 04.05.2017 в сумі 11 585 505,05 грн.

3. Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 173 782,58 грн (сто сімдесят три тисячі сімсот вісімдесят дві грн 58 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «АЗОВЗАГАЛЬМАШ» (код 13504374, адреса: 87535, Донецька обл., місто Маріуполь, ПЛОЩА МАШИНОБУДІВЕЛЬНИКІВ, будинок 1).

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДФС У М.КИЄВІ (код 39439980, адреса: 04655, місто Київ, ВУЛИЦЯ ШОЛУДЕНКА, будинок 33/19).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя П.О. Григорович