Рішення № 105756899, 16.02.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2022 року м. Київ №640/25571/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

суддів Донця В.А.,

Чудак О.М.

секретаря судового засідання Бодюк В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фондова компанія «Даліз-Фінанс»до Національного банку Українипровизнання протиправним та скасування рішенняТреті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

- Акціонерне товариство «РВС Банк»;

- ОСОБА_1 ;

за участі представника відповідача - Гончара В.М.,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фондова компанія «Даліз-Фінанс» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національного банку України, в якому просило:

-визнати протиправним та скасувати рішення Національного банку України №159/БТ від 22 квітня 2019 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Акціонерне товариство «РВС Банк» та ОСОБА_1 .

Позовні вимоги, з урахуванням наданих уточнень, позивач обгрунтовував тим, що внаслідок застосування рішенням Національного банку України №159/БТ від 22 квітня 2019 року штрафних санкцій до третьої особи - Акціонерного товариства «РВС Банк», позивача позбавлено можливості здійснювати виконання договірних умов по Договору №БО 106/1-5/18 від 10 вересня 2018 року, а також за всіма аналогічними договорами, укладеними на брокерське обслуговування у сфері обігу цінних паперів, зокрема облігацій внутрішньої державної позики, оскільки такі операції, як вказано в ст. 10 оскаржуваного рішення, підпадають під Типології легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового значення, у 2015 році. Неправильна, на думку позивача, кваліфікація відповідачем операцій в оскаржуваному рішенні, призвела до завдання позивачу шкоди у вигляді недоотримання прибутку та втрати клієнтів.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому вказував на те, що рішення Національного банку України №159/БТ прийнято 22 квітня 2019 року за результатами планової виїзної перевірки АТ «РВС Банк» з питань дотримання ним вимог законодавства з питань фінансового моніторингу, яка була проведена у період з 28 серпня 2018 року до 05 жовтня 2018 року (включно). При цьому перевірка АТ «РВС Банк» проводилась станом на 01 липня 2018 року за період діяльності цього банку з 25 червня 2015 року до 01 липня 2018 року. Отже, об`єктом вказаної Національним банком України перевірки не були і не могли бути фінансові операції (або спроби їх проведення) на підставі договору, який, як зазначає позивач, був укладений 18 вересня 2018 року. Відповідно, оскаржуване рішення Національного банку України №159/БТ не стосується оцінки діяльності АТ «РВС Банк» з приводу правовідносин, викладених у позові.

Крім того, представник відповідача наголосив, що рішення Національного банку України №159/БТ від 22 квітня 2019 року є актом індивідуальної дії і стосується конкретного суб`єкта у сфері публічно-правових відносин, а саме Акціонерного товариства «РВС Банк» та породжує конкретні адміністративно-правові відносини саме для цього суб`єкта.

Право на захист має особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність.

Оскаржуваним рішенням не зачіпаються права та інтереси позивача, отже у задоволенні позову слід відмовити.

Третя особа - Акціонерне товариство «РВС Банк» у своїх письмових поясненнях на позов підтримало позицію позивача та просило задовольнити позовні вимоги.

Третя особа ОСОБА_1 свого відношення до позову не висловив.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 08 вересня 2021 року.

Представником позивача електронною поштою 08 вересня 2021 року подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що представник позивача на цю дату задіяний в іншому процесі в Московському районному суді м. Харкова.

В зв`язку з перебуванням учасника колегії на лікарняному та з урахуванням поданого представником позивача клопотання, розгляд справи відкладено на 06 жовтня 2021 року.

В судове засідання 06 жовтня 2021 року прибув представник Національного банку України.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фондова компанія «Даліз-Фінанс» не прибув, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що вбачається із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (01051 06974447 7, Київ-21 019021 2174876 0).

Представник третьої особи Акціонерного товариства «РВС Банк» не прибув, 05 жовтня 2021 року ним було подано клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 06 жовтня 2021 року, в зв`язку з перебуванням представника третьої особи у Господарському суді Миколаївської області.

Третя особа ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, судова повістка на 06 жовтня 2021 року, яка направлена на адресу третьої особи, зазначену в позові, повернулась з відміткою поштового органу «Адресат відсутній за вказаною адресою». При цьому, ОСОБА_1 обізнаний про наявність спору у справі №640/25571/20 та щодо його статусу третьої особи у даній справі, оскільки ним була отримана судова повістка щодо підготовчого судового засідання, призначеного на 27 січня 2021 року.

В зв`язку з неявкою у судове засідання 06 жовтня 2021 року позивача та третіх осіб судове засідання відкладено на 27 жовтня 2021 року.

В судове засідання 27 жовтня 2021 року прибув представник відповідача.

Представник позивача не прибув, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з виникненням непередбачуваних проблем зі здоров`ям.

Представник третьої особи Акціонерного товариства «РВС Банк» не прибув, подав клопотання про відкладення розгляду справи, в якості причин неприбуття вказав задіяння у розгляді іншої справи у Господарському суді Дніпропетровської області.

Третя особа ОСОБА_1 не прибув, судова повістка повернулась з відміткою поштового органу «Адресат відсутній за вказаною адресою».

З огляду на неявку у судове засідання 27 жовтня 2021 року позивача та третіх осіб судове засідання відкладено на 01 грудня 2021 року.

При цьому, ухвалою суду від 28 жовтня 2021 року повідомлено учасників справи про можливість взяти участь представників учасників справи у режимі відеконференції, у тому числі за допомогою спеціальних програм (додатків) «EASYCON» та «ZOOM».

В судове засідання 01 грудня 2021 року прибув представник позивача, представник третьої особи Акціонерного товариства «РВС Банк» та представник відповідача.

Третя особа ОСОБА_1 не прибув, кореспонденція повернулась з відміткою поштового органу «Адресат відсутній за вказаною адресою».

У судовому засіданні 01 грудня 2021 року представником позивача подано клопотання про відкладення судового засідання та надання можливості ознайомитись із матеріалами справи, оскільки повноваження на представництво прав та інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Фондова компанія «Даліз-Фінанс» отримано представником - адвокатом Четвертак К.С. лише 29 листопада 2021 року.

Суд задовольнив клопотання представника позивача та відклав розгляд справи на 14 грудня 2021 року.

В судове засідання 14 грудня 2021 року прибув представник відповідача.

Представник позивача не прибув, подав клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку з тим, що представник ТОВ «Фінансова компанія «Даліз-Фінанс» адвокат Четвертак К.С. перебуває на невідкладних слідчих розшукових діях по кримінальному провадженню та не має можливості прибути у судове засідання 14 грудня 2021 року.

Представник третьої особи Акціонерного товариства «РВС Банк» також не прибув, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням представника у розгляді іншої справи у Шостому апеляційному адміністративному суді; повідомив, що забезпечити явку інших осіб не має можливості через різке збільшення захворілих на коронавірусну хворобу.

Третя особа ОСОБА_1 не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання телефонограмою.

Враховуючи причини неявки представника позивача та представника третьої особи Акціонерного товариства «РВС Банк» суд відклав розгляд справи на 17 січня 2022 року.

В судове засідання 17 січня 2022 року прибув представник відповідача.

Представник позивача, представник третьої особи Акціонерного товариства «РВС Банк» та третя особа ОСОБА_1 не прибули.

Судова повістка, адресована представнику позивача про проведення судового засідання 17 січня 2022 року, отримана 12 січня 2022 року, що вбачається із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (01051 07501114, 01021 2195266 9).

Судова повістка, адресована Акціонерному товариству «РВС Банк» про проведення судового засідання 17 січня 2022 року, згідно поштового відстеження за штрих-кодом 0105107501122, не вручена під час доставки.

Судова повістка, адресована ОСОБА_1 , отримана 13 січня 2022 року, що вбачається із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (01051 0749422 3, Київ - 99, 02099 1280244 9).

Будь-яких клопотань від учасників справи, які не прибули у судове засідання 17 січня 2022 року, не надходило.

Відповідно до частини третьої статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді.

Оскільки вимоги частини третьої статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України не були додержані, суд відклав розгляд справи на 16 лютого 2022 року.

В судове засідання 16 лютого 2022 року прибув представник відповідача.

Представник позивача не прибув, поштова кореспонденція, яка направлялася на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фондова компанія «Даліз-Фінанс», повернулася з відміткою поштового органу «Адресат відсутній за вказаною адресою».

В той же час, судова повістка, яка направлялась на адресу представника позивача адвоката Четвертак К.С., отримана 20 січня 2022 року, що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (01051 0749821 0, Київ - 21 01021 2195743 1).

Представник третьої особи Акціонерного товариства «РВС Банк» не прибув, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням представника у щорічній відпустці.

Третя особа ОСОБА_1 не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується поштовим відстеженням за штрих-кодом 0105107498245 про вручення відправлення особисто 28 січня 2022 року.

Пунктом 2 частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.

Зважаючи на відкладення судового розгляду справи 08 вересня 2021 року, 06 жовтня 2021 року, 27 жовтня 2021 року, 01 грудня 2021 року, 14 грудня 2021 року, 17 січня 2022 року, враховуючи думку представника відповідача щодо можливості проведення судового засідання за відсутності інших учасників справи, суд ухвалив здійнювати розгляд справи у судовому засіданні 16 лютого 2022 року за відсутності представників інших учасників справи.

Представник Національного банку України підтримав свою позицію, викладену у відзиві на позов та просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Окрім того, раніше подані клопотання про залишення позову без розгляду та про закриття провадження у справі просив вважати відкликаними та не розглядати у судовому засіданні.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фондова компанія «Даліз-Фінанс» з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи та було встановлено судом, Національним банком України за результатами планової виїзної перевірки Акціонерного товариства «РВС Банк», проведеної відповідно до посвідчення Національного банку України від 21 серпня 2018 року №25-0015/45468 (зі змінами та доповненнями від 24 вересня 2018 року №25-0015/51431), з питань дотримання ним вимог законодавства, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, та достатності заходів для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму (далі - легалізація кримінальних доходів / фінансування тероризму або з питань фінансового моніторингу) (довідка про планову виїзну перевірку Банку від 19 листопада 2018 року, далі - Довідка про перевірку) (далі - перевірка), враховуючи доповідну записку Департаменту фінансового моніторингу від 19 квітня 2019 року №В/25-0012/32231/БТ, Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем прийняв рішення №159/БТ від 22 квітня 2019 року «Про накладення штрафу на Акціонерне товариство «РВС Банк».

Вказаним рішенням накладено на Акціонерне товариство «РВС Банк» штраф за здійснення ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу, визначений абзацом чотирнадцятим пункту 3.3 глави 3 розділу I Положення №346 у розмірі 3 000 390,52 грн.

При цьому, пунктом 3 резолютивної частини рішення №159/БТ від 22 квітня 2019 року «Про накладення штрафу на Акціонерне товариство «РВС Банк» встановлено, що штраф підлягає сплаті протягом 5 днів з дня отримання Акціонерним товариством «РВС Банк» цього рішення на користь Національного банку України.

Пунктом 4 резолютивної частини цього рішення рекомендовано Департаменту фінансового моніторингу у разі ненадходження від Акціонерного товариства «РВС Банк» на адресу Національного банку України у встановлений строк документів, що підтверджують сплату штрафу, надіслати дане рішення для примусового виконання до відповідного органу державної виконавчої служби України.

Також зазначено, що відповідно до статті 74 Закону України «Про банки і банківську діяльність» рішення Національного банку України про застосування заходу впливу у вигляді накладення штрафу є виконавчим документом.

Рішення набирає законної сили 22 квітня 2019 року (дата прийняття рішення) і може бут пред`явлене до виконання до державної виконавчої служби для примусового виконання протягом трьох місяців з 23 квітня 2019 року (дня наступного за днем після набрання цим рішенням законної сили).

У первісній редакції позовної заяви, обгрунтовуючи позовні вимоги позивачем зазначалось, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фондова компанія «Даліз-Фінанс» здійснює брокерське обслуговування фізичної особи ОСОБА_1 на підстав Договору на брокерське обслуговування №БО 106/1-5/18 від 10 вересня 2018 року. На підставі цього Договору на виконання разового замовлення №2-БО 106/1-5/18 від 02 вересня 2020 року до Договору, ОСОБА_1 звернувся до Акціонерного товариства «РВС Банк» з дорученням про перерахування коштів в сумі 424964,40 грн. на рахунок ТОВ «ФК «Даліз-Фінанс». Однак, працівниками АТ «РВС Банк» було відмовлено у виконанні платіжного доручення з посиланням на положення Постанови Національного банку України №22 від 21 січня 2004 року, пункт 2.17 глави 2 цієї Інструкції та статті 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». В зв`язку з чим ОСОБА_1 звернувся листом від 03 вересня 2020 року з відповідним запитом до АТ «РВС Банк» для надання роз`яснень.

У відповідь на звернення ОСОБА_1 . Акціонерне товариство «РВС Банк» листом №1303/20-БТ від 04 вересня 2020 року повідомило, що Комітетом з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем Національного банку України по відношенню до АТ «РВС Банк» прийняті рішення, зокрема рішення від 22 квітня 2019 року про накладення штрафу на АТ «РВС Банк» за здійснення ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу, визначений абзацом чотирнадцятим пункту 3.3 глави 3 розділу 1 Положення №346 у розмірі 3 000 390,52 грн.

Також було повідомлено, що до операцій, які були предметом перевірки Національним банком України входили операції з купівлі-продажу цінних паперів, а саме облігацій внутрішньої державної позики, в тому числі, які проводились зокрема на підставі Договору на брокерське обслуговування №БО 106/1-5/18 від 10 вересня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Даліз-Фінанс».

За висновками, зробленими Національним банком України в прийнятих рішеннях, зазначені операції на ринку цінних паперів підпадають під Типології легалізації (відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, у 2015 році.

Тому, з урахуванням наведених обставин, АТ «РВС Банк» призупинив нарахування коштів за операціями, які є аналогічними операціям, що були предметом перевірки Національним банком України, та у зв`язку з якими щодо АТ «РВС Банк» були застосовані заходи впливу у вигляді штрафу.

Через прийняття таких рішень позивач позбавлений можливості здійснювати виконання своїх договірних умов щодо брокерського обслуговування у сфері обігу цінних паперів, зокрема облігацій внутрішньої державної позики.

В уточненій позовні заяві, поданій за наслідками витребування документів, позивач вказував на те, що з матеріалів перевірки АТ «РВС Банк» вбачається, що ТОВ «ФК «Даліз-Фінанс» входить до переліку клієнтів Банку, які стали об`єктом аналізу та стосовно яких інспекційною групою проводилась перевірка здійснення ідентифікації, верифікації, вивчення, уточнення інформації, виявлення фінансових операцій, які підлягають фінансовому моніторингу. При цьому, відповідач дійшов висновку, що такі операції підпадають під Типології легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, у 2015 році. Висновки, які зроблені відповідачем в оскаржуваному рішенні, стосуються оцінки операцій, що проводились ТОВ «ФК «Даліз-Фінанс» і в яких фактично було надано кваліфікацію таким операціям. Водночас, як вказує позивач, уповноваженим органом, який здійснює контроль за діяльністю брокерів є Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

На думку позивача, відповідачем неправильно кваліфіковано досліджувані операції, що в кінцевому результаті призвело до втрати іміджу позивача та завдання шкоди у вигляді недоотримання прибутку та втрати клієнтів.

Надаючи правову оцінку спіним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону та інших законів України.

Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами послуг.

Національний банк України визначає види спеціалізованих банків та порядок набуття банком статусу спеціалізованого.

Національний банк України здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних цими банками операцій.

Національний банк України визначає системно важливі банки відповідно до таких критеріїв: розміру банку, ступеня фінансових взаємозв`язків, напрямів діяльності.

Національний банк України здійснює регулювання та банківський нагляд відповідно до положень Конституції України, цього Закону, Закону України "Про Національний банк України", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України. Національний банк України визначає особливості регулювання та нагляду за системно важливим банком, банком, що має статус Розрахункового центру з обслуговування договорів на фінансових ринках, з урахуванням специфіки діяльності таких банків.

Статтею 2 Закону України «Про Національний банк України» встановлено, що Національний банк України (далі - Національний банк) є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

За змістом статті 55 цього Закону, головна мета банківського регулювання і нагляду - безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.

Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду на індивідуальній та консолідованій основі за діяльністю банків та банківських груп у межах та порядку, передбачених законодавством України.

Національний банк здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території України та за кордоном, банківськими групами, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку і економічних нормативів. Національний банк не здійснює перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності осіб, зазначених у цій статті, крім випадку, передбаченого статтею 33 цього Закону.

Відповідно до статті 56 Закону Національний банк видає нормативно-правові акти та розпорядчі акти.

Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Національний банк видає розпорядчі акти з питань організаційно-розпорядчого характеру або індивідуальної дії, які не є нормативно-правовими актами. Розпорядчі акти оприлюднюються та набирають чинності в порядку, встановленому Національним банком.

Згідно зі статтею 57 Закону України «Про Національний банк України» для здійснення своїх функцій Національний банк має право безоплатно одержувати від банків, учасників банківських груп та юридичних осіб, які отримали ліцензію Національного банку, а також від осіб, стосовно яких Національний банк здійснює наглядову діяльність відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", інформацію про їх діяльність та пояснення стосовно отриманої інформації і проведених операцій.

Відповідно до статті 63 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Національний банк України під час здійснення нагляду за діяльністю банків проводить перевірку банків з питань дотримання ними вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, та достатності заходів для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму.

Спрямований на захист прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави, забезпечення національної безпеки шляхом визначення правового механізму протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, а також формування загальнодержавної багатоджерельної аналітичної бази даних для надання правоохоронним органам України та іноземних держав можливості виявляти, перевіряти і розслідувати злочини, пов`язані з відмиванням коштів та іншими незаконними фінансовими операціями, є Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Відповідно до частини третьої статті 5 цього Закону суб`єктами державного фінансового моніторингу є Національний банк України, центральний орган виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, Міністерство юстиції України, центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сфері надання послуг поштового зв`язку, у сфері економічного розвитку, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, спеціально уповноважений орган.

Відповідно до частини третьої статті 14 цього Закону суб`єкти державного фінансового моніторингу для виконання своїх функцій мають право одержувати у встановленому ними порядку від суб`єктів первинного фінансового моніторингу (щодо яких вони відповідно до цього Закону виконують функції регулювання і нагляду) інформацію, документи, копії документів, оформлені та засвідчені суб`єктом первинного фінансового моніторингу згідно з вимогами відповідного суб`єкта державного фінансового моніторингу.

Національний банк України для здійснення нагляду за суб`єктами первинного фінансового моніторингу, щодо яких він відповідно до статті 14 цього Закону виконує функції державного регулювання і нагляду, має право безоплатного доступу (у тому числі автоматизованого) до відповідних інформаційних систем (баз даних) органів державної влади у порядку, узгодженому Національним банком України з відповідним органом державної влади.

У відповідності з частиною другою статті 14 Закону зазначені у частині першій цієї статті суб`єкти державного фінансового моніторингу, у тому числі Національний банк України, в межах їх повноважень зобов`язані, зокрема: 1) здійснювати нагляд у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення за діяльністю відповідних суб`єктів первинного фінансового моніторингу, зокрема шляхом проведення планових та позапланових перевірок, у тому числі безвиїзних, у порядку, встановленому відповідним суб`єктом державного фінансового моніторингу, який згідно з цим Законом виконує функції регулювання і нагляду за суб`єктом первинного фінансового моніторингу; 3) здійснювати регулювання та нагляд з урахуванням оцінки ризиків у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення з метою визначення відповідності заходів, що здійснюються суб`єктами первинного фінансового моніторингу, для обмеження (зменшення) ризиків під час їх діяльності.

В силу статті 48 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється здійснювати ризикову діяльність, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Перелік ознак, наявність яких є підставою для висновку Національного банку України про провадження банком ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, визначається нормативно-правовим актом Національного банку України та оприлюднюється у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 63 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Національний банк України під час здійснення нагляду за діяльністю банків проводить перевірку банків з питань дотримання ними вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, та достатності заходів для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму.

Згідно з статтею 67 цього Закону Національний банк України здійснює банківський нагляд у формі інспекційних перевірок та безвиїзного нагляду.

Відповідно до статті 71 Закону кожний банк є об`єктом інспекційної перевірки уповноваженими Національним банком України особами.

Перевірки здійснюються з метою визначення рівня безпеки і стабільності операцій банку, достовірності звітності банку і дотримання банком законодавства України про банки і банківську діяльність, а також нормативно-правових актів Національного банку України.

Національний банк України може прийняти рішення про проведення позапланової перевірки банку при наявності обгрунтованих підстав. Таке рішення має бути підписане Головою Національного банку України або уповноваженою ним особою.

Уповноважені Національним банком України особи мають право одержувати від банку інформацію, документи та їх копії, письмові пояснення з питань діяльності банку, а також вилучати копії документів, що свідчать про порушення законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України.

У ході перевірки банку уповноважені Національним банком України особи мають право перевіряти будь-яку звітність афілійованої та спорідненої особи банку щодо взаємовідносин з банком з метою визначення впливу відносин з цією особою на стан банку. Для цілей перевірки афілійовані та споріднені особи сприяють Національному банку України відповідно до положень цієї статті у тому самому порядку, що застосовується до банків.

Відповідно до статті 73 цього Закону у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об`єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об`єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать, зокрема: 9) накладення штрафів на банк відповідно до положень, затверджених Правлінням Національного банку України, але у розмірі не більш як 1 відсоток суми зареєстрованого статутного капіталу.

Статтею 74 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що порядок застосування заходів впливу, встановлених статтею 73 цього Закону, визначається нормативно-правовими актами Національного банку України.

Розмір фінансових санкцій, що застосовуються до банків та інших юридичних осіб, нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк України, встановлюється законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Рішення Національного банку України про застосування заходу впливу у вигляді накладення штрафу є виконавчим документом та набирає законної сили з дня його прийняття. У разі невиконання такого рішення воно передається Національним банком України до органів державної виконавчої служби для примусового виконання.

Поміж іншого, Постановою Правління Національного банку України від 17 серпня 2012 року № 346 затверджено Положення про застосування Національним банком України заходів впливу.

Це Положення розроблено відповідно до Законів України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність" (далі - Закон про банки), "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - Закон про запобігання легалізації), Закону України "Про валюту і валютні операції" (далі - Закон про валюту), законодавства України про господарські товариства, інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України (далі - Національний банк) (пункт 1.1 глави 1 розділу I).

Це Положення визначає підстави і порядок запровадження Національним банком особливого режиму контролю за діяльністю банків і філій іноземних банків, застосування заходів впливу, фінансових санкцій за порушення банками, філіями іноземних банків та іншими особами, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку, банківського, валютного законодавства, нормативно-правових актів Національного банку, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, а саме: Закону про запобігання легалізації, Закону про банки в частині запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють діяльність банків у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (далі -законодавство з питань фінансового моніторингу), або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, а також у разі застосування іноземними державами або міждержавними об`єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі в банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи (далі - застосування іноземних санкцій) (пункт 1.2 глави 1 розділу I).

Відповідно до пункту 3.3 Положення рішення про застосування заходу впливу приймає Правління Національного банку або Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем (далі - Комітет з питань нагляду) відповідно до цього Положення.

Факт здійснення банком ризикової діяльності установлює Правління Національного банку або Комітет з питань нагляду.

Національний банк має право зробити висновок про здійснення банком ризикової діяльності на підставі результатів аналізу звітності банку, за результатами банківського нагляду, перевірок дотримання банками вимог валютного законодавства або законодавства з питань фінансового моніторингу.

Відповідно до пункту 3.5 Положення рішення Національного банку про застосування заходу впливу має містити зміст (назву) заходу впливу, що застосовується до банку, реквізити документа, у якому зафіксовані порушення або зазначені ознаки здійснення банком ризикової діяльності/який містить інформацію про застосування іноземних санкцій, опис порушення (із зазначенням норм законів України, нормативно-правових актів Національного банку, які порушено)/ризикової діяльності/інформації про застосування іноземних санкцій або вчинених дій (бездіяльності) банку, що призвели до порушення або до здійснення ризикової діяльності. Рішення Національного банку про застосування заходу впливу оформляється в установленому Національним банком порядку та є обов`язковим для виконання.

Відповідно до пункту 3.8 Положення рішення Національного банку про застосування заходу впливу може бути оскаржене в судовому порядку, виключно з метою встановлення законності таких рішень. Оскарження не зупиняє виконання рішення.

З наведених правових норм вбачається, що Національний банк України у межах наданих йому повноважень та у визначений чинним законодавством спосіб здійснив інспекційну перевірку Акціонерного товариства «РВС Банк». Використовуючи певну інформацію під час перевірки, за наслідками опрацювання такої інформації, Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем дійшов відповідних висновків, і як наслідок, відповідач застосував до Акціонерного товариства «РВС Банк» захід впливу у вигляді штрафу.

Наведення у оскаржуваному рішенні певних мотивів та обставин, з посиланням на використані документи, в яких, в тому числі може бути посилання на клієнтів Акціонерного товариства «РВС Банк» або інших осіб та їх діяльність, за своєю суттю є службовою інформацією.

Така інформація є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об`єднаннями.

При цьому, наведений носій доказової інформації не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, не зумовлює виникнення будь-який прав і обов`язків для осіб, діяльність яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору.

На підставі такої інформації приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Національний банк України на підставі виявленої та опрацьованої інформації (носія доказової інформації) прийняв рішення №159/БТ від 22 квітня 2019 року «Про накладення штрафу на Акціонерне товариство «РВС Банк», яким накладено на Акціонерне товариство «РВС Банк» штраф за здійснення ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу, визначений абзацом чотирнадцятим пункту 3.3 глави 3 розділу I Положення №346 у розмірі 3 000 390,52 грн.

Отже, Національний банк України прийняв рішення - акт індивідуальної дії, тобто індивідуалізований припис конкретно визначеній особі - Акціонерному товариству «АРС Банк», спрямований на припинення та виникнення конкретних правовідносин між Національним банком України та Акціонерним товариством «РВС Банк», породжує певні наслідки саме для Акціонерного товариства «РВС Банк».

Пунктом 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується.

За змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Тож для того, щоб особі був наданий судовий захист, суд має встановити порушене право, і що це право порушене саме у безпосередніх публічно-правових відносинах між особою, яка звернулася за захистом та суб`єктом владних повноважень.

Верховний Суд, зокрема у справах № 9901/284/19, № 9901/317/19, зауважив, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи у публічно-правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Саме такий за змістом висновок mutatis mutandis (з лат. - зважаючи на розбіжності у фактичних обставинах) викладений й в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.04.2019 в справі № 9901/611/18.

Суд також зазначив, що законодавчі обмеження щодо можливості оскарження актів індивідуальної дії не шкодять самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені в суді їхніми адресатами, тобто суб`єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов`язки. Одним із завдань таких обмежень є недопущення розгляду в судах позовів третіх осіб в інтересах (або всупереч інтересам) адресатів індивідуальних актів. Це досягається законодавчо встановленими обмеженнями, які є пропорційними поставленій меті.

Також в рішенні Конституційного Суду України від 22.04.2008 № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що під час визначення природи «правового акту індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію (пункт 5 рішення).

Оскільки оскаржене рішення, як акт індивідуальної дії, прийняте відповідачем щодо третьої особи - Акціонерного товариства «РВС Банк», а не щодо позивача по даній справі, породжує певні наслідки - обов`язки зі сплати штрафу саме для Акціонерного товариства «РВС Банк», - таке рішення Національного банку України №159/БТ від 22 квітня 2019 року - не порушує прав позивача.

Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фондова компанія «Даліз-Фінанс» є необгрунтованими та не підлягають задоволенню судом.

Судові витрати, які підлягають розподілу згідно зі статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 242- 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фондова компанія «Даліз-Фінанс» до Національного банку України про визнання протиправним та скасування рішення Національного банку України №159/БТ від 22 квітня 2019 року - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Шейко Т.І.

Судді Донець В.А.

Чудак О.М.

Повний текст рішення складено 20.04.2022.